Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи в дітей. Нервово-психічний розвиток дитини

Після відокремлення  плода від матері починається  період по-заутробного його життя. Перші  чотири тижні мають назву періоду  новонародження. В цей час починається  пристосування організму до навколишнього  середовища. Вже з моменту народження відбуваються значні зрушення в обміні речовин, змінюються функції окремих органів і систем. Встановлюються легеневе дихання, позаутробний кровообіг, починають функціонувати органи травлення, з'являється власна теплорегуляція, змінюються морфологічні та фізико-хімічні властивості крові.

Основні функції організму  перебувають у стані нестійкої  рівноваги, яка може легко порушуватися. Деякі фізіологічні процеси переходять у патологічні. Новонароджений пристосовується до зовнішнього світу маючи незрілу нервову систему і недостатні імунобіологічігі реакції. Тому цей період вважають критичним.

Ознакою доношеної дитини є вагітність, що триває 38—40 тиж. Показники  фізичного розвитку новонародженого  залежать від багатьох причин: стану  здоров'я матері, її харчування, перебігу вагітності, статі дитини. Тому маса і довжина тіла дитини мають широкі межі: від 2500 г і вище (в середньому 3200 г) і від 45 до 58—60 см (в середньому 52 см). Окружність голови (34—36 см) дещо більша, ніж окружність грудної клітки (32—34 см).

Для характеристики новонароджених дітей існує поняття зрілості. Зріла доношена дитина голосно кричить, активно ссе, добре утримує тепло. Вона робить активні рухи, в неї виражений м'язовий тонус, є такі фізіологічні рефлекси, як рефлекс ссання і ковтання, долонно-ротовий рефлекс Бабкіна (під час натискання на долоні дитина відкриває рота), хватальний рефлекс Робінсона (якщо дитині вкласти у долоню палець, то вона міцно схоплює його), рефлекс повзання, або феномен Бауера (дитина, покладена на живіт, робить спроби повзти), рефлекс автоматичного ходіння (новонароджений переступає з ноги на ногу, якщо його тримати у вертикальному положенні) тощо.

Ускладнений перебіг  вагітності і вплив несприятливих  чинників навколишнього середовища на плід можуть призвести до певного ступеня функціональної незрілості доношеного немовляти. У таких дітей порушується діяльність різних органів і систем: печінки, серцево-судинної і дихальної систем, терморегуляції тощо. Це є причиною вищої захворюваності і смертності. У незрілих новонароджених порушуються також адаптаційні процеси.

Шкіра у новонародженого  гладенька, еластична, дещо набрякла, гіперемійована і вкрита шаром сироподібного мастила. Тонким і ніжним є епідермальний шар. Сполучна тканина слабко розвинена, кількість м'язових волоконець незначна, зате шкіра дуже васкуляризована У ній добре розвинені сальні залози і погано — потові. Шкіра новонародженого має підвищену вразливість і знижену захисну функцію, тому через неї в організм може проникнути будь-яка інфекція. Шкіра є органом дихання і має добре виражені видільні властивості. Через шкіру дитина відчуває тепло і холод, дотик і біль.

Підшкірна жирова клітковина відкладається протягом останніх двох місяців перед народженням і, як правило, у доношених дітей добре розвинена.

М'язова система не досить розвинена, особливо на кінцівках. Спостерігається значна гіпертонія м’язів. Переважає тонус згиначів, що надає дитині характерної пози.

Нервова система у  новонароджених як морфологічно, так  і функціонально ще незріла, проте  під впливом зовнішніх умов вона постійно диференціюється і вдосконалюється. Це певним чином позначається на рості й розвитку дитини.

Головний мозок дитини порівняно з мозком дорослого  відносно великий і важкий. Маса його становить 350—400 г. Кора великого мозку тонка, борозни неглибокі, не завжди чітко виражені. Сіра речовина мозку не досить відмежована від білої.

Спинний мозок порівняно  з іншими відділами центральної  нервової системи має досконалішу  будову і функціонально зріліший.

Органи чуття у новонароджених недосконалі. Проте смак вони розрізняють добре. Від солодкого дитина заспокоюється, облизує губи і робить ковтальні рухи, від гіркого, солоного і кислого стає неспокійною. Нюх розвинений слабко, проте немовлята нерідко відмовляються ссати, якщо тріщини сосків матері змазані препаратами з неприємним запахом. Дотик дитина відчуває досить добре, реагуючи на легке механічне подразнювання шкіри і слизових оболонок. Щодо зору, то вона сприймає тільки світло. Некоординовані рухи очей зумовлюють фізіологічну косоокість. Яскраве світло спричинює захисний рефлекс моргання. Слух знижений, але на сильні звуки дитина реагує: вона здригається, м'язи її обличчя скорочуються, змінюється частота і глибина дихання. Відчуття болю дещо ослаблене.

Органи дихання. Ніс  у новонароджених малий, хрящі його м'які, ходи звужені. Слизова оболонка ніжна, добре васкуляризована, а тому дуже вразлива і швидко набухає, що утруднює дихання носом. Додаткові пазухи носа недорозвинені. Слухова труба коротка й широка, розміщена горизонтально. Горло, гортань, трахея і бронхи вузькі, з м'якими хрящами і слабкорозвиненою еластичною тканиною. їхня слизова оболонка ніжна, з добре вираженим кровопостачанням.

Грудна клітка діжкоподібна, ребра м'які, піддатливі, розміщені  горизонтально. Трахея на рівні III—IV грудних хребців роздвоєна. Бронхи відносно вузькі. Легені мають густу капілярну сітку і мало еластичної тканини. Нижня межа їх знаходиться вище, ніж у дітей грудного віку, що пов'язано з високим розміщенням діафрагми.

Органи дихання починають  функціонувати з моменту народження. З'ява першого вдиху зумовлена комплексом чинників, що збуджують центр дихання. Після народження у крові підвищується вміст вуглекислоти до 4.5—5,3 кПа, тиск кисню знижений до 4,5—5,3 кПа (35—40 мм рт.ст), що призводить до метаболічного ацидозу. Це спричиняє збудження дихального центру. У виникненні першого вдиху певне значення мають також температурні, тактильні та інші зовнішні рефлекторні подразники. Услід за першим вдихом Уявляються нерегулярні поодинокі дихальні рухи, і тільки дещо пізніше налагоджується правильне, ритмічне дихання (40—60 дихань за 1 хв.). Механізм заповнення повітрям легень полягає у виникненні після першого вдиху негативного присисного тиску. Далі встановлюється позитивний тиск, який призводить до активного видиху. Об'єм кожного вдиху становить 15—20 см . Насичення крові киснем у перший день життя — 64—92%. на 7-й день воно зростає до 87—97%.

Серцево-судинна система. Після народження дитини і перев'язування пуповини функція серцево-судинної системи значно змінюється. Припиняється плацентарний кровообіг, починає працювати мале коло кровообігу. З легень кров надходить у ліве передсердя, унаслідок чого в ньому підвищується тиск, закриваються і заростають овальний отвір та артеріальна протока. Кровообіг у новонароджених здійснюється вдвічі швидше, ніж у дорослих, і триває 11 —12 с. Серце розміщується високо, а його розміри відносно грудної клітки значно більші, ніж у дорослих. Пульс у перші дні після народження становить 140—160 за 1 хв. До 4-го тижня життя він поступово сповільнюється, досягаючи 125—140 за 1 хв. Для нього характерні лабільність і аритмія, особливо дихальна. Максимальний артеріальний тиск у новонароджених становить 9.3—9.9 кПа (70—74 мм рт.ст.). мінімальний — 4.7—6.7 кПа (35—50 мм рт.ст.).

Кров і органи кровотворення. В ембріональний період гемопоез переважно відбувається у печінці, кровотворна функція якої до 5-го місяця зростає, а потім поступово зменшується і під час народження дитини майже припиняється. З 4-го місяця внутрішньоутробного розвитку поряд з печінкою кровотворними органами є кістковий мозок, селезінка і лімфатична тканина. У новонародженого основним гомопоетичним органом є червоний кістковий мозок.

Відразу після народження кількість еритроцитів у новонародженого дорівнює 5—10 в 1 л. а рівень гемоглобіну становить 10.55—12.41 ммоль/л (17—20 г%). 3 2-го дня життя ці показники поступово знижуються. 80% гемоглобін)' у новонародженого припадає на фестальну його форму. що має важливе значення під час адаптації організму до нових умов життя. Протягом 3 міс фетальний гемоглобін майже повністю замінюється гемоглобіном А (доросла форма).

Кількість лейкоцитів у  новонароджених перебуває у межах 10— 30-10 в 1 л. У перші дні переважають  нейтрофіли. Наприкінці 1-го тижня кількість  їх зрівнюється з лімфоцитами — настає так званий перший перехрест. Надалі кількість лімфоцитів зростає. У перші тижні життя вміст моноцитів і тромбоцитів підвищений.

Печінка у новонароджених велика, повнокровна, бідна на сполучну тканину. Під час пальпації її нижній край виступає з-під реберної дуги на 1—2 см. Через недостатнє продукування печінкою ферменту глюкуронілтрансферази, який бере участь у зв'язуванні вільного білірубіну, у новонароджених розвивається фізіологічна жовтяниця. Знижується синтез протромбіну та інших чинників згортання крові, що зумовлює схильність до геморагічного синдрому. Глікогенотворна функція печінки також незріла.

Система травлення. Ротова порожнина у новонароджених відносно невелика. Вона має ніжну і добре  васкуляризовану слизову оболонку, захисна функція якої знижена. Слинні залози недорозвинені, кількість слини зменшена, тому слизова оболонка рота відносно суха. Із слиною виділяються ферменти амілаза і птіалін, що розщеплюють полісахариди, і мальтаза, що розкладає дисахариди до моносахаридів.

На губах знаходяться  тверді валики, що сприяють щільному захопленню соска. У товщі щік розміщені  жирові утвори (грудочки Біша), які поліпшують акт ссання.

Стравохід має довжину 10—11 см. У його слизовій оболонці є  багато судин і мало слизових залоз. Слизова оболонка суха і дуже вразлива.

Вміст шлунку у перші  дні життя становить 30—34 мл, на 10-й  день — 70—80 мл. М'язи кардіальної  його частини розвинені слабше, ніж  м'язи воротаря. Тому у новонароджених легко виникають відригування і блювання.

Слизова оболонка кишок має підвищену проникність для мікроорганізмів і токсинів. Вона ніжна, вразлива, багата на судини і лімфатичні вузли. Відразу після народження вміст кишок стерильний, проте вже через кілька годин до них потрапляє сапрофітна мікрофлора (біфідум-бактерії, непатогенна кишкова паличка тощо). За умови натурального вигодовування переважають біфідум-бактерії, штучного — кишкові палички.

Шлунковий сік у новонароджених порівняно з дорослими характеризується зниженою кислотністю і ферментативною активністю, що зумовлює його недостатню захисну функцію, проте сичужного ферменту виробляється багато.

У перші 2—3 дні після  народження під час випорожнень  відходить меконій, пізніше —  перехідний кал, який згодом стає золотисто-жовтим. Частота випорожнень у новонароджених — до 3 разів за добу. Якщо немає меконію у перші дні життя, треба запідозрити зарощення (атрезію) прямої кишки або відхідника.

Органи сечовиділення. Нирки порівняно з масою тіла у новонароджених більші, ніж у дорослих. Тому їх можна пропальпувати. Нирки доношеної дитини функціонують з перших днів життя, хоч мають ще ембріональну будову, зокрема недорозвинені мозкову речовину і ниркову кору.

