Кримінально-правова характеристика злочинів у сфері господарської діяльності

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 222 КК, вважається закінченим з  моменту фактичного заподіяння великої матеріальної шкоди державі або органам місцевого самоврядування, банку чи іншому кредиторові. Зокрема, ухилення від сплати податків в результаті одержання пільг щодо них вважається закінченим злочином з моменту ненадходження коштів до відповідних бюджетів чи державних цільових фондів, а саме – з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов’язковий платіж, а коли закон пов’язує цей строк із виконанням певної дії, – з моменту фактичного ухилення від їх сплати.

При цьому матеріальна  шкода державі, органам місцевого  самоврядування, банку чи іншому кредиторові  може бути заподіяна внаслідок використання субсидій, субвенцій, дотацій чи кредитів не за їх цільовим призначенням, неповернення одержаного кредиту чи несплати відсотків по них, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.

Враховуючи специфіку  злочинів у сфері господарської  діяльності, в тому числі підприємницької, слід ретельно з’ясовувати, які законодавчі  акти регулюють відповідні відносини, і залежно від цього вирішувати питання про наявність у діях особи порушення встановленого законом порядку зайняття такою діяльністю.

 

 

РОЗДІЛ 2

ОБ’ЄКТ ТА ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Кваліфікація злочинів у сфері господарської діяльності передбачає кримінально-правову оцінку суспільно небезпечних і протиправних діянь, що посягають на систему господарювання, заподіюючи шкоду суспільним відносинам, які складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів і послуг.

Родовим об’єктом цих злочинів є сфера господарської діяльності, тобто врегульовані державою відносини між членами суспільства щодо виробництва та реалізації товарів, продукції різного призначення, виконання робіт та надання послуг, які складають систему господарювання.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22 травня 1997 р. визначає, що господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, якщо безпосередня участь особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому поняття “господарська діяльність” і “підприємницька діяльність” законодавство трактує фактично однаково.

Безпосередній об’єкт аналізованих злочинів – конкретні суспільні відносини, що складаються у певній сфері господарської діяльності. Так, наприклад, безпосереднім об’єктом злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 228 КК (примушування до антиконкурентних узгоджених дій), є суспільні відносини у сфері добросовісної конкуренції.

Додатковими факультативними безпосередніми об’єктами злочинів у сфері господарської діяльності можуть бути життя та здоров’я особи, її психічна недоторканність, власність, право інтелектуальної власності, права й інтереси споживачів, громадська безпека тощо.

При кваліфікації аналізованих злочинів слід враховувати, що переважна кількість  злочинів у сфері господарської  діяльності мають свій предмет. Предметами розглядуваних злочинів у розділі VII Особливої частини КК можуть бути [10, 173]:

1) підроблені національна та  іноземна валюта, державні цінні  папери, білети державної лотереї  (ст. 199);

2) документи на переказ грошових  коштів, платіжні картки, інші засоби  доступу до банківських рахунків (ст. 200);

3) алкогольні напої, тютюнові  вироби, інші підакцизні товари (ст. 204);

4) грошові кошти, що перебувають  на валютних рахунках фізичних  і юридичних осіб (ст. 208);

5) бюджетні кошти (ст. 210);

6) грошові кошти у формі податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять до системи оподаткування та введені в установленому законом порядку (ст. 212);

7) державне пробірне клеймо (ст. 217);

8) відомості, що становлять комерційну  або банківську таємницю (ст. 231), тощо.

Відповідальність за деякі злочини законодавець пов’язує з розміром предмета злочину. Так, відповідальність за порушення законодавства про бюджетну систему України настає тільки, якщо предметом цього злочину були бюджетні кошти у великих розмірах.

З об’єктивної сторони більшість злочинів у сфері господарської діяльності вчиняються як дії (наприклад, фіктивне підприємництво, протидія законній господарській діяльності, незаконне відкриття чи використання за межами України валютних рахунків, контрабанда, фальсифікація засобів вимірювання тощо). Деякі злочини можуть виявлятися в бездіяльності (ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) тощо).

Низка злочинів у сфері  господарської діяльності належить до злочинів з формальними складами (наприклад, статті 199, 200, 201, 203, 204, 205, 208, 222, 226 КК тощо). Чимало злочинів у сфері господарювання мають матеріальні склади (наприклад, статті 218–220, 223-1 і 223-2, 229, 231, 232, 232-1, 232-2 КК тощо).

На кваліфікацію злочинів, передбачених розділом VII Особливої  частини КК, може впливати спосіб (наприклад, насильство, заподіяння матеріальної шкоди, погроза застосування насильства чи заподіянням матеріальної шкоди – ст. 228 КК), обстановка (під час реалізації товарів покупцям або надання послуг замовникам – ст. 225 КК), місце (митний кордон України – ст. 201 КК) вчинення діяння тощо.

Більшість диспозицій статей, у яких установлюється відповідальність за господарські злочини, бланкетні, тобто відсилають для встановлення змісту ознак протиправних діянь до інших нормативних актів у підприємницькій, банківській, митній, податковій, валютній сферах, які не є кримінальними законами (приміром, статті 202, 203, 203-1, 204, 208, 210, 213, 214, 217 КК тощо).

 

 

 

РОЗДІЛ 3

СУБ’ЄКТ ТА СУБ’ЄКТИВНА  СТОРОНА У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Суб’єктами злочинів у сфері господарської діяльності можуть бути фізичні осудні особи, що досягли 16-річного віку. На підставі прямої вказівки закону суб’єктом деяких із цих злочинів може бути спеціальний суб’єкт (службова особа, платник податків, засновник або власник суб’єкта господарської діяльності та ін.).

Суб’єктивна сторона злочинів, які вчиняються у сфері господарської діяльності характеризується умисною формою вини. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони деяких складів є наявність мотиву (наприклад, відповідальність за розголошення комерційної або банківської таємниці настає тільки, якщо це діяння вчинено з корисливих чи інших особистих мотивів) і мети (наприклад, умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, утворюють склад злочину за наявності спеціальної мети – розголошення чи іншого використання цих відомостей) [13, 85].

Слід зазначити, що кваліфікуючи злочини  у сфері господарської діяльності варто ретельно з’ясовувати, в якому значенні у відповідних статтях КК вжиті терміни “господарська діяльність” і “підприємницька діяльність” та похідні від них – “суб’єкт господарської діяльності” і “суб’єкт підприємницької діяльності”, “громадянин”, “громадянин-підприємець” і “засновник”, “власник” чи “службова особа” суб’єкта господарської або підприємницької діяльності тощо, оскільки від правильного розуміння значення цих термінів у конкретних статтях КК залежить вирішення питання щодо наявності чи відсутності ознак складу злочину.

Щодо класифікації злочинів у сфері господарської діяльності, то в юридичній літературі запропоновано та обґрунтовано численні її варіанти. Відсутність єдності в підходах щодо класифікації таких злочинів зумовлюється переважно специфікою їхніх безпосередніх об’єктів, які можуть стосуватися різних суспільних відносин одночасно. Наприклад, шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК) належить до злочинів у сфері використання фінансових ресурсів і обігу цінних паперів, хоча зважаючи на те, що цей злочин полягає в незаконному одержанні пільг щодо податків або спробі їх одержання, він є посяганням на систему оподаткування. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару (ст. 229 КК) є злочином у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності суб’єктів господарювання, водночас є підстави розглядати цей злочин як посягання на сферу обслуговування споживачів.

