Методи контролю за навчальною діяльністю студентів

2) темп читання.

 Контроль сприйняття  графічного образу слова здійснюється  на матеріалі окремих слів. У  читає перевіряються навички:

1) встановлювати буквено-звукові  зв'язку;

2) дізнаватися графічні  образи слів;

3) виділяти загальні структурні  елементи в однотипних словах;

4) дізнаватися складові  елементи складних і похідних  слів;

5) користуватися словником.

 Особливим показником  техніки читання є темп - зовнішня  темпоральна характеристика, за  якою можна судити про ступінь  сформованості тих чи інших  навичок читання. Вимірювання темпу  передбачає зіставлення кількості  виконаної роботи і часу, витраченого  на її виконання.

 Надійність показника  темпу як характеристики певного  ступеня сформованості умінь  і навичок читання має місце  тільки в тих випадках, коли  об'єктивно можлива позитивна  кореляція виконуваної роботи  і що витрачається часу. Іншими  словами, коли очевидним є прямий  взаємозв'язок показника часу  і кількості правильно виконаної  роботи. Темп в тестах виступає  об'єктом спеціального контроляt при виявленні рівня сформованості  окремих умінь і навичок, характерних  для читання, і при комплексній  перевірці читання як мовного  вміння. Темпоральна характеристика  може стосуватися всіх сторін  читання, про які йшла мова  вище: сприйняття графічного образу  слова, сприйняття і розуміння  окремих мовних одиниць, розуміння  змісту прочитаного.

 Залежно від характеру  перевіряється в часі вміння  та навички темп вимірюється  на матеріалі слова, речення, абзацу  та тексту.

 Відмінною рисою тестів, у яких вимірюється темп, є  те, що завдання, спрямовані на  виявлення рівня сформованості  певних умінь і навичок читання, повинні виконуватися після одноразового  прочитання мовного матеріалу, без  повторного звернення до нього. Тому більшість тестів вимірюють  темп читання на легкому в  мовному відношенні матеріалі, що  не вимагає одночасної концентрації  уваги на форму і зміст. Особливі  труднощі представляє тестування  темпу при комплексній перевірці  читання як мовного вміння, У  такому випадку метою контролю  стає виявлення співвідношення  швидкості читання (кількості слів, прочитаних за певну одиницю  часу) і рівня розуміння змісту  прочитаного. Оскільки розуміння  прочитаного вимірюється в часі, то при перевірці темпу читання  реєстрація факту розуміння є  обов'язковою.

При встановленні на глибоке розуміння що читається, що вимагає уважного читання всього тексту і детального аналізу змісту, тестування темпу читання не проводиться.

 Ознайомлення з описаної  вище номенклатурою об'єктів контролю  в тестах читання дозволяє  зробити деякі висновки:

1. Тести є достатньо  адекватною формою контролю читання, що дозволяє забезпечити перевірку  саме даного мовного вміння  на іноземній мові, але сфера  застосування тестів для контролю  читання об'єктивно обмежена, посКольку  не всі вміння та навички, характерні  для читання, можуть бути піддані  перевірці тестуванням.

2. Для практичних цілей  використання тестів читання  іноземною мовою в навчальних  закладах будь-якого типу орієнтація  на весь описаний вище комплекс  об'єктів контролю в читанні  у надлишку. Реальний підхід до  вирішення питання про застосуванні  тестів як форми контролю читання  вимагає виокремлення з даного  інвентарного списку умінь і  навичок тих видів читання, які  безпосередньо складають практичні  цілі при навчанні іноземної  мови.

3. Не всі види читання  в однаковій мірі допускають  перевірку тестами. Тому для визначення  придатності даної форми контролю  читання потрібний попередній  аналіз видів читання, що є  об'єктом обученія.Только орієнтуючись  на певний вид читання, можна:

1) встановити конкретно  об'єкти контролю в тестах читання: необхідний «результат» розуміння, достатній комплекс мовних одиниць, перелік навичок техніки читання;

2) вирішити питання, чи  дозволяють тести здійснити перевірку  володіння даним видом читання  повністю або ж тести можуть  бути використані для контролю  деяких елементарних умінь і  навичок читання.

Види запитань усного контролю

Контроль - невід'ємна частина навчання. В залежності від функцій, які виконує контроль у навчальному процесі, можна виділити три основних його види:

попередній

поточний

підсумковий

Призначення попереднього контролю полягає у встановленні вихідного рівня різних сторін особистості учня і, насамперед, - вихідного стану пізнавальної діяльності, в першу чергу - індивідуального рівня кожного учня.

Успіх вивчення будь-якої теми (розділу або курсу) залежить від ступеня засвоєння тих понять, термінів, положень тощо, які вивчалися на попередніх етапах навчання. Якщо інформації про це у педагога немає, то він позбавлений можливості проектування та управління в навчальному процесі, вибору оптимального його варіанти. Необхідну інформацію педагог отримує, застосовуючи пропедевтичне діагностування, більш відоме освітянам як попередній контроль знань. Останній необхідний ще й для того, щоб зафіксувати початковий рівень навченості. Порівняння вихідного початкового рівня навченості з досягнутим дозволяє вимірювати

"приріст" знань, ступінь  сформованості умінь і навичок, аналізувати динаміку та ефективність  дидактичного процесу, а також  зробити об'єктивні висновки про "внесок" педагога в навченість  учнів, ефективності педагогічної  праці, оцінити професіоналізм педагога.

Найважливішою функцією поточного контролю є функція зворотного зв'язку. Зворотній зв'язок дозволяє викладачеві отримувати інформацію про хід процесу засвоєння в кожного учня. Вона становить одне з найважливіших умов успішного протікання процесу засвоєння. Зворотний зв'язок повинна нести відомості не тільки про правильність чи неправильності кінцевого результату, але і давати можливість здійснювати контроль над ходом процесу, стежити за діями учня.

Поточний контроль необхідний для діагностування перебігу дидактичного процесу, виявлення динаміки останнього, зіставлення реально досягнутих на окремих етапах результатів із запланованими. Крім власне прогностичної функції поточний контроль та облік знань, умінь стимулює навчальний працю учнів, сприяє вчасному виявленню прогалин у ході засвоєння матеріалу, підвищення загальної продуктивності навчального праці.

Зазвичай поточний контроль здійснюється за допомогою усного опитування, який постійно вдосконалюється: педагоги все ширше практикують такі його форми, як ущільнений, фронтальний, магнітофонний та ін. Тестові завдання для поточного контролю формуються так, щоб охопити найважливіші елементи знань, умінь, вивчені учнями протягом останніх 2-3 уроків. Після завершення роботи обов'язково аналізуються допущені помилки.

Учні завжди повинні знати, що процес засвоєння має свої часові межі і має завершитися певним результатом, який буде оцінюватися. Це означає, що крім контролю, який виконує функцію зворотного зв'язку, необхідний інший вид контролю, який покликаний дати уявлення про досягнуті результати. Цей вид контролю зазвичай називають підсумковим. Підсумок може стосуватися як окремого циклу навчання, так і цілого предмета або якогось розділу. У практиці навчання підсумковий контроль використовується для оцінки результатів навчання,

Підсумковий контроль здійснюється під час заключного повторення в кінці кожної чверті і навчального року, а також в процесі екзаменів (заліків). Саме на цьому етапі дидактичного процесу систематизується і узагальнюється навчальний матеріал. З високою ефективністю можуть бути застосовані відповідним чином складені тести навченості.