Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Января 2014 в 16:18, курсовая работа
Метою даної роботи є аналіз образу особистості в історичній хроніці Шекспіра «Річард ІІ». Мета передбачає вирішення таких завдань:
Здійснити огляд літературознавчих джерел про історичну хроніку Шексіра «Річард ІІ».
Осмислити специфіку історичної хроніки як літературного жанру;
Проаналізувати сюжет п’єси Річард ІІ
Осягнути образні риси людини шекспірівської епохи, втілені в героях п’єси «Річард ІІ».
АНОТАЦІЯ ………………………………………………………………
ВСТУП…………………………………………………………….
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Огляд літературознавчих праць про твір Шекспіра «Річард ІІ»
Поняття особистість в сучасних культурологічних дослідженнях.
Специфіка хроніки як літературного жанру
РОЗДІЛ 2. СПЕЦІФІКА ХУДОЖНЬОГО ВТІЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ У ТВОРАХ ШЕКСПІРА
2.1. Характерні риси епохи Відродження: авторська концепція
2.2. Аналіз сюжету історичної хроніки «Річард ІІ»
2.3. Річард ІІ: специфіка самохарактеристик и взгляд Другого
2.4. Генрі Болінброк як історична постать і художній образ
ВИСНОВКИ
БІБЛІОГРАФІЯ
Коли йому повідомили, що військо, вражаючи, що король загинув розбрелося, він зблід і стривожився, але тільки лише Омерль йому нагадав про те, ким він є, як до Ричарда знову повернулася знову його віра у власну невразливість.
«Я позабыл себя. Иль не король я?
Очнись, трусливый венценосец! Спишь ты!»
[8, 122]
Але ненадовго, лише до наступної сумної новини, яку приніс Скруп.
В Англії проти Річарда «повстали малі і старі» через його нерозумне правління, підвищення податків, розграбування населення, постійних війн. А як же може бути інакше, якщо сам король порушує закон, забираючи після смерті Джона Гонта його володіння, що за правом успадкування повинні дістатися синові Джона Болінброку. Дядько Річарда Йорк нагадує королю, що і йому титул короля дістався у спадок, отже, і він може втратити його.
«Не будь собой; ведь если ты король,
Так не по праву ли наследья только?»
Йорк застерігає , «но из поступков явствует дурных,
Что добрых следствий ждать нельзя от них.» [8, 107-108].
Підданий є розумнішим за короля, який живе у світі ілюзій.
Коли Річард потрапляє в руки Болінброка, то на мій погляд, він починає «ламати комедію», знову-таки проявляти свою акторську майстерність. Я не вірю тим словам, які він вимовляє в своєму монолозі. Хоча Шведов вважає, що король вже починає прозрівати. Мені здається, що прозріння приходить до нього тільки в Тауері, тому що залишаючись в такому самотньому, тихому але незатишному місці, людина може з найбільшою силою віддатися роздумам, прокрутити все своє життя в мозку, як кінофільм. Тоді багато речей відкривають свій справжній сенс, людина бачить, наскільки сильно вона помилялася в своїх оцінках. Хоча, коли йому дають прочитати обвинувачення, він говорить:
«Мне это сделать? Нить моих безумств
Я должен размотать?»
[8, 142].
Свої вчинки він називає безумствами. Тобто розуміння хибності та безглуздості його колишніх вчинків вже починає вимальовуватися в його свідомості.
Потрапивши в тауер, Річард намагається порівняти його з цілим світом.
«Вообразим, что мозг - супруг души,
Душа же - мать; от них двоих родится
Потомство размножающихся мыслей;
И, малый мир мой населяя, мысли
Подобны населенью в этом мире»..
[8, 157]
Він починає замислюватися про устрій світу, про те, чому всі завжди незадоволені своїм становищем. Король вже думає, що краще бути жебраком через зради і неспокій, а, представивши, що він став жебраком, розуміє, що королем все ж бути краще. Він філософствує і розуміє набагато більше, ніж зрозумів за все своє життя. Саме цей епізод я б назвала «трагедією пізнього прозріння». Виходить, що достаток і безтурботність позбавляють людину необхідності вдосконалюватися духовно, ставитися до людей з повагою і любов'ю. Ми це спостерігаємо в наш час дуже часто. Коли так звані мажори скоюють такі вчинки, які просто не вкладаються в голові нормальної людини.
Річард в цей час починає відчувати цінність любові. Чуючи незграйний лад музики, він сердиться, однак розуміючи, що це вираження любові до нього, пом’якшується і сприймає її як безцінний дар:
«Бешусь от этой музыки: пусть смолкнет.
Но давшего ее благословляю!
То знак любви; а к Ричарду любовь -
Прикраса редкостная в злобном мире.»
[8, 158]
За яких же причин Річард став таким легковажним, інфантильним і егоїстичним? Думаю, тому, що його титул дістався йому дуже легко. Йому варто було лише народитися в королівській родині, щоб стати спадкоємцем престолу. Якби йому довелося боротися за корону, як Болінброку, долати життєві труднощі, то його характер був би більш загартованим і гідним.
2.4. Генрі Болінброк – як історична постать і художній образ
Що стосується іншої не менш важливої особистості, Болінброка, це повна протилежність слабкому, егоїстичному Річардові. Болінброк - сильна і шляхетна особистість. Він справжній політик. Коли він їхав у вигнання, то прощався з кожною людиною, яка траплялася йому, будь то куховарка або конюх, тим самим завойовуючи їх серця. Річард так сказав про це:
«Заметили, как он учтив был с чернью.
Как будто проникая им в сердца…
Как будто нашей Англии наследник
И наших подданных надежда он.»
[8, 158].
Ці слова виявилися пророчими.
Болінброк - він же герцог Генрі Херфорд - королівської крові, він кузен самого короля. Генрі щиро вірив, що захищає короля і країну, коли звинувачував Маубрея в кількох злочинах. Коли ж король оголосив своє рішення про вигнання обох опонентів, Генрі беззаперечно виконав цей наказ. Хоча їхати з рідної Англії йому дуже важко в невідомість, де чужі йому звичаї, чужа мова. Генрі каже такі слова:
«… Утешусь тем, что там
Даст свет мне то же солнце, что и вам;»
[8, 96]
Тобто у своєму відношенні до короля Генрі показує повну відданість і преклоніння. Навіть коли Генрі йде проти Річарда і має велику перевагу в силі, він пам'ятає, що король вище його за положенням і говорить:
Я, Генрі Болінгброк,
Став на коліна і Річарду-монарху
Цілую р у к у; і клянуся щиро
У вірності своїй.; прибув сюди,
Щоб скласти зброю перед ним; а він
Повинен скасувать моє вигнання
І повернути землі доброхітно.
[8, 128]
Або «Моим настолько будьте, повелитель,
Насколько заслужу от вас любовь». [8,132]
Болінброк згідно цій драмі не ставив перед собою мету захвату власті. Він хотів лише отримати те, що за законом належало йому й що було захоплено королем незаконно. Але коли Болінброк повертається в Англію, люди зустрічають його з радістю, підтримують його. Вони хочуть змін в житті країни, сподіваються, що Херфорд принесе Англії більш порядку, ніж Річард, що він покращить їхнє життя. Ми, власне, бачимо те саме і в наші дні. Вибираємо нових лідерів, чекаємо на покращення в усіх сферах життя. Правда, здається, жодного разу це не спрацювало, принаймні надовго.
З історії ми знаємо, що при Генрі четвертому дійсно наступило суттєве покращення в багатьох сферах життя: «… він показав хист дипломата, вправно ухиляючись від постановки всіх небезпечних запитань, і завдяки цьому зумів уникнути серйозної опозиції. До земель корони він додав маєтки герцогства Ланкастерського. У його правлінні ввійшло у звичай, щоб парламент при утвердженні різних податків вказував їх призначення. Прибутки з королівських маєтків йшли на утримання королівського двору. Ввізні мита (tonnage and poundage) витрачалися на утримання флоту й берегових укріплень, які були тепер значно покращені. Надходження від мит з торгівлі вовною використовувалися для витрат із захисту Кале, а інші податки - на потреби загальних оборонних заходів королівства.» [14]
Дійсно в порівнянні з нерозважливим правлінням Річарда, період правління Генрі IV має значні переваги.
