Міжнародні кредитні відносини

 

 

 

 

Курсова робота

на  тему:

Міжнародні  кредитні відносини

 

                           ЗМІСТ

ВСТУП

Зростання ролі і значення міжнародних валютно-кредитних відносин у розвитку світової економіки та диверсифікації світогосподарських зв'язків наприкінці XX ст. зумовлене кількома головними факторами. По-перше, поглибленням процесів інтернаціоналізації та транснаціоналізацїї виробництва і капіталу, усіх сфер господарського життя на рубежі II і ІІІ тисячоліть. По-друге, глобалізацією економічного розвитку сучасного суспільства, необхідністю спільного розв'язання усіма учасниками світового співтовариства гострих економічних, соціальних та екологічних проблем. По-третє, формуванням нової системи міжнародного поділу і кооперації праці внаслідок розпаду колишнього Радянського Союзу і створення нових незалежних держав та в результаті суттєвих змін, що відбуваються в Центральній і Південно-Східній Європі та в Китаї. По-четверте, домінуванням у системі світового господарства ринкових структур, інституцій та інструментів, розширенням ринкового поля світової економіки внаслідок виникнення нових підсистем (emergind market). По-п'яте, карколомним зростанням фінансового сектора світової економіки та інших сегментів сфери послуг.

При розбудові відкритої української економіки слід враховувати усі ці новітні процеси з огляду на те, що вже зараз третина валового внутрішнього продукту держави реалізується з допомогою зовнішньоекономічних зв'язків. Україна бере безпосередню участь у діяльності провідних міжнародних валютно-кредитних та фінансових організацій (МВФ, МБРР, ЄБРР). Крім того, запровадження у вересні 1996 р. власної грошової одиниці — гривні — передбачає поступове включення грошово-фінансової системи України до світових валютно-фінансових ринків.

Міжнародні валютно-кредитні відносини мають три головні  виміри і проявляються в трьох  головних площинах. З одного боку, вони являють собою певну теоретичну систему, сукупність принципів і  форм міжнародних валютно-кредитних  відносин. З іншого боку, валютно-кредитні та фінансові інструменти є важливими засобами здійснення економічної політики, її координації у міжнародному масштабі.

Міждержавні валютні  і кредитні відносини як спорадичні явища були відомі порівняно давно. У процесі свого історичного  розвитку вони зростали кількісно, удосконалювались їхні якісні характеристики, урізноманітнювалися форми.

Надзвичайно складним і  недостатньо відпрацьованим в Україні  є комплекс проблем, пов'язаних з  платіжними та розрахунковими балансами, з механізмом міжнародних розрахунків. Міжнародний кредит, хоча і має свою давню історію, в даний час набуває небачених раніше масштабів і форм. Вирішуючи питання ринкової трансформації своєї економіки, здійснення радикальних структурних перетворень, Україна потребує залучення значної кількості кредитно-фінансових ресурсів.

Останнім часом істотно зростає  значення міжнародних валютно-фінансових інститутів та фінансових центрів у  координації та регулюванні міжнародних  валютно-кредитних відносин, гармонізації національної та міжнародної економічної і валютно-фінансової політики. Водночас слід мати на увазі, система міжнародних валютно-кредитних відносин є надзвичайно динамічною, її окремі ланки та сектори зазнають відчутних змін, збагачується їх зміст, з'являються нові форми тощо.

1. Розвиток міжнародних  валютних відносин

1.1 Національна  та світова валютні системи

Валюта і гроші часом  уявляються як поняття ідентичні, хоча всередині країни частіше використовується термін "гроші", а термін "валюта" — зовні.

При вживанні поняття "гроші" питання про їх "національність" практично не виникає, однак у міжнародних трансакціях національна належність валюти відіграє першочергову роль.

