Роль метрології у формуванні рівня якості товарів

Естетичні показники – функціонально-конструктивна придатність, відповідність стилю, моді, колориту, організованість об’ємно-просторової структури, ретельність обробки тощо.

Показник транспортабельності – середня тривалість і трудоємність підготовки продукції до транспортування, середня протяжність установки на засіб транспортування.

Патентно-правові показники характеризують патентну чистоту і патентну захищеність продукції, її конкурентну здатність на світовому ринку.

Показник екологічності визначає рівень шкідливих впливів виробів на навколишнє середовище в процесі їх експлуатації (споживання). До таких показників належать вміст шкідливих домішок, що викидаються в навколишнє середовище, ймовірність забруднення шкідливими відходами (газ, випромінювання) при зберіганні, транспортуванні та експлуатації.

Економічні показники встановлюють величину витрат, необхідних для заходів, спрямованих на поліпшення якості продукції: собівартість, прибуток, ціна, рентабельність.

Показник безпеки характеризує ті властивості виробу, які гарантують безпеку людини та інших об'єктів на всіх режимах його експлуатації, при обслуговуванні, транспортуванні і зберіганні.

Методи визначення показників якості продукції поділяють на дві групи:

1. за способами отримання інформації (вимірювальний, реєстраційний, органолептичний, розрахунковий);
2. за джерелами отримання інформації (експертний, соціологічний, традиційний).

Показники якості продукції встановлюються: при вимірювальному методі – на основі технічних засобів вимірювань; при реєстраційному – на основі спостережень і підрахунку числа певних подій, предметів або витрат; при органолептичному – на основі інформації, одержаної в результаті аналізу сприйняття органів відчуття; при розрахунковому – на основі використання і емпіричних залежностей показників якості продукції від її параметрів; при експертному – на основі рішення, яке приймає група спеціалістів-експертів; при соціологічному – на основі збору і аналізу думок фактичних або можливих споживачів продукції; при традиційному – на основі рішення, що приймається спеціалізованими експертними службами або розрахунковими підрозділами.

Крім розглянутих методів, застосовують статистичні методи оцінки якості виробів, які ґрунтуються на методах математичної статистики.

На особливу увагу заслуговує так звана оптимізація значень показників якості продукції. Оптимальними вважають такі значення показників якості продукції, за яких досягають або найбільшого ефекту від експлуатації чи споживання продукції при заданих витратах на її створення і експлуатацію чи споживання, або заданого ефекту при найменших затратах, або найбільшого відношення ефекту до затрат. Критерії оптимізації інколи називають цільовою функцією.

Комплексні показники характеризують сукупність кількох властивостей виробів (зокрема, витрати, пов'язані з їх розробкою, виробництвом і експлуатацією, наприклад, собівартість (у розрахунку на 1 годину роботи) і строк служби технічного пристрою.

Комплексні  показники поділяють на групові, інтегральні й узагальнені.

Групові показники якості характеризують певну групу властивостей продукції.

Інтегральні показники якості відображають співвідношення сумарного корисного ефекту від експлуатації чи споживання продукції та сумарних витрат на її створення і експлуатацію чи споживання. Вони використовуються для оцінки доцільності постановки даного варіанта продукції на виробництво або подальшої експлуатації з урахуванням зростаючих витрат на технічне обслуговування і ремонт. Інтегральний показник визначається за формулою [20]:

І=Е/Зс + Зе, (1.1)

де Е – корисний річний ефект від експлуатації продукції, виражений у натуральних одиницях;

Зс – сумарні капітальні витрати на створення продукції, грн.;

Зе – сумарні експлуатаційні (поточні) витрати, грн.

Формулу (1.1) можна застосовувати для продукції, термін служби якої не більше 1 року. Якщо він становить більше 1 року, то сумарні витрати на створення продукції повинні бути приведені до останнього року служби продукції шляхом застосування нормативного коефіцієнта ефективності капітальних вкладень.

Поряд з інтегральним показником якості продукції може застосовуватись величина, обернена йому – питомі витрати на одиницю ефекту:

У=Зс + Зе/Е. (1.2)

Показник, за яким приймають рішення оцінювати якість продукції, називається визначальним.

Для порівняльного  аналізу використовують не показник, а рівень якості.

Під рівнем якості продукції розуміють відносну характеристику якості продукції, засновану на порівнянні значень показників якості продукції, які оцінюємо за базовими значеннями відповідних показників [5, 11].

Відносна характеристика якості продукції, яка ґрунтується на співставленні значень показників, що характеризують технічну досконалість оцінюваної продукції, з відповідними базовими значеннями, називається технічним [5, 11].

Під базовим значенням якості продукції розуміють значення показника якості продукції, прийнятого за еталонну величину при порівняльній оцінці її якості.

Для оцінки названих рівнів якості використовують дані технічного та економічного значення.

Залежно від  призначення продукції критерії рівня якості можуть бути різні. Під оптимальним значенням показника якості продукції розуміють значення, за яким досягається або найбільший ефект від експлуатації продукції при заданих витратах на її створення і експлуатацію (споживання), або заданий ефект при мінімальних витратах, або найбільше співвідношення ефекту до витрат [5, 11]. Критерієм оптимальності рівня якості продукції може слугувати комплексний інтегральний показник якості продукції. Чим більше значення цього показника, тим вищим є корисний ефект, що отримується на кожну гривню витрат.

Оцінка рівня  якості продукції – це сукупність операцій, що містять вибір номенклатури показників якості продукції, встановлення значень цих показників і співставлення їх з базовими. Як базові показники зазвичай використовують:

1. для контролю якості – номінальні та граничні значення вибраних показників;
2. при атестації – параметри еталонних зразків;
3. під час випробовування виробів – значення показників, які зафіксовані в технічному завданні на розробку даного виду продукції;
4. при аналізі якості продукції – у процесі виробництва величини, досягнуті в попередньому періоді.

 

РОЗДІЛ 2. МЕТРОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

2.1. Якість як об’єкт управління

 

Впродовж всієї історії  розвитку філософії не припинялися  спроби знайти всеосяжне визначення поняттю «якість». Але всі вони зводилися до розуміння якості як визначеності, спільності і цілісності всіх істотних ознак предмету, що додають йому відносну стабільність і що відрізняють від інших предметів.

Для досягнення певного  рівня якості важливе значення має наукове обґрунтування і точне визначення вимог до об’єкту. Рекомендується перш ніж укладати контракт на постачання продукції (послуги) або здійснювати операцію купівлі-продажу виробник і покупець повинні погоджувати рівень вимог.

Встановлення вимог  і їх оцінка з позиції якості продукції  можливі в тому випадку, якщо об'єкт  має певні відмітні ознаки якості і оцінюється за цими ознаками. Якість досягнута, якщо вимоги будуть задоволені через властивості об’єкту, і незалежно від того, чи високі ці вимоги чи низькі. Таким чином, якість – є ступінь задоволення вимогам через властивості продукції.

Якість відноситься  до числа найважливіших показників діяльності людини. Якість продукції  значною мірою визначає конкурентоспроможність підприємства, ріст ефективності виробництва. Проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Якість поширюється не тільки на продукцію, але і на обслуговування, роботу, інформацію, технологічний процес, якість праці, тобто є всеосяжним, тому першорядну роль здобуває управління якістю.

Якість можна  представити у виді піраміди. Нагорі піраміди знаходиться якість усієї роботи, яка викопується для досягнення необхідної якості всієї продукції. Нижче – якість підприємства, що пов'язана з забезпеченням організаційно-технічного рівня виробництва і необхідних умов праці. ІЦе нижче – якість роботи, що включає систему планування, прийняття рішень, контроль якості, навчання і мотивація персоналу, якість технологічних процесів і тлі. В основі піраміди - якість продукції, що є наслідком якості всієї роботи і визначається перерахованими вище складовими піраміди (Додаток В).

Економічний ріст багатьох країн у сучасних умовах відбувається завдяки впровадженню нового стилю управління, спрямованого на підвищення якості праці і управління з використанням систем управління якістю (СУЯ), на які розроблені міжнародні (ISO) і гармонізовані з ними національні (ДСТУ ISO) стандарти.

Чинники, які впливають на якість, можна розділити на:

• виробничі (сировина, матеріали, комплектуючі вироби, устаткування, інструменти, технології, виробнича інфраструктура);
• людські (професійні навики і знання, організованість і дисциплінованість працівників, традиції, допомога і підтримка колективу);
• економічні (ефективні системи матеріального і морального стимулювання, визначення оптимальної собівартості).

Чинники, що впливають  на якість продукції, можуть також підрозділятися на об’єктивні (технічний рівень виробництва, устаткування, організаційна підготовка виробництва., рівень технології і н.) і суб’єктивні (особиста зацікавленість в результатах праці, рівень освіти, професійна майстерність працівників і ін.).

Ці чинники діють в певних умовах господарської діяльності підприємства (фірми). До них можна віднести форми організації праці, виробничих процесів, мікроклімат в колективі і ін. Щоб досягти оптимального рівня якості, слід добитися найбільш прийнятного співвідношення між чинниками і умовами, що впливають на якість.

Чинники, які здатні змінити властивості і показники продукції, можна згрупувати в чотири групи: предмети праці, засоби праці, процес праці і нормативно-технічна документація.

Нормативно-технічна документація – це проекти, робочі креслення, методики, інструкції, стандарти і т.п.

Предмети праці – це сировина, матеріали, напівфабрикати і т.п. Засоби праці – це будівлі, спорудження, устаткування, інструменти, засоби зв’язку і т.п. Процес праці зв’язаний з організаційною структурою і організацією управління підприємством в цілому. Процес праці визначають форми організації виробництва і праці, структура, маркетинг, виробничі умови, функціональна діяльність, планування ціноутворення, економічне стимулювання і т.п.

Слід зазначити, що нормативно-технічна документація є вихідним моментом виробництва якісної продукції, засоби праці – базою, а людський фактор у процесі праці – фундаментом.

 

2.2. Стратегія управління якістю продукції

 

Рівень якості продукції  динамічний, він змінюється з розвитком  виробничих сил суспільства, під  впливом НТП. Тому слід систематично і своєчасно встановлювати і забезпечувати на вітчизняних підприємствах оптимальний рівень якості продукції, досягаючи при цьому максимальної економії витрат суспільної праці при встановленні і експлуатації (споживанні) виробів, іншими словами правильно управляти якістю продукції.

Управління якістю продукції  – це дії, які виконуються при  створені і експлуатації чи споживанні продукції, з метою встановлення, забезпечення і підтримання необхідного  рівня її якості (ДСТУ 15467-79): На підприємствах  і в об’єднаннях діють комплексні системи управління якістю продукції (КСУЯП). Система якості являє собою організаційну структуру, що гарантує умови для здійснення загального керівництва якістю (ISO 8402:91).

В Україні розробка систем управління якістю здійснюється на основі міжнародного досвіду, сконцентрованого в міжнародних стандартах ISO серії 9000. Проте стандарти ISO серії 9000 – це тільки перший крок до якості. Вони адресовані безпосередньо виробникам продукції та передбачають різні варіанти систем якості. У загальному вигляді їх наочно відображає так звана «петля якості» (Додаток Д).

Підприємства розвинутих країн  уже багато років впроваджують і вдосконалюють системи загального управління якістю. Ці системи відомі під назвою TQM (Total Quality Management) націлено на постійне поліпшення якості продукції та підвищення кваліфікації всього персоналу підприємства. З цього приводу В.Окрепілов зазначає: «Загальне управління якістю – концепція, що передбачає всебічне, цілеспрямоване та добре скоординоване застосування систем і методів управління якістю в усіх сферах діяльності від досліджень і розробок до післяпродажного обслуговування за участю керівництва й службовців усіх рівнів та при раціональному використанні технічних можливостей».

Підприємствам України, які вирішили впроваджувати системи  управління якістю на основі міжнародних  стандартів ISO серії 9000 і концепції TQM, можна запропонувати такі критерії визначення результатів, досягнутих у процесі постійного поліпшення якості [12, с.84]:

1. Участь вищого керівництва:

• відданість керівництва культурі якості;

• визнання відповідальності за якість керівників вищої ланки;
• уявлення керівництва про перебіг процесу поліпшення якості та сприяння його подальшому розвиткові шляхом надання допомоги персоналові та виділення ресурсів;
• участь у роботі із споживачами і постачальниками;
• оцінка та заохочення зусиль і досягнень персоналу;
• формування політики у сфері якості;
• регулярний аналіз і коригування планів та цілей підприємства на підставі різноманітної інформації про якість;
• періодичне оновлення знань вищого керівництва шляхом навчання з питань забезпечення якості відповідно до сучасних вимог;
• призначення уповноваженого представника керівництва, відповідального за ефективне функціонування системи якості.