Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи в дітей. Нервово-психічний розвиток дитини

Токсична еритема зустрічається  у 25—50% новонароджених. Має вигляд невеликих, щільних сірувато-білих папул або пухирців з прозорою рідиною, оточених рожевим вінчиком. Вони з'являються на 2—3-й день життя і розміщуються групами на кінцівках, тулубі, волосистій частині голови. Токсичну еритему пояснюють здебільшого алергічною реакцією на білки молока.

Скороминуща, або транзиторна, гарячка супроводиться підвищенням температури тіла до 39 °С, рідше 40 °С. Вона з'являється на 3—4-й день життя і часто збігається з часом максимальної втрати маси тіла. Переважно виникає у разі перегрівання новонароджених і недостатнього введення їм рідини. Поява тран-зиторної гарячки пояснюється наявністю великої кількості білка у молозиві, яким годують дитину, а також недосконалістю механізмів терморегуляції. Гарячка триває 3—4 год. Під час неї змінюється загальний стан дитини: вона неспокійна, відмовляється від грудей, виникають тремор кінцівок і гіперемія шкіри. Щоб запобігти цьому, дитину треба розгорнути і часто поїти 5% розчином глюкози з розчином Рінгера або водою (80—100 мл рідини на 1 кг маси тіла на добу).

Статеві кризи виникають унаслідок дії гормонів, що надходять до організму дитини від матері за останні тижні його внутрішньоутробного розвитку. Незалежно від статі дитини на 5—7-й день життя у неї нагрубають грудні залози до розмірів горошини або волоського горіха. Під час натискання з них виділяється небагато водянистої або молочного кольору рідини. Видавлювати секрет не можна. Рекомендується суха туга пов'язка. З 2—3-го тижня залози починають зменшуватися, і до кінця місяця нагрубання зникає. У дівчаток бувають кров'янисто-слизові виділення із статевої щілини, що згодом припиняються. У такому разі необхідно дотримувати гігієни. У хлопчиків іноді набрякають калитка (мошонка) і статевий член. Лікування не потрібне.

Сечокислий інфаркт нирок. У  деяких новонароджених на З—1-й день життя з сечею виділяється багато солей сечової кислоти — сечокислого амонію і натрію, кальцію оксалату. Кількість сечі у перші дні життя дитини невелика. Унаслідок цього сечокислі солі затримуються і відкладаються у ниркових канальцях. Із збільшенням діурезу ці солі з нирок вимиваються. У разі сечокислого інфаркту спостерігається висока відносна густина (питома вага) сечі, а на пелюшках від неї залишається червонуватий осад. Загальний стан дитини не змінюється. їй необхідно давати більше рідини.

Tpaнзиторний дисбактеріоз буває у всіх немовлят. У разі неускладненої вагітності плід стерильний. Але вже у момент народження на шкірі і слизових оболонках поселяється флора з пологових шляхів матері. В подальшому джерелами інфікування є повітря, руки персоналу, предмети догляду, материнське молоко. На шкірі, слизових оболонках, у кишках осідають як нешкідливі бактерії молочнокислий стрептокок, так і умовно-патогенні стафілококи, кишкова паличка й різні штами протея. У другій половині 1-го тижня і на 2-му тижні життя із шкіри, слизових оболонок носа, горла, з калу у 60—70% новонароджених можна виділити і стафілококи, і ентеробактерії. Молоко матері сприяє розмноженню Bіbifidus, що призводить до різкого зменшення патогенної флори.

Транзиторний катар  кишок — це розлад випорожнень, який спостерігається у всіх новонароджених у середині 1-го тижня життя. Первинний кал (меконій) має вигляд густої, в'язкої, темно-зеленої (оливкової) маси, що виділяється протягом 1—2 днів. Згодом випорожнення частішають, а кал стає рідшим, із грудочками, слизом, набуває зеленувато-жовтого кольору. Мікроскопія виявляє слиз, жирні кислоти, близько 30 лейкоцитів у полі зору. Такий кал називають перехідним, а стан — транзиторним катаром кишок. Через 2—4 дні кал стає однорідним, кашкоподібної консистенції і жовтого забарвлення. Кількість лейкоцитів знижується до 10 у полі зору. Перехідний катар кишок спричиняється початковим дисбактеріозом, новим видом харчування (лактотропне) і подразненням слизової оболонки білками і жирами материнського молока. Лікування не потребує.

