Клінічний перебіг та ведення фізіологічних пологів

•  
  ретельного моніторингу стану матері, плода та прогресування пологів;
•  
  створення умов для надання невідкладної допомоги роділлі/породіллі та новонародженому;
•  
  проведення заходів, що спрямовані на попередження інфекційних та гнійно-запальних ускладнень; 
•  
  впровадження та суворе дотримання принципів „теплового ланцюжка”.

 
Клінічний перебіг та ведення першого періоду пологів 
 
Спостереження за перебігом першого періоду пологів, станом матері та плода здійснюється за допомогою партограми (Див. додаток „Використання партограми). 
 
Особливості ведення партограми. 
 
Відносно часової осі на партограмі графічно відображають наступні показники: 

1.  
   Перебіг пологів:

•  
  Швидкість розкриття шийки матки, визначену методом внутрішнього акушерського дослідження (кожні 4 години)

•  
  Опускання голівки плода, визначене за допомогою абдомінальної пальпації (кожні 4 години) 
•  
  Частоту (за 10 хвилин) та тривалість (в секундах) перейм (кожні 30 хвилин), 
1.  
   Стан плода:
•  
  Частоту серцебиття плода, оцінену методом аускультації або ручного доплеровського аналізатора (кожні 15 хвилин) 
•  
  Ступінь конфігурації голівки плода (кожні 4 години), 
•  
  Стан плідного міхура та навколоплідних вод (кожні 4 години) 
1.  
   Стан роділлі:
•  
  Пульс та артеріальний тиск (кожні 2 години), 
•  
  Температура (кожні 4 години) 
•  
  Сеча: об’єм підчас кожного сечовипускання, але не рідше ніж кожні 4 години; наявність білка або ацетону – за показаннями.

 
Партограма представлена на Мал.29  
 
 
 
Мал.29 Партограма  
 
Переваги партограми: 

•  
  Ефективне спостереження за перебігом пологів
•  
  Своєчасне виявлення відхилення пологів від нормального перебігу
•  
  Допомога під час прийняття рішення щодо необхідності втручань

 
Особливу увагу слід звернути на принципи ведення першого періоду пологів, які передбачають заходи, спрямовані на психологічну підтримку роділлі – партнерські пологи (присутність чоловіка або членів сім’ї, а в окремих випадках близьких друзів), профілактику стомлення роділлі, порушення стану плода, уникнення материнського та дитячого травматизму у пологах. Обов’язковим при веденні пологів є вільний вибір жінкою положення (сидячи, стоячи, з нахилом у перед, лежачи на боці тощо) (Мал.30); небажаною вважається позиція жінки у пологах на спині, що сприяє виникненню аорто-кавальної компресії, порушенню кровообігу у матці, негативно впливає на загальний стан роділлі, призводить до різкого зниження артеріального тиску й погіршення стану плода. Крім того, положення на спині зменшує інтенсивність маткових скорочень і негативно впливає на перебіг та тривалість пологів. Найбільш виправданим у першому періоді пологів є активна поведінка жінки, що прискорює процес розкриття шийки матки, зменшує болючість перейм, знижує частоту порушень серцевої діяльності плода.  
 
Окремо слід наголосити на необхідності правильного режиму дихання роділлі – швидкий вдих через ніс та повільних видих через рот. Такий спосіб дихання сприяє як знеболюванню переймів, так і покращанню центральної та матково-плацентарної гемодинаміки. Серед немедикаментозних методів, що зменшують больові відчуття під час першого періоду пологів, може використовуватися музикотерапія, а також інші нефармакологічні засоби зняття болю (душ, ванна, джакузі, масаж). 
 
Застосування цих методик викликає подразнення специфічних аферентних периферичних нервових рецепторів, що призводить до зростання рівня ендорфінів у спинномозковій рідині, які є ендогенними знеболюючими речовинами.  
 
Застосування фармакологічних знеболюючих засобів у пологах проводиться тільки за наявністю клінічних показань. 
 
