Дослідження ринку товарів та послуг

У свою чергу, вибір цілей  маркетингових комунікацій багато в чому визначає засоби, використовувані  для їхнього досягнення.

Основними засобами маркетингових  комунікацій є реклама, комерційна пропаганда, стимулювання збуту, особистий  продаж.

Рекламу можна розглядати як форму комунікації, що намагається  перевести якість товарів і послуг, а також ідеї на мову нестатків  і запитів споживачів.

Відмітною ознакою сучасної реклами як логічного елемента системи  маркетингу є не просте формування попиту, а управління ним усередині обраної групи споживачів.

1.5. Розвиток комерційної  діяльності - вітчизняний та закордонний  досвід

 

Ринкові умови господарювання сприяли появі нового типу комерційних  відносин між постачальниками і  покупцями товарів, відкрили широкий простір ініціативі і самостійності торгових працівників. Без цих якостей у сучасних умовах не можна успішно здійснювати комерційну роботу.

У країнах з розвитий ринковою економікою в комерційній  діяльності дуже високо цінується комерційна ініціатива, заповзятливість, мистецтво продати товар. Ці якості прищеплюються студентам — майбутнім [17, c.53].

Успішно здійснювати  комерційну діяльність у складних і  різноманітних умовах ринкових відносин зможуть лише добре підготовлені висококваліфіковані кадри комерційних працівників торгівлі, що пройшли глибоку підготовку щодо підвищення кваліфікації в області сучасної організації і технології комерційної роботи, маркетингу, менеджменту. На чолі торгових підприємств, комерційних служб повинні стояти кваліфіковані комерсанти-організатори, комерсанти-товарознавці, комерсанти-менеджери, що добре знають комерційну роботу. На оптових базах, у торгових організаціях і на підприємствах варто створювати комерційні чи служби відділи, очолювані першими заступниками директорів чи підприємств, як прийнято називати, комерційними директорами.

До складу комерційних  служб включаються торгові чи товарні відділи, відділи по вивченню попиту чи кон'юнктури торгівлі, комерційні павільйони оптових баз, зали товарних зразків і інші торгові підрозділи підприємств (організацій).

Актуальною задачею  комерційних працівників торгових організацій і підприємств є  залучення в товарообіг продукції  вітчизняних виготовлювачів.

У зв'язку з цим необхідно  розширювати сферу договірних відносин з постачальниками і виготовлювачами товарів, підвищувати ефективність і дієвість договорів постачання. Договори постачання повинні активно впливати на вітчизняне виробництво для всілякого збільшення випуску товарів народного споживання, виготовлення їх з дешевої альтернативної сировини, формування оптимального асортименту товарів для населення.

При ринковій економіці  якість комерційної роботи залежить насамперед від уміння активно вишукувати товари, реалізовані в порядку  вільного продажу, зацікавити промислові чи сільськогосподарські підприємства, кооперативи, особи, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, у виготовленні потрібних населенню товарів [10, c.59].

Для виконання цих  задач комерційним працівникам  необхідно добре знати свій економічний  район і його природні багатства, реально оцінювати стан промисловості, сільського господарства, виробничі можливості й асортимент виробів, вироблюваних підприємствами регіону.

Для вивчення постачальників і їхньої можливостей працівники комерційних служб повинні брати участь у роботі товарних бірж, оптових ярмарків, виставок-продажів і виставок-переглядів зразків кращих і нових виробів, стежити за рекламними оголошеннями в засобах масової інформації, бюлетенях попиту та пропозицій, біржовими повідомленнями, за проспектами, каталогами і т.п. Доцільно відвідувати виробничі підприємства (постачальників) для ознайомлення з їхніми виробничими можливостями, обсягом і якістю продукції, що випускається, брати участь у нарадах з працівниками промисловості.