Перетворюючись на валюту, гроші  беруть на себе додаткову функцію  — стають товаром, продаються і купляються, мають ціну в грошових одиницях іншої країни. Звідси випливає, що валюта як грошовий товар повинна мати не тільки внутрішнє, а й міжнародне визнання.

По суті справи тут криється сутність здібності національних платіжних  засобів бути обміняними на іноземні гроші, властивість, яка гарантується, як правило, центральним банком країни походження грошей.

З одного боку, якщо залишатися в рамках внутрішніх проблем, то виявляється, що операції з валютою являють собою  складову частину грошово-кредитної  сфери, активно впливаючи на стан державного бюджету й економічного зростання.

З другого боку, оскільки ізольованих  національних економік не існує, а національні  господарства пов'язані між собою  ланцюгом взаємних зобов'язань, то в  цьому плані валютні відносини  постають перед нами як ключова форма міжнародних економічних зв'язків. Товарообіг і рух факторів виробництва, науково-технічне і гуманітарне співробітництво, культурний обмін і туризм обслуговуються через валютні операції.

Отже, валюта, в широкому розумінні, означає грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, марка, франк тощо). Поняття валюта використовують в таких значеннях:

• національна валюта — грошова  одиниця певної країни або той  чи інший її тип (золота, срібна, паперова);

• іноземна валюта — грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях і які використовуються в міжнародних розрахунках;

• міжнародна (регіональна) валюта —  міжнародна або регіональна грошова  розрахункова одиниця, засіб платежу: СДР (спеціальні права запозичення), ЕКЮ.

Міжнародні валютні  відносини — це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв'язків  у світогосподарській сфері, які  виникають у процесі взаємного  обміну результатами діяльності національних господарств.¹

Міжнародні валютні  відносини складаються і розвиваються на основі експорту товарів, капіталів, робочої сили та новітньої технології, спільного підприємництва. Основною цільовою функцією цих відносин є  забезпечення необхідних умов для процесу  відтворення у рамках світового господарства та обслуговування світогосподарських зв'язків.

Національна валютна  система — це форма організації  економічних відносин країни, за допомогою  яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні  кошти держави. Основні елементи національної валютної системи визначаються національним законодавством.

Її структурними елементами є: національна валюта — грошова  одиниця країни; валютний паритет  як основа валютного курсу; режим  курсу національної валюти; організація валютного ринку; національні органи, що обслуговують та регулюють валютні відносини країни; умови обміну національної валюти на золото та інші валюти — конвертованість валюти.

Національна валютна  система є органічною частиною системи  грошових відносин окремих держав. Її функціонування регулюється національним законодавством кожної країни. На основі такого законодавства встановлюється механізм взаємодії національних і світових грошей, спосіб їх конвертованості, рейтинг та регулювання валютних курсів, формування та використання міжнародної ліквідності, золотовалютного запасу, кредитних ресурсів та ін. До складу національних валютних систем входять відповідні інфраструктурні ланки — банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, інші державні та приватні інститути.

Світова валютна система  — це форма організації міжнародних  валютних (грошових) відносин, що історично  склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства.

Світова валютна система  включає ряд конструктивних елементів  — світовий грошовий товар, валютний курс, валютні ринки та міжнародні валютно-фінансові організації.

Сукупність усіх платіжних  інструментів, які можуть бути використані  в міжнародних розрахунках, називають  міжнародною ліквідністю. Це золото, вільно оборотні валютні запаси держав та міжнародні гроші.²

Другим елементом світової валютної системи є валютний курс. Це мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн. Існують фіксовані (тверді) та плаваючі (гнучкі) валютні курси. В основу фіксованого валютного курсу покладено монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових одиницях), плаваючі валютні курси не зв'язані з монетними паритетами, а визначаються через зіставлення паритетів купівельної спроможності валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного "кошика" товарів.

