Народне іконописання

    Поки  що не завжди вдається чітко розмежувати твори малярства кінця XV — початку XVI ст., як, між іншим, і твори перемишльського та львівського кіл. Взаємне проникнення певних (давніх і нових, як і відмінних) прийомів та засад побудови художнього образу дещо нівелює специфічні особливості й стильові ознаки малярства локальних шкіл, притаманні даному відтинкові часу. Якщо ікони „Зішестя в пекло" із Поляни , „Страсті" з Трушевичів, „Спас у силах" із Мальнова, „Ілля" з Кросно тяжіють, на нашу думку, до перемишльського кола, то ікони „Молільного чину" з церкви Чесного хреста в Дрогобичі можна віднести до львівського. 

    Певний  вплив на іконопис зробила також  композиція іконостаса, що на цей час  розвинулася в складну декоративно-мистецьку  та ідейно-образну цілість. Ікона, тематично  й стилістично вливаючися в єдиний ансамбль, так чи інакше набувала рис, суголосних із архітектурними та декоративними елементами, які полегшували б поєднання різних за розмірами і значимістю сюжетів складових частин. Цьому допомогла сувора ієрархія окремих ярусів — намісного, святкового, молитовного та пророчого. 

    Поглиблена  зацікавленість людиною, її долею, роллю  в суспільному житті відбилася  як у поезії, апокрифах, народних піснях і думах, так і в живопису45.

    Житійні ікони „Микола", „Параскева П'ятниця", „Дмитрій", „Архангел Михаїл" „Параскева П'ятниця і Микола", „Борис і Гліб" і на ці часи лишаються улюбленими й розповсюджуваними. Давній звичай малювати навколо постаті святого невеличкі за розміром сценки з його життя набуває іншого забарвлення й спрямування. Хоча постать у середнику ікони зберігає риси монументальності й величі, та в житійних сценах уже явно відчутні впливи народно-поетичнихуявлень і естетичних уподобань. 

    Висновок

    Підводячи підсумок даного дослідження слід зазначити, що протягом всієї історії християнства ікони служили символом віри людей в Бога і в його допомога їм. Ікона - це не просто картина із зображенням тих, кому поклоняються віруючі, але і своєрідний психологічний показник духовного життя і переживань народу того періоду, коли вона була написана. Іконопис - це складне мистецтво, в якому все має особливий сенс:кольори фарб, будова храмів, жести і положення святих по відношенню один доодному. Не дивлячись на численні гоніння та знищення ікон, частина з нихвсе ж дійшла до нас і являє собою історичну та духовну цінність. 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури: 

1.Історія української культури / За ред. Андрійченка В.С. – К., 2000.

2. Українська  та зарубіжна культура. Посібник / За ред. Козири І. – К., 2001.

3. Українська ікона XII–XIX ст. у колекції НХМУ. Альбом. К., 2005.

4. Димитрій [Ярема, патріарх]. Іконопис Західної України XII–XV ст. Львів, 2005;

5. Александрович В. Холмська ікона Богородиці. Львів, 2001