У перші 2—4 дні після народження спостерігається фізіологічна олігурія (мало сечі), зумовлена недостатнім надхожєнням до організму дитини рідини. Через це сечовипускання частішають до 20—25 разів за добу, причому кожного разу виділяється 10—15 мл сечі. Перші порції сечі безбарвні або мають жовтий відтінок. Потім сеча стає яскраво-жовтою, а в дні, коли маса тіла найменша, — майже коричневою. З 4—5-го дня життя і до кінця першого місяця вона прозора і безбарвна.

Зміни в організмі новонароджених дітей, що відображають процеси пристосування  до нових умов життя, називають перехідними (транзиторними) фізіологічними станами. Вони бувають тільки у новонароджених і пізніше ніколи вже не повторюються. Ці стани називаються ще пограничними, оскільки тони межують з патологією і за несприятливих умов можуть перейти в те чи інше захворювання. Залежно від ступеня їхнього прояву можна зробити висновок про індивідуальні особливості неонатально-го періоду і про зрілість дитини.

Фізіологічна втрата маси тіла спостерігається  майже у всіх новонароджених. В  основному вона пов'язана з недостатнім  надходженням води до організму і з голодуванням дитини у перші дні життя. Ступінь зменшення маси тіла залежить від умов внутрішньоутробного розвитку, перебігу вагітності та пологів, маси тіла під час народження і статі дитини, стану її здоров'я, а також від харчування і кількості введеної рідини. Чим раніше дитину прикладають до грудей, тим менше знижується і тим швидше відновлюється маса її тіла. 70—75% фізіологічної втрати припадає на воду, яка виводиться не тільки з сечею і випорожненнями, а й через легені та шкіру. Тому у разі високої температури у палатах або коли дитину занадто закутують, значно збільшується втрата рідини.

Початковий спад маси тіла відбувається у перші 3—4 дні життя і становить  у середньому 4—5% маси під час  народження. Якщо втрата перевищує 9%, то це слід вважати патологією. У здорових доношених дітей за умови правильного догляду і годування маса тіла відновлюється на кінець 1-го — початок 2-го тижня життя.

Фізіологічна жовтяниця новонароджених буває у 60—80% випадків. У більшості  дітей з'являється на 2-гу — 3-тю добу життя, рідше — на 1-шу або 4-ту. Послідовність появи жовтяниці така: спочатку — на шкірі обличчя, потім — на тулубі, кінцівках, кон'юнктивах і слизових оболонках. При цьому стан дитини не порушується. Вона залишається активною, добре ссе грудь. Немає змін у внутрішніх органах. Забарвлення сечі і випорожнень не змінюється.

Фізіологічна жовтяниця спричиняється  посиленим розпадом еритроцитів  і недосконалістю функції печінки. Жовтяниця триває кілька днів, після  чого безслідно зникає. Лікування  не потребує. Якщо жовтяничне забарвлення виникає раніше, ніж звичайно, швидко посилюється його інтенсивність, погіршується загальний стан дитини, необхідно провести обстеження, щоб виключити гемолітичну хворобу. Затяжний перебіг жовтяниці спостерігається у недоношених дітей і в тих, хто переніс під час пологів гіпоксемію, асфіксію або внутрішньочерепну пологову травму. У кожному конкретному випадку питання про потребу лікування такої жовтяниці слід вирішувати індивідуально.

Фізіологічна еритема виявляється  гіперемією шкіри з легким синюватим відтінком, який краще видно на кінцівках. Виникнення еритеми пов'язують з розширенням капілярів унаслідок дії нижчої температури навколишнього середовища (порівняно з температурою в утробі матері). У недоношених дітей і народжених від матерів, хворих на цукровий діабет, еритема шкіри виражена сильніше. Еритема досягає максимуму на 1-й день життя і зникає через 2—3 або 5—7 днів.