В Україні Закон “Про охорону
прав на знаки для товарів та послуг”
набув чинності 1 липня 1994 року.
Державний комітет України
з питань інтелектуальної власності (Держпатент
України) забезпечує реалізацію державної
політики у сфері правової охорони знаків
в Україні, приймає до розгляду заявки,
здійснює їх експертизу та державну реєстрацію
знаків, публікує офіційні відомості,
видає свідоцтва, а також виконує інші
функції з питань інтелектуальної власності,
яке затверджується Кабінетом Міністрів
України.
Правова охорона надається
знаку, який не суперечить інтересам суспільства,
принципам гуманності і моралі, та на який
не поширюються підстави для відмови в
наданні правової охорони, встановлені
Законом України “Про охорону прав на
знаки для товарів та послуг”.
Об’єктом знака можуть бути
словесні, зображувальні, об’ємні та інші
позначення або їх комбінації, виконані
у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів[6].
Право власності на знак засвідчується
свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить
10 років від дати подання заявки до Держпатенту.
Не набувають правової охорони
позначення, які зображують:
- державні герби, прапори та
емблеми;
- офіційні назви держав;
- емблеми, скорочені або повні
найменування міжурядових організацій;
- офіційні контрольні, гарантійні
та пробірні клейма, печатки;
- нагороди та інші відзнаки.
Функції товарних
знаків:
- створюють відмінності між
товарами;
- полегшують ідентифікацію товару;
- виступають гарантом якості
товару;
- надають інформацію про товар
та його виробника;
- рекламують товар;
- підносять престиж продукції;
- забезпечують правовий захист
товару.
Упаковка – це засіб або комплекс засобів
для забезпечення захисту продукції і
навколишнього середовища від ушкоджень
та втрат, а також для полегшення процесу
обігу.
Виділяють наступні складові упаковки:
Тара – картонні коробки, целофанові
упаковки, скляні банки чи флакони, алюмінієві
туби, паперові пакети тощо. Існує й спеціальна
транспортна тара: картонні, дерев’яні
чи пластикові ящики, контейнери.
Етикетка – містить фірмову
назву продукції, символ компанії, хімічний
склад продукту, рекламні матеріали, коди
та інструкції з використання. Етикетка
розміщується на тарних елементах.
Вкладиш – містить докладні
інструкції і вказівки про застережні
заходи для складної або небезпечної продукції.
Упаковка повинна відповідати
наступним вимогам:
- збереження цінності;
- доцільність;
- ставлення до продукту, до марки,
до покупця;
- пристосованість до перевезень
і складування;
- витонченість форми;
- доступність використання;
- збільшення споживчої цінності
товару;
- підвищення дієвості реклами.
Упаковка виконує ряд функцій: вміщення, захист, використання,
комунікації, сегментування ринку, співробітництво
з каналами збуту, планування нової продукції.
З використанням упаковки пов’язані й деякі проблеми:
1. Надмірна вартість упаковки
здатна підвищувати вартість
товару, що викликає критику з
боку споживачів;
2. Забруднення довкілля.
На долю упаковки припадає
близько 40% твердих відходів. Особливе
занепокоєння викликає проблема
утилізації упаковки, яка не підлягає
біологічному розкладу.
3. Ступінь правдивості
інформації на упаковці.
В умовах зростаючої конкуренції
виробникам доцільно приділяти посилену
увагу дизайну упаковки як засобу формування
іміджу фірми. Спрощене упакування асоціюється
з продукцією низької якості. Значення
має і присологічний ефект кольору упаковки,
наприклад:
- темно-синій колір асоціюється
із емоційною теплотою;
- червоно-оранжевий – із завойовницьким
та підприємницьким потягом;
- червоний – це життя, енергійність,
агресивність, перемога;
- синьо-зелений – ясність, безпека;
- жовтий – новація, модернізм,
майбуття і розвиток.
Багато західно-європейських
фірм опрацювали наступні вимоги до упаковки:
чіткість, однозначність тексту, ілюстрацій;
раціональність розміщення даних про
об’єм, масу і кількість товару; округлість
маси та кількості одиниць в упаковці
(10; 20); вказівка ціни повинна бути чіткою
і на видному місці; контроль за строком
використання повинен бути помічений
на упаковці; контроль над екологічними
проблемами зберігання та знищення упаковки.
Велике значення для розв’язання
проблеми достовірної інформації на упаковці
та ідентифікації продукції має широке
застосування системи штрихового кодування
товарів.
У світі існує декілька таких
систем. Україна користується Європейською
системою кодування EAN. Створено Асоціацію
Товарної Нумерації України, яка є членом
Міжнародної Асоціації EAN[7].
Висновок
Товар є першою і найвагомішою
складовою комплексу маркетингу. Визначають
три рівня в маркетинговому розуміння
товару – товар за задумом, товар в реальному
виконанні, товар з підкріпленням. Стосовно
товару приймається велика кількість
різних рішень, які становлять сутність
маркетингової політики підприємства.
Для зручності товари класифікують
за різними ознаками. За метою застосування
їх поділяють на споживчі і промислові
товари, в свою чергу споживчі товари поділяють
за характером споживання на товари короткострокового
споживання, довгострокового споживання
та послуги. За поведінкою споживача виділяють
товари повсякденного попиту, товари
попереднього вибору, товари особливого
попиту і товари пасивного попиту.
Важливе місце в товарній політиці
підприємства займають проблеми формування
асортименту , його оновлення. Асортимент
- це упорядкована по певних ознаках
товарна маса, або набір різноманітних
товарів, згрупованих, наприклад, по функціональному
призначенню. Товарний асортимент ділиться
на асортиментні групи й асортиментні
позиції і характеризується широтою, глибиною
і структурою.
Маркетологи в товарній політиці
використовують концепцію життєвого циклу
товару, яка дозволяє визначити та
розробити маркетингові інструменти стосовно
чотирьох етапів - появи товари на ринку,
зростання, зрілості і спаду. Ці концепція
– це модель реакції ринку на товар у часі.
Пропонуючи товар ринку, необхідно
забезпечити його ідентифікацію, тобто
розробити елементи ринкової атрибутики,
що виконує дуже важливі маркетингові
функції. Це марка товару, товарний знак,
упаковка, штрих-код.
Список використаних
джерел
1.Кардаш В. Я. Маркетингова
товарна політика: Навч. посіб. — К.: Вид-во
КНЕУ, 1997;
2.http://readbookz.com/book/146/4111.html
- Примак Т.О. «Маркетинг
(2004)»;
3. http://studentbooks.com.ua/content/view/112/44/1/5/;
4. http://books.efaculty.kiev.ua/mrk/3/t5/1.htm;
5.Герасимчук В. Г. Маркетинг: теорія
і практика: Навч. посіб. — К.: Вища шк.,
1994;
6.http://library.if.ua/book/42/2944.html
- Мороз, Чухрай «Маркетинг (2002)»;
7.http://brigantina.ucoz.com/publ/17-1-0-4825.