Типологія жіночих образів у романі Джейн Остен

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Волинський національний університет  імені Лесі Українки

 

На правах рукопису

 

 

Парухи Ольги Андріївни

 

,,Типологія жіночих образів у романі Джейн Остен”

 

Курсова робота із зарубіжної літератури

Спеціальність 6.020303 – Мова та література (англійська)

 

 

                                                                              Робота виконана на

                                                                                кафедрі теорії літератури

                                                                    та зарубіжної літератури

 

                                                                            науковий керівник – кандидат

                                                                      філологічних наук, доцент

                                                                               Соколова Вікторія Альбертівна

 

 

 

 

 

 

 

 

Луцьк 2011

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………….2

РОЗДІЛ I. ВНЕСОК ДЖЕЙН ОСТЕН В АНГЛІЙСЬКУ

ЖІНОЧУ ЛІТЕРАТУРУ …………………………………………………….

1. 1. Чоловічий слід у романах Дж. Остен ……………………………..8

1. 2. Головні теми у романі ,,Гордість і упередження” ……………....10

РОЗДІЛ II. ТЕМА ЖІНКИ У ТВОРЧОСТІ ДЖ. ОСТЕН …………………

2. 1. Жіноча емансипація  у творчості Дж. Остен (на матеріалі

роману ,,Гордість і упередження”) ……………………………………12

      2. 2. Інтерпритація гендерних стереотипів у тексті Дж. Остен

,,Гордість і упередження” ………………………………………………….16

2. 3. Жіночі образи у романі …………………………………………...23

2. 4. Відношення героїнь і навколишнього світу ……………………..26

     ВИСНОВОК ……………………………………………………………..27

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ………………………………………………..29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

При написанні роботи я користувалася статтями, критичною літературою, а також романом-оригіналом Джейн Остен, British Publisher (Британське видавництво) Гордість і упередження.

Актуальність роботи полягає в тому, що жіночі образи, в романах Джейн Остен дуже цікаві, різні та багатогранні, але при цьому досліджені недостатньо.

Мета роботи полягає в тому, щоб ознайомитись з положенням жінки в Англії ХIХ ст. більш детально вивчити жіночі образи у романі Джейн Остен, звернути особливу увагу на її роман: “Pride and pejudice” (,,Гордість і упередження”), виділивши типи жінок, розкриті письменницею.

Дана мета передбачає вирішення таких завдань:

• Розглянути внесок Джейн Остен в жіночу літературу;
• Ознайомитись більш детально з темою жінки;
• Виділити образи героїнь, розкритих письменницею, проаналізувати їх;
• Проаналізувати особливості впливу жіночї емансипації у тексті;
• Розглянути гендерні стереотипи у романі ,,Гордість і упередження”;
• Відношення героїнь і навколишнього світу.

Обєктом дослідження являється роман Джейн Остен (В даному

випадку –“Pride and pejudice” (,,Гордість і упередження”).

Предметом дослідження являються жіночі образи в романі письменниці.

Матеріалом роботи слугували критичні статті Вульф В. , Вершиніна Д. та інших, роман Джейн Остен “Pride and pejudice” (,,Гордість і упередження”).

Теоретична значимість визначається тим, що в роботі проведений аналіз гендерних стереотипів у творі, роль феміністики і жіночих образів в них.

Практична значимісьть роботи полягає в можливості використання її на уроках літератури при вивчення творчості та роману Джейн Остен, при вивчені зарубіжної літератури у вищих навчальних закладах, а також при написанні курсових робіт.

Структура роботи: робота складаєтся з вступу, двох розділів, висновку і списку використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОДІЛ I. ВНЕСОК ДЖЕЙН ОСТЕН В АНГЛІЙСЬКУ ЖІНОЧУ ЛІТЕРАТУРУ

,,Говоримо про жінку і не можемо сказати, ким вона є без ризику зазіхань на її своєрідність” - Ю. Крістєва    

 В XIXст. формується традиція жіночого літературного мистецтва. Англійські жінки письменниці завдяки своїй наполегливості та самовідданій праці займають провідні позиції у літературному процесі XIX ст. Їх вагоме художнє слово визначає загальний напрям літературного розвитку. Англійська література вікторіанської епохи була б неповною без імен Джейн Остен, сестер Шарлоти та Емілі Бронте, Джордж Еліот та Елізабет Гаскел. Як слушно зауважує сучасна дослідниця, представниця феміністичного напрямку Е. Шолватер: ,,концепція періодизації літератури базується на чоловічому письмі… В історії жіночого письма є загадкові ,,білі плями”, і навіть можна говорити про іншу перспективу історії літератури” [12, 412]. Інша американка  Герда Лернер вважає недоцільним та необ’єктивним розгляд жіночої літератури, як окремої ,,субкультури”. Жінки живуть в  дуалізмі, як члени загальної культури і, як активні учасниці жіночої культури.

Одне із чільних місць серед творчого доробку прекрасних представниць літературного мистецтва справедливо належить зворушливим та  реалістичним романам Джейн Остен. Творчий спадок письменниці становлять шість завершених романів. Датування романів спричинило гостру полеміку серед українських та зарубіжних літературознавців, оскільки твори Джейн Остен видавалися значно пізніше. Психологізм романів Остен передбачив відкриття реалістів вікторіанської епохи. Її творам притаманний драматизм, і будуються вони з окремих драматичних сцен, зв’язені безпосередньо авторськими коментарями.

Романи Остен об’єднують тематичну єдність: читачу запропоновано різноманітні історії молодих дівчат, які після певних випробувань знаходять щастя в шлюбі з гідними молодими люльми. Героїні її романів страждають через вплив поганого середовища з неповноцінними моральними цінностями, але нерідко посилюють власні незгоди особистими помилками, приписуючи благородність тим, хто його позбавлений, чи, навпаки, упереджено відносяться до людей які найбільш варті.

Звичайно, її начитаність  вражала. Міс Остен знала французьку та італійську, але непосидючий нрав і жвавий характер не дозволяли їй занадто заглиблюватися в нудні і серйозні твори. Втім, і її власна проза легкістю і захопливістю оповідання багато в чому зобов'язана природного веселості характеру письменниці. В одному зі своїх листів вона зауважила: ,,Я не здатна написати ні історичний роман, ні епічну поему. Всерйоз взятися за такий твір змусило б мене хіба що порятунок мого життя! І якщо б мені не можна було ні разу посміятися над собою і над іншими, впевнена, що вже до кінця першого розділу я повісилася б з відчаю. Письменниця була більш ніж самокритична: ,,Думаю, що не перебільшу і не піду проти правди, якщо скажу, що є самою неосвідченою жінкою, яка коли-небудь бралася за перо”.

 Для прикладу роман “Northanger Аbbey” (,,Нортенгерське аббатсттво”) був написаний 1794 р., а вийшов у світ 1818; “Sense and sensebility” (,,Розум і почуття”), відповідно 1795-1811; “Pride and pejudice” (,,Гордість та упередження”) – 1797-1813. Ці дати є визначальними у розвитку англійського реалізму. На основі встановлення точних дат написання творів письменниці можна стверджувати, що в 90-ті роки XVIII ст. в Англії почав формуватися новий тип реалізму. Творчість Джейн Остен стала певною сполучною ланкою між двома літературними епохами Просвітництвом та Класичним реалізмом ХІХ ст. Важливо також наголосити, що 90-ті роки XVIII ст. були важливим етапом у становленні англійського романтизму. По суті, основи романтизму та реалізму закладаються одночасно. Саме тому в літературі цієї країни виникає взаємопроникнення двох художніх систем. Підтвердження цього феномену можна знайти у творчості багатьох письменників XIXст.: романтиків – Вальтера Скотта і реалістів – Чарльза Діккенса, сестер Шарлоти та Емілі Бронте. Проте творчість Джейн Остен виділяється на тлі цієї закономірності. Принципи її творчого методу ґрунтуються на безпосередньому запереченні романтичної естетики на етапі її становлення, письменниця починає свій шлях на літературній ниві з гострої  полеміки з представниками сучасних їй літературних шкіл: епістолярним романом, готичною школою, преромантиками і романтиками. Полеміка стосувалась проблем людської природи, людської душі. Романтики підпорядковували все принципу особистості, її індивідуальності, неповторності, невичерпності, неоднозначності. Для творчості романтиків був характерним культ індивідуальності, їх герой ,,піднімається” над натовпом, бездуховною масою, його навіть неможливо засудити за етичними нормами прийнятими у сучасному авторці суспільстві. Джейн Остен мала власне, цілком відмінне бачення цих проблем. Її не цікавили надмірні пристрасті, абсолютне зло, романтична помста.  Письменниця відкриває англійській літературі поезію та правду повсякденності, прототипи для своїх персонажів вона знаходить серед своїх друзів, вона достеменно знає їх проблеми, почуття, переживання, вона розуміє і зображає сховане під спокійною, по вікторіанськи стриманою повсякденністю життя людської душі, спокійної і бурхливої, трагічної та меланхолійної, словом такої мінливої жіночої душі.

Новаторство та майстерність письменниці проявились не стільки  в сюжеті романів, скільки в її підході до проблеми характеру, в  тому як вона розуміє і показує  тонкий та інколи суперечливий внутрішній світ своїх персонажів. Наприклад, у романі ,,Нортенгертське абатство” знаходимо роздуми про людську природу, авторка одночасно виступає проти представників роману жахів або готичного роману: ,,Якими б чудовими не були всі романи Енн Редкліф і якими б чарівними не були романи її послідовників, навряд чи слід шукати в них точний опис людської природи, такої, яку зустрінеш, наприклад, в центральних графствах Англії. Можливо, Альпи та Піренеї – з їх соснами та людськими вадами окреслені там правдоподібно. І Південна Франція, Італія та Швейцарія насправді є притулком всіляких жахів… . Хто знає, можливо в Альпах та Піренеях дійсно немає змішаних характерів. Можливо, тамтешні жителі невинні, як янголи, чи немов демони пекла наділені всіма можливими вадами. В тім, в Англії це не так. Англійці, всі без винятку є ,,сумішшю”, яка  містить нерівні пропорції добра і зла” [9].

,,Змішані характери” - основний творчий принцип письменниці. Вона не просто показує різні пропорції суміші, а й прослідковує, як зароджується певне почуття, як воно переростає в інше, як в упередженість поволі проникає зацікавленість, як починає працювати серце у пошуках спільного почуття, яке згодом перетворюється на кохання.

 Письменниця наполегливо та плідно працює в жанрі психологічного роману, де одне з чільних місць посідають описи характерів персонажів. Саме в цьому жанрі письменниця досягла таких вершин, які зацікавили інших авторів лише у   ХХ ст.. Можливо наступні романи окреслили б нову проблематику, нові теми, яки хвилювали вже зрілу письменницю. Однак у 1817 р. її не стало.

Відкриття творчої спадщини письменниці  початку ХІХ ст. відбулося у  ХХ ст.. Першою про особливості її творчого методу написала Вірджинія  Вульф. Саме вона показала новаторство  і значення творчості Остен для літератури ХХ ст.. Вірджинія Вульф – англійська письменниця, теоретик англійського модернізму, родоначальниця психологічної школи роману     ХХ ст. в статті Вірджинія Вульф написала: ,,Джейн Остен є майстром набагато глибших емоцій, ніж ті, які проявляються на поверхні. Вона стимулює нас додавати те, чого там немає. Те, що вона пропонує, ніби дрібниця, яка містить в собі щось таке, здатна розширюватися в уяві читача, і наділене такими найстійкішими формами життєвих ситуацій, які видаються тривіальними. Тут завжди надається значення характерові. Повороти і вигини діалогу тримають нас весь час у стані очікування. Наша уява розполовинюється між теперішнім і майбутнім. І саме в цій незавершеності та основній підлеглості твору полягає велич Джейн Остен [2]”.

