Основні проблеми одноосібного підприємництва в Україні

Одноосібне підприємство може бути зареєстроване в торговельному  реєстрі як самостійне або як філія  іншого підприємства того ж підприємця. Фірмове найменування одноосібного підприємства може збігатися, аможе  і не збігатися з прізвищем та ім'ям підприємця, якому воно належить. Всі справи підприємства, включаючи укладення угод, веде його власник або спеціально уповноважені на це менеджери.

Зазвичай менеджерам надається широкий обсяг повноважень  призбереженні за власником підприємства права контролю за їх діяльністю. 
    Одноосібне підприємство - є власністю однієї особи або родини. Власник його відповідає за зобов'язаннями всім капіталом.

Такими підприємствами найчастіше виступають дрібні і середні фірми. 
   Одноосібне підприємство має такі значні переваги, як простота і дешевизна організації власної справи, великі стимули, інтуїція почуття власника.[7] 
    Одноосібні підприємства, дрібні і середні акціонерні компанії змушені пристосовуватися до диктатури монополій.Ускладнив їх діяльність та сучасний науково-технічний прогрес, оскільки для суттєвого оновлення устаткування потрібні значні капіталовкладення, що ставить дрібні і середні підприємства у велику залежність від кредитувань їх банків та від позикового капіталу.[12]  
  Форму одноосібних підприємств мають, як правило, дрібні та середні фірми. Однак іноді зустрічаються одноосібні компанії-гіганти сімейного типу. До числа сімейних компаній відноситься, наприклад, друга за величиною фінансова группа Юнсон в Швеції. У 1968 р. її акції вперше були продані широкому загалу і з тих пір стали котируватися на фондовій біржі, тобто формально вона перестала бути закритою сімейною компанією. Перетворення компанії Форд мотор в акціонерну зміцнило її зв'язки з американськими банками, однак фактично її власниками і раніше залишаються представники сімейства Фордів.

 

 

 

 

2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОДНООСІБНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

2.1 Характерні ознаки, переваги та недоліки одноосібного підприємництва.

Правове становище одноосібного підприємництва визначається: ГК (ст. 128), ЦК (статті 50-54), законами "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (статті 42-45), "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ст. 47)," Про державну підтримку малого підприємництва" (19.10.2000 р.) та ІП.

Реєстрація одноосібних підприємців здійснюється в загальному для суб'єктів підприємницької діяльності порядку, відповідно до Закону України від 15.05.2003 р. "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (статті 42-45)

Підприємництво, яке ведеться без наймання робочої сили, реєструється як індивідуальна трудова діяльність. Світова практика говорить, що малий  бізнес – є основа економіки, але  по об’єму виробництва, чисельності  занятих, в цілому – ведуче місце належить великим підприємствам. Класифікація підприємств, в залежності від кількості занйятих, в кожній країні ведеться по різному До суб’єктів малого підприємства відносять таких індивідуальних підприємців, які ведуть свою діяльність без створення юридичної особи. Варто зазначити що, малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси населення (в тому числі трудові й сировинні), які за його відсутності не були б використані. Про можливості малого бізнесу в цьому плані свідчить досвід промислове розвинутих країн. На малий бізнес тут припадає до 90-95% усіх підприємств і до 20-60% валового національного продукту. Особливу роль відіграє мале підприємництво у сфері послуг і торгівлі.

При розгляді проблеми організаційно-правової форми підприємства (особливо при його створенні) потрібно мати на увазі, що приватне підприємство може вестись на індивідуальній і правовій основі.[8]   

Індивідуальне підприємство передбачає здійснення певної форми  економічної активності від свого  імені і під свою відповідальність, яка в цьому випадку трактується як повна і необмежена (відповідає не тільки майном підприємства, а й власним). В нашій країні підприємницька діяльність без реєстрації заборонена. Якщо займаються підприємницькою діяльністю на основі підприємства без статусу юридичної особи, необхідно мати дозвіл займатись яким-небудь промислом.

