Співвідношення загального права з правом справедливості

Вільгельм Завойовник поклав початок процесу, який протягом наступних  століть визначив сильну централізацію  системи юстиції і стимулював уніфікацію права Англії. Так чи інакше, але сьогодні можна говорити про те, що основи системи права, закладеної ще норманами, виявилися настільки фундаментальними, що продовжували визначати розвиток англійського права аж до ХІХ століття. За окремими аспектам правового розвитку Англії вони роблять свій вплив і до цього дня [5, с. 62].

У міру посилення ролі централізованого права значення звичаєвого права, права місцевого та архаїчного, зменшується. Причини заміщення  англосаксонських правових звичаїв  норманським правом були суто практичними. Управління державою і правосуддям були зосереджені в руках завойовників – норманів, а місцеве населення відтиснули на нижчий рівень впливу та політичної організації влади в країні. Але не дивлячись на це, нормани-управлінці вимушені були рахуватися з місцевими звичаями. Досить скоро, нормани стали справжніми англійцями, і тому англосакси були не проти нового права, а нормани не заперечували положення старого місцевого права.

Норманське право в  англійських судах і на англійському ґрунті протягом першого ж століття після завоювання набуло такої ж ґрунтовності і міцності, як і англійські середньовічні церковні собори.

В результаті завоювання «нормани перетворилися в англійців, а їхнє право - в англійське право» [9, с. 57]. Нормани принесли з собою нову систему права - загальне право, норми якого в однаковій мірі поширювали дію на всі землі.

Однак з плином часу стали  очевидні її серйозні недоліки, що перешкоджали пристосуванню системи до нових  умов у зв'язку з розвитком товарно-грошових відносинах і встановленням нових форм громадських зв'язків. До числа таких недоліків загального права відносяться: надзвичайна строгість і негнучкість норм загального права; визнання нормами єдиною санкцією в цивільному праві - грошову компенсацію, а в кримінальному праві єдиного покарання - смертної кари; відсутність засобів забезпечення явки свідків в суд;  повільність і дорожнеча судової процедури; безліч нарікань на адресу системи наказів суду, яка заважала демократизації суду і не враховувала потреби правового розвитку країни [5, с. 64].

Всі ці претензії, які  пред'являлися старому загальному праву, зумовили появу в Англії нового права - права справедливості. Слід зазначити, що підрозділ англійського права  на галузі ґрунтується на виділенні  таких характеристик права, як його форма і зміст. В силу цього стає можливим розподіл права на процесуальне та матеріальне. В залежності від характеру суспільних відносин, які регулюються правовими нормами, у праві виділяються галузі - цивільне і кримінальне право.

За своїм походженням загальне право - це право, яке ніхто не вводив і ніхто не приймав. Воно не є правом, офіційно проголошуваним державою, а тому ближче до правових звичаїв і являє собою по суті неписане право.

 

2.3. Співвідношення  загального права з правом  справедливості

 

Співвідношення загального права і права справедливості найбільш повно виражається в  принципах і вимогах, які були сформульовані судовою практикою  і відображають погляди англійських  суддів.

Теоретично, право справедливості визнає ті права, які передбачаються загальним правом, але право справедливості наполягає, що положення загального права повинні застосовуватися справедливо, а не тільки формально. На практиці ж це призводило до того, що рішення Суду канцлера часто скасовували норми загального права або суперечили їм. У свій час Суд канцлера зайшов так далеко, що став забороняти подачу позовів для захисту тих суб'єктивних прав позивачів, які були передбачені нормами загального права. Суперництво Суду канцлера і судів загального права було подолано в 1615 р. рішенням короля (у справі графа Оксфордського), згідно з яким там, де право справедливості суперечить нормам загального права, пріоритет слід віддавати праву справедливості [5, с. 114-115].

Право справедливості - це стороннє втручання у вирішення  судових суперечок. За своєю природою і джерелам право справедливості не було послідовним зведенням юридичних норм. По відношенню до загального права воно розглядалося як стороннє вторгнення у вирішення судових суперечок. Кожен лорд-канцлер вирішував справи, виходячи з особистих уподобань, моральних уявлень і перевазі в тлумаченні того, що слід вважати справедливим (fair). Ця особливість була притаманна практиці відправлення правосуддя на основі норм права справедливості в Середні віка.

Починаючи з XVI ст. лорд-канцлери призначали представників юридичної спільноти, "досвідчених в загальному праві". Поступово право справедливості під впливом авторитету загального права зливається з ним і перетворюється в єдину доктрину.

Право справедливості доповнює норми загального права. Протягом століть загальне право, що застосовувалося англійськими королівськими судами, доповнювалося і іноді навіть змінювалося під впливом тих принципів справедливості, на яких ґрунтувався Суд канцлера. Самостійне і роздільне існування паралельної системи судів - загального права і права справедливості  було скасовано законами про судову реформу 1873-1875 рр.. Результатом реформи було об'єднання судів загального права і права справедливості в єдине ціле. Але це не привело до злиття загального права і права справедливості. Просто з цього часу вони починають діяти, що називається, на рівних, в одних і тих же судах. І сьогодні загальне право і право справедливості продовжують залишатися різними і самостійними галузями англійського права. Причому загальне право продовжує багато в чому суворо дотримуватися юридичної форми, тобто формальні вимоги переважають над істотою справи. Як говорили древні: «нехай загине світ, але право має восторжествувати» [5, с. 115].

Право справедливості завжди визнавало факт існування загального права. Але в окремих випадках воно пропонує інший принцип, згідно з яким не можна наполягати на праві заради самого права. Право справедливості пропонує інше рішення правового спору, ніж це передбачається в юрисдикції загального права. Разом з тим, сьогодні, виключно від розсуду суду залежить вирішення питання, чи застосовувати в даному конкретному випадку норми права справедливості чи все ж слідувати вимогам і принципам загального права.

Право справедливості забезпечує більшу свободу суддівського розсуду в порівнянні із загальним правом. Відповідно до вимог норм англійської практики, якщо буде доведено порушення контракту однієї з його сторін, позивач автоматично отримує грошову компенсацію того збитку, який він зазнав внаслідок дії або бездіяльності відповідача. Однак в окремих випадках суд може вибрати на свій розсуд не грошову компенсацію, а так звану альтернативну міру відповідальності. В такому випадку він прийме рішення по справедливості.

Наприклад, суд може зобов'язати  відповідача все ж виконати всі дії, передбачені контрактом, а не просто відкупиться від порушення вимоги права і контракту, сплативши грошову компенсацію позивачеві.

Отже, авторитет і сила норм загального права багато в чому ґрунтується на старих традиціях, що сягають своїм корінням в історичне минуле англійської державності. Загальне право спирається на вплив, що в англійському суспільстві традиційно надають кілька сотень людей, що входять в соціальну еліту країни, а саме англійські суди. Основна частина норм загального права склалася внаслідок самостійної нормотворчої діяльності англійських суддів. За своїм походженням загальне право - це право, яке ніхто не вводив і ніхто не приймав. Воно не є правом, офіційно проголошуваним державою, а тому ближче до правових звичаїв і являє собою по суті неписане право. Право справедливості доповнює норми загального права. Протягом століть загальне право доповнювалось та змінювалось правом справедливості. Вважається, що на сучасному етапі, вони формально складають єдине ціле, але практично існують окремо один від одного і виключно від розсуду суду залежить вирішення питання, чи застосовувати для конкретного випадку норми права справедливості чи слідувати вимогам і принципам загального права.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ВПЛИВ ЗАГАЛЬНОГО ПРАВА НА ФОРМУВАННЯ АНГЛІЙСЬКОГО ПРАВА

 

На відміну від країн  романо-германської правової сім'ї, де основним джерелом права є введений в дію закон, у країнах англосаксонської правової сім'ї основним джерелом права  служить норма, сформульована суддями  і виражена в судових прецедентах.

Правова сім'я загального права, як і римське право, розвивалася  за принципом «ibi jus ibi remedium» (право  там, де є захист), тому, незважаючи на всі спроби кодифікації (І. Бентам та ін.), англійське загальне право, доповнене  і удосконалене положеннями «права справедливості», в основі своїй є прецедентним правом, створеним судами. Це не виключає зростання ролі статутного (законодавчого) права.

Таким чином, англійське право знайшло як би потрійну структуру: загальне право - основне джерело, право справедливості, доповнює і коригує це основне джерело, і статутне право - писане право парламентського походження [6, с. 244].

Англійське право продовжує  залишатися в основному судовим  правом, розробленим суддями в  процесі розгляду конкретних випадків. Суддя на відміну від законодавця не створює рішень загального характеру в передбаченні серії випадків, які можуть відбутися в майбутньому. Він займається тим, що вимагає правосуддя саме в даному випадку: його справа - дозволити судовий спір. З урахуванням правила прецедента такий підхід робить норми загального права більше гнучкими й менш абстрактними, чим норми права романо-германських систем, але в той же час більш казуїстичними і менш визначеними. В Англії завдяки загальному праву і правилом прецеденту розрізнення права і закону носить дещо інший і одночасно більш яскраво виражений характер, ніж розрізнення права і закону на континенті.

Одним з найбільш важливих поділів англійського права, є його поділ на  прецедентне право  та право статутне. Прецедентне право традиційно визначається як право, що складається з норм та принципів, створених англійськими суддями в процесі винесення ними судових рішень. Народження прецедентного права в Англії пов'язують з практикою королівських судів. На той час королівські суди стали необхідною умовою для переходу до централізованої феодальної держави і формуванню єдиної, загальної для всієї держави системи правових принципів та норм. Романов А.К. зазначає, що з плином часу прецедентне право і загальне право починають вживатися як синоніми, оскільки початково прецедентне право складалося саме з нього [5, с. 85]. 

Отже, загальне право зробило великий вплив на правову систему Англії. Завдяки появі загального права сформувалось прецедентне право як основне джерело правової системи Англії. І хоча прецедентне право складається не лише з норм загального права, а доповнюється також нормами права справедливості, його основу складає саме загальне право – практика королівських судів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Історичний розвиток та еволюція права Англії має досить велике значення та є невід’ємною складовою становлення правової системи країни. Особливістю англійського права є те, що його система не визнає поділу права на приватне і публічне право, а має свій специфічний поділ права на загальне та право справедливості. Також не визнається виділення з норм цивільного права торгового права, як це можна спостерігати в романо-германській системі. Основу правової системи Англії складають чотири базові галузі. Це норми, які являють собою договірне право, деліктне право, право власності і кримінальне право. Англійське право в рамках судової процедури.

Авторитет і сила норм загального права багато в чому ґрунтується на старих традиціях, що сягають своїм корінням в історичне минуле англійської державності. Загальне право спирається на вплив, що в англійському суспільстві належить англійським суддям. Основна частина норм загального права склалася внаслідок самостійної нормотворчої діяльності англійських суддів. За своїм походженням загальне право – це право, яке ніхто не вводив і ніхто не приймав. Воно не є правом, офіційно проголошуваним державою, а тому ближче до правових звичаїв і являє собою по суті неписане право. Право справедливості доповнює норми загального права. Протягом століть загальне право доповнювалось та змінювалось правом справедливості. Вважається, що на сучасному етапі, вони формально складають єдине ціле, але практично існують окремо один від одного і виключно від розсуду суду залежить вирішення питання, чи застосовувати для конкретного випадку норми права справедливості чи слідувати вимогам і принципам загального права.

Отже, загальне право  зробило великий вплив на правову  систему Англії. Завдяки появі  загального права сформувалось прецедент не право як основне джерело правової системи Англії. І хоча прецедент не право складається не лише з норм загального права, а доповнюється також нормами права справедливості, його основу складає саме загальне право – практика королівських судів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Етапи формування англійського права [Електронний ресурс].     -     Режим доступу: http://textbooks.net.ua/content/view/4266/35/.
2. Муромцев С. А. Определение и основное разделение права / Вступит, статья, коммент. доктора юридических наук, профессора Ю. И. Гревцова. - 2-е изд., доп. СПб: Издательский Дом С.-Петерб. гос. ун-та, Издательство юридического факультета СПбГУ, 2004. - 219 с.
3. Основные правовые системы современности [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravoznavec.com.ua/books/letter/285/kernel.php.
4. Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов/ под общ. ред. члена-корр. РАН, доктора юрид. наук, проф. В. С. Нерсесянца. — М.: Издательская группа НОРМА—ИНФРА • М, 1999. — 406 с.
5. Романов А.К. Правовая система Англии: Учеб. пособие/ А.К. Романов. – 2-е изд., испр. – М: Дело, 2002. – 344 с.
6. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учебник / Под ред. В.А. Туманова. – М: Юристъ, 2003. - 448 с.
7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / О.Ф. Скакун. — Х: Консум, 2001. — 651 с.
8. Cvaigert К., Kets H. The English Legal System/ K. Cvaigert, H. Kets. – London, 1994.
9. Kirolfy A.K.R. The English Legal System/ A.K.R. Kirolfy. - London: Sweet and Maxwell, 1984.
10. Pound R. The Spirit of Common Law/ R. Pound. - Boston, 1921.