Хвойні рослини Українських Карпат що мают лікувальні властивості

     Ялівець звичайний росте в підліску хвойних, рідше мішаних лісів. Тіньовитривала, морозостійка рослина. Запилюється у квітні — травні, шишкоягоди достигають у вересні. Росте в Карпатах (нижній гірський лісовий пояс), на Поліссі.

    Біохімічний склад:  цукри (до 0,3%), пектинові й дубильні речовини (1,6 %), протеїн (3,5 %), яблучна, оцтова і мурашина кислоти, смоли, віск, ароматичні сполуки. Хвоя ялівцю — цінний вітамінонагромаджувач, в ній містяться каротин, вітамін С (246 мг%). З шишкоягід, хвої та гілок ялівцю одержують ефірну олію.

2.2.Лікувальні властивості хвойних рослин та їх застосування.

2.2.1. Сосна звичайна

      Своїми лікувальними властивостями сосна завдячує дубильними речовинами, ефірній олії. Настій із бруньок сосни завдяки протизапальним, дезинфікуючим, відхаркувальним властивостям широко використовують при лікуванні захворювань верхніх дихальних шляхів. Для одержання лікарських препаратів збирають також рідку смолу – живицю, з якої виробляють терпетин, який використовують для пластирів, та скипидар. Очищений скипидар – сировина для одержання терпінгідрату і камфори. Скипидар додають також до ванн, використовують для інгаляцій. Шляхом сухої перегонки соснової деревини виробляють дьоготь, який застосовують для лікування псоріазу, екземи. Він входить також до складу мазі Вишневського.

     Сосна містить безліч  хімічних елементів : в хвої сосни звичайної присутні ефірне масло (від 0,36% в нирках - до 1,3% у хвої), смола (7-12%), гіркі і дубильні речовини (в хвої до 5%), паніпікрін, аскорбінова кислота (0,1 - 0,3%), каротин, фітонциди, крохмаль. Ефірне масло цінно входять до борнілацетата, лімоненом, піненом та іншими летючими речовинами. З терпентинного ефірного масла (скипидар) отримують камфору, використовувану зовнішньо, як дратівливий засіб. Скипидар не застосовують при захворюваннях нирок і печінки. З скипидару виробляють тернінгідрат, який використовують для лікування хвороб дихальних шляхів, в основному, хронічних бронхітів. Очищена живиця (смола, розчинена в ефірному маслі) входить до складу деяких пластирів.  У народній медицині  з неї виготовляють ранозагоювальні та бактерицидні засоби.

     Не варто забувати і про хвою сосни, в якій міститься велика кількість вітамінів. У народній медицині її лікувальні властивості використовуються досить широко:як дезінфікуючий і відхаркувальний засіб.

     Цілющу силу сосни звичайної (Pinus sylvestris) людство використовує з давніх давен. Збереглися рецепти, яким уже понад 5 тис. років, на основі екстрактів хвої сосни, для зовнішніх компресів , припарок, мазей та бальзамів, у яких використовувалися протизапальні, ранозагоювальні та відновлюючі властивості хвої. Загальновідома користь соснової хвої у боротьбі з цингою, виснаженням, сухотами та іншими недугами. Унікальне поєднання понад 100 біологічно активних речовин, серед яких: хлорофіл, алкалоїди, дубильні речовини, ефірні масла, смоли, флавоноїди та вітаміни - має надзвичайно сильний лікувальний та загальнозміцнюючий потенціал. За вмістом природних пренолів хвоя взагалі не має собі рівних. Є підстави вважати, що саме завдячуючи такому складу екстракт хвої має колосальні відновлючі та загоювальні властивості.