Ранній неонатальний період триває недовго, проте він  дуже впливає на подальший розвитбк стан здоров'я дитини. Основні функції  організму в цей час перебувають  у нестійкій рівновазі. Тому навіть невеликі зміни навколишнього середовища можуть порушити найважливіші життєві процеси. Ось чому потрібні особливі умови і спеціальний догляд за новонародженим. Якість обслуговування немовлят залежить від правильної організації роботи родопомічного закладу, дитячого відділення пологового будинку і праці персоналу.

Основа догляду за новонародженим — це найсуворіше  дотримання чистоти і стерильності (асептики). Дуже важливим є циклічне заселення палат, щоденне і дбайливе прибирання їх, провітрювання, кварцування, контроль за відповідним температурним режимом тощо.

Персонал повинен ретельно дотримувати особистої гігієни. Його не допускають до роботи, якщо виявлено гострі респіраторні захворювання, підвищену  температуру тіла, гнояки на шкірі. Перед початком роботи слід прийняти душ, надіти чистий халат, хустинку або шапочку і маску. Не можна носити вовняні речі. Руки старанно миють щіткою і милом під проточною водою. Далі їх обробляють дезінфікуючим засобом (0,5% розчином хлораміну, спиртовим розчином йоду тощо). Медичний персонал, який працює з новонародженими, щодня перед початком роботи оглядає лікар або старша медична сестра.

Основним завданням  медичної сестри, яка працює у відділенні новонароджених, є найсуворіше виконання  усіх вимог щодо санітарно-гігієнічного режиму. Всі маніпуляції з новонародженими необхідно проводити дуже обережно, але швидко, на теплому столі і зігрітих пелюшках або поблизу електрообігрівача.

Під час пологів користуються тільки стерильними медичними інструментами. Перед пологами акушерка обробляє руки так, як перед хірургічною операцією. У нашій країні це роблять за найпоширенішим методом Спасокукоцького — Кочергіна (5 хв руки миють щіткою під проточною водою з милом, потім ще 5 хв обробляють їх у 0,25% розчині аміаку). Акушерка надягає стерильний халат, шапочку, маску та рукавички.

Як тільки прорізалася  голова новонародженого, з верхніх  дихальних шляхів його стерильним катетером відсмоктують слиз.

Новонародженого акушерка кладе на стерильний лоток, вкритий  стерильною пелюшкою. Перед відділенням  дитини від матері здійснюють профілактику гонобленореї. Вона полягає в тому, що акушерка стерильною ватою знімає із шкіри повік новонародженого мастило і слиз (для кожного ока беруть окремий ватний тампон). Далі пальцями лівої руки вона злегка відтягує вниз нижню повіку, а правою рукою стерильною піпеткою закапує у кон'юнктивальний мішок по 1—2 краплі 30% розчину сульфацил-натрію. Дівчаткам по 1—2 краплі цього ж розчину вводять у статеву щілину. Через 2 год обробку очей повторюють. Розчин сульфацил-натрію готують в аптеках і видають у пляшечках по 10 мл (його зберігають у темному місці і після відкривання використовують протягом 1 доби).

Після припинення пульсації  пуповини на неї накладають два затискачі  Кохера: перший — на відстані 10 см від  пупкового кільця, другий — на 2 см далі. Пуповину між затискачами протирають 5% спиртовим розчином йоду і перерізують стерильними ножицями. Відокремлену від материнського організму дитину акушерка показує матері. Далі новонародженого занурюють у ванночку з водою (температури 37—38 °С), до якої додають невелику кількість калію перманганату або спиртового розчину йоду. Після купання дитину висушують стерильною пелюшкою, кладуть на приготовані теплі пелюшки з ковдрочкою і відносять на спеціальний сповивальний стіл.

Акушерка знову миє  і дезінфікує руки, надягає новий стерильний халат для другого етапу обробки пуповини. Для цього користуються спеціальним стерильним набором, до якого входять ножиці, кульки з вати, шовкові лігатури або металеві скоби Роговіна, трикутні марлеві серветки, складені у 4 шари. Залишок пуповини змащують 96% етиловим спиртом, добре стискають вказівним і великим пальцями. На відстані 0,5—0,7 см від пупкового кільця накладають шовкову лігатуру або скобу Роговіна. Пуповину відтинають, відступаючи від лігатури на 1 см. Місце розтину і пуповинний залишок змащують 5% спиртовим розчином йоду або 10% розчином калію перманганату. На залишок пуповини накладають стерильну марлеву пов'язку (серветку), яку знімають через 12 год. Надалі слід залишати пуповину відкритою.

Після обробки пуповини акушерка змащує природні складки дитини стерильною серветкою, змоченою у стерильній олії або у стерильному вазеліні, щоб позбутися сироподібного мастила. На обидві руки дитини в ділянці зап'ястка надягають клейончасті браслети, на яких записано прізвище, ім'я та по батькові матері, дату і час народження дитини, її стать і масу тіла, номер історії пологів. Новонародженого, загорнутого у стерильну пелюшку, зважують на дитячих медичних вагах. Окружність голови вимірюють стерильною сантиметровою стрічкою по лінії від надбрівних дуг до найбільшого виступу потилиці. Для визначення окружності грудної клітки верхній край сантиметрової стрічки повинен проходити по нижньому краю навколо соскових кружечків, а ззаду він торкається нижнього краю лопатки. Зріст вимірюють від маківки голови до п'ят, які необхідно поставити перпендикулярно до поверхні, на якій лежить дитина. Далі немовля сповивають у стерильні пелюшки і ковдрочку, до якої прикріплено медальйон з тими самими даними, що й на браслетах. У пологовому залі записують історію розвитку новонародженого. Перед переведенням дитини до відділення для новонароджених ще раз перевіряють ідентичність записів на медальйоні. У відділенні для новонароджених медична сестра звіряє записи історії пологів матері, медальйонів та браслетів на руках дитини. В історії розвитку новонародженого записують стать, зріст, масу тіла, дату і час народження, стан дитини під час надходження до відділення. Ці дані вносять до спеціального журналу (Ф. № 102/у). Коли немовля виписують додому, документацію знову перевіряють, а в історії розвитку новонародженого розписуються чергова медсестра і мати дитини.

Відділення новонароджених повинно бути ізольованим від  інших приміщень пологового будинку. Кількість палат має бути такою, щоб суворо дотримуватися порядку циклічного заповнення їх і термінів проведення остаточної генеральної санітарної обробки. Корисна площа на одну дитину — 2,4 м². Необхідно виділити палати для травмованих дітей, недоношених і палати інтенсивної терапії. Щоб краще спостерігати за дітьми, між палатами бажано мати скляні перегородки. У приміщенні для доношених дітей температура повинна становити 22—24 °С, відносна вологість повітря — 60%. Кожну палату треба обладнати індивідуальними ліжечками з ватними матрацами або полотняними гамаками, сповивальним столом, медичною шафою, вагами, столиком для предметів догляду за дітьми і баком з клейончастим мішком для брудних пелюшок. Тут же має бути емальований посуд із пляшечками, сосками, щітками для миття рук і дезінфікуючими розчинами, необхідна кількість стерилізаторів із шприцами, пінцетами, шпателями, піпетками. Палати слід забезпечити гарячою і холодною водою. Предмети, з якими стикається новонароджений, повинні бути стерильними. Після сповивання кожної дитини стіл протирають 1% розчином перекису водню або 1% розчином хлораміну. Перед сповиванням і підмиванням дітей сестра надягає клейончастий фартух, який після кожної дитини протирає 1% розчином хлораміну. Підмивши всіх дітей, фартух миють і замочують в 3% розчині перекису водню або 1% розчині хлораміну протягом 30 хв. Під час зважування дитини на ваги стелять стерильну пелюшку. Зваживши всіх немовлят, ваги протирають 3% розчином перекису водню або 1% розчином хлораміну.

Після кожного сповивання проводять вологе прибирання палати із застосуванням дезінфікуючих засобів: миють підлогу, вологою ганчіркою протирають меблі, предмети догляду за дітьми; виносять брудні пелюшки. Перед годуванням дітей палати провітрюють і опромінюють бактерицидними лампами протягом 15—20 хв. Після виписування всіх дітей проводять генеральне прибирання.

