Типологія жіночих образів у романі Джейн Остен

персонажів. Проаналізуємо  деякі з них.

Роман розпочинається так: “It is a truth universally acknowledged, that a single man in possession of a good fortune must be in want of a wife”: (,,Всім відомо, що кожний молодий чоловік, який має гроші, мусить підшукати собі дружину”)   [8, 1]. У цій фразі привертає увагу прикметник, який вживається разом з іменником “man” – “single”. Вік чоловіка не вказується, а ось належність до чоловічої статі і статус холостяка мають вагоме значення. З наступних сторінок роману читач дізнається про переживання молодих жінок, яких уже у 26-27-річному віці називали “old maid”: (,,старими дівами”). Статус незаміжньої жінки означав нетільки приниження для родини, але й приреченість на бідність, оскільки спадок батька передався по

чоловічій лінії. Саме тому одним із ключових у романі є вислів “the business (also: the object) of her life was to get married”: (,,справою її життя, було вийти заміж”) [8], який неодноразово повторюється у творі.

Повернемось до першого  речення роману. Заслуговує уваги  слово “a want”. Дієслово “to want” означає ,,бажати”, ,,хотіти”, проте іменник, утворений шляхом конверсії, має дещо негативне значення – нестача, відсутність, потреба, необхідність і навіть нужда. Чоловікові неодмінно необхідна дружина, тому що займатися домашнім господарством здавна вважається не чоловічою справою. Але й для жінки, яка жила в часи Джейн Остен, чоловік – це найбільша потреба, а його наявність – втілення усіх прагнень і мрій, оскільки заміжжя було єдиним способом для дівчини середнього класу зайняти стабільне соціальне становище. Подальше подружнє життя жінок абсолютно не бентежило, тому іншою важливою фразою роману є така: “Happiness in marriage is entirely a matter of chance”: (,,Щастя в шлюбі повністю справа випадку”) [8, 9], щo відображає загальноприйняті погляди незаміжніх дівчат.

Поширений у багатьох культурах гендерний стереотип про те, що жінки є недосконалими і нижчими за своїми здібностями і статусом, ніж чоловіки, у романі реалізується за допомогою такого висловлення:

“Eliza Bennet is one of those young ladies who seek to recommend themselves to the other sex by undervaluing their own, and with many men it succeeds”: (,,Еліза Беннет є одною з тих молодих дам, які прагнуть зарекомендувати себе як іншу стать від недооцінки власної, так і з багатьма чоловіками їй це вдасться” [8, 18]. Це висловлення не стосується Елізабет (хоча її ім’я тут згадується), оскільки воно сказане її суперницею з метою глузування і наклепу. Проте в цьому реченні важливим є словосполучення “young ladies”: (,,молода леді”) і продовження “…who seek to recommend themselves to the other sex by undervaluing their own”: (,,які прагнуть зарекомендувати себе для іншої статі від недооцінки себе”) Отже, у цій фразі стверджується гендерний стереотип, що більшість молодих дівчат готові/схильні принижувати і себе, і жіночу стать загалом, для того, щоб привернути увагу чоловіків.

Для підтвердження наявності  гендерного стереотипу, який стосується обмеженості інтелектуальних можливостей жінок, необхідно звернути увагу на означення, які вживаються у відношенні до персонажів жіночої статі. Такі прикметники як “silly” , “idle”, “ignorant”, “vain”, “foolish”, “thoughtless”: (,,дурний”, ,,простий”, ,,неосвічений”, ,,даремний”, ,,не розсудливий”, ,,бездумний”) вживаються у 95% випадків у відношенні до жінок. Це було несправедливістю щодо них, тому що жінки, хоча і не здобували освіту, опановували низку умінь, серед яких, окрім плетіння, гри на фортепіано, співу і малювання, було ще володіння іноземними мовами.

