Професіоналізм судді

Перед початком судового процесу секретар судового засідання вже повинен  знаходитися в залі засідань і  забезпечити присутність всіх учасників  процесу. При вході в зал судового засідання складу суду (судді) секретар повинен звернути увагу всіх присутніх у залі на вихід судді (складу суду) урочистими словами: "Встати, суд іде!"

Суддя повинен завжди пам'ятати, що присутні постійно вивчають і оцінюють кожен жест, погляд, слова судді. Їм цікаво стан здоров'я і зовнішній вигляд судді. Тому суддя повинен бути врівноваженим, спокійним, витриманим, терплячим, що буде мовчазно характеризувати суддю як неупередженого, об'єктивного, що віддає всю свою увагу конкретній справі і здатному розібратися в будь-якій складній ситуації.

У якій би обстановці не проходило  судове засідання - в спеціально оформленому  залі судового засідання будинку  правосуддя або в пристосованому для розгляду судових справ приміщенні - судді бажано бути одягненим в  суддівську мантію.

Суддівська мантія - це один з обов'язкових, передбачених законом символів судової влади. Суддівська мантія дисциплінує всіх присутніх у залі судового засідання: самого суддю, учасників процесу, слухачів. Суддя відчуває, що він знаходиться при виконанні обов'язків судді, учасники - навіч бачать представника судової влади і тримають необхідну в таких ситуаціях дистанцію і звертаються з належним повагою, сприймаючи суддю як головну фігуру в процесі судового розгляду.

Не рекомендується ні суддям, ні народним засідателям, ні присяжним засідателям, ні арбітражним засідателям одягатися екстравагантно, помітно, зухвало.

Як правило, суддя у процесі  звертається офіційно: чи є у сторін, учасників процесу відводи? Чи є  клопотання у позивача, його представника, адвоката? Слово представляється експерту. Свідок, суд пропонує розповісти, що вам відомо по даній справі.[2]

На початку судового засідання  зазвичай відчувається напруга і  свідкам, потерпілим, всім, хто рідко  буває в судовій обстановці, важко  говорити від хвилювання. Суддя в такому випадку повинен знайти допустимий і доречний спосіб розрядити обстановку: звернутися до свідка на ім'я по батькові, сказати нейтрально: "не слід хвилюватися", "давайте спробуємо спокійно розібратися в ситуації" і т.п. До сторін у цивільному процесі, до підсудного і потерпілому у кримінальному процесі розумним буде звертатися на процесуальному мовою: потерпілий, підсудний.

Необхідно пам'ятати, що виклик в суд  є для більшості людей стресовою  ситуацією, тому здійснення справжнього  правосуддя вимагає завжди коректного ставлення до будь-якій людині, що переступили поріг суду. Ставте себе подумки на місце людини, з яким Ви говорите, намагаючись уявити, що він повинен відчувати, спілкуючись з вами. Коли Ви навчитеся розуміти інших людей, ви будете справедливі і шановані.

Суддя в судовому засіданні повинен  говорити, як можна, менше, не читати моралей, не жартувати, не проводити порівнянь, вміти слухати і своєчасно  ставити питання, з'ясовуючи необхідні  деталі для розгляду справи по суті. Питання не повинні бути навідними, що підказують.

Уміння слухати і почути - це самий неоціненний дар, яким може володіти суддя.

Суддя не повинен висловлювати своїх  оцінок, критичних зауважень при  дослідженні обставин цивільної  справи або причин і умов вчинення злочину при розгляді кримінальної справи. Суддя повинен свої оцінки, свою думку висловлювати в процесуальних документах: визначенні, приватному визначенні, рішенні, вироку.

Часом в залі суду виникає  гучне обговорення ходу процесу, чиїхось свідчень, робляться підказки та інші порушення порядку. У таких ситуаціях суддя рівним, але рішучим тоном в процесуальних рамках (краще посилаючись на процесуальну норму) пропонує піднятися тому, хто порушує порядок, пропонує назвати прізвище, ім'я, по батькові, робить попередження і роз'яснює передбачені законом наслідки, які можуть настати для порушника порядку судового засідання (це відноситься до осіб - не учасникам процесу). У суперечку з порушником судді вступати не слід, брутальність, нестриманість також не допустимі.

Як видно, результат роботи суду залежить не тільки від визначення порядку дослідження доказів, що враховує думки учасників процесу, але і від ряду інших факторів, серед яких помітне місце займають професіоналізм, досвід, особисті якості судді та інші фактори.