Встановлені законом  обмеження для певних категорій  осіб: 1) не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, посадових та службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади та управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств, а також інших осіб, уповноважених здійснювати функції держави; 2) особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.[9]

Загальна правосуб'єктність: одноосібні підприємці вправі здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, щодо якої законом не встановлено заборони чи обмежень. Одноосібні не вправі здійснювати такі види діяльності: а) що становлять монополію держави; б) провадження яких передбачається законом у певній організаційній формі: ломбардні операції (державні підприємства та повні товариства), страхова діяльність (господарські товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю), банківська діяльність (комерційні банки, що створюються у формі акціонерного товариства чи кооперативного банку) та ін.

Форми здійснення одноосібної  підприємницької діяльності: 1) самостійно (без залучення партнерів-підприємців  та найманих працівників), 2) створюючи  юридичну особу (приватне підприємство).[6]

Обов'язки одноосібних  підприємців: дотримуватися вимог закону щодо:

• ліцензування певних видів  господарської діяльності;

• патентування окремих  видів підприємницької діяльності;

• сплати податків та інших  обов'язкових платежів;

• ведення обліку результатів  своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

• додержання прав і законних інтересів споживачів;

• добросовісної поведінки  у сфері економічної конкуренції;

• забезпечення найманим працівникам умов, передбачених трудовим законодавством;

• своєчасного повідомлення держреєстратора про зміну своєї адреси, зазначеної в реєстраційних документах, суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що мають відображатися в реєстраційних документах;

• дотримання екологічних, санітарно-епідеміологічних, протипожежних  та інших вимог

Підстави припинення діяльності: скасування державної реєстрації в добровільному - за заявою одноосібного підприємця чи в примусовому порядку - за рішенням суду (відповідно до Закону "Про державну реєстрацію..." (ст. 46-52)

Одноосібні підприємниці можуть здійснювати підприємницьку діяльність самостійно (без залучення партнерів-підприємців і найманих працівників), спільно з іншими підприємцями (на договірних засадах), без створення юридичної особи чи створюючи юридичну особу (приватне підприємство чи господарське товариство - традиційне, у складі кількох осіб, чи товариство однієї особи). [14]

Як правило, індивідуальні  підприємці, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної  особи, є суб'єктами малого підприємництва, на яких поширюється дія Закону від 19.10.2000 р. "Про державну підтримку малого підприємництва", в тому числі спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності.

Хоча індивідуальні  підприємці є важливим і досить численним  видом суб'єктів господарського права, однак найбільша питома вага у сфері господарювання належить господарським організаціям.[4]

Суб'єкти одноосібного підприємництва як суб'єкти ринкової економіки мають як переваги, так і недоліки. Аналізуючи зарубіжний та вітчизняний досвід розвитку одноосібного підприємництва, можна вказати на наступні його переваги: 

1. більш швидка адаптація  до місцевих умов господарювання; 

2. велика незалежність  дій суб'єктів малого підприємництва;

3. гнучкість і оперативність  у прийнятті і виконанні рішень; 

4. відносно невисокі витрати, особливо витрати на управління;

5. велика можливість  для індивідуума реалізувати  свої ідеї, виявити свої здібності; 

6. більш низька потреба  в капіталі і здатність швидко вводити зміни в продукцію та виробництво у відповідь на вимоги місцевих ринків; 

7. відносно вища оборотність  власного капіталу; 

8. спрощене ведення  обліку господарської діяльності  підприємства; 

9. зосередження всього  розміру отримуваного прибутку в одних руках у господаря підприємства та ін.[12]

Так, в доповіді Міжнародного бюро праці зазначається, що малі та середні підприємства мають у своєму розпорядженні значними конкурентними перевагами, часто вимагають менше капіталовкладень у розрахунку на одного працівника в порівнянні з великими підприємствами, широко використовують місцеві матеріальні і трудові ресурси. Власники малих підприємств більш схильні до заощаджень і інвестування, у них завжди високий рівень особистої мотивації в досягненні успіху, що позитивно позначається в цілому на діяльності підприємства. Суб'єкти малого підприємництва краще знають рівень попиту на місцевих (локальних) ринках, часто товари виробляють на замовлення конкретних споживачів, дають засоби до існування більшій кількості людей, ніж великі підприємства, тим самим сприяють підготовці професійних працівників і поширенню практичних знань.[15]

