Співвідношення загального права з правом справедливості

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Титулка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ АНГЛІЇ………………………………………………………….…………………….5

1.1. Основні етапи розвитку правової  системи Англії………….…………………5

1.2. Особливості правової системи Англії………….………………………...……8

1.3. Структура правової  системи Англії…………………...……………………...11

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАГАЛЬНОГО ПРАВА, ЯК ПІДСИСТЕМИ АНГЛОСАКСОНСЬКОГО……………………………..……..…14

2.1. Поняття та особливості  загального права……………………………………14

2.2. Передумови виникнення та  становлення загального права………………...16

2.3. Співвідношення загального права  з правом справедливості……………….18

РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ ЗАГАЛЬНОГО ПРАВА НА ФОРМУВАННЯ АНГЛІЙСЬКОГО ПРАВА…………………………………………………………21

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…….……………………….……………24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми дослідження зумовлена тим, що своїм корінням англійське право йде далеко в минуле. На відміну від країн романо-германської правової сім'ї, де основним джерелом права є введений в дію закон, в країнах англосаксонської правової сім'ї основним джерелом права є норма, сформульована суддями і виражена в судових прецедентах. Для створення єдиної централізованої англійської держави, були створені королівські суди, практика яких поклала основу загальному праву, тобто загальному для всіх на території цієї держави.

Англійське право є  тією правовою моделлю, яка сприймається протягом багатьох століть далеко за межами Англії. Англійська правова система належить до англосаксонської системи права або системи загального права яка є сукупністю національних правових систем, які мають спільні риси, проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку. В даний час під загальним правом мається на увазі такий тип правових систем, який склався під впливом системи і принципів англійського права. Цей тип права діє в тих країнах, які належать до англо-американської правової сім'ї (Англія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія та ін.). Загальне право поширило свій вплив приблизно на третину країн сучасного світу. На основі загального права функціонує сучасна правова система Англії.

Об’єктом дослідження курсової роботи є правова система Англії.

Предметом дослідження є місце загального права в правовій системі Англії.

Мета дослідження визначена з урахуванням стану наукової розробки та актуальності теми дослідження значення та місця загального права у правовій системі Англії. Нашою метою є дослідити становлення та характерні риси правової системи Англії, поняття та особливості загального права та вплив загального права на формування англійського права. 

Виходячи з мети даної  роботи, варто зазначити наступні завдання:

- дослідити та проаналізувати  історію формування та становлення  правової системи Англії;

- дослідити та проаналізувати  особливості правової системи  Англії;

- дослідити та проаналізувати  структуру англійського права;

- дослідити та проаналізувати  поняття та особливості виникнення  загального права;

- дослідити та проаналізувати  співвідношення загального права з правом справедливості;

- проаналізувати вплив  загального права на формування  англійського права.

Основними методами, що застосовуються в курсовій роботі, є порівняльно-правовий (проведення порівняння загального права  та права справедливості); системний метод (дослідження поняття, системи та структури правової системи Англії).

Структура роботи. Структура роботи обумовлена метою, задачами, об’єктом і предметом дослідження та логікою викладення матеріалу. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, що містять шість  підрозділів, висновків та списку використаних джерел (10 найменувань).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ АНГЛІЇ

 

1.1. Історія формування та становлення правової системи Англії

 

При вивченні англійської права знання історії є дуже необхідною складовою. Англійське право розвивалося автономним шляхом, контакти з Європейським континентом зробили на нього лише незначний вплив. Англійські юристи, применшуючи значення розвитку європейських правових систем і помилково трактуючи кодифікацію як розрив з традиціями, любить підкреслювати історичну спадкоємність свого права. Англійське право в його розумінні – це продукт тривалої еволюції, яка не ускладнювалася ніякими революційними заворушеннями. Але не слід перебільшувати цей «історичний» характер англійського права. Англійці люблять підкреслювати його, подібно до того як французи схильні говорити про раціональність і логічність свого права [3, с. 265].

Англійське право є  тією правовою моделлю, яка сприймається протягом багатьох століть далеко за межами Англії. Окрім того, до XVIII століття історія сім'ї загального права була виключно історією англійського права. Отже, розвиток сім'ї загального права доцільно розглядати саме на прикладі історії англійського права. особливістю права Англії є безперервність і наступність його розвитку. Чинне англійське право і його інститути ніколи не відривалися від своїх історичних коренів і традицій, тож аналіз права при вирішенні конкретного питання тут завжди більше нагадує дослідження його історії.

В історії англійського права можна виділити чотири основних періоди [1]. Перший період передував нормандському завоюванню 1066 року.   Протягом кількох століть до норманського завоювання Англія була об'єднана англосаксонськими королями в аморфне державне утворення, яке не можна було назвати централізованим. Природно, що в цей період в Англії була відсутня централізована правова система. Право цього періоду складається лише з місцевих звичаїв патріархальних англосаксонських племен, що мали локальний характер та істотно різнилися між собою. Місцеві суди у своїх рішеннях могли спиратися тільки на норми місцевих звичаїв і традицій.

   Найвідоміші пам'ятники  стародавньої англійської правової  системи — так звані англосаксонські  правди — здебільшого обмежуються лише закріпленням чи забезпеченням виконання стародавніх звичаїв, їм зовсім не відоме розмежування матеріального і процесуального права, цивільного і кримінального, приватного й публічного. Вони стосуються не всієї Англії, а тільки деяких її частин, і, скоріше, окремих племен і родів.

