Криміналістична характеристика шахрайства

Крім того, О.В. Волохова указує на те, що при пізнанні особи шахрая слід звернути увагу на роль навичок і звичок, що властиві кожній людині. При розслідуванні шахрайства вивчення цих якостей має велике значення для розшуку, виявлення злочинця, тому що нерідко саме навички і звички шахрая впливають на обирані ним спосіб і механізм вчинення злочину [60][14]. Погляди вчених на місце навичок і звичок у системі криміналістичної характеристики злочинів різні. Більшість учених не виокремлюють вищевказані властивості особи як структурні елементи криміналістичної характеристики. Типологія особи диференціюється на відмінностях характеру антигромадської її спрямованості та ціннісних орієнтаціях, до яких належить негативне ставлення до важливих благ людської особистості. У цьому значенні злочинців слід віднести до тієї людської категорії, яку О.Ф. Лазурський назвав викривленим типом. Беручи до уваги домінуючі риси характеру («психічний зміст особистості»), він розділяє цей тип на чотири підтипи: безпристрасні, слабовільні, імпульсивні, емоційні й розташовує їх на трьох рівнях психічної активності - вищому, середньому й нижчому [179][19]. Виходячи із загальних положень криміналістичної характеристики, результатів кримінологічних досліджень, необхідно виділити ті властивості особи шахрая, вивчення яких дозволяє розробити рекомендації для обрання правильного напрямку розслідування, забезпечення найбільш ефективної тактичної лінії у провадженні слідчих дій; встановити, які риси цієї особи повинні враховуватися при виявленні даного виду злочинів і їхньому розкритті.

В.Ю. Шепітько зазначає, що особа шахрая характеризується специфічним комплексом ознак. Більшість злочинців мають сильний дар уяви, вони використовують вплив і вміння переконувати людей. До їхніх особистих якостей належать хитрість, облудність, уміння привернути до себе навколишніх, знання способів підробки документів [313][22].

У криміналістичній літературі вказується, що в переважній більшості випадків шахраї певною мірою відрізняються від таких злочинців, як, наприклад, злодії, грабіжники, хулігани. Як правило, шахрайство вчиняють особи зрілого віку, що мають хитрий, виверткий розум, вміють зацікавити навколишніх, справити на них сприятливе враження. Вони мають досить добру спостережливість і швидку реакцію на обстановку.

У літературних джерелах умовно шахраїв розрізняють на вісім груп: 1) «нові» шахраї, які використовують механізми ринкових відносин, можливості кредитно-банківських операцій, страхової, інвестиційної й довірчої діяльності; 2) шахраї-гастролери, що постійно роз'їжджають по країні, вчиняють злочини й негайно, зникають з місця вчинення злочину; 3) шахраї - гравці які використовують азартні ігри (карткові шулери, «катали», «червоні валети» та ін.); 4) шахраї, які не мають постійного місця роботи або проживання, неодноразово були засуджені за шахрайство та інші злочини проти власності; 5) шахраї, які вчинили злочин уперше з легковажності, під впливом інших осіб або різних обставин; 6) шахраї - одиночки; 7) шахраї, що вчиняють злочин групою, у тому числі з розподілом ролей; 8) шахраї, які звичайно в минулому не були засуджені і вчиняють, шахрайства, що продовжуються, протягом значного часу (незаконне одержання пенсій) [115, 194, 254, 313][23] . Можливо виділити ще декілька груп шахраїв, а саме: шахраї, що вчиняють злочин з використанням електронно-обчислювальної техніки та інтернет шахраїв. Цікаву класифікацію шахраїв наводить Ю.М. Антонян. Він поділяє всіх шахраїв за соціальним станом на три категорії:

1) керівники державних і комерційних структур;

2) юридичні та економічні працівники цих структур;

3) особи, що ніде не працюють або займають посади, пов'язані з виконанням фізичної роботи[9][24].

Шахрайство, як правило, у більшості випадків це “індивідуальна” злочинна діяльність. Шахрайства, що вчиняються злочинними групами, є більш небезпечними злочинами, тому що вони відрізняються організованістю й, як правило, не обмежуються одним епізодом, а діють протягом тривалого часу. Вчинення злочинів групою шахраїв вносить певну специфіку в механізм та інші складові кримінальної діяльності, а головне - спричиняє, як правило, більш тяжкі наслідки [38][26].

4. Особа потерпілого

З метою об'єктивного дослідження механізму конкретного злочину необхідно вивчати не тільки злочинця, а й жертву злочину, саме для цього у кримінологічній науці, з'явилася галузь, що дістала назву віктимологія (від лат. victima- жертва і грец. logos - знання). У широкому значенні віктимологія вивчає як жертви злочинів, так і жертви певних соціальних та природних явищ (війн, стихійних лих тощо). Віктимологія ж у вузькому значенні - це кримінальна віктимологія, тобто галузь<span class="Normal__Ch