Криміналістична характеристика шахрайства

Однак однозначного підходу до визначення обстановки вчинення злочину в літературі немає. О. Ш. Якупов зазначає, що обстановка - це ті конкретні й специфічні об'єктивні умови, в яких відбувається суспільно небезпечне посягання. Якупов А.Ш. Объективная сторона преступления // Уголовное право УССР. - К., 1984. - С.96. Г. О. Крігер уважає, що вона - одна з умов, що використовується винним для досягнення своєї мети, або є таким збігом подій і обставин, які свідчать як про більшу, так і меншу суспільну небезпеку злочину і злочинця. Кригер Г.А. Объективная сторона преступления // Советское уголовное право. - М., 1988. - С.121. В. М. Кудрявцев характеризує обстановку як місце, час та інші конкретні умови вчинення злочину, загально-історичну та соціально-політичну обстановку, конкретні умови життя і діяльності. Ф.Г. Бурчак і Є.Ф. Фесенко пояснюють її як сукупність передбачених законом обставин, які є зовнішнім оточенням злочинного діяння та характеризується присутністю людей або певних подій . Бурчак Ф.Г., Фесенко Е.Ф. Объективная сторона преступления // Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть общая. - К., 1985. - С.134. В.Є. Корноухов розглядає злочинну діяльність як систему, що відбивається і поєднує суб'єкт, процес (спосіб, засоби), а як таку, що відбиває - обстановку вчинення злочину, яка включає систему об'єктів, природні умови, об'єкт посягання, сферу діяльності або побуту, а також ті або інші комплекси. Процес взаємодії двох систем відбувається при певних природно-кліматичних, соціальних умовах, які визначають, по-перше, варіативність виникнення слідів злочину, по-друге, закономірності зміни слідів злочину в часі .

В.Д. Берназ до структури обстановки вчинення злочину відносить певні елементи: а) матеріальне середовище, тобто час, місце, об'єкт, макро- і мікропогодні умови; б)організаційно-управлінське середовище, тобто виробничо-функціональні об'єкти, правоохоронні елементи; в) соціально-психологічне середовище: мікроклімат у колективі за місцем роботи, ціннісну орієнтацію, психологічну обстановку за місцем проживання. Берназ В.Д. К вопросу о понятии обстановки совершения краж социалистического имущества на морском транспорте//Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 1985.- Вып.3. - С.45- 47. Зазначені елементи обстановки вчинення злочину мають різні властивості відбиття. В.К. Гавло вважає, що обстановка злочину - це система взаємозв'язку «особа суб'єкта злочину - обстановка злочину». Остання може бути сприятливою або несприятливою для суб'єкта злочину. . Гавло В.К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений. - Томск, 1985. -333 с.Об'єктивна обстановка, що складається з різного роду взаємодіючих між собою об'єктів, явищ і процесів у певних обставинах місця й часу, є причиною, що впливає на злочинну поведінку шахрая. В одних випадках сукупність цих чинників сприяє або навіть істотно полегшує застосування тих або інших способів і прийомів шахрайства. Іноді шахраям доводиться спеціально видозмінювати або створювати більш зручні для себе умови для вчинення злочинів. Наявність типової обстановки може вказувати на застосування типових способів злочинів, що, у свою чергу, дає можливість прогнозувати дії шахрая як на етапі вчинення, так і приховування злочинного посягання і оптимально планувати на цій основі першочергові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи. Поняття «обстановка» співвідноситься з поняттям події, місця та часу злочину, які пов'язані певним чином з виникненням слідів на об'єктах і предметах. При сприйнятті обстановки не слід забувати, що окремі її фрагменти, як і вона в цілому, можуть бути інсценовані. Тому, оцінюючи обстановку, потрібно співвідносити дії шахрая та залишені різного роду сліди з типовими ситуаціями. М.І. Єнікєєв указує, що, слідоутворення злочину йде від способу поведінки злочинця до фіксації її ознак у матеріальному середовищі. Відбиття ж злочину в криміналістичному пізнанні - від слідів у матеріальному середовищі до поведінкової системи злочинця. Еникеев М.И. Общая, социальная и юридическая психология. - СПб.: Питер, 2003. -752 с. Слідчий вирішує складні пізнавальні завдання з моделювання певних дій злочинця й усього злочину в цілому за окремими ознаками способу його поведінки у зовнішньому середовищі.