Згідно з чинним законодавством суд за допомогою сторін, повно, об'єктивно досліджує всі обставини справи. Разом з тим в процесі нерідко адвокат і прокурор поводяться недостатньо активно. У такому випадку суддя повинен так провести процес, щоб його учасники самі проробили основну частину роботи за поданням доказів, доводів, їх оспорювання і т.д., а суддя тільки уточнював би необхідні для винесення судової ухвали деталі, які не можна отримувати за допомогою погроз, тиску, звинувачення. Отримати їх слід за допомогою професійно поставлених питань, зіставлення з раніше даними свідчення, проведення "перехресного допиту".

Недозволено судді допускати  не передбаченого законом скорочення процесу і спрощенства, а також  неприпустимо заздалегідь висловлювати думку про можливе рішення по справі.

Суддя (суд) свою думку  зобов'язані виражати в публічно проголошувати судовому акті.

Інакше кажучи, суддя  в будь-якій життєвій ситуації повинен  знаходити таке вирішення питання, проблеми, конфліктної ситуації, яке  дозволить зберегти особисту гідність, не упустити своєї честі, не заподіяти шкоди суддівської репутації і не знизить авторитету судової влади.[3]

 

 

 

 

 

3. ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОСТІ СУДДІ В ПОЗАСЛУЖБОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

 

У силу особливого статусу  суддів, законодавець пред'являє до них підвищені вимоги, у тому числі з точки зору дотримання морально-етичних норм, як при виконанні своїх повноважень, так і у позаслужбових відносинах.

Це означає, що суддя  при виконанні своїх повноважень, а також у позаслужбових відносинах повинен уникати всього, що могло б применшити авторитет судової влади, гідність судді чи викликати сумнів у його об'єктивності, справедливості та неупередженості.

У позаслужбовий діяльність судді не повинна викликати сумнівів у його порядності та чесності. Суддя повинен уникати будь-яких особистих зв'язків, які можуть завдати шкоди репутації, торкнутися його честь і гідність.

Позаслужбова діяльність судді не повинна викликати сумнівів у його об'єктивності, справедливості і непідкупності.

Суддя вправі займається будь-яким видом діяльності, якщо це не суперечить вимогам Закону України "Про статус суддів" та цього кодексу.

Суддя може брати участь у громадській діяльності, якщо вона не завдає шкоди авторитету суду і  належного виконання суддею своїх  професійних обов'язків.

Суддя може брати участь у публічних засіданнях або контактувати іншим чином з органами законодавчої та виконавчої влади або їх посадовими особами з питань, що стосуються права, правової системи або здійснення правосуддя, якщо при подібних контактах не виявляється тиск на суддю у зв'язку з виконанням ним своїх професійних обов'язків і не виникає сумнівів у його об'єктивності.

Суддя не вправі належати до політичних партій і рухів, підтримувати їх матеріально чи іншим способом, а також публічно висловлювати свої політичні погляди, брати участь в ходах і демонстраціях, що мають політичний характер, або в інших політичних акціях.

Суддя повинен уникати  будь-яких особистих зв'язків, які  можуть завдати шкоди репутації, торкнутися його честь і гідність.

Суддя повинен утриматися від фінансових і ділових зв'язків, які здатні порушити його неупередженість, перешкодити йому належним чином виконувати свої обов'язки.[4]

Виразніше й конкретніше  про поведінку судді в позаслужбовій  обстановці сказати майже неможливо. У будь-якому випадку, при вирішенні питань матеріального порядку, влаштування дитини в дитсадок, придбання квартири і з інших проблем суддя повинен завжди визначити міру своїх вимог, порядок поведінки, взаємодії і контактів, щоб не применшити авторитет судової влади і не заподіяти шкоди своєму суддівському гідності та честі.

«Заборонені особисті, фінансові, ділові зв'язки, які можуть негативно  позначитися на його репутації і  професійної діяльності» .10 Тобто  розбірливість і обережність, бездоганність  у поза службовому поведінці є невід'ємною якістю кожного судді.

Також не вітаються судді  з учасниками процесу, їх родичами та іншими зацікавленими особами поза службової обстановки. Він не має  права давати їм будь-якого роду обіцянки, вислуховувати прохання і  давати рекомендації, висловлювати свою особисту думку по даній справі.[5]

«Суддя на посаду призначається  відразу, без всяких випробувальних термінів, тобто він не проходить" випробування працею ", не витримавши якого, міг би бути звільнений з посади. Метод тестування і т. п. - єдине, що може замінити випробувальний термін судді. Так, всю підготовку кандидата в судді потрібно організовувати з урахуванням тестових випробувань.