 
 
Мал.30 Різноманітність вільного вибору позицій у пологах. 
 
Клінічний перебіг та ведення другого періоду пологів 
 
Ведення другого періоду пологів вимагає: 

•  
  вимірювання артеріального тиску, пульсу у роділлі кожні 10 хвилин; 
•  
  контролю серцевої діяльності плода кожні 5 хвилин під час ранньої фази, та після кожної потуги під час активної фази;
•  
  контролю за просуванням голівки плода по родовому каналу, який здійснюється за допомогою внутрішнього акушерського дослідження кожну годину. 

 
Окремо слід звернути увагу на те, що тривале стояння голівки плода в певній площі малого тазу без динаміки просування може призвести до формування ректо- і уровагінальних нориць.  
 
Через зростання ризику висхідного інфікування пологового каналу додаткові внутрішні акушерські дослідження у другому періоді пологів припустимі лише за показаннями: 

•  
  Проведення амніотомії, якщо не відбувається своєчасного вилиття навколоплідних вод 
•  
  При багатоплідній вагітності після народження першого плода
•  
  При прийняті рішення оперативного вагінального розродження (акушерські щипці, вакуумекстракція, екстракція плода за тазовий кінець)

 
Народження голівки плода потребує обережного надання ручної допомоги, метою якої є не тільки збереження цілісності промежини жінки, але й попередження внутрішньочерепної, спинальної та інших травм плода.  
 
Захист промежини складається з п'яти прийомів: 

1.  
   Запобігання передчасному розгинанню голівки плода - долоня лівої кисті упирається в лобок, пальцями стримують стрімке просування голівки, обережно натискаючи на неї.
2.  
   Зменшення напруження тканини промежини - долоння поверхня правої кісті розташовується на промежині, пальцями зсувають тканини великих статевих губ у бік промежини.
3.  
   Виведення голівки плода із статевої щілини - після утворення точки фіксації, поза потугою, обережно знімаючи бічні краї вульварного кільця з голівки, дають їй можливість розігнутись.
4.  
   Допомога під час внутрішнього повороту плечиків і зовнішнього повороту голівки - головку, що народилася, захоплюють обома руками так, щоб долоні лягли на ділянку вух; голівку обережно відтягують донизу доти, поки переднє плічко не підійде під лобкову дугу.
5.  
   Вивільнення плечового поясу - голівку захоплюють лівою рукою і відводять до лона, правою рукою обережно знімають тканину промежини з заднього плічка.

 
Після народження плечового поясу тулуб дитини охоплюють обома руками, кінці пальців мають перебувати у пахвових ямках. Тулуб спрямовують угору і виймають плід. 
 
Існує тактика ведення другого періоду пологів без захисту промежини. Надання вільного положення жінки під час потуг сприяє більш динамічному проходженню плоду через пологові шляхи, при цьому найбільш ефективними є позиції сидячи навпочіпки, сидячи на стільці, стаючи, підтягуючись на дробинці, лежачи на боці (Мал.30).  
 
Важливо підкреслити, що тільки при необхідності під час періоду вигнання, може бути проведений допоміжний розтин промежини (перінео- та епізіотомія).  
 
Показаннями до проведення розтину промежини є:  

•  
  Ускладнені вагінальні пологи (вакуум екстракція, акушерські щипці, сідничне передлежання)
•  
  Наявність рубцевих змін промежини після розтину у попередніх пологах, особливо після поганого загоєння 
•  
  Дистрес плода у другому періоді пологів

 
Слід зазначити, що використання епізіотомії за показанням ''загроза розриву промежини” не завжди є обґрунтованим. Відсутність чітких об’єктивних критеріїв „загрози розриву промежини” є підґрунтям для більш широкого використання епізіотомії, яка є не чим іншим ніж ятрогенним розривом промежини другого ступеню. У більшості випадків, коли за наявності так званої „загрози розриву промежини” розтин промежини не проводиться, відбувається спонтанний розрив лише шкіри промежини та слизової оболонки піхви, без ураження м’язів тазового дна (розрив першого ступеню).  
 