До окремих ознак способу поведінки злочинця у зовнішньому середовищі він відносить: ціннісні орієнтації, динаміку цілеутворення (попередня обдуманість або спонтанність, імпульсивність), ознаки ситуативної обумовленості поведінки, вибіркової спрямованості його свідомості на певні групи об'єктів; індивідуальний стиль діяльності, послідовність дій і проміжних операцій, їхня системність і асистемність; що із зовнішніх обставин ретельно враховується, чим зневажає злочинець, ознаки поправочних дій та їхні особливості; рівень загального життєвого й кримінального досвіду, володіння професійними прийомами та навичками; здатність до вольового напруження, стабільності ціледосягнення, емоційної стабільності - нестійкості, пластичності або ригідності (прихильності до намічених планів, нездатності змінювати їх у нових обставинах), адекватності відбиття об'єктивної обстановки; ставлення злочинця до основного досягнутого результату, побічних результатів, особливості використання результатів у подальшому цілеутворенні . Названі ознаки поведінки злочинця, що відбиваються у зовнішньому середовищі, при їхньому правильному аналізі та оцінці є підставами для висування версій. Обстановка вчинення шахрайства тісно пов'язана зі способом злочину. При вчиненні шахрайства може мати місце створення злочинцем обстановки, що сприяє досягненню мети заволодіти цінностями шляхом обману або зловживання довірою. У криміналістичній літературі зазначається, що шахрай може демонструвати своє удаване знайомство із впливовими людьми, демонструвати поінформованість у певних питаннях, пропонувати дружбу, розповідати про себе.

Шахрайський обман також може виражатися в конклюдентних діях, які вводять потерпілого в оману щодо необхідності передачі майна. Такими визнаються: використання форменого одягу особою, що не має права його носити, і заволодіння на цій підставі майном; уживання продуктів під видом готовності сплатити їхню вартість; зміна зовнішнього вигляду, форми або властивостей різних предметів, видаючи їх за інші предмети з метою заволодіння майном. Настільна книга слідчого: (Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів) / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін.- К: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. - С.430.

Місце вчинення злочину, будучи одним з елементів криміналістичної характеристики, містить значний обсяг інформації, що стосується способу вчинення злочину, характеристики слідів (слідової картини), характеристики особи злочинця. У кримінально-правовій літературі місце вчинення злочину є факультативною ознакою об'єктивної сторони складу злочину. Однак факультативність не свідчить про його другорядну роль у розслідуванні злочину. А. Наумов і К. Акоєв указують на те, що неуважне ставлення до встановлення цієї ознаки складу злочину спричиняє помилки в застосуванні відповідних кримінально-правових норм, а отже, може серйозно порушувати права громадян у кримінальному судочинстві. Наумов А, Акоев К. Место совершения преступления и его уголовно-правовое значение // Советская юстиция. - 1988. - №7. - С.15.

У літературі немає єдиної думки стосовно визначення місця вчинення злочину. В.Є. Мельникова визначає місце вчинення злочину так: по-перше, це простір, що може бути ким-небудь або чим-небудь зайнятий, на якому що-небудь відбувається, перебуває або де може розміститися; по-друге, ділянка або місцевість на певній території[291] [23]. Деякі вчені також відносять до місця вчинення злочину об'єкти, на яких відбуваються суспільно небезпечні діяння [244][24]. Стосовно такого злочину, як шахрайство, місце його вчинення має особливе значення, оскільки є джерелом певних слідів, що відображають механізм злочинної дії, взаємини злочинця та жертви. Водночас, при розслідуванні шахрайства місце вчинення злочину та місце події не завжди становлять єдиний комплекс. Місце злочину одне - це місце вчинення шахрайства, а місць події, пов'язаних із цією подією, може бути декілька: місце виготовлення підроблених документів, місце транспортування вилучених матеріальних цінностей тощо. У всіх випадках дані огляду місця події, а по злочинах, при вчиненні яких у криміналістичному розумінні місця події немає, а існує лише місце того, що сталося, місце злочину зберігає цілу систему взаємозалежних ознак, що відображають подію, що відбулася [139][26].

