Комплексні гомеопатичні препарати вітчизняного виробництва "NHU" м. Київ, "АРНІКА" м. Харків

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Марта 2013 в 07:43, курсовая работа

Краткое описание

Для характеристики гомеопатичних лікарських засобів можуть використовуватися всі загальні тексти та інші статті Державної Фармакопеї України, застосовні до гомеопатії.
Розділ «Гомеопатичні лікарські засоби» містить загальні статті та монографії, що описують вихідні матеріали та лікарські засоби, що використовуються практично виключно для гомеопатичної медицини. Посилання на ці монографії для інших цілей мають бути підтверджені компетентним уповноваженим органом.

Содержание

І. Вступ
ІІ. Огляд літератури
Гомеопатична методика терапії, актуальність і можливість.
Основні принципи гомеопатії.
Правила виписування гомеопатичних рецептів.
Розведення, що використовуються в гомеопатії.
Готування основних гомеопатичних препаратів відповідно до вимог нормативної документації.
Рецептура гомеопатичних ЛФ заводського та екстемпорального виготовлення.
ІІІ. Висновок.
IV. Література.

Прикрепленные файлы: 1 файл

kompleksni-gomeopatichni-preparati-vitchiznyanogo-.doc

— 188.00 Кб (Скачать документ)

 

При готуванні розведень  потрібно точно дотримувати наступних  технологічних правил.

 

4. РОЗВЕДЕННЯ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ  В ГОМЕОПАТІЇ.

Розведення  рідких речовин (розчинів, есенцій, тинктур) проводять у приміщенні, захищеному від безпосереднього впливу сонячного світла. Застосовувані для цього склянки повинні мати обсяг на 1/2-1/3 більше обсягу речовини, що розчиняється.

Назва ліків і розведення, для якого призначена склянка, вказують як на пробці, так і на склянці, а саме: при сотенних розведеннях перед цифрою розведення ставлять букву «С», при десяткових - «Д».

Розведення великих  кількостей роблять нижченаведеним способом, при цьому працюють з ваговими співвідношеннями. При розведенні малих кількостей - працюють із краплями.

Для десяткової шкали:

Склянки з найменуванням  і позначенням розведень від  Д1 до Д30, починаючи з Д2, наповняються кожна етиловим спиртом відповідної  концентрації (зазначеної у власних статтях). Перше десяткове розведення виготовляється з есенції за правилами, зазначеними у відповідному розділі Гомеопатичної фармакопеї. Кожне розведення виготовляють за допомогою 10 сильних струшувань зверху вниз, після чого одна частина щойно виготовленого розведення переноситься в наступну склянку і т. п.

Для сотенної шкали:

Склянки з найменуванням  ліків із 31 до 330 ставлять на стіл у ряд і в кожну, починаючи з другої, за допомогою мензурки додають 99 частин етилового спирту відповідної концентрації (зазначеної у власних статтях).

З есенції чи настойки розчину за правилами відповідного розділу Гомеопатичної фармакопеї виготовляють перше сотенне розведення; одну частину поміщають у склянку, позначену цифрою 2, закупорюють і змішують шляхом десятикратного сильного струшування зверху вниз. З другого розведення вносять одну частину в склянку з позначкою 3; 10 разів струшують і таким чином продовжують розведення у всіх склянках, причому щораз одну частину попереднього розведення поміщають у наступну склянку, яку струшують 10 разів. Більш високі розведення виготовляють у такий же спосіб.

Сотенні розведення позначаються в рецептах або арабською цифрою без додаткового знака - 1, 2, 3, або СІ (СН 1), С2 (СН 2) і т. п., а десяткові XI або Д1.

Таким чином, у гомеопатії використовуються два способи позначення ступеня розведення лікарських засобів:

- десяткова (децимальна) шкала позначається буквою «Д» або римською цифрою X; у ній вихідне розведення складає 1:10, а кожне наступне відповідно вище від попереднього в 10 разів;

— сотенна (центисимальна) шкала позначається буквою «С» (СН) або зовсім без букви - тільки арабською цифрою номер розведення, у ній кожне розведення вище від попереднього в 100 разів.

