Кримінально-правова характеристика злочинів у сфері господарської діяльності

Суб'єкт злочину —  будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 229 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста до двохсот годин, або виправні роботи на строк до двох років.

Порушення антимонопольного законодавства (ст. 230). Безпосередній об'єкт злочину — діяльність Антимонопольного комітету України, пов'язана із захистом економічної конкуренції.

Предмет злочину —  документи чи інша інформація, або  неправдиві документи чи інша інформація.

Інформацією визнаються відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

Об'єктивна сторона  цього злочину виражається у  неподанні документів чи іншої інформації Антимонопольному комітетові України  або його територіальному відділенню, або у поданні завідомо неправдивих документів чи іншої інформації вказаним органам, або в ухиленні від виконання законних рішень цих органів.

Умовою відповідальності за будь-яку із вказаних дій є  її зв'язок з отриманням доходу у  великих розмірах, тобто це дохід, розмір якого у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якого  із вказаних у ст. 230 діянь.

Суб'єктивна сторона  злочину — умисел, який передбачає усвідомлення особою того, що нею завідомо подано неправдиві документи чи іншу інформацію. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єкт злочину —  тільки службова особа органу державної  влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю, підприємства, установи, організації.

Покарання за злочин: за ст. 230 — штраф від ста до двохсот  неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян або позбавлення права  обіймати певні посади чи займатися  певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправні роботи на строк до двох років.

Незаконне збирання з  метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231). Безпосередній об'єкт  злочину — сфера охорони комерційної  таємниці [10, 74].

Предмет злочину — комерційна таємниця. Це відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоду його інтересам. Об'єм інформації, що становить комерційну таємницю, порядок її захисту встановлюється керівником підприємства (ст. ЗО Закону України «Про підприємства в Україні»). Разом з тим, існує перелік відомостей, які не можуть складати комерційну таємницю. Ними, наприклад, не можуть бути установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами, інформація за всіма встановленими формами державної звітності, дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів тощо. Водночас законом визначене коло органів, які мають доступ до комерційної таємниці. Це суди, господарський суд, органи прокуратури, слідства, служби безпеки, податкова служба, аудиторські організації тощо.

Об'єктивна сторона  злочину полягає у вчиненні дій, спрямованих на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, або  у незаконному використанні таких  відомостей, якщо це спричинило істотну  шкоду суб'єкту господарської діяльності.

Закон встановлює відповідальність за будь-які дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, будь-яким протиправним способом (так зване комерційне шпигунство).

Наприклад, викрадення, підкуп, різні погрози та шантаж щодо осіб, які володіють комерційною таємницею, або їх близьких, перехоплення інформації у засобах зв'язку, незаконне ознайомлення з документами або їх копіювання різними способами, використання підслуховуючих приладів та інших спеціальних технічних засобів, проникнення у комп'ютерні мережі тощо. Злочин визнається закінченим незалежно від того, чи отримав винний доступ до комерційної таємниці.

Незаконне використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, полягає у розпорядженні  ними будь-яким способом — продаж, обмін  на іншу інформацію або матеріальні цінності, застосування відомостей в інтересах виробництва, для коректування своїх дій при укладенні договору з власником таємниці тощо. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є спричинення істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, суть якої визначається кожного разу залежно від обставин справи. Злочин е закінченим з моменту спричинення істотної шкоди.

Суб'єктивна сторона  цього злочину — прямий умисел при комерційному шпигунстві поєднаний  зі спеціальною метою — розголошення чи іншого використання цих відомостей. При незаконному використанні відомостей, що становлять комерційну таємницю, щодо наслідків у вигляді істотної шкоди у винного може бути умисел і необережність.

Суб'єкт злочину —  будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Розголошення комерційної  таємниці (ст. 232). Безпосередній об'єкт  цього злочину — сфера охорони  комерційної таємниці.

Предмет злочину —  комерційна таємниця.

Об'єктивна сторона  злочину виражається у розголошенні комерційної таємниці без згоди її власника, якщо це завдало істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності. Під розголошенням відомостей слід розуміти передачу їх, без згоди власника, хоча б одній особі, яка не володіла такою таємницею. Злочин вважається закінченим з моменту завдання істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності.

Суб'єктивна сторона  цього злочину — щодо діяння —  прямий умисел, поєднаний з корисливими  чи іншими особистими мотивами, щодо наслідків  у вигляді істотної шкоди —  може бути умисел або необережність.

Суб'єкт злочину —  особа, яка досягла 16-річного віку, якій у зв'язку з професійною або  службовою діяльністю стали відомі відомості, що становлять комерційну таємницю. Це, наприклад, керівники і службовці  комерційних організацій, банкіри, працівники податкових, правоохоронних, митних та інших органів [9, 95].