Зовнішність і манери жінок у романі постійно підлягають оцінці, обговоренню та критиці. На балу один із героїв роману дає Елізабет таку характеристику: “She is tolerable, but not enough to tempt me”: (,,Вона толерантна, але не в моєму смаку”), і далі авторський коментар – “Mr. Darcy had at first scarcely allowed her to be pretty; and when they next met, he looked at her only to criticize”: (,,Містер Дарсі спочатку ледь помітив, що вона красива, а коли вони зустрілися знову, він подивився на неї критикуючим поглядом”) [8, 5]. Ці слова демонструють наскільки важливим для дівчини була зовнішність. Якщо чоловікові не сподобалась дівчина з першого погляду, марно було сподіватися, що він зверне увагу на інші її достоїнства. Та й взагалі, описи зовнішніх характеристик персонажів-жінок, як позитивні, так і негативні, у творі трапляються у 5 разів частіше, ніж персонажів-чоловіків. Для представників сильної половини набагато важливішим для авторитету і заохочення незаміжніх дівчат були сума річного доходу і володіння.

Проте в гендерному стереотипі британських жінок кін. XVIII -поч. ХІХ ст. наявними були чимало позитивних якостей. Хоча в переважній більшості випадків вони не мали ані можливості, ані необхідності навчатися, в побутовій сфері жінки були надзвичайно вправними і розсудливими.

Вступивши до шлюбу, дівчата ставали прекрасними дружинами – “she respected, she esteemed, she was grateful to her husband, she felt a real interest in his welfare”: (,,вона поважн, вона шанована, вона була вдячна чоловікові, вона відчула реальну зацікавленість у його добробуті”) [8, 110], добрими – “the most generous and forgiving”: (,,Найбільш щедрими і такими, що вміють прощати ”) [8, 87], турботливими матерями – “an affectionate mother”: (,,ласкавими матерями”) [8, 60]. Проте чоловіки, маючи таких дружин, дозволяли собі глузувати і принижувати їх: “when Mr.Collins said anything of which his wife might reasonably be ashamed, which certainly was unseldom, ... once or twice she faintly blushed; but in general Charlotte wisely did not hear”: (,,Коли Mr.Collins сказав, що його дружина могла б поводитись більш скромніше, що, безумовно, це було не рідкість, ... вона ледь почервоніла, але в цілому Шарлотта мудро робила вигляд, що ніби не чує”) [8, 67].

Для підтвердження факту  існування гендерних стереотипів  в Англії зазначеного періоду  важливо розглянути гендерно зумовлені особливості мовлення персонажів. У своєму творі Джейн Остен відображає комунікативну поведінку чоловіків і жінок, оскільки письменниця була членом тодішнього соціуму, носієм національної мови, володіла знаннями про стереотипи гендерної комунікативної поведінки й намагалася максимально відтворити їх.

У романі ,,Гордість і упередження” персонажі-жінки постають як вербально-активні особистості. Загальна кількість їхніх реплік у романі становить 807 одиниць, тоді як реплік чоловічих персонажів – 378. Згідно з цими показниками, персонажі-жінки розмовляють у романі приблизно у 2,1 разу більше, ніж персонажі протилежної статі. До того ж, у творі не зафіксовано жодного випадку, коли спілкуються тільки чоловіки. У всіх ситуаціях жінки або беруть участь у розмові, або виступають пасивними слухачами (що теж буває дуже рідко). Таку пропорцію можна пояснити тим, що жінкам природно властива балакучість, і в ході розмови вони вважають за необхідне обмінюватися почуттями та емоціями, які, за даними психологів, щомиті виникають у їхній свідомості [7].

Середня довжина реплік також не однакова. Чоловіки-персонажі  говорять у романі приблизно на 1,2 довше. Дослідники пояснюють таку різницю тим, що мовлення чоловіків характеризується більшою інформативністю, логічністю і завершеністю. Вони, як правило, намагаються викласти хід думок повністю і не дозволяють себе перебивати. Жінки під час спілкування обмінюються здебільшого не інформацією, а емоціями та переживаннями, і не чинять опір, коли їх перебивають, тому що це запобігає

конфліктним ситуаціям.