Розведення і багаторазове струшування лікарських засобів, що виготовляються, у гомеопатії мають важливе значення для одержання клінічної активності (потенції) ліків.

Гомеопатичні лікарські  форми застосовуються як для внутрішнього, так і для зовнішнього застосування, причому номенклатура їх досить обмежена. Так, наприклад, для внутрішнього застосування призначаються: порошки (Triturationes); цукрові пілюлі-крупинки (Pilulae), краплі (Gutta), розчини (Solutiones et Dilutiones), таблетки (Tabulettae), для зовнішнього застосування - олії (Olea), лініменти чи оподельдоки (Linimenta), мазі (Unguenta) і спиртові розчини або спирти (Solutiones Spirituosae seu Spiritus).

Сучасні гомеопати застосовують інсулін та інші органопрепарати, однак  у керівництво «Гомеопатичні  лікарські засоби» вони не включені. Крім того, у гомеопатії не використовуються аерозолі. У керівництво не включено багато ефективних лікарських засобів і форми - новогаленові препарати, ін'єкційні розчини, очні лікарські форми, антибіотики і т. п. Можливість виготовлення таблеток і супозиторіїв передбачена в загальній частині керівництва, однак у власних статтях їх немає.

 

5. ГОТУВАННЯ ОСНОВНИХ ГОМЕОПАТИЧНИХ  ПРЕПАРАТІВ ВІДПОВІДНО ДО ВИМОГ  НОРМАТИВНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ.

Виготовлення  основних гомеопатичних препаратів. Всі гомеопатичні препарати виготовляють за точно вказаними розділами керівництва «Гомеопатичні лікарські засоби» (Гомеопатична фармакопея). У Гомеопатичній фармакопеї міститься 9 таких розділів. За першими трьома виготовляють есенції винятково зі свіжих рослин, причому в залежності від роду рослини з неї видавлюють сік (чи розраховують його кількість), який потім змішують з різною кількістю спирту. За четвертим - тинктури із сухих рослин і тварин, а також із живих тварин. За п'ятим - водні розчини, за шостим - спиртові розчини, а за сьомим, восьмим і дев'ятим - розтирання (тритурації) з різних сухих і рідких речовин.

Гомеопатичні галенові препарати і рідкі лікарські  форми виготовляють у ваговій  концентрації.

Есенції. Методи їх виготовлення в основному залежать від процентного вмісту соків, які є у свіжих рослинах. Розрізняють три методи.

1-й метод (застосовується для соковитих рослин, що містять 60% і більше соку і не містять смол, ефірних олій чи сполук камфори). Ретельно подрібнені, перетворені в кашку рослини або їх частини поміщають у серветки або мішки з небіленої чистої матерії і ретельно віджимають під пресом. Отриманий сік зміщують з рівною по масі кількістю 90 % етилового спирту, сильно збовтують і залишають відстоюватися на вісім діб. потім фільтрують. Виготовлені такий чином есенції повинні бути зовсім прозорі. Отримана есенція містить лікарські речовини соку 1:2.

Для одержання тинктури (настойки) першої децимальної потенції беруть отриманої есенції 2 частини  і змішують з 8 частинами 45 % спирту. Наступні розведення виготовляють звичайним способом. Зазначеним методом есенції виготовляють з листків наперстянки, з цільної рослини блекоти, дурману, кропиви, беладони, аконіту та ін.

2-й метод (застосовується для менш соковитих рослин, які містять менше 60 % соку і не містять смол, ефірних олій і сполук камфори). У таких рослинах спочатку визначають вміст соку з невеликої проби сировини видавлюванням. В отриманому соку після фільтрування визначають сухий залишок і кількість вологи у вихідній сировині. Процентний вміст соку розраховують за формулою:

де    а - кількість вологи в рослині;

б - кількість сухого залишку соку.