Догляд за немовлям у  палаті новонароджених. Як тільки дитина потрапляє у відділення, її оглядає  лікар-неонатолог разом з дитячою  медичною сестрою. Залишки сироподібного  мастила знімають стерильною ватою, змоченою у стерильному вазеліні чи олії. Щодня ранком перед годуванням дитину підмивають теплою проточною водою з милом одноразового використання. Обличчя миють розчином фурациліну (1:5000). Кожне око протирають із зовнішнього до внутрішнього кута окремим тампоном, змоченим у такому самому розчині фурациліну. Ніс і вуха чистять джгутиками з вати, змоченими олією. Далі міряють температуру тіла у паховій ділянці і зважують дитину. Результати вимірювань записують в історію розвитку. Немовля підмивають під час кожного сповивання, а шкіру сідниць змащують 1% таніновою маззю, щоб запобігти попрілості.

Залишок пуповини обробляє лікар або медична сестра. Через 12 год після народження стерильну  пов'язку знімають, а залишок пуповини протирають 76% етиловим спиртом і 5% розчином калію перманганату. Після туалету кожної дитини сестра ретельно миє руки з милом.

Одяг і методи сповивання немовлят. На добу для кожної новонародженої дитини потрібно 75 пелюшок, 5 сорочечок  і 2 ковдри. Білизну перуть окремо і  обов'язково стерилізують. Одяг не повинен заважати фізіологічному положенню дитини і утруднювати її рухів. У першу добу життя на новонародженого надягають стерильну сорочку, сповивають у стерильні пелюшки і ковдрочку. Голову прикривають краєм пелюшки. Останнім часом поширене вільне сповивання, за умови якого голова дитини залишається відкритою, на тулуб надягають бязеву сорочечку і фланелеву блузочку із зашитими внизу рукавами. Нижню частину тіла загортають у пелюшки (одна розміром 80 см, друга — трикутний підгузок) і ковдру. Дитину кладуть на пелюшки так, щоб широка основа підгузка була на рівні попереку. Нижній його кут проводять між ногами дитини, а лівим і правим краями обгортають стегна і тулуб. Потім немовля сповивають у велику пелюшку і ковдру. Клейонку у відділенні новонароджених не використовують. Білизна має бути з натуральних тканин (бавовняних, лляних).

Вигодовування дітей в акушерських  стаціонарах. Материнське молоко — це найкраща їжа, пристосована самою природою до потреб новонародженого. Природне вигодовування є необхідним для гармонійного росту і розвитку дитини, воно тісно пов'язане із захисними функціями організму, а також має позитивний вплив на формування нервової системи, інтелектуальних здібностей та адекватних емоційних реакцій. Жодна адаптована суміш не може замінити грудне молоко, яке за своїми компонентами відповідає організму новонародженого.

На жаль, природне вигодовування  досить часто і не завжди обґрунтовано замінюється штучними сумішами. Майже  кожна третя молода матір догодовує свою дитину вже в 1-й місяць життя штучними сумішами, що негативно позначається насамперед на захисних функціях організму.

З метою відновлення природного вигодовування необхідні достатні знання медичного персоналу, всіх вагітних жінок про перевагу грудного вигодовування та навчання матерів, як треба годувати дитину і як забезпечити лактацію. Велике значення для правильного природного вигодовування має принцип раннього першого прикладання новонародженого до грудей матері. Слід дотримувати науково обґрунтованого погляду на те. що коли перебіг вагітності і пологів у жінки були без ускладнень, стан новонародженого задовільний, то вперше до грудей його можна прикладати у пологовому будинку у пологовому залі після профілактики гонобленореї та обробки пуповини з накладанням стерильної пов'язки (через 30 хв після народження). У такому разі матері забезпечується продовження біологічного контакту з дитиною, емоційне задоволення, почуття спокою за немовля. А головне — це адаптація новонародженого на основі тісного шкірного, візуального контакту і перших крапель молозива до умов нового нестерильного середовища за допомогою колонізації шкірного покриву і слизових оболонок, травного каналу мікроорганізмами матері (біфідо- та лактобактеріями). І чим раніше він це одержить, тим меншим буде його обсіменіння умовно-патогенною мікрофлорою навколишнього середовища, тим більше він буде захищений від інфекційних хвороб.