   Одноосібні підприємства в порівнянні з великими в окремих країнах займають домінуюче положення, як за кількістю, так і за питомою вагою у виробництві товарів, виконанні робіт, наданні послуг. У той же час суб'єктам малого підприємництва властиві і певні недоліки, серед яких потрібно виділити самі істотні: 

   1. більш високий  рівень ризику, тому високий ступінь  нестійкості положення на ринку; 

   2. залежність від великих компаній; 

   3. недоліки в управлінні справою; 

   4. слабка компетентність  керівників; 

   5. підвищена чутливість  до змін умов господарювання; 

   6. труднощі залучення  додаткових фінансових коштів  і отримання кредитів;

   7. невпевненість та обережність господарюючих партнерів при укладанні договорів (контрактів).

  8. майнова відповідальність поширюється на все майно підприємця, включаючи особисте (будинок, машина, дача і ін.) Найбільш значущий недолік, на думку власників.

    Звичайно, недоліки і невдачі в діяльності суб'єктів малого підприємництва визначаються як внутрішніми, так і зовнішніми причинами, умовами функціонування малих підприємств. [7]

   Як показує досвід, більшість невдач малих фірм зв'язано з менеджерської недосвідченістю або професійною некомпетентністю власників фірм.  
   Шанси фірми на успіх підвищуються в міру її дорослішання. Фірми, довго існуючі при одному власнику, приносять більш високий і стабільний дохід, ніж фірми, які часто міняють власників. 

    Американська статистика показує, що жінки - власники малих фірм більш щасливі в бізнесі, ніж чоловіки. У ході досліджень наголошується, що досягають успіху ті малі підприємці, які багато працюють, але в той же час не переходять у

своїй діяльності рамки  здорового глузду. 

   На невдачах малого бізнесу позначається невисока кваліфікація підприємців. Підприємці, які вже накопичили досвід ведення справ у маленьких фірмах, як правило, більш щасливі. На живучості малих фірм позначаються і розміри фінансування на першому етапі. Чим більше первинний капітал, вкладений у фірму, тим більше можливостей її збереження в кризові періоди. [3]

     Постійний пошук, адже на ринку то з'являються, то зникають суспільні потреби і безперервне пристосування до них складають основу стратегії малого підприємництва. 

    Для економіки в цілому діяльність малих компаній виявляється важливим чинником підвищення її гнучкості. За рівнем розвитку малого бізнесу фахівці навіть судять про здатність країни пристосовуватися до мінливої ​​економічної обстановці.[12]

    Незважаючи на труднощі і невдачі, мале підприємництво розвивається, набирає темпи зростання, вирішуючи економічні, соціальні, науково-технічні проблеми.  
  Як правило, розвиток малого підприємництва є умовою рішення наступних проблем:  
  -  формування конкурентних, цивілізованих ринкових відносин, що сприяють

кращому задоволенню  потреб населення і суспільства; 

- розширення асортименту  і підвищення якості товарів,  робіт, послуг.       Прагнучи до задоволення запитів споживачів, малий бізнес сприяє підвищенню якості товарів, робіт, послуг і культури обслуговування; 

-  наближення виробництва  товарів і послуг до конкретних  споживачів;  
- сприяння структурній перебудові економіки. Мале підприємництво додає економіці гнучкість, мобільність, маневреність; 

- залучення особистих  коштів населення на розвиток виробництва.  
- створення додаткових робочих місць, скорочення рівня безробіття;  
- сприяння більш ефективному використанню творчих можливостей людей, розкриттю їх талантів, розвитку різних видів ремесел, народних промислів;  
- залучення в трудову діяльність окремих груп населення, для яких велике виробництво накладає певні обмеження (домогосподарки, пенсіонери, інваліди, учні);