Після цього подрібнену рослинну масу змочують половинною кількістю  по масі 90 % етилового спирту, ретельно перемішують до утворення кашки. Потім додають ще спирту в кількості, рівній за вагою розрахованій кількості рослинного соку, ретельно змішують і настоюють протягом 8-10 днів. Після мацерації масу віджимають, рідину зливають у флакон, ретельно закупорюють і відстоюють у прохолодному місці протягом восьми діб, після чого фільтрують. Отримана есенція прозора і має вміст лікарських речовин 1:2.

Усі наступні розведення (десяткові і сотенні) виготовляють, як і по 1-му методу. Цим методом одержують есенції з трави горицвіту, листя сумаху отруйного та ін.

3-й метод (застосовується для малосоковитих рослин, які містять менше 60 % соку і в яких наявні смоли, жирні олії і сполуки камфори).

У цьому випадку вдаються до умовного розрахунку кількості соку, для чого окрему пробу свіжої рослини  розтирають з однаковою кількістю води до утворення кашкоподібної маси і залишають на 24 години в закритому посуді. У віджатій рідині визначають сухий залишок (с) і в окремій пробі цієї сировини - вологу (а).

Кількість соку розраховують за формулою:

де    а - кількість вологи в окремій пробі сировини;

с - кількість сухого залишку соку.

Після цього до подрібненої  рослинної сировини додають половинну  кількість 90 % етилового спирту, ретельно перемішують, додають ще стільки спирту, щоб його вага дорівнювала подвоєній кількості відносно умовного вмісту соку, і мацерують протягом 8-14 днів. Потім рідину зливають і рослинну масу, що залишилася, віджимають. Обидві рідини зливають, відстоюють і фільтрують. Вміст лікарських речовин у готовій есенції дорівнює 1:3. Тинктуру (настойку) у першому десятковому розведенні виготовляють змішуванням 3 частин отриманої есенції з 7 ваговими частинами 60 % спирту. Подальші розведення виготовляють звичайним способом.

Цим методом виготовляють есенції зі свіжого кореня жовтого  жасмину, чистотілу, зі свіжих квітучих рослин ромашки аптечної, нагідок, індійського тютюну, гриба мухомора та ін.

Настойки виготовляють з висушеної рослинної сировини або свіжих тваринних тканин.

1 частину грубого порошку висушеної рослинної сировини змішують у посудині з 5 частинами етилового спирту (концентрація спирту вказується у власних статтях), добре закупорюють і настоюють протягом двох діб при частому збовтуванні. Потім масу переносять у перколятор, заливають етиловим спиртом з розрахунку суха сировина: настойка 1:10 і перколюють зі швидкістю 20 крап./хв. Якщо неможливо використовувати метод перколяції, то настойки виготовляють методом мацерації.

Для цього 1 частину подрібненої рослинної сировини заливають 10-ю ваговими частинами етилового спирту відповідної концентрації (зазначеної у власній статті) і настоюють при щоденному перемішуванні протягом восьми діб. Потім витяжку зливають, залишок віджимають, з'єднані витяжки відстоюють вісім діб і фільтрують. В одній частині отриманої настойки міститься 0,1 г лікарських речовин (1:10), тобто основна тинктура відповідає першому десятковому розведенню.

Настойки з живих істот тваринного походження виготовляють також у концентрації (1:10).

Для виготовлення настойки зі свіжих тваринних тканин їх ретельно подрібнюють у порцеляновій (фарфоровій) ступці. 1 частину подрібненої тканини заливають 10 частинами етилового спирту відповідної концентрації і настоюють у добре закритій скляній посудині протягом чотирнадцяти діб при частому збовтуванні. Потім настойку зливають, залишок віджимають, обидві рідини з'єднують, відстоюють протягом восьми діб і фільтрують. Виготовлені тинктури відповідають першому десятковому розведенню. Одна вагова частина основної тинктури з 9 ваговими частинами спирту утворює друге десяткове розведення і т. п. Перше сотенне розведення виготовляють, змішуючи 10 частин основної тинктури з 90 частинами спирту, а для наступних розведень застосовують уже 45 % спирт.

