Культура Північного Відродження

З початку XVI ст. при дворі Франциска І працюють запрошені його сестрою Маргаритою Наваррською італійські маньєристи Россо і Пріматіччо, які стали засновниками школи Фонтенбло. Найвідоміші французькі скульптори Жан Гужон і Жермен Пілон також зазнали впливу школи Фонтенбло, що не заважало їм виконувати чарівні твори. Гужон багато працював разом з архітектором Леско, будівничим Лувра. Леско створив проект «Фонтану німф» у вигляді галереї з семи аркад, а рельєфи між пілястрами, що зображують німф, виконав Гужон.  Ренесанс в архітектурі — замок у Фонтенбло, перебудова старого палацу Лувр, численні замки по берегах річок Луари і Шер.

XVI ст. — час блискучого розквіту  французького портрета. У цьому  жанрі особливо уславився Жан  Клуе, який увічнив у своїй портретній галереї Франциска І та його почт. Барви Клуе нагадують за своєю інтенсивністю й чистотою коштовні емалі (портрет Діани де Пуатьє). Його портрети виконані аквареллю, олівцем, сангіною.

Французька скульптура Відродження репрезентована дуже поетичними, карбованими рельєфами Фонтану Німф у Парижі.

Ренесансна літературна  й поетична традиція Франції бере свійипочаток від гуртка Маргарити  Наваррської (1492–1549 pp.), сестри короля Франциска І. Як письменниця, поетеса, Маргарита Наваррська формувалася під впливом творів Данте, Петрарки, Боккаччо. Найкращим її твором є прозова збірка новел «Гептамерон», яка побачила світ уже після смерті автора в 1558 році. «Гептамерон» — семиденник, він містить 72 оповідання й ком- позиційно наслідує «Декамерон» Боккаччо.

Одним з найталановитіших представників гуртка Маргарити Наваррської був Клеман Моро (1496–1544 pp.) — поет, що першим у Франції наслідував петрарківський сонет. Чуттєво-матеріальне сприйняття світу, яке відбилося в його поемах, баладах, рондо, епіграмах, інтерес до всього земного й часто неприховане глузування над релігійною догматикою зробили з Моро ворога як католицької, так і кальвіністської церкви.

Вершиною французької  літератури Відродження була творчість Франсуа Рабле (1494–1553 pp.). Почавши з освіти в духовній школі, а потім у францисканському монастирі, Рабле після знайомства з античною культурою та навчання на медичному факультеті університету в Монпельє зійшовся з ученими-гуманістами, листувався з Еразмом Роттердамським, яким захоплювався, називаючи батьком своїм і матір’ю. Світову літературну славу Рабле приніс його роман «Гаргантюа і Пантагрюель».

Друга половина XVI століття у Франції пов’язана з розквітом  гуманістичної поезії. Найкращі поетичні здобутки того часу належали паризькому літературному об’єднанню «Плеяда» й особливо його главі — П’єру де Ронсару (1524–1585 pp.). Три найзначніші періоди творчості Ронсара мали своїми вершинами цикли ліричних поезій: «Любовні вірші до Кассандри», «Любов до Марії» та «Сонети до Єлени» .

В останній чверті XVI століття сягає вершин розвитку жанр філософсько-моралістичної прози. Передусім особливо це стосується творчості Мішеля де Монтеня (1533–1592 pp.). Маючи прекрасні знання з культури античності й Відродження, досвід подорожей по Європі та роботи на посаді мера міста Бордо, Монтень став автором одного з найвидатніших витворів культури Відродження — морально-філософського твору «Проби». Власне, про зміст книги добре написав сам автор у вступному зверненні «До читача»: «Зображую я не когось, а самого себе, предмет цієї книги — я сам». Отже, Монтень спробував крізь своє «Я», що представляє рід людський, побачити людину «без деформацій», до яких призводять норми релігійного світогляду, упередженість політичних доктрин [5].

Доба французького Відродження  була для історії французького мистецтва  перехідною і стилістично не усталеною. Франція XVI ст. рішуче розірвала зі своїм готичним минулим, а звернення до нового пройшло через стадію сильного впливу іноземної художньої культури.

 

5. Відродження в Англії

 

Відродження в Англії мало обмежений характер. Культура Англії підтяглася до ідей відродження з запізненням, а засвоєння ідей відродження і гуманізму збіглося з добою маньєризму і раннього бароко, що теж мали обмежений характер в країні. Тут часто використовували форми, вироблені в інших мистецьких центрах - Італії, Нідерландах, частково - Франції.

Англія у XVI ст. переживала розквіт театру й драматургії, але її образотворче мистецтво нічим особливо не відзначилося. Кальвіністська релігійна реформа, що була здійснена пуританами, виявилася тут надто послідовною у своєму іконоборництві: вона ліквідувала монастирі — основні центри художньої культури. Таким чином повністю припинився розвиток релігійного живопису. Розвиток світського мистецтва тут гальмувався відсутністю необхідної традиції. Англійські монархи надавали перевагу іноземним художникам, і так тривало досить довгий час. Піднесення національного англійського живопису розпочалося лише у XVIII ст.