 

 

 

РОЗДІЛ 4

ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА, КОНКУРЕТНИХ ВІДНОСИН ТА ІНШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГОСПОДАРЮЮЧИХ СУБ’ЄКТІВ

 

Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202). Об'єктивна сторона цього злочину характеризується порушенням порядку зайняття господарською діяльністю і пов'язаного з нею отримання доходу у великих розмірах. Господарська діяльність — це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт (ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»)- Підприємницька діяльність визначається в Законі України «Про підприємництво» як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством (ст. 1). Злочин може виражатися у здійсненні господарської діяльності без реєстрації або без спеціального дозволу — ліцензії, а так само з порушенням умов ліцензування.

Здійснення господарської діяльності без державної реєстрації. Статус підприємця набувається після реєстрації, відповідно до постанови Кабінету Міністрів  України від 25 травня 1998 р., тому незаконною є підприємницька діяльність, що здійснюється без реєстрації або до моменту реєстрації.

Здійснення господарської діяльності без спеціального дозволу — ліцензії. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, і порядок отримання  ліцензії визначені Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Відповідно до ст. 9 цього Закону до підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню на території України, відноситься, наприклад, виробництво і реалізація лікарських засобів, особливо небезпечних хімічних речовин, медична, ветеринарна, юридична практика, аудиторська, страхова діяльність, виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів і багато іншої. Господарська діяльність є незаконною, якщо її здійснюють взагалі без ліцензії або під час оформлення ліцензії до моменту її одержання [12, 138].

Здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Ця форма злочину має місце, якщо особа, маючи ліцензію на певний вид  діяльності, займається іншою. Наприклад, лікар-ветеринар, маючи ліцензію на зайняття ветеринарною практикою, почне лікувати людей, або особа, яка має ліцензію на зайняття юридичною практикою, займається аудиторською або судово-експертною діяльністю. Порушення умов ліцензування може виражатися у зайнятті підприємництвом не в тій місцевості, де ця діяльність дозволена ліцензією, або закінчився строк дії ліцензії до її продовження. Якщо підприємець за допущені порушення закону позбавлений ліцензії, то продовження ним господарської діяльності слід оцінювати як підприємництво без спеціального дозволу.

Злочин вважається закінченим після  того, як буде встановлено, що внаслідок  порушення порядку зайняття господарською  діяльністю отриманий дохід у  великих розмірах. Ним визнається у примітці до ст. 202 дохід, сума якого у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єктивна сторона цього злочину  — прямий умисел.

Суб'єктом злочину може бути особа, яка зобов'язана зареєструватися  як підприємець або отримати відповідну ліцензію на зайняття певною діяльністю. Суб'єктом здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування може бути тільки особа, яка має відповідну ліцензію.

Частина 2 ст. 202 передбачає відповідальність за здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансових установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах.

Банківська діяльність — це один з видів комерційної підприємницької  діяльності, яка регулюється Законом  України «Про банки і банківську діяльність», іншими законодавчими  актами України, а також нормативно-правовими актами Національного банку України. Для організації комерційного банку і зайняття банківською діяльністю необхідно пройти державну реєстрацію у встановленій Національним банком України формі й отримати банківську ліцензію. Банківська ліцензія надається Національним банком України. Банківські операції, професійну діяльність на ринку цінних паперів можуть здійснювати й інші кредитно-фінансові організації, громадяни, які також зобов'язані пройти державну реєстрацію і отримати відповідний спеціальний дозвіл — ліцензію.

Безпосередній об'єкт цього злочину  — суспільні відносини, які регулюють  діяльність комерційних банків та інших  кредитних організацій, осіб, які  здійснюють банківські операції, професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Об'єктивна сторона злочину характеризується вчиненням діяння і пов'язаного з ним отриманням доходу у великих розмірах. Злочин може виражатися у здійсненні банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів без реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачене законодавством, або з порушенням умов ліцензування.

Здійснення банківської  діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів без реєстрації. Така діяльність, від кого б вона не виходила (комерційний банк, небанківські фінансові установи, громадянин), підлягає державній реєстрації. Зайняття цією діяльністю без державної реєстрації є незаконним.