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Злочини у сфері господарської  діяльності становлять велику суспільну  небезпеку для економіки будь-якої держави, оскільки вони характеризуються складністю, підступністю, латентністю, поширеністю та різноманітними формами вияву. Національний законодавець, намагаючись створити надійні перепони посяганням на відносини господарювання в державі, не тільки створив окремий розділ VII “Злочини у сфері господарської діяльності” в межах Особливої частини КК України 2001 р. (статті 199–235), а й уніс згодом до нього низку важливих змін і доповнень. Наприклад, у межах згаданого розділу з’явилися нова редакція низки статей (приміром, статті 202, 209, 212, 216, 223, 228, 229) та нові норми з позначками (приміром, статті 2031, 2091, 2121, 2231, 2232, 2321, 2322), скасовано ст. 230 КК. Необхідність такого підходу була зумовлена посиленням відповідальності за деякі посягання у сфері господарської (підприємницької) діяльності, а також потребою кримінально-правової охорони та регулювання найважливіших галузей економіки – фінансово-кредитної сфери, засад добросовісної конкуренції, порядку виробництва дисків для лазерних систем зчитування, відносин на ринку цінних паперів тощо.

Кваліфікація злочинів у сфері господарської діяльності здійснюється з урахуванням норм міжнародного та внутрішнього законодавства. Певна кількість злочинів у сфері господарювання належить до категорії “конвенційних”. Позаяк питання кримінально-правової охорони певних ділянок господарської системи визначено, наприклад, Женевською конвенцією по боротьбі з підробкою грошових знаків від 20 квітня 1929 р. (ратифікована СРСР 3 травня 1931 р.), Конвенцією ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввезення, вивезення і передачі права власності на культурні цінності від 14 листопада 1970 р. (ратифікована Президією ВР УРСР від 10 лютого 1988 р.), Конвенцією Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом від 8 листопада 1990 р. (ратифікованою Україною 17 грудня 1997 р.), Директивою Ради Європи про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей від 10 червня 1991 р. тощо.

У національному законодавстві  зазначені питання врегульовано ЦК, ГК, КУпАП, Законами України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р., “Про цінні папери й фондову біржу” від 18 червня 1991 р., “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р., “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р., “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р., “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28 листопада 2002 р., “Про систему оподаткування” в редакції від 18 лютого 1997 р., “Про металобрухт” від 5 травня 1999 р., “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 р., “Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби” від 15 вересня 1995 р. тощо, а також роз’ясненнями Вищого арбітражного Суду України, декретами КМ України, листами Державної податкової адміністрації України, наказами Міністерства фінансів України тощо.

Кваліфікація злочинів у сфері господарської діяльності передбачає кримінально-правову оцінку суспільно небезпечних і протиправних діянь, що посягають на систему господарювання, заподіюючи шкоду суспільним відносинам, які складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів і послуг.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Кримінальний кодекс України. ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131 ). Із змінами і доповненнями.
2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23 грудня 2005 р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями».
3. Бажанов М.І., Баулін Ю.В. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник – 2-е вид. перероб. І доповнене. К.: Юрінком Інтер, 2011. – 480с.
4. Грищук В.К. Кримінальне право України: Загальна частина: Навч. посіб. для студентів юрид. фак. вищ. навч. закладів – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2011. – 568 c.
5. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина загальна: Курс лекцій / М.Й. Коржанський. - К.: Атіка, 2011. - 432 с.
6. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / За ред. проф. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Київ-Харків.: Юрінком Інтер - Право, 2012. – 416 с.
7. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю.В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.). Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За ред. М. І. Мельника, В. А. Климен-ка.- К.: Юридична думка, 2004.- 352 с.
8. Кримінальне право України: загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти. За ред. Професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінкон Інтер – Право, 2012. – 416 c.
9. Кримінальне право України : загальна частина : Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти. За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2011. – С.103.
10. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 272 с.
11. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2010. – 936 с. 
12. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Особлива частина / Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К.: “ФОРУМ”, 2011. - 942 с.
13. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, 2011. – 1104 с.
14. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. (За ред. М.І. Хавронюка). – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 272 с.
15. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2013. – 1056с.
16. Сучасне кримінальне право України: нормативно-правові документи та судово-слідча практика: Хрестоматія / Упоряд. А.В.Савченко та ін.; За заг. редак. В.В. Кузнєцова. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 496с.
17. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів- К.: Атіка, 2009.- 488 с.
18. Чернишова Н. В. Кримінальне право України. (Загальна частина). Навчальний посібник.-К.: Атіка, 2010. -288 с.
19. Шем’яков О.П., Хохлові І.В. Кримінальне право України (Загальна частина): Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури. – 2006 – 272 с.