Англійське відродження мало аристократичний характер, а королівський двір посів місце головного ренесансного центру країни. Саме при дворі короля Генріха VIII працюють гуманіст Томас Мор і відомий художник Ганс Гольбейн Молодший, а при дворі королеви Єлизавети І - поет Філіп Сідні і Роджер Меннерс, граф Ретленд (Шекспір), ранні п'єси якого йшли при дворі. Інтелектуальна еліта Англії мала всі умови для освіти, самоудосконалення, подорожей, деякий час жила на континенті (Філіп Сідні - у Франції і в Нідерландах, Роджер Меннерс - у Франції і Данії ). Вони отримали дійсну можливість стати мудрими на прикладах тих, хто пройшов шляхом помилок і небезпек - до них, засвоїти їх досвід, розвинути краще в досвіді попередників, з якої б країни вони не були.

Для англійського Відродження характерним був бурхливий розвиток науки, особливо філософії. Ф. Бекон, Т. Гоббс стали ідеологами Нового часу. Наприкінці XVI ст. Англія справедливо вважалася першою країною у світі у галузі літератури, драматургії та театру завдяки Е. Спенсеру, Т. Еліоту, К. Марло, Б. Джонсону й особливо У. Шекспіру — геніальному драматургу, який відчув і передав основні духовні колізії Ренесансу.

Уславлення сильної, відважної  людини, яка відчуває, сміливо думає, повага до якої ґрунтується не на званні і вбранні, а на її розумі, хоробрості, благородстві душі, проймає всі ранні  п'єси Шекспіра ("Приборкання норовливої", "Комедія помилок" та ін.). Відкриття цінності індивідуальності та її права на особисті вчинки (тобто подолання корпоративної етики середніх віків) виявляється у бунті Ромео та Джульєтти. Криза ренесансного гуманізму, що призводила до песимізму та меланхолії багатьох мислячих людей, передана "героєм того часу" — Гамлетом. У трагедії "Макбет" герой вважає, що для нього немає нічого неможливого (навіть злочину); у трагедії "Отелло" зображено різні полюси нещодавно визволеної людської енергії, яка метнулася у протилежні сторони: її світлий знак — "небо Ренесансу" — Дездемона; її похмура, ница "земля" — хитрий розрахунок, виправданість усіх засобів — Яго. Загалом Північне Відродження було ближчим до нової доби, важливим кроком якого стала Реформація [6].

 

 

 

Висновки

 

Доба Відродження викликала  велике піднесення мистецтва не тільки в Італії, а й у ряді інших країн, розташованих на північ від неї, за Альпами. Відродження за межами Італії умовно називають Північним Відродженням. Принципові зрушення у мистецтві і, насамперед, у живописі, коли художники почали виявляти поглиблений інтерес до людини й навколишнього світу, намітилися тут пізніше — тільки в XV ст.

Значні зміни  в мистецтві Північного Відродження зумовлені могутніми народними рухами та соціальними реформами кінця XV—XVI ст. Близько 1500 р. в мистецтві заальпійських країн остаточно перемогли нові тенденції. Певного поширення набули тепер ідеї гуманізму, зацікавленості італійським мистецтвом. Вирішальним у творчості багатьох митців став гострий інтерес до індивідуального образу людини та всього її оточення. Поряд з картинами на релігійні теми, осмисленими як життєві ситуації, значного поширення набув портрет; почали формуватися пейзажний і побутовий жанри.

Поєднання італійських впливів  з самобутніми готичними традиціями складає своєрідність стилю Північного Відродження. Воно набуло найбільшого поширення в таких країнах як Німеччина, Нідерланди, Франція та Англія.

В Нідерландах, де була розвинена  власна національна культура, найбільш охопленими ідеями відродження були - література, живопис, частково - гравюра, найменше - архітектура. Найвідоміші представники Відродження Нідерландів: Брати Ян та Губерт ван Ейки, Рогір ван дер Вейден, Гюго ван дер Гус, Ієронім Босх, Пітер Брейгель. Найвидатнішими художниками німецького Відродження вважають Альбрехта Дюрера, Ганса Гольбейна Молодшого, Альбрехта Альдорфера, Лукаса Кранаха Старшого. Доба французького Відродження була для історії французького мистецтва перехідною і стилістично не усталеною. Франція XVI ст. рішуче розірвала зі своїм готичним минулим, а звернення до нового пройшло через стадію сильного впливу іноземної художньої культури. Англія у період Відродження переживала розквіт театру й драматургії, але її образотворче мистецтво нічим особливо не відзначилося. Видатною постаттю був У. Шекспір — геніальний англійський драматург, який відчув і передав основні духовні колізії Ренесансу.

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел:

1. Галайда Ю.  Исскуство эпохи Возрождения [Електронний ресурс].  – Режим доступу: http://www.bibliotekar.ru/

 

2. Гриценко Т. Б. Культурологія : навч. посіб. / Т. Б. Гриценко, С. П. Гриценко, А. Ю. Кондратюк. – К., 2007.- 392 c.

 

3. Зязюн І., Семашко В. Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навчальний посібник / К.: Знання, 2007.- 567 c.

 

4. Історія світової і вітчизняної культури. Курс лекцій / Тернопіль, 2005- 164 c.

 

5. Історія світової культури: Навч. посіб. / Керівник авт. Коллективу Л. Т. Левчук. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 400 с.

 

6. Безвершук Ж.О. Культурологія : відповіді на питання екзаменаційних білетів [Текст] : нав.посібник / Ж.О. Безвершук. – К.: Знання, 2010. – 326с.