У творі герої обирають різні лексичні засоби та мовленнєві форми для висловлення своїх  думок. У висловлюваннях персонажів-жінок частіше трапляється загальна позитивна оцінка (78%). Це реалізується у вживанні таких прикметників, як sweet: (cолоденька) (100% уживань), delightful: (чудова), delighted: (радісна) (87% уживань), handsome: (красивий) (75% уживань), pleasing, pleasant: (приємний) (73% уживань), excellent: (відмінний) (67% уживань), great: (чудовий) (67% уживань), agreeable: (приємний) (63%).

Це все ми можемо побачити, у досліджені Лавриненка, як спосіб гендерної характеристики мовлення. Для реплік чоловіків-персонажів загальна оцінка в більшості випадків є нейтральною (70%), а також негативною (17%) та позитивною (13%). Це відображає позитивне ставлення жінок до оточуючого світу та нейтральне, іноді з негативним відтінком, – чоловіків. Підвищена експресивність та образність жіночого мовлення в порівнянні з мовленням чоловіків на лексико-стилістичному рівні проявляється у вживанні підсилювальних часток: so: (отже), such: (так…як), too: (також), much: (багато), (67% уживань), прислівників: greatly: (дуже), extremely: (дуже), exceedingly: (дуже), excessively: (надмірно), perfectly: (прекрасно), well: (добре) (81%), емфатичних do,did (92%), вставних і ввідних слів та словосполучень (78%), вигуків (94%), гіпербол, епітетів, метафор (79%), фразеологічних зворотів (80%), повторів (71%). На синтаксичному рівні підвищена емоційність жіночого мовлення реалізується у вживанні окличних речень (80%), еліптичних і неповних речень (81%), розділових запитань (78%), інверсії (83%).

Типовою ознакою жіночого мовлення у романі є також використання різноманітних ввічливих форм (75%). Щоб надати своїм висловлювання більшої ввічливості, у творі жінки-персонажі частіше вживають звертання (73% уживань). До імені особи, до якої звертаються, вони часто додають прикметники my dear: (моя люба) …, my dearest: (мій дорогий) … . У творі персонажі-жінки звертаються до своїх чоловіків офіційно – Mr: (містер) … або my dear: (моя люба) Mr…, хоча самі чоловіки до своїх дружин – практично ніколи. Таке явище свідчить про зневажливе ставлення чоловіків до жінок, проте останні в романі не ображаються. У творі діти також звертаються до батька і дядька офіційно – sir: (сер), що є підтвердженням вищого становища чоловіків у тодішній Англії.

Для синтаксису жінок-персонажів характерним є вживання речень із складносурядним зв’язком (73% уживань), тоді як для чоловіків – складнопідрядним (69% уживань). Вживання складнопідрядних речень у репліках персонажів-чоловіків свідчить про їх прагнення до домінантності, де один співрозмовник є лідером, а інший – ,,залежним” від лідера. Жінки, навпаки, намагаються створити рівноправні відносини і атмосферу співробітництва [7].

Таким чином, гендерна стереотипізація  торкається багатьох аспектів життя  персонажів. Інтерпретація фраґментів і мікротекстів роману вказує на те, що британські жінки кін. XVIII - поч. ХІХ ст. були обмеженими в професійній сфері, у суспільстві їм відводилась другорядна роль. Натомість чоловіки займали домінантне становище. Вони мали можливість отримати освіту, освоїти професію, обрати дружину, розпоряджатись її власністю і спадком після вступу у шлюб. Вплив гендерного чинника проявляється також у мовленнєвій поведінці персонажів. Типовими рисами мовлення персонажів-жінок у романі є прагнення до створення доброзичливої атмосфери, уникання засобів, що можуть образити співрозмовника, уважне ставлення до мовця, переважання загальної позитивної оцінки, використання

стилістично забарвленої  лексики, вживання синтаксичних конструкцій, що підвищують емоційність мовлення тощо. Для мовленнєвої поведінки персонажів-чоловіків властивими є такі ознаки: прагнення досягти лідерства і демонструвати високий рівень ерудиції, зосередження на власних проблемах, небажання враховувати інтереси співрозмовника, загальна нейтральна або негативна оцінка, стриманість тощо.