   Можна сказати,  що закони старої Англії передбачають  існування багатьох дуже давніх, незмінних звичаєвих правил, яких  добровільно дотримувалися і  які не були створені якоюсь  однією людиною і не могли бути нею змінені. Така впевненість ніколи не зникала в Англії, і вона багато що пояснює в історії англійського права. Але з часом правові звичаї значно змінилися і на більш пізніх етапах поступово трансформувалися в сучасне право Англії.

Другий період - формування системи загального права завдяки діяльності королівських суддів від 1066 року до встановлення династії Тюдорів (1485 р.) [3, с. 265].   Праву цього періоду притаманні п'ять основних якостей: воно є королівським (створене за сприянням короля), судовим (створене судовою практикою), загальним (є єдиним для всієї країни), процесуальним (пріоритет надано не матеріальному, а процесуальному праву) та публічним (основну увагу в той час надають публічному праву і майже повністю ігнорують приватне право).

Завершується цей період першою кризою системи загального права, що привела до появи суто англійського феномена — права справедливості.

Третій період - реформування архаїчного загального права і перехід до сучасного права з 1485 до 1832 року. На цьому етапі норми загального права пристосовуються до вимог Нового часу. У боротьбі між правом справедливості та загальним правом перемагає справедливість: у 1616 році король Яків І наказав зберегти суди совісті, хоча суди загального права наполягали на тому, що робота судів совісті, які спиралися на право справедливості, підриває основу системи загального права і їх треба ліквідувати. Отже, норми права справедливості дістають перевагу, коли вони суперечать нормам загального права. Наприкінці XVII — на початку XVIII століття проводяться реформування й систематизація правил права справедливості, унаслідок чого право справедливості набуває формальних рис загального права, а суди совісті починають дотримуватися принципу прецедентного права. У XVIII столітті відносини між судами совісті і загального права нормалізуються.

   Для третього  періоду характерне також зростання  ролі статутів (законів Парламенту) як джерела права. У цей період  остаточно визнається принцип  правового суверенітету (верховенства) Парламенту, який полягає, зокрема, в тому, що Парламент має право видавати і скасовувати будь-які закони з будь-якого питання [6, с. 242].

Четвертий період - з 1832 року і до наших днів. У цей період загальне право зустрілося з небаченим розвитком законодавства і повинно було пристосуватися до суспільства, де постійно посилюється значення державної адміністрації.

Для цього періоду  характерні такі процеси:

 - злиття загального права і права справедливості в єдину систему права, а також об'єднання судів совісті та судів загального права в єдину судову систему (як наслідок судової реформи 1873—1875 pp.);

 - втрата загальним правом статусу єдиного провідного джерела права;

 - перенесення акценту з процесуального на матеріальне право;

 - посилення ролі законодавства як основного джерела права;

 - активна робота щодо очищення права від архаїчних, давно не діючих актів і щодо систематизації нормативних актів (так, з 1870 до 1934 року парламент приймає 109 законів консолідації, які модернізують положення старих статутів);

  - серйозні намагання кодифікувати деякі сфери англійського права (які, однак, були невдалими) [1].

   Після 1914 року  відбувається розквіт адміністративного  права, продовжуються реформи  судової системи. У 1965 році  створюється Комісія з правової  реформи. Важливе значення для розвитку правової системи має вступ Великобританії в 1972 році до Європейських співтовариств.

 

1.2. Особливості правової системи Англії

 

Характеристику правової системи Англії слід почати з того що власне англійське право діє тільки на території Англії і в Уельсі. Особливістю англійського права є те, що його система не визнає поділу на приватне і публічне право. Також не визнається виділення з норм цивільного права торгового права, як, скажімо, це прийнято у Франції, в Німеччині і в багатьох інших країнах. Пояснюється це принципом верховенства права. Принцип верховенства права - це фундаментальний конституційний принцип. Згідно з його вимогами всі рівні перед правом, оскільки закон не є єдиним (або переважним) джерелом правових норм [3, с. 339]. Держава виступає на правовому полі лише як один із суб'єктів права поряд з приватними особами. Тим самим і державі, яка має переслідувати публічний інтерес, і окремим людям, які повинні мати можливість переслідувати приватні інтереси, Доводиться доводити в суді свою правоту всякий раз, коли вони звертаються за правосуддям [5, с. 80].

Згідно з принципом  верховенства права, англійський суд  не поступається державі. Ось чому ніхто не може звинуватити суддів, що вони в змові з тими, у кого в руках перебуває політична влада в країні, або безпосередньо залежать від можновладців. В цьому полягає основа соціальної поваги до суддів, настільки традиційного для Англії і англійців. Над англійськими суддями можна сміятися, як над диваками, але їх не можна не поважати.

Інша особливість англійської правової системи полягає в тому, що прецеденти продовжують залишатися для неї основним джерелом вдачі. Тому є всі підстави відносити правову систему Англії до прецедентного типу права.

Останнім часом намітилася певна тенденція до зближення прецедентного і статутного права за їх функціональним значенням [4, с. 281]. Проте англійські юристи вважають, що і в цілому це тільки тенденція. Вона не веде до зміни типу права. Відомо, що прецедентна система права призводить до того, що рішення вищих судів мають обов'язкову силу як для них самих, так і для нижчестоящих судових інстанцій. Для права Англії це положення зберігається і сьогодні.

У системі англійського прецедентного права виділяють  загальне право і право справедливості. Взагалі поділ права на загальне і право справедливості в Англії розглядається як фундаментальна характеристика англійської правової системи. Можна сказати, що англійський варіант, або еквівалент поділу права, унікальний у своєму роді і не зустрічається в інших країнах в такому вигляді. Але це така ж умовність, як підрозділ права на приватне і публічне, як це прийнято в країнах романо-германського права.