Третім елементом світової валютної системи виступають валютні  ринки. Першим таким ринком був ринок  золота як грошового товару, де золото продавалось на основі офіційної  ціни, що була закріплена міжнародним  договором. Сьогодні ціна на золото складається під впливом попиту і пропозиції, а ринок золота функціонує як звичайний товарний ринок.

Розширення кредитних  відносин привело до необхідності формування власне валютних ринків, які існують  на основі розгалуженої системи банківських  взаємозв'язків провідних країн розвинутої ринкової економіки та міжнародних і регіональних валютно-фінансових установ. У своїх функціях продавця та покупця іноземної валюти, з одного боку, та органів, які здійснюють розрахунки з закордонними контрагентами, — з другого, банки та інші валютно-фінансові установи в своїй сукупності складають міжнародний валютний ринок. Поряд з ним функціонує євровалютний ринок, який виник на основі транснаціоналізації спеціальних рахунків приватних банків провідних країн світу.

Четвертий елемент світової валютної системи — це міжнародні валютно-фінансові організації: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який разом із своїми філіями — Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК), Міжнародною асоціацією розвитку (МАР), Багатостороннім агентством з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародним центром із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС) — створюють групу Світового банку, Банк міжнародних розрахунків у Базелі, регіональні банки розвитку та ін.

Світова валютна система базується на функціональних формах світових грошей. Світовими називають гроші, які обслуговують міжнародні економічні, політичні та культурні відносини, а грошова операція, завдяки якій в даній країні можна придбати платіжні засоби, що є дійсними і можуть бути використані за кордоном, є операцією валютною.

Еволюція функціональних форм світових грошей повторює з певним відставанням шлях розвитку національних грошей — від золотих до кредитних  грошей.

Отже, світова валютна  система виступає однією з головних рушійних сил, які можуть або сприяти розширенню міжнародних економічних відносин, або, навпаки, — обмежувати їх інтенсивність. Тому розвиток міжнародних економічних відносин значною мірою залежить від характеру світової валютної системи і дієвості функціонування її інститутів.

1.2. Паризька  система золотомонетного стандарту.  Генуезька система золотодевізного  стандарту

Першою в історії  світовою валютною системою була система, що спиралася на єдині правила  обігу золотого грошового товару і відома під назвою системи золотого стандарту.

Система золотого стандарту, або золотого монометалізму, характеризується тим, що при ній роль загального еквівалента  закріплюється за золотом, а в  обігу функціонують золоті монети або  грошові знаки, розмінні на золото.

Існувало три форми  золотого стандарту — золотомонетна, золото зливкова та золотовалютна. ³

В інших країнах, зокрема  в тих, які зазнали поразки  в Першій світовій війні, а також  у багатьох колоніальних та залежних країнах була впроваджена система  золото девізного стандарту, що основана на золоті та провідних валютах світу. Платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків, почали називатися девізами.

При системі золотодевізного  стандарту країни накопичують для  своїх зовнішніх розрахунків певну кількість іноземної валюти економічно найсильніших держав, що є еквівалентом золота.

Саме в цей час  відбувається загальна трансформація  економічної структури господарювання, що базувалася на ринкових саморегуляторах, у державне регульовану економічну систему, що не могло не вплинути на систему світогосподарських зв'язків, у тому числі й валютних. Адекватно до цієї трансформації мала змінитися світова система грошово-валютних відносин, перед якою все настійніше ставляться цілком конкретні вимоги. Система мала:

• забезпечувати міжнародний  обмін товарами і послугами достатніми платіжно-розрахунковими і кредитними засобами, що користуються довірою  учасників валютно-кредитних відносин;

• володіти певним запасом  стійкості для можливого найбільш тривалого функціонування, оскільки часті перебудови системи завжди проходять болісно і призводять до дезорганізації зовнішньоекономічних зв'язків протягом певного періоду;

• бути достатньо еластичною, щоб гнучко реагувати на зміни  внутрішньої ситуації та зовнішніх умов функціонування світового господарства і пристосуватися до них;