2. 3. Жіночі образи у романі

Cеред героїнь Джейн Остен ,,простих” немає, але вкрай важливо, що ,,складні” зустрічаються і серед другорядних персонажів у романах. Але між тим другорядні персонажі виконують додаткову функцію, дозволяючи Остен виразити критичне ставлення, що до деяких соціальних явищ.

Увага Джейн Остен зосереджена на внутрішньому, прихованому, що визначає характер, а не на зовнішніх деталях портрета, одягу. Від цього герої її романів аніскільки не програють.

У романі “Pride and prejudice” (,,Гордість і упередження”) ми зустрічаємося з різними типами жінок:

,,освічена жінка”

Elizabeth Bennet is the main character and protagonist. The reader sees the unfolding plot and the other characters mostly from her viewpoint.^[4] The second of the Bennet daughters at twenty years old, she is intelligent, lively, attractive, and witty, but with a tendency to judge on first impressions and perhaps to be a little selective of the evidence upon which she bases her judgments. As the plot begins, her closest relationships are with her father, her sister Jane, her aunt Mrs Gardiner, and her best friend Charlotte Lucas.: (Елізабет Беннет головна героїня. Читач бачить як розгортається сюжет і інші символи в основному з її точки зору. Друга двадцятирічна дочка Беннетів. Вона розумна, жвава, приваблива і дотепна, але має тенденцією судити інших за першим враженням та інколи базування її судженнь є дещо, селективними. Вона в хороших стосунках з батьком, сестрою Джейн, її тіткою місіс Гардінер і її кращою подругою Шарлоттою Лукас”).

,,жінкка під впливом патріархату”

Mrs Bennet is the wife of her social superior Mr Bennet, and mother of Elizabeth and her sisters. She is frivolous, excitable, and narrow-minded, and is susceptible to attacks of tremors and palpitations. Her public manners and social climbing are embarrassing to Jane and Elizabeth. Her favourite daughter is the youngest, Lydia: (,,Місіс Беннет є дружиною свого соціального начальник містера Беннета, і мати Елізабет та її сестер. Вона є легковажною, збудливою, і вуського світосприйняття, і зазнає надмірної нервовості. Її суспільних звичаїв і соціальних сходження є ннепотрібне Джейн і Елізабет. Її улюблена дочка молодша, Лідія”).

Jane Bennet is the eldest Bennet sister. Twenty-two years old when the novel begins, she is considered the most beautiful young lady in the neighbourhood. Her character is contrasted with Elizabeth's as sweeter, shyer, and equally sensible, but not as clever; her most notable trait is a desire to see only the good in others. Jane is closest to Elizabeth, and her character is often contrasted with that of Elizabeth: (,,Джейн Беннет старша сестра Беннет. Двадцять два роки, вона вважається найкрасивішою молодою пані в окрузі. Її характер протиставляється як Елізабет гарненька, полохлива, і настільки ж розумна, її найбільш помітна риса є бажання бачити тільки хороше в інших. Джейн ближче всього до Елізабет, і її характер часто протиставляється, що Елізабет.”)

,,нетерпляча жінка”

Mary Bennet is the only plain Bennet sister, and rather than join in some of the familyactivities, she reads, although she is often impatient for display. She works hard for knowledge and accomplishment, but has neither genius nor taste. At the ball at Netherfield she shows her lack genius and she embarrasses her family by singing badly: (,,Мері Беннет, інколи бере участь у деяких із сімейних заходів, вона читає, хоча вона часто нетерпляча. Вона бореться за знання та досягнення, але вона ні геній, немає смаку. На бал в Нетерфілд вона показує її відсутність таланту і вона бентежить свою сім’ ю поганим співом.”)