В ідеалі взагалі всі  кандидати в судді мали б проходити  попереднє двох-або трирічне навчання на базі регіональних центрів по спеціальним програмам зі здачею різних кваліфікаційних іспитів, обширною і різноманітною практикою ». Наприклад, потрібно попрацювати в юридичній сфері в якості прокурора або адвоката і в якійсь мірі в якості слідчого або секретаря судового засідання.

Таким чином, для того щоб конкурсні комісії суддів, а потім і кваліфікаційні колегії суддів могли спиратися на численні фактори, виявлені різними випробуваннями, при відборі гідних кандидатів, наука й практика мають розробити і прийняти закон про перевірку кандидата в судді на наявність компрометуючих його обставин і фактів, з приводу її фізичної і психічної придатності до заняття цієї посади. Також про перевірку відсутності в нього рис характеру, з наявністю яких даній людині вкрай небажано заняття цій відповідальній посаді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. КОДЕКС ЧЕСТІ СУДДІ, ЩО ЗАКРІПЛЮЄ ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОСТІ СУДДІ

 

Вимоги моралі в юридичній професії визначають поведінку людей, як у  сфері службової діяльності, так  і в поза виконання посадових функцій. Високі моральні якості суддя повинен підтримувати в процесі повсякденного життя, що сприяє моральному становленню особистості, самовиховання. У будь-якому випадку, позаслужбова діяльність не повинна викликати сумнівів у його об'єктивності, справедливості, непідкупності. Участь судді у громадській діяльності можливе за умови, що вона не завдає шкоди авторитету суду. Також, суддя не може брати участь у політичних партіях, демонстраціях і рухах, якимось чином їх підтримувати, публічно висловлювати свої політичні погляди. «Заборонені особисті, фінансові, ділові зв'язки, які можуть негативно позначитися на його репутації і професійної діяльності». Тобто розбірливість і обережність, бездоганність у поза службовому поведінці є невід'ємною якістю кожного судді.

Також не вітаються зв'язку судді з учасниками процесу, їх родичами та іншими зацікавленими особами  поза службової обстановки. Він не має права давати їм будь-якого  роду обіцянки, вислуховувати прохання і давати рекомендації, висловлювати свою особисту думку по даній справі.

Суддя повинен приймати рішення, ґрунтуючись тільки на ретельному встановленні фактів, відповідно до законом  і совістю.

Суддя не має права  розкривати або використовувати  у своїх цілях конфіденційну  інформацію, яку він отримав в  результаті своєї посади.

Суддя вправі без обмеження  займатися викладацькою, науковою або  іншою творчою діяльністю з отриманням за це відповідної винагороди. Така діяльність судді, як одна з форм підвищення його професійної кваліфікації, повинна  підтримуватися та заохочуватися.

Суддя не вправі діяти  в якості повноважного представника у справах або іншим законним інтересам інших осіб, за винятком справ, пов'язаних з членами його сім'ї і не заважають виконанню  суддівських обов'язків.

При порушенні положень цього кодексу органами суддівського співтовариства може бути поставлено питання перед відповідними посадовими особами, які мають право на порушення дисциплінарного провадження про застосування заходів дисциплінарного характеру щодо винних осіб.

Відповідно до Кодексу суддівської етики до поведінки судді при здійсненні професійної діяльності висуваються такі вимоги:

- суддя при виконанні своїх обов'язків по здійсненню правосуддя повинен виходити з того, що захист прав і свобод людини і громадянина визначає сенс і зміст діяльності органів судової влади.

- суддя повинен сумлінно виконувати свої професійні обов'язки і вживати всіх необхідних заходів для своєчасного розгляду справ і матеріалів.

- суддя зобов'язаний бути неупередженим, не допускати впливу на свою професійну діяльність з боку кого б то не було.

При виконанні своїх  обов'язків суддя не повинен проявляти  упередження расового, статевого, релігійного  або національного характеру.

Громадська думка, можлива  критика діяльності судді не повинні  впливати на законність та обґрунтованість його рішень.

Суддя повинен бути терпимим, ввічливим, тактовним і поважним щодо учасників судового розгляду. Судді слід вимагати аналогічного поведінки  від всіх осіб, що беруть участь у  судочинстві.

Суддя не вправі розголошувати  інформацію, отриману при виконанні своїх обов'язків.

  Також пред'являються вимоги до правил поведінки судді при виконанні інших службових обов'язків: