Публічний виступ як чинник налагодження громадських зв´язків

9. Використання можливостей  невербального спілкування. За даними дослідників, слова передають лише до 7% матеріалу, який запам´ятовує аудиторія; голос (тон, висота тону, інтонація) — 38% комунікаційних зусиль; жестикуляція і міміка — 55%.

Однак не всі жести сприяють належним контактам з аудиторією. Про оборонну позицію, намагання приховати щось суттєве свідчить т. зв. позиція фігового листка (у чоловіків схрещені руки спереду, у жінок — на грудях) або позиція фігового листка навпаки (складені руки за спиною). Про подібний стан свідчить намагання заховати руку (руки) в кишені. Людям, які займають оборонні, замкнені позиції, підсвідомо менше вірять, а ті, хто хоч трохи обізнаний в особливостях невербального спілкування, звертають увагу на їх комплекси. Крім того, замкнені позиції також обмежують можливості спілкування: блокують жестикуляцію, не дають змоги думати швидко, ефективно використовувати голос. Жестикуляція сприяє мисленню, забезпеченню цілісної думки. Жести підсилюють переконливість слів. Даючи їм волю під час виступу, використовуючи природну емфазу (грец. emphasis — виразність), людина легше дихає, її голос набуває правильної тональності, інтонації, а вимова — енергійності і жвавості. У результаті аудиторія краще запам´ятовує висловлені аргументи.

10. Необхідність протидії  стресу. Контрольований стрес, який супроводжує виступ, мобілізує ресурси і здібності оратора, підвищує його організованість, самоконтроль тощо. Та якщо не вміти керувати стресом під час виступу, можна спровокувати негативне враження про себе і свій виступ. Тому деякі промовці виглядають надто напруженими, різкими, нав´язливими, зарозумілими. Надмірно швидкий виступ створює враження, що промовець нервує і намагається якнайшвидше його завершити. Уміння розслабитися і зосередитися на головному є важливою ознакою майстерності оратора. Для цього можна поспілкуватися з людьми, які поруч, що зніме зайву напруженість, зробити кілька глибоких подихів із закритими очима. Для зняття фізичного напруження необхідно розслабити м´язи, мислено фіксуючи увагу спершу на підборідді й опускаючи її вниз (м´яз за м´язом). Далі роблять кілька глибоких повільних подихів, зосередившись на основних думках. М´язи рота слід тримати готовими до усмішки. Ковток води розслабляє м´язи горла, а коротка пауза для нього сприятиме їх перепочинку.

У день виступу слід уникати алкоголю, вживання ліків, бо це може сповільнити  реакцію. Безпосередньо перед виступом не бажано вживати молочні продукти, газовані, холодні або гарячі напої.

11. Вміле використання  трибуни. Недосвідчений оратор тримається за трибуну протягом усього виступу, застигши в замкненій позі, що утруднює невимушене й доцільне жестикулювання, використання «мови тіла». Для раціональної самоорганізації можна покласти одну руку уздовж краю трибуни і використовувати її для контролю за текстом, щоб не втратити його в момент погляду на аудиторію, жестикулюючи вільною рукою. Досвідчені оратори часто відходять від трибуни, і це усуває бар´єр між ними й аудиторією, підвищує до них довіру й увагу слухачів. Промовець, здатний виступати, не «прив´язуючись» до записів, має більше змоги налагодити ефективну взаємодію з тими, кому адресує свої слова.

12. Виступ за нотатками. Лаконічні, систематизовані нотатки і конспекти на картках забезпечують більш ефективне спілкування. На картках (12,5x20 см) можна розмістити великий обсяг інформації, їх легко тримати в руках. Вони не заважають жестикуляції, переміщенню по залу, а також корисні для підготовки відповідей на можливі запитання. Правда, такі нотатки можуть виявитися важкими для читання перед аудиторією, оскільки відстань між очима і текстом на трибуні найчастіше є завеликою. Тому заздалегідь варто перевірити висоту трибуни і можливість читання розміщених на ній текстів. Нотатки друкують прописними жирними літерами короткими рядками, щоб при читанні не загубити місце в тексті. На поля відводять правий бік сторінки, роблячи там необхідні помітки. Сторінка не повинна закінчуватися на середині абзацу, бо це порушить ритм при переході на наступну. Сторінки не слід скріплювати степлером. Прочитані сторінки кладуть на трибуні праворуч або ліворуч. їх номери проставляють у верхньому правому куті, щоб можна було вільно їх використовувати.

13. Застосування аудіовізуальних  засобів. Ними послуговуються для конкретизації технічної або статистичної інформації, іноді — не як додатковими засобами, а як еквівалентом усного повідомлення. Проте надмірне застосування візуальних засобів перетворює спілкування на лекцію, позбавляє промовця можливості підтримувати контакт з аудиторією.

14. Дотримання оптимальної  тривалості виступу. Аудиторія, як правило, продуктивно сприймає офіційну і заздалегідь підготовлену промову не більше 20—25 хвилин. Та якщо запропоновано тривалішу доповідь, варто підготувати конспект на 20—25 хвилин з основних питань, а час, що залишився, присвятити дискусії. Це посилює увагу аудиторії до порушених проблем, стимулює діалог учасників, дає змогу промовцеві за необхідності використати додаткові аргументи. У будь-якому разі діалог сприяє глибшому опануванню проблеми, взаєморозумінню його сторін, розкриттю різноманітних аспектів потенціалу оратора.

Історія держав, політичних рухів, партій, бізнесу дають чимало прикладів  того, як талановиті, палкі і змістовні  промови докорінно змінювали  настрій аудиторії, великих груп людей, спонукали їх стати на бік оратора, прийняти заявлені ним ідеї, програми, пропозиції, гасла.

ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП.

Мистецтво спілкування  за своєю суттю є простим обміном  інформаційними потоками між суб’єктами. Але  ціль, яку ставить перед  собою кожний з цих суб’єктів, одна  - донести своє основне повідомлення або навіть переконати свого візаві, допомогти йому захотіти змінити  свою точку зору. Але цей “простий обмін інформацією”  насправді  досить складний процес, в якому  є безліч “дрібниць”, з яких складається  перемога. Саме на цих “дрібницях”  ми сконцентруємо нашу увагу.

Але на початку пам’ятаймо ще про одне: “Найкраща інформація або ідея нічого не варта, якщо її не втілити у життя”.

Ми живемо у просторі, який постійно нас “завалює” інформацією. Її отримання, оцінка та інтерпретація  відбувається завдяки природним  каналам, які відрізняються між  собою коефіцієнтами сприйняття.

Коефіцієнти сприйняття основних каналів отримання  інформації людиною:

 Смак – 1%; Запах – 4%; Дотик – 1%; Слух – 11%; Зір – 83%

Дуже цікавим виглядає  механізм функціонування пам’яті кожного  з нас.

Як  ми запам¢ятовуємо.

                           

10% -  з того, що читаємо;        

 15% -  з того, що чуємо;

30% - з того, що бачимо;

50% - з того, що чуємо  і бачимо;

 70% - з того, що говоримо;

 90% - з того, що одночасно говоримо і робимо

Саме тому для кращого  запам’ятовування в навчальних закладах застосовується практика читання  вголос, повторення гуртом правил або вивчення матеріалу, застосовуючи  рольові  ігри та інші інтерактивні методи.

Люди обмінюються між  собою інформацією, використовуючи вербальні (за допомогою слів) та невербальні(без  слів) методи спілкування. Це факт відомий  практично кожному. Але дуже цікавими є нижче наведені статистичні  дані:

Спілкування без слів(невербальне) – 55%;

Завдяки тону голосу – 38%;

Через слова – 7%.

Отже, дуже важливим є усвідомлення двох головних моментів:

1. Основний обсяг інформації людина отримує завдяки невербальному(без слів) спілкуванню.
2. Людина в середньому запам¢ятовує від того, що чує всього 15%.

Що треба зробити, щоб донести до людей те, що необхідно  і так, як необхідно???

1.Щоб аудиторія позитивно сприйняла те,  як Ви кажете необхідно:

- гарно виглядати; - посміхатися; - дивитися людям у вічі; - говорити впевнено.

2.Щоб аудиторія запам¢ятала те, що Ви кажете, необхідно використовувати принцип Геббельса – багаторазове повторення Вашої основної думки.

2. РИТОРИКА-МИСТЕЦТВО ГОВОРИТИ.

Для того, щоб навчитися  говорити – треба говорити! Це є основним правилом для  оратора. Головне завдання того, хто говорить – переконати слухачів зробити конкретні дії. Головний засіб досягнення цієї цілі – постійна підтримка уваги та зацікавленості серед слухачів.

На що треба  звернути увагу при підготовці до публічного виступу.

І. Психологічна налаштованість.

1.Бажати і мати, що сказати.

2. Необхідно перебороти  страх:

а) визначити причину страху;

б) перебороти страх дією.

3. Промова повинна бут  переконливою:

а)досвід;

б)знання;

в)глибокі думки та ідеї;

д)соціальний рівень.

4.Промова – це діалог  з аудиторією.

ІІ.  Підтримання  уваги та зацікавленості аудиторії.

1. Промова.

А) Звучність – гучність та сила голосу; залежить від:   

- бажання, впевненості  та готовності говорити;

• правильного дихання:

а)глибоке дихання;

б)часте дихання;

в)контрольоване дихання.

Б) Темп:

• швидкість промови в цілому;
• паузи;
• звучання окремих слів.

В) Висота:

• монотонність;
• зависокий тон;
• занизький тон;
• недостатня виразність визначальних слів.

Г)Артикуляція – зрозумілість, чіткість вимови.

ІІІ. Зовнішній  вигляд, міміка, жестикуляція.

У кожної людини є свої неповторні риси. І тому уніфікованих правил практично не існує. Головне правило – все повинно бути природнім.

IV.Побудова змісту, компонування матеріалу.

Матеріал промови повинен  бути підібраним таким чином, щоб  постійно підтримувати увагу слухачів.

V. Мова.

а)граматична правильність мови;

б)точність;

в)образність;

г)економність.

МЕТОДИ ПІДТРИМАННЯ  УВАГИ АУДИТОРІЇ.

1. Приклади(1-2 на  виступ).

2.Різка зміна  гучності голосу(раптово гучно, раптово тихо).

3.Паузи(після прикладів, після риторичних запитань, після емоційної перерви, при зміні теми). ПАУЗА – СУПЕРПРИЙОМ!

4.Зоровий контакт  – очі в очі. Найскладніший метод – але НАЙЕФЕКТИВНІШИЙ.

5.Діалог з аудиторією.

6.Звернення до  аудиторії з риторичними запитаннями  (“Ви розумієте, що..? Ви також  помітили..?”).

7.Ствердження  до аудиторії безпосередньо (“Ви  прагнете кращого для країни! Ми разом можемо це зробити!”).

Дуже неприємно під  час виступу, коли задаються “незручні” запитання, на які ми не знаємо як, або  навіть не хочемо відповідати. До цього  теж треба підготуватися дуже ретельно і вжити запобіжних заходів. Нижче наведені деякі рекомендації з приводу того, яким чином реагувати  на подібні запитання.

Відповідь на провокаційні запитання.

1.Бажано мати  свою людину в аудиторії.

2.Якщо знаєш,  коротка відповідь.

3.Якщо не знаєш  або не хочеш відповідати:

а) відкладна тактика: “Дякую! Це прекрасне запитання! Але ми повернемось до нього трохи пізніше!”(все це доброзичливо, з мажором та радістю у голосі);  

б) підміна понять: При негативному ствердженні або запереченні Ви  змінюєте аргумент “Так, це певна річ, дуже  цікаве  запитання”. І відповідаєте на запитання.

Одним з  самих складних завдань є підтримання  уваги під час Вашого виступу. Надіятися на те, що кожний виступ буде всім подобатися і сприйматися дуже позитивно – необхідно. Але треба  завжди бути напоготові, коли в самий  незручний момент з’явиться людина, яка буде намагатися заважати або  навіть зірвати Ваш виступ. В тому випадку, коли це не є диверсією проти  Вас, за яку диверсанти вже отримали винагороду, нижче наведені поради, які врятували не одного виступаючого, я цілком впевнений, обов’язково  допоможуть і Вам в скрутному  становищі.

Як  заспокоїти порушника.

 1. Бажано мати   свою людину в аудиторії.

2. Посилення гучності, пауза,  пильний погляд в напрямку  порушника.

3. Продовжуючи виступ, йти  на порушника, дивлячись на  нього.

4. Фізичний контакт(взяти  за плече).

5. Ввічливе запитання  до порушника типу: ”Чи зможу  я Вам допомогти, відповівши  на питання, яке Вас турбує?”

6.Звернення до третьої  сторони: “Шановні, вибачте. Але  мені дуже важко з вами спілкуватися  за таких умов!”

7.Закінчення виступу.

АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА.

Розігрітість м’язів в  спортсмена є запорукою гарних результатів  та мінімуму травматизму. Наш мовний апарат складається практично з  одних м’язів. Тому  його готовність та розігрітість “перед боєм” є  одною з найважливіших складових  для перемоги. Застосовуючи наведені нижче вправи, Ви отримаєте максимум позитивних емоцій, а також  зробите Вашу основну зброю для спілкування більш гострою та ефективною. Є тільки одне правило при виконанні артикуляційної гімнастики.Всі вправи робити без зайвої напруги.