Слід також визнати, що у ряді випадків промежина дійсно є суттєвою перепоною для народження, і її розтин є необхідним заходом запобігання розривів тяжкого ступеню.  
 
Згідно з сучасним науковими доказами існують наступні рекомендації щодо використання розтину промежини в пологах: 

•  
  Використання епізіотомії має бути обмежено показаннями [А];
•  
  Прерінеотомія супроводжується більшою частотою глибоких розривів піхви з ураженням прямої кішки та анального сфінктеру у порівнянні з епізіотомією. [А];
•  
  Рутинне проведення епізіотомії не призводить до зменшення частоти глибоких розривів піхви з ураженням прямої кішки та анального сфінктеру. [В];
•  
  У разі необхідності проведення розтину промежини слід надавати перевагу епізіотомії, а не перінеотомії. [В].

 
У будь якому випадку рішення про проведення операції повинно бути клінічно обґрунтованим і доведеним до жінки, з отриманням від неї згоди. Операцію слід проводити після попереднього місцевого знеболення. 
 
Оцінка стану новонародженого 
 
Відразу після народження акушерка викладає дитину на живіт матері, здійснює обсушування голови і тіла дитини попередньо підігрітою стерильною пелюшкою, одягає дитині чисті шапочку і шкарпетки, накриває сухою чистою пелюшкою та ковдрою.  
 
Одночасно лікар-педіатр-неонатолог, а за його відсутності лікар-акушер-гінеколог, здійснює первинну оцінку стану новонародженого 
 
Стан новонародженого оцінюють за шкалою Апгар через 1, 5 та 10 хвилин після народження. Шкала передбачає оцінку за десятибальною системою п’яти показників (0-2 бали за показник): серцевий ритм, дихання, шкіряні покриви, тонус м’язів, рефлекси. Хорошим показником вважають стан новонародженого при оцінці не нижчій 8 балів, задовільним – не нижче 7, нижчі оцінки свідчать про можливу асфіксію різного ступеня тяжкості. 
 
Після закінчення пульсації пуповини, але не пізніше 1 хв. після народження дитини акушерка, замінивши стерильні рукавички, перетискає та перетинає пуповину, за умови задовільного стану дитини залишає дитину на грудях матері.  
 
За появи пошукового і смоктального рефлексу (дитина піднімає голову, відкриває широко рот, шукає груди матері) акушерка допомагає здійснити перше раннє прикладання дитини до грудей матері.  
 
Через 30 хв. після народження дитини акушерка електронним термометром вимірює новонародженому температуру тіла в аксилярній ділянці та записує результати термометрії у карті розвитку новонародженого. 
 
Після проведення контакту матері і дитини «очі в очі» (але не пізніше першої години життя дитини) акушерка після обробки рук проводить новонародженому профілактику офтальмії із застосуванням 0.5% еритроміцинової або 1% тетрациклінової мазі відповідно до інструкції застосування одноразово. 
 
Контакт "шкіра-до-шкіри" проводиться не менше 2 годин у пологовій залі, за умови задовільного стану матері та дитини.  
 
Після завершення контакту “шкіра-до-шкіри” акушерка, перекладає дитину на зігрітий сповивальний стіл, здійснює обробку та клемування пуповини, вимірювання зросту, обводу голови та грудної клітини, зважування, одягає дитині чисті повзуни, сорочечку, шапочку, шкарпетки, рукавички (дитина не сповивається!). Дозволяється використовувати чистий домашній одяг 
 
Дитина, разом з матір'ю накривається ковдрою і переводиться в палату спільного перебування з дотриманням умов теплового ланцюжка. 
 
Тепловий ланцюжок. 
 