     Ефекти, що спричиняє екстракт соснової хвої :

• Стимулювання захисних механізмів слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки
• Нормалізація виділення власного захисного слизу
• Нормалізація мікроциркуляції в ушкоджених ділянках слизової оболонки
• Сприяння відновленню пошкодженої слизової оболонки
• Стимуляція виділення імуноглобуліну А (IgA)
• Бактерицидна та антиоксидантна дії

     У 1992 році Латвійським вченим біотехнологічного концерну "BF-esse" вдалося виділити висококонцентрований екстракт соснової хвої, який вже можна було приймати внутрішньо. Він одразу зарекомендував себе як надзвичайно ефективний лікарський засіб для лікування гастриту, виразки шлунку та 12-палої кишки. Але недостатня стабільність складу та не надто приємний смак дещо стримували його більш широке використання. У 2009 Фітестен році йому було надано необхідної стабільності та помістили в спеціальну капсулу, зручну для внутрішнього прийому. Так у 2009 році з’явився Фітестен у капсулах – засіб для використання при захворюваннях травної системи та, зокрема, шлунку.[       ]

     Бруньки сосни  це — ембріонально-вегетативні зачатки майбутніх бічних відгалужень пагонів сосни. Збирають їх тоді, коли вони саме починають бубнявіти — у березні, тобто до розпукування. Зрізають скупчення бруньок — «колонки» з 2—7 бруньок. Чим старше дерево, тим дрібніші в цю пору бруньки. Але, порадившись з лісниками, слід у першу чергу використовувати вирубки, не знищуючи молодняк. Сушать, розстеляючи, в теплих провівних приміщеннях при температурі до 40°С (у печах, духовках), поки смола не розтоплюється, «випаровується» і луски розчепірюються. Зберігають у ящиках, мішечках, у сухому місці. Господині підвішують такі мішечки у шафи, де зберігають чисту білизну, одяг.

     У народі бруньки сосни вживають при захворюваннях дихальних шляхів — бронхітах, запаленні легень, туберкульозі і просто як відхаркувальне, а також при артритах, ревматизмі — окремо (і в зборах з іншими лікувальними рослинами). Використовують як важливий компонент для лікування рахітичних дітей. Вживають бруньки і при набряках. Також як жовчогінне, при захворюваннях печінки, при жовтяниці і як легкосечо- гінне. Крім того, при деяких алергічних захворюваннях (однак, треба зважати на те, що пилок сосни сам може бути носієм алергенів для декотрих чутливих організмів). Настої з них використовують для інгаляцій, а також як знезаражуюче. Вживається і при шлункових захворюваннях (гастрити, виразка).

     Приймають бруньки в різних лікувальних формах і дозах. Проте слід підкреслити, що не завжди раціонально. Особливо щодо дозування. А тут не завадить порадитися з лікарем. Звичайно, беруть до 10 г подрібнених сухих бруньок, обливають окропом у склянці. Наливають до краю склянки І настоюють під накриттям 15 хвилин. Приймають теплий настій при простудних захворюваннях через кожні 2—3 години по столовій ложці до 5—6 разів на день.

     Вживають і так:

    а) відвар: 15 г подрібнених сухих бруньок на склянку води. Кип’ятять під кришкою на слабкому вогні 3 хвилини. Приймають по столовій ложці тричі на день (майже гарячим);

    б) методом водяної бані. 10 г бруньок на 300 мл води. Готують як відвар, тобто ЗО хвилин. Приймають по третині (до половини) склянки 2—3 рази на день після їжі як відхаркувальний і дезинфікуючий засіб;

    в) настій одну столову ложку подрібнених бруньок звечора заливають у термосі окропом (0,5 л) і настоюють протягом ночі. Випивають за 3—4 прийоми ковтками до їжі. Це при тяжких бронхітах, запаленні легень, артритах, ревматизмі та інших захворюваннях;

    г) спиртову, або на міцній горілці, настоянку готують у пропорції — 1:3. Приймають по 20—ЗО крапель;

    д) вживають також відвар соснових бруньок на молоці (як відхаркувальне і при простудах): 1 столова ложка на 0,5 л,ковтками протягом дня.

     Протипоказано користування бруньками сосни внутрішньо при вагітності, гепатитах (та інших захворюваннях печінки). Те ж саме при гломерулонефритах, за винятком тих захворювань нирок з бактеріоурією, при яких у певних малих дозах лікар може навіть рекомендувати хворому легкі настої соснових бруньок.