Важливими задачами комерційної  служби в торгівлі є вивчення і  прогнозування ємності регіональних і товарних ринків, розвиток і удосконалювання  рекламно-інформаційної діяльності, координація закупівельної роботи серед постачальників і споживачів. Для цього необхідно переймати досвід закордонних країн у використанні маркетингу, що дозволяє успішно організувати комерційну діяльність підприємств в умовах ринку [14, c.109].

Комерційна діяльність, як і будь-яка інша підприємницька діяльність, має потребу в значному регулюванні з боку держави. Предметом особливої уваги державних органів управління є питання підвищення якості продукції. Підприємства, що не дотримують технологічні вимоги до виробництва товарів, продукції, санітарні правила і норми, будуть витіснятися зі споживчого ринку. Для цього створюється необхідна нормативно-правова база.

Регулювання комерційних  відносин здійснюється в основному  за допомогою прийняття правових актів, що відносяться до цієї сфери  діяльності, наприклад, Закони України "Про захист прав споживачів", "Про державне регулювання виробництва й обороту етилового спирту й алкогольної продукції", "Про використання контрольно-касових машин у підприємствах торгівлі і громадського харчування" і ін.

Важливою задачею в  сучасних умовах є реформування оптової ланки. На основі сформованих ринкових структур намічається створення великих регіональних оптових ланок, що будуть мати можливість контролювати вантажопотоки, визначати асортимент виробництва товарів народного споживання.

На сучасному етапі  комерційна робота торгових організацій і підприємств повинна сприяти розширенню сфери зовнішньоекономічної діяльності з використанням різних форм економіко-фінансових зв'язків (бартер, кліринг, розрахунки у вільно конвертованій валюті й ін.).

Підвищення рівня комерційної роботи вимагає постійного удосконалювання її технології, і особливо використання нової техніки управління, АСУ, автоматизованих робочих місць (АРМ) комерційних працівників, комп'ютеризації управління комерційними процесами, у тому числі оптового і роздрібного продажу товарів.

Постійний облік і  контроль оптових закупівель товарів, що характеризуються великою кількістю  постачальників, десятками тисяч  найменувань товарів складного  асортименту, можливий лише за допомогою  ЕОМ. Ручна, карткова форма обліку постачань, здійснювана товарознавцями, трудомістка і не забезпечує швидкого і точного їхнього обліку по всій сукупності асортименту від великої кількості постачальників і по приватних термінах надходження [1, c.67].

Така система обліку виконання договорів у груповому асортименті, як правило, по кварталах не забезпечує вживання оперативних заходів впливу на постачальників, що допускає порушення зобов'язань з постачання товарів у розгорнутому асортименті, приводить до зривів постачань і перебоям у надходженні товарів. Для цих цілей необхідна організація в товарних відділах, залах товарних зразків, комерційних павільйонах АРМ для оперативної обробки комерційної інформації і управління комерційними процесами. Це забезпечує автоматизацію обліку постачання і реалізації товарів по внутрігруповому асортименті, звільняє товарознавців від рутинної, ручної роботи з ведення картотеки обліку і руху товарів, вивільняє час для реальної комерційної роботи з постачальниками і покупцями, підвищує продуктивність праці комерційних працівників.

Комп'ютеризація обліку роздрібного продажу товарів  у магазинах забезпечує безупинний контроль за ходом реалізації товарів  і видачею замовлень на поповнення і підтримку торгового асортименту  в оптимальних розмірах. Комп'ютеризація комерційних операцій дозволить створити інформаційну систему обробки і передачі комерційної інформації, що складає технічну основу ринкової, маркетингової діяльності в сфері товарного обігу.

2. Планування  асортименту продукції

 

2.1 Дослідження  ринкового попиту на певний асортимент продукції

 

Склад і співвідношення окремих видів продукції підприємства, галузі виробництва або групи  товарів. Асортимент продукції характеризує її склад щодо сортності та якості. Набір різних груп, видів і сортів товарів, об'єднані за споживчою, торговою або виробничою ознакою, які реалізуються суб'єктом господарювання на об'єкті торгівлі.

