Методи контролю за навчальною діяльністю студентів

 Метою фронтального  опитування є перевірка знань, умінь і навичок одразу багатьох  учнів. Його проводять переважно  тоді, коли необхідно виявити  рівень засвоєння знань, які слід  запам’ятати, оскільки вони є  підґрунтям для засвоєння певного  складного матеріалу. Таке опитування  стимулює активність учнів, сприяє  повторенню та систематизації  знань.

 Ущільнене (комбіноване) опитування дає змогу перевірити  знання відразу кількох учнів: один відповідає усно, решта –  за вказівкою вчителя виконує  певні завдання. Його проводять  переважно тоді, коли весь матеріал  в основному засвоює і необхідно  перевірити набуті знання, учитель  аналізує його разом з викликаним  учнем, який пояснює хід його  виконання.

 Загалом метод усної  перевірки знань сприяє встановленню  тісного контакту між учителем  і учнем, дає змогу стежити  за його думкою всьому класу, виявляти прогалини, неточності  в знаннях учнів і відразу  їх виправляти. В процесі опитування  одного учня відбувається повторення, узагальнення і систематизація  знань і цілим класом. Таку  перевірку можна проводити з  будь-якого навчального предмета.[6., cт. 115]

 Метод письмового контролю. Суть цього методу полягає  у письмовій перевірці знань, умінь та навичок. З таких предметів, як мова і математика, його  використовують не рідше, ніж  усну перевірку. Письмовим методом  перевіряють знання учнів і  з географії, історії, біології, хімії. Залежно від навчального предмета письмовий контроль знань здійснюють у формі контрольної роботи, твору, переказу, диктанту та ін. Мета письмової перевірки – з’ясування ступеня оволодіння учнями вміннями і навичками з предмета. Водночас існує можливість визначити і якість знань – їх правильність, точність, усвідомленість, уміння застосовувати ці знання на практиці.

 Позитивним аспектом  письмової перевірки є можливість  за короткий час перевірити  знання багатьох учнів, зберігати  результати перевірки, виявити деталі  й неточності у відповідях  учнів. Недомірком є необхідність  тривалого часу для перевірки  учнівських робіт, ймовірність зниження  грамотності учнів, якщо вчителі  нехтують єдиними орфографічними  вимогами.

 Метод графічного контролю. Використовують його на уроках  малювання, креслення, географії, геометрі  та ін. Він передбачає відповідь  учня у вигляді складеної ним  узагальненої наочної моделі, яка  відображає певні відношення, взаємозв’язки  у виучуваному об’єкті або  їх сукупності. Це можуть бути  графічні зображення умови задачі, малюнки, креслення, діаграми, схеми, таблиці.

 Графічна таблиця може  бути самостійним видом або  як органічний елемент входити  до усної чи письмової перевірки.

 Метод тестового контролю. Передбачає він відповідь учня  на тестові завдання за допомогою  розставлення цифр, підкреслення  потрібних відповідей, вставляння  пропущених слів, знаходження помилок  тощо. Це дає змогу за короткий  час перевірити знання певного  навчального матеріалу учнями  всього класу. Зручні тести і  для статистичного оброблення  результатів перевірки.[9., cт. 420]

 Однак така перевірка  може виявити лише знання фактів, але не здібності, вона заохочує  механічне запам’ятовування, а не  роботу думки, до того є потребує  багато часу для складання  програм.

 Метод програмованого  контролю. Полягає він у висуванні  до всіх учнів стандартних  вимог, що забезпечується використаним  однакових за кількістю і складністю  контрольних завдань, запитань. При  цьому аналіз відповіді, виведення  і фіксація оцінки можуть здійснюватися  за допомогою індивідуальних  автоматизованих засобів.

 Наявність у школі  комп’ютерів дає змогу механізувати  процес перевірки, але ї схема  залишається.

 Метод практичної перевірки. Придатний він у процесі вивчення  фізики, біології, хімії, трудового  навчання, що передбачають оволодіння  системою практичних умінь і  навичок. Таку перевірку здійснюють  під час лабораторних і практичних  занять із цих предметів. Стежачи  за тим, як учень виконує певні  дії, вчитель з’ясовує, як він  усвідомив теоретичні основи  цих дій. Так, спостерігаючи за  рослинами на пришкільній ділянці  чи проводячи вдома досліди  з рослинами, учні усвідомлюють  процеси утворення крохмалю на  світлі, проростання насіння. Дихання  кореня. Випаровування води через  листі та ін.

 Метод самоконтролю. Полягає  цей метод усвідомленому регулюванні  учнем своєї діяльності задля  забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим  цілям, вимогам, нормам, правилам, зразкам, Мета самоконтролю – запобігання  помилкам та їх виправлення.

 Показником сформованості  контрольних дій, а отже, й самоконтролю  є усвідомлення учнями правильності  плану діяльності та її операційного  складу, тобто способу реалізації  цього плану. Ефективним засобом  формування в учнів навичок  самоконтролю є використання  колективних (фронтальних) пері рок  у поєднанні з контролем з  боку вчителя. У процесі навчання  слід знайомити учнів з метою  виконуваної роботи, вимогами до  неї, способами виконання, прийомами  самоконтролю і шляхами їх  удосконалення. Важливу роль у  самоконтролі відіграють педагогічна  оцінка та самооцінка. [8., cт. 286]

Розділ 2 Роль методів контролю у процесі навчанні

Розділ 2.1 Система, методи, інструменти та прийому контролю у навчанні

Управління будь-яким процесом передбачає здійснення контролю, тобто певної системи перевірки ефективності його функціонування. Вкрай необхідний він і для успішного протікання процесу навчання, що цілком зрозуміло з психологічної точки зору: кожен з учасників педагогічної взаємодії неминуче втрачає важелі управління своєю діяльністю, якщо не отримує інформації про її проміжних результатах. .

 Контроль буває різних  видів і форм, а також може  здійснюватися за допомогою різноманітних  методів. Методи контролю - це способи, за допомогою яких визначається  результативність навчально-пізнавальної  діяльності учнів і педагогічної  діяльності вчителя. Найбільш доступним  методом контролю є проведене  учителем планомірне, цілеспрямоване  і систематичне спостереження  за діяльністю учнів. У зв'язку  з тим, що результати спостережень  за поведінкою і діяльністю  учнів нелегко втримати в пам'яті, доцільно вести спеціальні записи  в щоденниках, відображаючи як  загальні, так і конкретні факти, стосуються окремих учнів.

 Контроль за навчально-пізнавальною  діяльністю. Контроль у процесі  навчання - найбільш відпрацьована  процедура як в теоретичному, так і в методичному відносинах. Як відносно самостійний етап  він виконує взаємопов'язані освітню, розвиваючу і виховну функції. Освітньо-розвиваюче значення перевірки знань, умінь і навичок виражається в тому, що учні не тільки отримують користь, вислуховуючи відповіді товаришів, а й самі активно беруть участь в опитуванні, ставлячи питання, відповідаючи на них, повторюючи матеріал про себе, готуючись до того, що самі можуть бути запитані в будь-який момент. Навчальна роль перевірки і в тому, що учні слухають додаткові пояснення або коментарі вчителя з приводу поганої відповіді учня чи погано засвоєного раніше вивченого матеріалу. Виховна функція контролю полягає в привчанні учнів до систематичної роботи, в їх дисциплінуванні та вироблення волі. Регулярний контроль підвищує відповідальність за виконувану роботу не тільки учнів, а й вчителі, привчає до акуратності, формує позитивні моральні якості та відносини. Крім того, контроль допомагає учневі самому розібратися в своїх знаннях і здібностях, тобто сприяє формуванню самооцінки. [10., cт. 310]

 Теорією і практикою  навчання встановлені наступні  педагогічні вимоги до організації  контролю за навчальною діяльністю учнів:

 В· індивідуальний  характер контролю, що вимагає  здійснення контролю за роботою  кожного учня, за його особистої  навчальною роботою, не допускає  підміни результатів навчання  окремих учнів підсумками роботи  колективу (групи або класу), і  навпаки;

 В· систематичність, регулярність  проведення контролю на всіх  етапах процесу навчання, поєднання  його з іншими сторонами навчальної діяльності учнів;

 В· різноманітність  форм контролю, що забезпечує  виконання його навчальної, розвиваючої  і виховує функції, підвищення  інтересу учнів до його проведення  та результатами;

 В· всебічність, яка  полягає в тому, що контроль  повинен охоплювати всі розділи  навчальної програми, забезпечувати  перевірку теоретичних знань, інтелектуальних  і практичних умінь і навичок учнів;

 В· об'єктивність, що  виключає навмисні, суб'єктивні і  помилкові оціночні судження  і висновки вчителя, засновані  на недостатньому вивченні школярів  або упередженому ставленні до  деяких з них;

 В· диференційований  підхід, що враховує специфічні  особливості кожного навчального  предмета та окремих його розділів, а також індивідуальні якості  учнів, що вимагає від вчителя  педагогічного такту, адекватної методики контролю;

 В· єдність вимог  вчителів, які здійснюють контроль, за навчальною роботою учнів  у даному класі (Н.А. Сорокіна).

 Дотримання зазначених  вимог забезпечує надійність  контролю та виконання ним  своїх завдань у процесі навчання.

 Види контролю та  форми його організації. На різних  етапах навчання використовуються  різні види контролю: попередній, поточний, тематичний і підсумковий.

 Попередній контроль  спрямований на виявлення знань, умінь і навичок учнів з  предмета або розділом, які будуть  вивчатися. У V і X класи приходять  учні з різним рівнем підготовленості. Щоб спланувати свою роботу, вчитель  повинен з'ясувати, хто що вміє  і знає. Це допоможе йому визначити, на чому слід акцентувати увагу  учнів, які питання вимагають  більше часу, а на чому слід  лише зупинитися, допоможе індивідуально підійти до кожного учневі. [12., cт. 480]

 Поточний контроль  здійснюється в повсякденній  роботі з метою перевірки засвоєння  попереднього матеріалу і виявлення  прогалин у знаннях учнів. Він  проводиться перш за все з  допомогою систематичного спостереження  вчителя за роботою класу в  цілому і кожного учня окремо  на всіх етапах навчання.

Важливим елементом сучасної технології навчання є тест як інструмент вимірювання рівня знань і складності завдань, оскільки без такого інструменту керувати навчальним процесом, особливо в технологічному варіанті, неможливо. Як стверджують компетентні джерела: введення тестового контролю істотно підвищує мотивацію навчання і зацікавленість студентів.

Іспит дає суб'єктивну оцінку, яку важко порівнювати для різних педагогів, різних навчальних дисциплін і різних навчальних закладів. Тест дає кількісну оцінку, незалежну від особистості педагога, що дає змогу об'єктивно визначати рівень підготовки кожної групи або ВНЗ. Більше того, тест дає можливість визначити і порівняти рівень підготовки з різних дисциплін та рівень загальної підготовки.

За допомогою іспиту вибірково перевіряють знання екзаменованого студента. Наприклад, є 30 білетів з якогось курсу. Отже, екзаменований демонструє викладачеві тільки 1/30 своїх знань. Хіба у викладача при цьому може бути впевненість, що той, хто складає іспит, знає інші 29 частин курсу так само добре? Адже не виключена ситуація, коли студент іншу частину курсу взагалі не знає. Тоді як тест, що складається з великої кількості запитань, охоплює весь предмет загалом і тому дає інформацію про знання кожним студентом всього курсу.[11., cт. 145]

Результати педагогічних вимірювань залежать від взаємодії двох основних факторів педагогічного процесу: рівня знань 0 і складність пропонованих студентам завдань р. В одних і тих самих тестованих за відносно легких завдань значення балів виходять високими, за важких -низькими. Аналогічно залежить і оцінка складності самих тестових завдань: у сильній групі складність цих завдань стає заниженою, а в слабкій - завищеною.

Деталізація поняття "інструмент вимірювання" передбачає детальніший розгляд основних складових: тест, тестові завдання, матриця тесту, якість тесту та результати тестування.

Застосування тестування як методу вимірювання у різних сферах призвело до появи та використання великої кількості різноманітних тестів. Це зумовило необхідність їхньої класифікації. Тести можна класифікувати так:

• За рівнем уніфікації (тести стандартизовані, не стандартизовані);

• За рівнем впровадження (загальнодержавні, навчального закладу, викладацькі);

• За статусом використання (обов'язкові, пілотні, дослідницькі);

• За співвідношеннями із нормами або критеріями (тести досягнень, тести порівняння або відбору)

• За видом тестового завдання (тести з відкритими або з закритими завданнями) Під час вимірювань, орієнтованих на критерії, необхідно визначити:

• коли можна прийняти рішення щодо досягнення навчальної мети;

• яку кількість завдань для цього потрібно виконати;

• до якої групи за показниками навчальної успішності слід віднести особу. Тестові завдання

Щоб виконувати функцію інструменту вимірювання, тест повинен складатися з достатньої кількості тестових завдань, число яких визначає довжину тесту. Оптимальна кількість завдань, на яке тестовані ще доволі охоче відповідають за один захід, становить 40-60. Фахівці підкреслюють, що надійність і об'єктивність тестової перевірки знань та вмінь збільшується зі збільшенням довжини (обсягу) тесту.