     Молоді зелені шишки сосни. Ріжуть на частинки і роблять настій (або короткочасний відвар) і вживають, як і бруньки сосни. Частіше, однак, роблять горілчаний настій (1 частина за об’ємом подрібнених шишок на 3 частини горілки). Вживають у тих же випадках і дозах, як і настоянку бруньок (по чайній ложці тричі на день),— при простудних захворюваннях, бронхітах, туберкульозі, ревматизмі, як кровоочисне, дехто — при надмірних менструаціях. Шишки використовують для виготовлення сиропу. Засипають цукром (1:1 або 2:1) з додачею кількох столових ложок міцної горілки на склянку шишок. Вживають по дві чайні ложки на півсклянки кип’ятку і п’ють ковтками гарячим при простудному кашлі, легеневих захворюваннях і взагалі захворюваннях дихальних шляхів; також при підвищеному тиску крові, маткових кровотечах, при геморої.

     З соснових зелених шишок у різних комбінаціях, з додачею інших лікарських рослин або приправ, роблять різні оздоровчі напої.[       ] У народі вживають молоді зачатки шишок для вітамінного напою дітям (з 2—3 років їх життя, та й старших). За деякими літературними джерелами, використовують при болях у серці.[       ] За моїми записами, зробленими в процесі опитування травників м. Долина — висушені, у суміші з квітами глоду, травою меліси та іншими компонентами, навіть з ячмінним солодом. Зачатки молодих весняних пагінців, коли вони ще світло-зелені (до 3 ом), їдять, висмоктують. Це прекрасні лісові ласощі весни.

     Пилок сосни  - це  чоловічої статі гаметофіт рослини, що для людини є лікувальним субстратом. Але водночас може бути й отрутою — алергеном. Не всі можуть знаходитись безпечно в атмосфері соснового лісу. Коли пилить сосна, особливо люди, що постійним мешканцям міста, можуть мати приступи алергій.

2.2.2. Тис ягідний

     У давнину єгиптяни виготовляли з тиса саркофаги, а в деяких країнах деревина цієї рослини йшла на сплату данини феодалам. Сьогодні тис є цінним парковим деревом, а його деревина як і раніше вважається дуже цінним матеріалом.[      ]

     У  давні часи люди вірили, що  навіть тінь тиса отруйна - наші предки ніколи не відпочивали  під покровом цього дерева. Тис  використовувався і в якості оберега.

     Хімічний склад тиса ягідного: кора, листя і деревина тиса ягідного містять ефедрин і особливий алкалоїд (Токсин), які викликають сильне отруєння, причому як у тварин, так і у людей (чим старше рослини, тим сильніше отруйні властивості). Ягоди тиса не отруйні і мають досить приємний смак, проте кісточки (насіння) відрізняються підвищеною токсичністю. Це перешкоджає використанню солодких плодів в харчових цілях.

   Корисні  властивості тиса ягідного: тис  ягідний в усі часи цінувався  в якості виробного і будівельного  матеріалу - за століття він  був майже повністю знищений  через свою «вічної» деревини, що володіє до того ж потужними  бактерицидними властивостями. Будинки,  в яких хоча б частково використовувався  тис, захищали своїх мешканців  від хвороботворних інфекцій.

     На  сьогодні у медицині не використовують  тис ягідний, томущо він є отруйний.

2.2.3. Модрина європейська (Larix decidua)