Термін асортимент застосовується здебільшого для товарів народного  вжитку. Виробничо-технічна продукція  і надання послуг визначаються терміном номенклатура [2, c.43].

Асортимент буває оптовий і роздрібний. Гуртовий асортимент сформований за певними ознаками — товарознавчими, за принципом комплексного споживання товарів чи за потребами певних соціальних груп споживачів. Розрізняють асортиментні набори товарів: торговий набір — для окремого магазину, його секції, відділів торговельної організації.

Асортимент товарів  — це сукупність їх видів, різновидів і ґатунків, поєднаних за певною ознакою. Існують поняття виробничого  і торгового асортименту. Виробничий асортимент — номенклатура товарів, що виробляються промисловими та сільськогосподарськими підприємствами, а також іншими виробниками. Як правило, виробничий асортимент вузький і потребує подальшого підсортування в торгівлі — оптових і роздрібних підприємствах. Торговий асортимент — це номенклатура товарів, які призначені для продажу в роздрібній мережі. Він охоплює дві великі товарні галузі: продовольчі та непродовольчі товари. Кожна з цих галузей поділяється на товарні групи, які складаються з товарів, поєднаних певними ознаками.

Ринковий попит - це загальний обсяг продажів на визначеному ринку певної марки продукту за певний період часу [16,c.250]. 

2.2 Планування асортименту нової продукції та продукції, що випускається

 

Асортимент - склад однорідної продукції за видами, сортами і марками.

Асортимент товарів характеризується широтою, глибиною, повнотою, ступенем відновлення, структурою.

Широта асортименту означає кількість виробів того чи іншого призначення.

Глибина асортименту є кількість різновидів конкретного виду виробів, кількість позицій кожного виду товару [7, с.124].

Приступаючи до планування асортименту і розробці нової продукції, слід завжди пам'ятати, що ніякі, самі добре продумані плани збуту і реклами не можуть компенсувати помилки, допущені раніше при плануванні асортименту продукції, тобто при відборі та оцінки продукції, його технічному випробуванні, вивченні ринку і проведення пробного продажу. Потенційні тертя між виробничими підрозділами та службою маркетингу можуть звести нанівець найкращі наміри і тих і інших, і привести до прийняття невдалого компромісного рішення.

Планування асортименту починається або з моменту виявлення потреби, або з моменту, коли в результаті вивчення ринку або на основі іншої інформації сформувалося основне уявлення про продукт. Незалежно від джерела походження задуму нового продукту необхідно раніше чи пізніше провести дослідження ринку, щоб з'ясувати, чи відповідає задуманий продукт усвідомленої або ще не усвідомленої потреби.

Планування асортименту продукції полягає в плануванні всіх видів діяльності, спрямованих на відбір продукції для майбутнього виробництва і збуту, розробки специфікацій і характеристик цієї продукції у відповідність до вимог споживачів.

Планування асортименту є безперервним процесом, що триває протягом усього життєвого циклу продукції, починаючи з зародження задуму про створення нового виробу і закінчуючи зняттям його з виробництва.

2.3 Вплив змін  в структурі вироблення продукції  на фінансові результати підприємства

 

Фінансовий стан підприємства – це здатність, спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченням фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективність використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан компанії визначається результатами його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани  успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище компанії. І, навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг) відбувається підвищення собівартості одиниці продукції, зменшення виручки, суми прибутку і, як наслідок, погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан в свою чергу робить позитивний вплив  на виконання виробничих планів і  забезпечення потреб виробництва необхідними  ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена ​​на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання [3, c.421].

Основними факторами, що визначають фінансовий ста є: виконання  фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного копі лату за рахунок прибутку, а  також швидкість оборотності  оборотних котів. Сигнальним лолязником в якому проявляється фінансовий стан є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

2.4 Визначення раціональної структури асортименту, що випускається

Таблиця 2.1