Тепловий ланцюжок – це комплекс заходів, які впроваджуються під час пологів та в перші дні після народження дитини з метою зменшення втрат тепла у всіх новонароджених. Невиконання хоча б одного з цих заходів розриває тепловий ланцюжок та ставить новонароджену дитину під загрозу переохолодження. Недотримання теплового ланцюжка підвищує ризик розвитку у новонародженого гіпоглікемії, метаболічного ацидозу, інфекції, дихальних розладів, уражень центральної нервової системи (крововиливи, судоми). 
 
Десять кроків теплового ланцюжка: 
 
1) Тепла пологова кімната (операційна). [B]. 
 
Приміщення повинно бути чистим та теплим, без протягів з відчинених вікон, дверей та кондиціонерів (вентиляторів). Оптимальною (безпечною) для матері та дитини вважається температура навколишнього середовища 25оС –28оС. 
 
2) Негайне обсушування дитини [B]. 
 
Відразу після народження (до перетинання пуповини) акушерка повинна обсушити тіло та голову дитини стерильними, сухими, попередньо підігрітими пелюшками. Викласти дитину на живіт матері і закінчити обсушування. Вологі пелюшки треба відкласти, одягнути на дитину чисті шапочку і шкарпетки та накрити чистою сухою попередньо підігрітою пелюшкою. Все необхідне для зігрівання дитини (пелюшки, шапочка, шкарпетки, сорочечки, повзунки, ковдра) треба підготувати і підігріти завчасно. 
 
3) Контакт “шкіра –до –шкіри” [С]. 
 
Контакт “шкіра-до-шкіри” запобігає втратам тепла та сприяє колонізації організму дитини флорою матері. На грудях матері дитина накривається чистою попередньо підігрітою пелюшкою та спільною з матір’ю ковдрою і знаходиться там до переведення в палату спільного перебування не менше 2 годин. 
 
З метою контролю дотримання заходів теплового ланцюжка перше вимірювання температури тіла новонародженого здійснюється через 30 хвилин після народження в аксілярній ділянці електронним термометром. Межами нормальної температури тіла новонародженого слід вважати 36,5оС-37,5оС при вимірюванні в аксілярній ділянці. 
4) Грудне вигодовування. [A]. 
 
Грудне вигодовування треба починати як можна раніше протягом першої години після народження, коли дитина проявляє ознаки готовності до початку годування та знаходиться з матір’ю в контакті “шкіра-до-шкіри”. Не треба примушувати дитину розпочинати перше годування, якщо вона не проявляє цих ознак. 
5) Відкласти зважування та купання. [B]. 
 
Купання та зважування новонародженого відразу після народження приводить до втрат тепла, тому ці процедури треба відкласти. Кров та меконій частково видаляються зі шкіри новонародженого при обсушуванні після пологів. Залишки родової змазки не видаляються у дитини. Перше купання доцільно здійснювати вдома. Зважування та антропометрію дитини необхідно проводити після здійснення контакту “шкіра-до-шкіри” перед переведенням в палату спільного перебування.  
6) Правильно одягнути та загорнути дитину. [А]. 
 
Туге сповивання шкідливе для новонародженого, тому що зменшує ефективність підтримання тепла дитиною, обмежує рухи дитини, обмежує дихальні рухи. У зв'язку з цим дитину необхідно одягнути в чисті теплі повзунки, сорочечку, шапочку, шкарпетки та накрити теплою ковдрою.  
7) Цілодобове спільне перебування матері та дитини [A] 
 
За умови відсутності протипоказань новонароджена дитина повинна цілодобово перебувати разом з матір’ю в одному приміщенні. Спільне перебування матері та дитини забезпечує годування на вимогу, профілактику гіпотермії та профілактику внутрішньолікарняної інфекції. 
8) Транспортування в теплих умовах. [B] 
 
Якщо дитину треба транспортувати в інше відділення, (палату) медичні працівники зобов’язані забезпечити підтримку та контроль температури тіла для запобігання виникнення гіпотермії. В палату спільного перебування новонароджений повинен транспортуватися разом з матір’ю. При народженні дитини шляхом кесарського розтину, новонароджений транспортується в кувезі або в дитячому ліжечку, вкритий теплою ковдрою. 
9) Реанімація в теплих умовах. 
 