 

1. 1. Чоловічий слід у романах Дж. Остен

 

На своєму життєвому  шляху Джейн Остен зустрічала достатньо прихильників своєї вроди  та характеру. Всі переживання, незгоди в коханні, письменниця відтворювала на сторінках романів, які за своїм сюжетом, дуже схожі. Стосунки Джейн з чоловіками складалися зовсім не щасливо. Вона прагнула бути коханою, щасливою, хорошою матір’ю, і не знайшовши цього, романістка відтворює щасливість шлюбу у романі, створювавши такими героїнь свого роману ,,Гордість і упередження”.

Середовище в якому  Джейн Остен жила, було обмежене як для жінки. Письменниця в цьому ,,чоловічому світі” не могла існувати, оскільки вона була талановитою, і свій талант, вона мусила показати світові, світові в якому талановитих, не байдужих, освідчених жінок, висміювали, ,,талановиті”, ,,освідченні” чоловіки. Джейн Остен не отримала високоякісної освіти, оскільки, жінкам до науки було зась.

Сюжети романів Джейн  Остен нескладні. Центральна тема – шлюб. Як правило, в творах відбувається декілька шлюбів. Як представниця реалізму, письменниця пише про те, що їй добре відомо. Джейн, на деякий час залишає літературну творчість і починає серйозно замислюватися про пошуки чоловіка. Сама вона не вийшла заміж. Дослідники її біографії згадують палке почуття до чоловіка, який загинув, а вона не змогла йому зрадити. Можливо, саме  тому всі її романи, як правило, закінчуються весіллям, саме життя персонажів у шлюбі залишається за рамками твору.

Про зовнішність Джейн  Остен збереглося багато різнорідних, і часто суперечлевим один одному, відомостей. Дослідники склали про неї уявлення, як про таку собі інтелектуалку, що не знайшла собі рівню, або як романтичну красуню, що залишилася старою дівою в столітті, коли придане важило більше ніж зовнішність. Перш за все, Джейн не була красунею. Можливо, деяким своїм сучасникам вона і здавалася привабливою, але наше століття навряд чи оцінив би гідно її тип краси. Джейн була не витонченим повітряним створінням, а пухкенькою шатенкою з маловиразними рисами обличчя і пишним бюстом. Якась місіс Мітфорд описувала Джейн як ,,саму гарненьку, вітряну дівчину, яка полювала на чоловіків”, яких високоповажний місіс довелося побачити на своєму віку. Втім, вважається, що Джейн була не в найкращих відносинах з автором наведеного вище висловлювання, у всякому разі, це опис важко співвіднести з тією Джейн, яку ми знаємо за листами. ,,Вона зовсім не гарненька, – писала про неї кузина Філадельфія. – Вона дуже манірна як на свій вік, примхлива і неприродна”. Ще більш категоричною була одна з подруг Джейн, яка записала у своєму щоденнику: ,,Джейн перетворилася на застиглий, мовчазний перпендикуляр – зразок щасливої безшлюбності”, і до того часу, поки ,,Гордість і упередження” не відкрили усім, який дорогоцінний алмаз ховається в цьому жорсткому футлярі, в суспільстві на неї звертали не більше уваги, ніж на ,,мітлу або на камінні грати”. Збереглися листи Фанні, улюбленої племінниці Джейн, де є вказівки на те, що письменниця не відрізнялася особливим смаком в одязі і мала якщо не дурні, то вкрай провінційні манери.  
          Не збереглося додаткових відомостей про серцеві схильності Джейн. Так, відомо, що в середині 90-х років вона приймала залицяння Томаса Лефроя, ірландського родича своєї близької подруги Ганни Лефрой. Втім, ці відносини були свідомо приречені на невдачу: містер Лефрой був небагатий і не міг собі дозволити одружитися на дівчині без приданого. Через багато років, коли Лефрой став головним суддею Ірландії, він зізнався своєму племіннику, що колись відчував ,,дитячу любов” до Джейн Остен. Місіс Лефрой (яку засмутив розрив між Томасом і Джейн) рік по тому спробувала посватати Джейн преподобного Самюеля Блеколла, але він розбірливу наречену не зацікавив.