Як есенції, так і  гомеопатичні тинктури стандартизуються за органолептичними показниками (колір, запах), щільності, сухому залишку і вмісту спирту. Найчастіше застосовують настойки, виготовлені з насіння блювотного горіха, бджіл, із соку голівок маку, сухих шпанських мушок, гірких гарбузів та ін.

Розчини гомеопатичні виготовляють як спиртові, так і водні.

Розчини водні: розчиняють 1 частину лікарської речовини в 9 частинах очищеної води. При цьому одержують перше десяткове розведення. Перше сотенне розведення одержують, розчиняючи 1 частину лікарської речовини в 99 вагових частинах воли очищеної. Отриманий розчин фільтрують. При готуванні розчинів кислот за одиницю приймається чиста кислота залежно від її питомої ваги і процентного вмісту, що описується для кожної кислоти окремо.

Розчини спиртові: розчиняють 1 частину лікарської речовини в 9 чи 99 вагових частинах етилового спирту (90, 60 чи 45 %). Концентрація етилового спирту вказується у власних статтях.

З есенцій, настойок і  розчинів в аптеках виготовляють рідкі розведення за десятковою і  сотенною шкалою на 45 % етиловому спирті.

Тритурації (порошкові розтирання) виготовляють з найрізноманітніших засобів (есенцій, тинктур, металів, мінеральних речовин, речовин тваринного походження > т. п.). Як розріджувач використовують молочний цукор, тому що він найменш гігроскопічний. Виготовляють одним з таких методів:

1-й метод (застосовується для розтирання сухих лікарських речовин різного походження). Визначену кількість лікарської речовини розтирають з молочним цукром у порцеляновій (фарфоровій) ступці (відповідно 1,0 г речовини і 9,0 г цукру молочного за десятковою і 0,1 г речовини і 9,9 г цукру молочного за сотенною шкалою).

При цьому кількість  молочного цукру поділяють на 3 приблизно рівні частини. Першу частину поміщають у порцелянову (фарфорову) ступку і перемішують кілька разів для затирання пор ступки, потім додають вихідну речовину і розтирають ретельно з зусиллям протягом 6 хвилин, після чого протягом 4 хвилин зішкрібають і перемішують, знову розтирають 6 хвилин і знову зішкрібають протягом 4 хвилин. Потім додають другу третину молочного цукру, знову розтирають 6 хвилин, зішкрібають, перемішують протягом 4 хвилин і повторюють обидві операції ще раз. Нарешті додають ту частину молочного цукру, що залишилася, і знову двічі повторюють обидві операції, як зазначено вище.

З огляду на те, що процес розтирання має особливо важливе значення (зростає сила дії ліків), відповідно до керівництва «Гомеопатичні лікарські засоби», кожну тритурацію виготовляють шляхом ретельного подрібнення і змішування речовини і цукру молочного протягом 1 години. Гігроскопічні речовини можна розтирати тільки в підігрітих ступках.

2-й метод (застосовується для виготовлення тритурації з рідинами - розчинами водними чи спиртовими). Для цього беруть 2 краплі водного розчину або 4 краплі спиртового розчину основної речовини (0,1 г), розтирають за приведеними вище правилами з 9,9 частинами молочного цукру й одержують перше сотенне чи друге десяткове розведення. Зі зміїних отрут спочатку одержують тритурації з молочним цукром до 3-го розведення, після чого розводять спиртом і відпускають у рідкому виді чи у гранулах (пілюлях), як зазначено нижче.

3-й метод (застосовується для виготовлення тритурацій з есенцій і тинктур). Для цього 2 вагові частини есенції, виготовленої по методах 1-му і 2-му, змішують і розтирають за правилами з 99 ваговими частинами молочного цукру, при цьому одержують перше сотенне розведення. Інші розведення виготовляють звичайно.

Информация о работе Комплексні гомеопатичні препарати вітчизняного виробництва "NHU" м. Київ, "АРНІКА" м. Харків