Новонароджена дитина з асфіксією не може виробляти достатню кількість тепла, в зв'язку з чим підвищується ризик виникнення гіпотермії. Тому важливо забезпечити проведення реанімаційних заходів у теплих умовах. 
10) Підвищення рівня підготовки та знань. 
 
Всі медичні працівники повинні мати відповідну підготовку та навички з принципів дотримання теплового ланцюжка. 
 
Клінічний перебіг та ведення третього періоду пологів 
 
Існують дві тактики ведення третього періоду пологів активна та очікувальна.  
 
Активне ведення третього періоду пологів 
 
Завдяки низки переваг активне ведення третього періоду пологів є найбільш розповсюдженою тактикою у світі та рекомендовано Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я, Міжнародною Федерацією Акушерів – Гінекологів та Міжнародною Конфедерацією Акушерок. 
 
Застосування методики активного ведення третього періоду під час кожних пологів дозволяє знизити частоту післяпологової кровотечі, що зумовлена атонією матки на 60%, а також зменшити кількість післяпологової крововтрати та необхідність гемотрансфузії.  
 
Стандартні компоненти активного ведення третього періоду пологів включають: 

•  
  введення утеротоників:
•  
  народження посліду шляхом контрольованих тракцій за пуповину при відведенні матки долонею від лона;
•  
  масаж матки через передню черевну стінку після народження посліду.

 
Правила введення утеротоніків: протягом першої хвилини після народження дитини пропальпувати матку для виключення наявності в ній другого плоду, при його відсутності - ввести 10 ОД окситоцину внутрішньом'язово. (Мал. 31. Крок 1) Підчас вибору утеротоніку слід надавати перевагу окситоцину, оскільки його ефект проявляється вже через 2-3 хвилини, він може бути використаний у всіх жінок. 
 
Якщо в наявності немає окситоцину можна використати – ергометрин – 0,2 мг в/м. 
 
Жінка має бути поінформована про можливі побічні ефекти цих препаратів. 
 
Неможна використовувати ергометрін жінкам з прееклампсією, еклампсією та гіпертензією. 
 
Контрольовані тракції за пуповину: 

•  
  перетиснути пуповину ближче до промежини затискачем, тримати перетиснуту пуповину та затискач в одній руці; (Мал. 31. Крок 2)
•  
  покласти другу руку безпосередньо над лобком жінки і утримувати матку відводячи її від лона. Утримувати пуповину у стані легкого натяжіння та дочекатися сильного скорочення матки (зазвичай через 2-3 хв. після введення окситоцину); (Мал. 31. Крок 3)
•  
  одночасно з сильним скороченням матки запропонувати жінці потужитись і дуже обережно потягнути (тракція) за пуповину донизу, щоб відбулося народження плаценти, одночасно при цьому продовжувати проводити другою рукою контртракцію у напрямку протилежному тракції (тобто відштовхуючи матку від лона). (Мал. 31. Крок 4)
•  
  якщо плацента не опускається (тобто не народжується) протягом 30-40 сек. контрольованої тракції, слід зупинити тракцію за пуповину, але продовжувати обережно її утримувати у стані легкого натяжіння; друга рука залишається над лоном, утримуючи матку. 
•  
  дочекатися поки матка знову добре скоротиться та повторити контрольовану тракцію за пуповину з контртракцією на матку.

Ніколи не проводити тракцію (підтягування) за пуповину без застосування контртракціїї (відведення) добре скороченої матки від лона. Проведення тракції за пуповину без скорочення матки може призвести до вивороту матки. 
 
