Особливості виконання танцю "Козачок", "Гопак"

 

 

 

Козачок. Походження назви цього танцю пов'язане з життям воїнів-козаків. Його побутування, як свідчать різні джерела, відноситься до далекого минулого.

«Козачок» можна характеризувати  як танець юнака-підлітка, спритного, легкого  і швидкого в рухах. У народному побуті «Козачок» виповнюється найчастіше як сольний танець одного юнака. У сценічній обробці танець може виконуватися двома і більше юнаками, а також юнаком і дівчиною: обидва вони виконують приблизно одні й ті ж «коліна» в порядку перепляс, змагання у вправності і майстерності. Ці танці особливо зігріті м’яким народним гумором. 
На відміну від гопаків козачки виконуються в швидкому і дуже швидкому темпі '. Танцювальні рухи вимагають від виконавців бісерної техніки. Виконуючи «припадання» («доріжки»), «тинки», «колупалочки», «вірьовочки», «присядки», «голубці», «зірочки», «ланцюжки» та інші рухи і композиційні елементи, використані в загальній композиції козачка, танцюристи вихорем проносяться перед глядачем. Живе сплетіння цих рухів у різних фігурах утворює вишуканий хореографічний малюнок. 
У козачку, як і в гопаку, широко застосовується змагання між окремими виконавцями і навіть групами. Загальна композиція має давні традиції щодо послідовності чергування окремих фігур і їх повторень. Саме цим козачок і відрізняється від гопака. Танець виконують здебільшого без імпровізації.

Виконується "Козачок" парами у масових танцювальних композиціях. Більше танцюється дівчатами, на відміну від сольного гопака, що виконують тільки чоловіки. Побутує сольний варіант для дівчини та дуету.

В козачку, як і в гопаку, дуже поширене змагання між окремими виконавцями і їх групами. Загальна композиція козачка має свої давні традиції щодо послідовного чергування окремих фігур, їх повторень тощо. В цьому відношенні козачок відрізняється від гопака, який передбачає імпровізаційність виконання.

Козачка раніше виконував один танцюрист-хлопець, або пара (дівчина і хлопець). Тепер  це масовий танець, у виконанні  якого основна роль належить жіночій  групі.

Оптимізмом, радістю, граціозністю, нестримною веселістю, характерними для вдачі українського юнацтва, означені численні мелодії козачків. Для них властиве ладове багатство, широке використання внутріладових інтонаційних зрушень. Велика частика мелодій козачків складається з двох, трьох і навіть більше періодів. Воші являють собою досить розгорнеш інструментальні п'єси, які входять складовою частиною в народну інструментальну музику.

 

Лексика. Комбінації бігунців, падебасків, доріжок, припадань, голубців, нескладних присядок, повзунців.

Композиція. Різновиди колових побудов з солістами і без півкола, спіралі та ін. На відміну від гопака, козачок не розподілу на чоловічі та жіночі масові танцювальні епізоди.

Музика. Музичний розмір 2/4. Темпи швидкі, що переходять нерідко в дуже швидкі з дрібним ритмічним малюнком. Для козачків характерні внутрішньоладові інтонації, нюанси. Мелодії складаються з двох-трьох і більше періодів, що повторюються у нових розробках.

 
Найменша кількість виконавців козачка  — пара. Основне навантаження при  виконанні падає на жіночу партію. 
Оптимізм, радість, нестримні веселощі — ці риси вдачі українського юнацтва стали основою емоційного змісту численних мелодій козачків. 
Характерна ознака мелодій козачків — їх дрібний (бісерний) ритмічний малюнок. 
У мелодіях козачків найбільшою мірою варіаційно розробляється ритмічна формула дактиля (J -П). Вона й визначає основну ритмічну якість мелодій цього танцю. В ритмо-кадансі, якими закінчуються мелодії козачків, вживається роздрібнений дактиль із застосуванням форшлага. Це ритмічне угрупування виявляється в такій формі: -і- j~TTj J1». 
Мелодії козачків настільки емоційно виразні й яскраві в художньому відношенні, що завжди привертали увагу митців України, Росії, Польщі та інших країн. Вже у XVIII ст. в балетах і операх польських композиторів звучать народні мелодії козачків 2. Зустрічаються вони і в балетах «Новая героиня, или женщина-козак», «Торжество России» (є припущення, що автором цих балетів був Кавос). Яскраві мелодії козачків використано в 4-й частині Симфонії № 21 невідомого автора, в опері «Катерина» М. Аркаса та інших творах. За радянських часів мелодії цього танцю зустрічаються в симфонічній поемі «Возз'єднання» Б. Лятошинського, Третій симфонії Р. Симовича, «Танцювальній сюїті» А. Коломійця, 4-й частині симфонії В. Борисова. 
Дуже цікаві спроби композиторів створити окрему форму козачка для симфонічного оркестру. Серед них слід відзначити «Малорусский козачок» О. Даргомижського і «Козачок» Л. Ревуцького.