Після легковажної роздачі земель корони Річардом Генрі збільшив володіння. Порівняно з жорстокістю, з якою Річард придушував найменшу протидію до своєї влади, новий король намагався завойовувати прихильність різних верств населення, не тільки великих феодалів. Річард відштовхнув від себе купецтво незаконними податками й тим, що уряд не зумів призупинити піратство. Генрі же намагався навести лад у цій сфері. Тобто Болінброк був сприйнятий населенням Англії як спаситель країни.
Також Генрі показан як милосердний і справедливий правитель. Коли Грін і Буші попали в його руки, Болінброк каже:
«Не буду вас терзати, Гріне й Буші:
Небавом з тіл відлинуть ваші душі
Про згубу, що несли ви у житті,
Було б немилосердно довго мовить,..»
[8, 120]
Він звинувачує королівських фаворитів в тому, что вони «з пуття збили принца й короля,» його (Генрі) самого оббрехали і змусили страждати на чужині. В ті часи було досить милосердно послати іх на таку легку смерть.
Навіть єпіскопа Карлейля, який був його вічним ворогом і приймав участь у заколоті проти нього, Генрі відпустив за умови, що той буде жити мирно, не намагаючись перешкоджати його правлінню. До речі, за історичними данними, колишній архієпископ підтримав нового короля.
Генрі IV проявляє своє милосердя і у випадку з Омерлем, який теж приймав участь у підготовці заколоту. Мати Омерля на колінах просила помилувати її сина, а батько, чесний і відданий Йорк, просив смерті для зрадника. Болінброк же пробачив Омерля і відпустив.
Коли Екстон, бажаючи якось
вислужитися перед новим
«Подяк не жди: страшна вина твоя.
Вона тяжітиме, ми відчуваєм,
І наді мною, і над славним краєм…
Докори совісті за труд прийми.»
[8, 161].
Генрі, хоч і бажав смерті минулому монарху , тому що Річард може стати привабливим центром для тих, хто хоче позбавитися нового короля, але не відчуває з цього радості або полегшення. Він наказує усім одягнути чорні траурні шати. Болінброка гнітить, що «він рости з чужої крові мусить». [8, 162]
Мені імпонує постать Болінброка, його внутрішня сила, рішучість, чесність, шляхетність. Тільки сильна і благородна особистість здатна прощати ворогів, коли вони в її владі.
ВИСНОВКИ
Здійсненний аналіз твору Шекспіра «Річард ІІ» дає підстави для таких висновків: що образи головних героїв є уособленням рис людини епохи Відродження, у зв’язку з цим, для них характерні такі якості, як марнославство, інфантильність, акторство, лицемірство, легковажність, жорстокість для одного, та мужність, відвага, сила характеру, політична прозорливість, шляхетність, відданість справі для іншого.
Відчутна співвіднесеність особистості історичної і її втілення у художньому творі. Багато фактів Шекспір узяв в історії, але деякі він додав для того, щоб підкреслити головну ідею твору. Деталі, привнесені автором, дають нам можливість глибше зрозуміти сутність кожного з героїв і їх поведінку в тій або іншій ситуації.
На прикладі монархів Річарда Бордоського і Генрі Болінброка ми можемо упевнитися в тому, що слабка, інфантильна і водночас марнославна особистість на чолі країни може привести її до повного занепаду, а сильна й шляхетна особистість здатна вивести суспільство на новий еволюційний рівень. А спільні дії сильних особистостей і народу є рухаючою силою людства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Информация о работе Спеціфіка художнього втілення особистості у творах Шекспіра