     В деревині модрини майже 44 % целюлози і до 10 % пентозів — речовин дуже цінних для хімічної промисловості, а також до 4 % ефірних масел і спиртових екстрактів. З неї можна одержувати каніфоль, ефірне масло, оцет, фарби, кормові дріжджі, дубильні екстракти. З виділень модрини — смолистої маси готують жувальні пластинки світло-коричневого кольору. Вони солодкуваті на смак і мають приємний смолистий запах. їх використовують від авітамінозу, для укріплення зубів і ясен, а також як відмінний тонізуючий засіб. В тайзі можна обходитись без зубної пасти і щітки, їх чудово заміняє смола модрини. Жувати її приємно і зуби при цьому стають чистими, укріплюються ясна, а в роті тривалий час відчувається приємний аромат лісу.Недавно вчені відкрили ще одну дивовижну властивість деревини модрини. Вони одержали з неї полісахаридну речовину, яка, за дослідженнями медиків, відновлює рух крові в пошкоджених тканинах та їх життєдіяльність. Здатність модрини заживляти власні рани відома давно. Тепер вченим стало відомо, що саме одержана речовина допомагає зв'язуванню і склеюванню розривів у тканинах дерева. Вони виявили, що виділений полісахарид дуже близький за своїм хімічним складом до препарату, який сьогодні використовується в медицині для відновлення руху крові, але він має в чотири рази меншу в'язкість, що й сприяє більш активному впливу на відновлювальні процеси в організмі. Його можна використо-вувати в хімічній промисловості для виготовлення багато атомних спиртів та деяких інших товарів.

    Велику  цінність має модринова живиця. Років 25—30 тому, коли попит на  живицю значно зріс; а задовольнити  його лише за рахунок сосни  було неможливо, виникло питання  про добування та використання  живиці з модрини. Каніфоль  з модринової живиці застосовується  при виготовленні паперу, гумотехнічних  виробів, лаків та інших промислових  товарів. Опрацьована також технологія  виробництва дуже цінного і  вкрай необхідного модринового  бальзаму.

    Хвоя  і кора модрини використовуються  для виготовлення лікарських  препаратів. Перша містить значну  кількість вітаміну С, різних  флавонідів, а друга — глікозид і дубильні речовини. Хвою збирають і використовують у період вегетації, а кору весь рік. Настій з хвої вживають як протицинготний засіб, він має й діуретичні властивості (кора також) і використовується як легке проносне: Відвар молодих пагонів в молоці п'ють при кашлі та каменях у нирках. Використовують також модринову губку — гриб з родини трутовиків, який паразитує на стовбурах дерев. У плодових тілах трутовика є агарицинова, лимонна, яблучна, фумарова та інші кислоти, глюкоза, жирні масла, мінеральні солі, фосфати, смоли та інші речовини. Заготовляють плодові тіла з весни до середини літа і сушать у добре провітрюваних приміщеннях або в тіні на відкритому повітрі, звільнивши перед цим від кори і розрізавши його на частини. Препарати з гриба використовують як снотворний і заспокійливий засіб, а також для лікування діабету, невралгії, гарячки.

2.2.4. Ялиця біла

     Смолоносна, ефіроолійна, деревинна, лікарська, вітамінозна, медоносна, танідоносна і декоративна рослина.

     З дерев ялині білої добувають дуже цінну живицю. Смоляні ходи знаходиться в корі. При потовщенні стовбура смоляні ходи руйнуються, утворюються вмістища живиці, які мають вигляд потовщення і називаються жовнами. У кожному з них міститься кілька грамів живиці. Кора старих дерев у нижній частині не має жовен, бо з віком вона товстішає, розтріскується і втрачає пружність. Для стимуляції утворення жовен по поверхні стовбура б’ють дерев’яним молотком, внаслідок чого на місці удару виникає жовно значних розмірів. Живиця ялиці білої містить близько 34 % ефірної олії, смоли, незначну кількість янтарної кислоти. З її живиці виготовляють ялицевий бальзам, який має ті ж фізичні властивості, як і канадський. Ялицевий бальзам широко використовують в оптичній промисловості для склеювання лінз, а також при  виготовленні мікропрепаратів (показник заломлення бальзаму близький до показника заломлення скла).

     Деревина використовується для виготовлення столярних виробів, музичних інструментів, тари (діжки і ящики), гонти, а в деяких місцевостях навіть у будівництві. Цінними якостями деревини є велика довжина трахеїд і незначна смолистість, що дає можливість використовувати її в паперово-целюлозній промисловості. Деревина  містить близько 60 % целюлози, смолу, промисловий вихід целюлози дорівнює 37 %.