 

 

 

 

 

 

 

Гопак. Назва танцю походить від дієслова гопати (плигати, скакати). Танець в основному імпровізаційний. В народі його танцюють так, щоб виконавці один одному не заважали. Щодо цього гопак дещо нагадує російську «Камаринську», білоруську «Лявоніху», болгарське хоро та польську мазурку, про яку відомий російський балетмейстер М. Івановський писав: «Головна чарівність цього оригінального танцю і вся його принадна сила полягає в тій порівняній особистій свободі, коли кожний може за власним розсудом створювати комбінації, які йому заманеться» '. 
У танці використовують широкі стрибки, «присядки» і всілякі складні кружляння. Танцюристи намагаються виконати їх якнайкраще. Між ними розпочинається своєрідне змагання, яке за своїм характером нагадує російський перепляс. 
Гопак виник у козацькому побуті й спочатку виконувався лише чоловіками. Тепер його танцюють разом з чоловіками і жінки. Гопак може виконувати один (обов'язково чоловік), два, три і більше танцюристів. У сценічній обробці він має відповідну композиційну структуру, яка складається з окремих танцювальних фігур, що, чергуючись, утворюють його орнаментальний малюнок. Проте гопак завжди відзначається героїчним забарвленням. 
Мелодії гопаків, узагальнюючи ідейно-емоційний зміст танцю, в цілому під час його виконання часто змінюють свій характер: то вони звучать мужньо і героїчно, то радісно й запальне. Тут все залежить від того, яку сторону вдачі людини змальовано в хореографічному епізоді тієї чи іншої фігури гопака. 
Мелодій гопаків дуже багато. Частина з них є пісенними мелодіями типу «Од Києва до Лубен» або «Гоп, мої гречаники». Основу їх становить інструментальна народна музика. Значна частина мелодій гопаків виконується для слухання. 
Найбільш характерною ритмічною ознакою мелодій гопаків є варіаційне 
використання ритмічної формули анапеста ( ( ♫♪) як у пісенних, так і в ін¬струментальних мелодіях цього танцю 2. На основі її гопак легко відрізнити від інших танців не лише на слух, а й за допомогою аналізу мелодії. Ця формула є характерним ритмо-кадансом мелодій гопаків. 
Гопаки зустрічаються в операх — «Сорочинському ярмарку» М. Мусоргського, «Мазепі» П. Чайковського, «Майській ночі» М. Римського-Корсакова, «Запорожці за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського та інших, а також у балетах — «Горбоконику» Ц. Пуні, «Тарасі Бульбі» В. Соловйова-Сєдого, «Гаяне» А. Хачатуряна, «Марусі Богуславці» А. Свєчнікова та ін. Особливо слід відзначити симфонічну сюїту «Пам'яті Лесі Українки» А. Штогаренка, однією з частин якої є «Гопак», де композитор чудово передав найтонші відтінки цього величного танцю. 
Дуже близький до гопака тропак. Проте в сучасному побуті українського народу він не зберігся. Залишилася лише назва танцювального руху .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Український народ протягом століть створював  самобутню культуру, яка відбиває його багатогранне життя. Одним з  її найцінніших скарбів є танцювальне  мистецтво. Кращі художні зразки народних танців збереглися і дійшли до наших днів. Вони стали невід’ємною частиною художнього життя України. 
Серед танців, які побутують тепер, можна відзначити хороводи, метелиці, гопаки, козачки, коломийки, гуцулки, кадрилі, польки і ряд сюжетних танців – “Коваль”, “Гречка”, “Льон”, “Лісоруби”, “Опришки”, “Аркан” та багато інших. 
Вчення зібраного хореографічного і музичного матеріалу дає можливість визначити три основних жанри українських народних танців: хороводи, сюжетні та побутові. 

Український танець займає значне місце серед  культурних надбань нашого народу. Широка популярність українського танцю  в нашій країні та за кордоном пояснюється невичерпним багатством тем і сюжетів, щирістю, життєрадісним запалом, гумором. У танцювальних образах розкривається національний характер народу, відображаються явища, взяті безпосередньо з його побуту та праці, рідна природа тощо. Наявність яскравих побутових рис і особливостей, поєднаних з віртуозною технікою, надає українському танцю своєрідного колориту. 
Танець – мистецтво, що існує в часі й просторі. Воно живе в момент виконання. Без виконання його можна уявити тільки на підставі свідчень. Протягом багатовікової історії народу танець збагачувався і видозмінювався. У ньому знаходили своє відображення героїзм боротьби, радість праці, ігри, пов’язані з різними порами року, ліричні мотиви. 
Танці, що існують в Україні, можна поділити на три основні жанри: 
• Танці хороводного плану (веснянки, купальські хороводи та інші); 
• Сюжетні танці – відтворення явищ природи, народного побуту, тема праці, народна героїка тощо; 
• Побутові танці (гопак, козачок, кадрилі, гуцулки, коломийки та інші).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури:

 

 

Кім Василенко «Український танець», Київ ІПК ПК 1997,

Кім Василенко «Лексика українського народно  – сценічного танцю», Київ 1996,

Гуменюк А.І. «Українські народні танці», 1969

Авраменко В.К. «Українські національні танці, музика і стрій»

Верховинець. В. М. Верховинець// кн. Теорія українського. народного танцю, Київ, 1991;