 
Крок 2 Накладання затискача на пуповину біля промежини 
 
Крок 1 Внутрішньом’язове введення окситоцину 
 
 
   
 
 
Крок 3 Розташування рук – підготовка до контрольованої тракції 
 
Крок 4 Народження плаценти шляхом контрольованої тракції за пуповину з одночасною контртракцією на матку 
 
 
 
    
 
Крок 5 Народження оболонок шляхом „скручування” 
 
Крок 6 Масаж матки через передню черевну стінку після народження посліду 
 
 
 
   
Мал. 31. Активне ведення третього періоду пологів  
Рис 5 ” 
 
 
Після народження плаценти утримують її двома руками і обережно повертають, викручуючи оболонки, повільно підтягують плаценту вниз для закінчення пологів. (Мал. 31. Крок 5) 
 
У разі обриву оболонок, обережно обстежують піхву і шийку матки в стерильних рукавичках. У разі виявленні оболонок використовують вікончатий затискач для видалення їж залишків. 
 
Уважно оглядають плаценту та переконуються в її цілісності. Якщо ділянка материнської поверхні відсутня, або є ділянка обірваних оболонок з судинами, є привід запідозрити затримку ділянок плаценти та розпочати необхідні заходи. 
 
Масаж матки: після народження посліду негайно проводять масаж матки через передню черевну стінку жінки, доки вона не стане щільною. (Мал. 31. Крок 6) 
 
В подальшому пальпують матку кожні 15 хв. протягом перших 2-х год., щоб бути впевненому в тому, що після масажу матка не розслабляється, а залишається щільною. При необхідності проводять повторний масаж. 
 
Міхур з льодом на низ живота у ранньому післяпологовому періоді не застосовується . 
 
Активне ведення ІІІ періоду пологів повинно бути запропоновано кожній жінці, оскільки воно понижує частоту післяпологових кровотеч, виникаючих внаслідок атонії матки. 
 
Роділля повинна бути поінформована відносно активного ведення ІІІ періоду пологів, та має надати добровільну письмову згоду на його проведення 
 
Очікувальне ведення третього періоду пологів 
 
Після закінчення пульсації пуповини, але не пізніше 1хв. після народження дитини, перетискається та перетинається пуповина. Проводиться ретельний нагляд за загальним станом породіллі, ознаками відшарування плаценти, кількістю кров’яних виділень. 
 
При появі ознак відшарування плаценти – необхідно запропонувати жінці «натужитись», що призведе до народження посліду.  
 
Ознаками відшарування плаценти є: 
 
Ознака Шредера : якщо плацента відокремилась та спустилась в нижній сегмент чи у вагіну, дно матки піднімається вверх і розташовується вище та вправо від пупка; матка набирає вигляду пісочного годинника. 
 
Ознака Чукалова - Кюстнера: при натисканні ребром долоні на надлобкову ділянку в разі відокремлення плаценти матка підіймається вверх, пуповина не втягується у піхву. (Мал. 32.) 
 
 
 
Мал. 32. Ознака Чукалова-Кюстнера:  
 
а – плацента не відділилася; б – плацента відділилася 
 
Ознака Альфельда: лігатура, яка знаходиться на пуповині у статевої щілини роділлі, при відокремленні плаценти спускається на 8 – 10 см і нижче від вульварного кільця. 
 
Ознака Довженка: жінці пропонується глибоко дихати: якщо при видихові пуповина не втягується у вагіну, то плацента відокремилась. 
 
Ознака Клейна: роділлі пропонується потужитись, якщо при цьому пуповина не втягується у вагіну, то плацента відокремилась. 
 
Для видалення посліду, який відокремився користуються зовнішніми методами. 
 
Спосіб Абуладзе. Після випорожнення сечового міхура передня черевна стінка береться обома руками у складку таким чином, щоб щільно захватити прямі м’язи живота. Після цього пропонується роділлі потужитися. Послід при цьому легко народжується завдяки значному зменшенню об’єму черевної порожнини. (Мал. 33) 
 
 
 
Мал. 33. Метод Абуладзе 
 
Спосіб Креде – Лазаровича. Виконується в наступній послідовності: