Роль метрології у формуванні рівня якості товарів

2. Робота координаційної ради з питань поліпшення якості:

• забезпечення наявності в раді представників усіх функціональних підрозділів підприємства;
• розв'язання радою таких завдань: аналіз стану якості, розробка для підприємства загалом загальної стратегії реалізації процесу поліпшення якості, забезпечення керівництва впровадженням процесу поліпшення якості, здійснення коригування цього процесу для задоволення мінливих вимог до діяльності підприємства, подання кожним функціональним підрозділом річного плану поліпшення роботи із зазначенням заходів щодо підвищення якості, а також ресурсів і очікуваної економії, що має окупити початкові витрати, участь у розробці настанови щодо якості та політики у цій сфері.

3. Залучення всіх працівників підприємства до процесу поліпшення якості:

• підтримання і розвиток здібностей та кваліфікації працівників;
• постійне навчання всіх працівників передовим методам управління якістю;
• забезпечення узгодженості цілей окремих працівників, їх груп і підприємства загалом;
• заохочення й визнання ініціативи та участі персоналу у справі вдосконалення роботи щодо поліпшення якості, розробка і реалізація системи внесення пропозицій працівниками всіх підрозділів підприємства;
• задоволеність персоналу роботою на підприємстві;
• здійснення обміну інформацією між різними категоріями працівників.

4. Управління ресурсами:

• здійснення управління інформаційними та фінансовими ресурсами, закупками, будинками, устаткуванням і використанням технологій;
• впровадження принципу роботи «точно в строк» (JIT, або «канбан»).

5. Управління процесами:

• визначення найважливіших технологічних і управлінських процесів;
• здійснення систематичного управління процесами; аналіз процесів, їх удосконалення на основі нововведень і використання творчої активності працівників;
• оцінка ефективності змін, які вносяться до процесів.

6. Задоволення вимог споживачів:

• ставлення до споживача як до найважливішої фігури в діяльності підприємства;
• визначення потреб споживачів на основі маркетингових досліджень;
• підтримання постійного зворотного зв'язку із споживачами;
• оцінка якості товарів споживачами за допомогою різних моделей.

7. Визначення результатів роботи підприємства щодо поліпшення якості:

• збирання і аналіз фінансових показників роботи підприємства для підтвердження досягнення поліпшення якості;
• закріплення досягнутого успіху: зміни ТУ і (або) робочих або адміністративних процедур і методики.

Важливе значення для  вирішення питань якості має також  прийняття 1996 року України до Європейської організації з якості (ЄОЯ). Статус її повноправного члена від України здобула Українська асоціація якості. Щороку в Україні організовуються Європейський тиждень якості, конкурси з якості, проводиться міжнародний форум «Дні якості в Києві».

Отже, в умовах переходу до ринкових відносин завдання підприємницьких структур полягає в подальшому розвитку управління якістю з використанням нагромадженого вітчизняного і світового досвіду. Вирішальними напрямами такого розвитку мають стати: орієнтація на задоволення вимог споживачів; здійснення ретельних маркетингових досліджень, організація обліку та аналізу витрат на якість, покладання відповідальності за якість продукції на конкретних виконавців; стеження за матеріалами і комплектуючими виробами протягом всього процесу виробництва; постійне навчання персоналу; використання широкого арсеналу методів TQM.

 

2.3. Контроль якості продукції

 

Контроль якості товарів  здійснюється на всіх стадіях їх виробництва  й експлуатації. При контролі визначають відповідність окремих показників вимогам нормативно-технічної документації (стандартам, інструкціям, правилам приймання продукції за якістю та ін.).

Види контролю. На різних стадіях життєвого циклу товару застосовуються різні види контролю якості (контроль сировини, матеріалів і вузлів, безперервний і періодичний  контроль, візуальний, органолептичний та інструментальний, такий, що руйнує і не руйнує продукцію, суцільний і вибірковий, контроль майстром, ОТК або інспекційний, вхідний, операційний тощо) і ставляться різні цілі.

Контроль якості може передбачати випробування – експериментальне визначення параметрів і показників якості на всіх етапах руху досліджуваних товарів за заданою програмою.

Випробування поділяють  залежно від:

• цілей – дослідні та контрольні;
• рівня здійснення – інспекційні, відомчі, міжвідомчі, державні;
• етапу життєвого циклу продукції (товару) – попередні, приймальні, приймально-здавальні;
• умов проведення – експлуатаційні та прискорені.

При здійсненні випробувань  необхідно враховувати правила  добору проб (вибірок). Основними принципами добору є показовість, однорідність і випадковість. До видів проб належать лабораторні та елементарні. Залежно від способу добору вибірка може бути миттєвою, випадковою, навмисною, систематичною, розшарованою.

До системи контролю якості на великих фірмах належать підрозділи випробувань на надійність, контролю матеріалів, перевірки макетів, дослідних зразків продукції. Невід’ємною частиною контролю якості є контроль куплених виробів, вхідний контроль на всіх ділянках і технологічних переходах у виробництві, операційний і кінцевий (фінішний) контроль готової продукції.

До функцій контролю безпосередньо належить метрологічне забезпечення виробництва, яке дає  змогу здійснювати розроблення, перевірку і правильну експлуатацію засобів вимірювань, електричних, комп’ютерних пристроїв і контроль їх стану. Слід підготувати програми та організувати навчання і підвищення кваліфікації кадрів, забезпечити мотивацію і стимулювання персоналу для успішного вирішення завдань якості.

Класифікація видів  технічного контролю:

• за станом процесу виробництва – вхідний, операційний, приймальний;
• за повнотою охоплення контролем – суцільний, вибірковий, без перервний, періодичний;
• залежно від об’єкта контролю – контроль якості продукції, товарної та супровідної документації, технологічного процесу, засобів технічного обладнання, технологічної дисципліни, кваліфікації виробників, проходження рекламації, дотримання умов експлуатації;
• залежно від рівня технічної оснащеності – ручний, механізований, автоматизовані системи, активний контроль;
• за структурою організації – самоконтроль, одноступеневий, багатоступеневий;
• за впливом на можливість наступного використання продукції – руйнівний, не руйнівний.

Структуризація і функції  служби контролю. Структурними підрозділами відділу технічного контролю (ВТК) є:

• технічне бюро;
• підрозділи спеціальної компетенції – вхідного контролю, експортної продукції, контрольних випробувань, якості брухту і відходів кольорових металів, аналізу браку і рекламації, інспекційного контролю, на складі готової продукції;
• підрозділ цехової компетенції – бюро технічного контролю у виробничих і випробувальних цехах.

Функції служби якості групують залежно від таких факторів:

• планування і розроблення методів забезпечення якості – планування якості та контролю якості (планування якості та надійності, контролю якості, застосування засобів контролю); управління якістю (продукції постачальників і на власному виробництві); інформація про якість (витрати на забезпечення якості, оброблення та аналіз даних про якість зі сфер виробництва й експлуатації, документація даних про якість);
• контролю якості – лабораторія контролю якості (випробування на надійність, контроль матеріалів і моделей та дослідних зразків); перевірка якості (вхідний, вибірковий, фінішний контроль); вимірювальна техніка (прецизійні —високоточні засоби вимірювання, електронна вимірювальна техніка; контроль засобів вимірювання);
• стимулювання якості – навчання і підвищення кваліфікації, методи і засоби мотивації у сфері забезпечення якості, спеціальні завдання у межах системи якості.

  Не кожне підприємство  має змогу утримувати розвинуту  службу якості. Малі та середні  підприємства, як правило, звертаються  до послуг спеціалізованих консультаційних,  інжинірингових фірм, обмежуючись  у кращому випадку наявністю  одного інженера з якості.

Науковою основою сучасного  технологічного контролю стали математикостатистичні  методи. Управління якістю продукції  може забезпечуватись двома методами: шляхом розбракування виробів і  підвищенням технологічної точності. Здавна методи контролю зводились переважно до аналізу браку шляхом суцільної перевірки виробів на виході. За масового виробництва такий контроль дуже дорогий: кількість контролерів повинна у 5–6 разів перевищувати кількість працівників, і навіть при цьому немає повної гарантії відсутності браку.

Тому від суцільного контролю переходять до вибіркового, з  використанням статистичних методів  обробки результатів. Але такий  контроль ефективний тільки тоді, коли налагоджені технологічні процеси  мають точність і стабільність, достатні для “автоматичної” гарантії виготовлення бездефектної продукції. Звідси виникає потреба у стабілізації виробництва. Найбільш надійним способом такої стабілізації є створення системи якості та подальша її сертифікація. З цією метою прийнято ДСТУ 351497 “Статистичні методи контролю та регулювання. Терміни та визначення”.

Для здійснення вибіркового  контролю досліджують певну партію продукції.

Контрольована партія продукції – сукупність одиниць продукції одного найменування, номіналу або типорозміру та виконання, виробленої протягом певного проміжку часу в однакових умовах й одночасно пред'явленої для контролю.

Вироблена продукція  може перебувати в процесі виготовлення, добування, ремонту, зберігання, транспортування, експлуатації тощо.

Статистичні методи контролю передбачають контролювання різних показників якості продукції та технологічного процесу.

Контроль за якісною  ознакою – контроль якості продукції, під час якого оцінюють значення її параметра, а наступне рішення про контрольовану сукупність або процес приймають залежно від порівняння їх із контрольним нормативом.

Контроль за кількісною ознакою – контроль якості продукції, під час якого кожну перевірену одиницю її відносять до певної групи, а подальше рішення щодо контрольованої сукупності чи процесу приймають залежно від співвідношення кількості її одиниць, що опинилися у різних групах.

Стабільність технологічного процесу – властивість, яка зумовлює сталість розподілу ймовірностей його контрольованих параметрів протягом певного проміжку часу без втручання ззовні.

Статистичне регулювання  технологічного процесу – коригування значень параметрів технологічного процесу за результатами вибіркового контролю досліджуваних параметрів, здійснюване для технологічного забезпечення належного рівня якості продукції.

Статистичний приймальний  контроль якості продукції – вибірковий контроль якості продукції, заснований на застосуванні методів математичної статистики, для перевірки відповідності її встановленим вимогам і прийняття рішення.

План контролю – сукупність вимог і правил, яких слід дотримуватись, ухвалюючи рішення про прийняття партії продукції, обсяг контрольованої партії, рівень і вид контролю, тип плану вибіркового контролю, обсяг вибірки, контрольні нормативи, вирішальні правила.

Схема статистичного приймального контролю – повний комплект планів вибіркового контролю, разом із сукупністю правил застосування цих планів.

Обмежений контроль – статистичний приймальний контроль, який слід припинити в момент, коли встановлено, що обсяг отриманої інформації достатній для прийняття рішення щодо партії продукції.

Рівень контролю – характеристика плану контролю, яка пов’язує обсяг вибірки з обсягом партії продукції.

Основні сфери застосування статистичних методів управління якістю продукції :

• статистичний аналіз технологічних процесів та якості продукції;
• статистичне регулювання технологічних процесів;
• статистичний приймальний контроль якості продукції;
• статистичні методи оцінки якості продукції.