Місце вчинення злочину обирається з урахуванням можливості реалізації обраного способу злочину, предмета посягання, особи жертви. Деякі спроби шахрайства можуть реалізовуватися в декількох місцях, не пов'язаних між собою. Мова може йти й про територіальне поширення якого-небудь виду шахрайства. Шахраї можуть створювати «спеціальні фірми», в яких здійснюється збирання грошей від громадян (оформлення віз або паспортів для виїзду за кордон, різні туристичні афери, підтримка клубів, побудова класичних фінансових пірамід, благодійні заходи тощо) [219][27] . Результати узагальнення й аналізу кримінальних справ про шахрайство, показують, що місцем вчинення шахрайства в більшості випадків є місця купівлі-продажу предмету посягання, рідше вулиця, вокзали, посередницькі фірми та агентства нерухомості, ще рідше місце проживання потерпілого чи місце проживання злочинця.

Проведене узагальнення дозволяє виділити типові місця вчинення шахрайства. Вибір шахраєм місця вчинення злочину багато в чому залежить від предмета посягання. Так, специфікою цього елемента криміналістичної характеристики шахрайства у сфері обігу житла є те, що злочин, як правило, має кілька місць вчинення, а за часом воно «розмито». Такими місцями є місця складання та одержання документів, пов'язаних з обігом житла, які можна розглядати як з топографічної чи географічної точки зору, так і з погляду призначення приміщень.

У зв'язку із цим місцями вчинення злочину є місця розташування органів нотаріату, органів державної реєстрації прав на нерухоме майно тощо. Місцями вчинення шахрайства справедливо вважати як робочі місця тих чи інших осіб, так й інші місця, де могли відбуватися певні дії. Дослідження проблеми часу в загальній характеристиці злочинів має багатоаспектний характер, тому що його встановлення може визначати саму можливість вчинення злочину; за який відрізок часу особа могла вчинити злочин;спростувати заяву про алібі та ін. [139][30]

Кримінально-правове значення час має для з'ясування періоду вчинення злочину (приміром, шахрайство відбувалося тривалий проміжок часу). Встановлення такого часу важливо для кваліфікації вчиненого та визначення міри покарання шахрая. Час з позиції криміналістичної методики дозволяє з'ясувати черговість розвитку досліджуваних явищ і процесів.

Виявлення взаємозв'язку та взаємозумовленості пов'язано зі знанням того, яка подія була раніше (або пізніше) іншої, або що вони відбувалися одночасно. Значення часу як елементу криміналістичної характеристики визначається його вибірковістю відносно окремих категорій злочинів. У більшості випадків шахрайство відбувається в денний час.

Однак у випадку, коли шахраї використовують підроблені грошові знаки, грошові або товарні «ляльки», банківські документи, вони обирають більш пізніший час доби. Часом вчинення шахрайства у сфері обігу житла є дата й час, протягом якого працюють органи, що відають документообігом у сфері обігу житла. Тобто це в основному будні дні, з 12 до 18 години.

3. Особа злочинця та його психологічний портрет

Одним з елементів криміналістичної характеристики шахрайства є особа злочинця. В окремих криміналістичних методиках звернених до сфери економіки особа злочинця майже не досліджувалася, хоча питання, пов'язані з її вивченням, у криміналістиці активно розроблялися досить давно .

Особа, що вчинила злочин, є сполучною ланкою елементів криміналістичної характеристики. Це пов'язане з тим, що об'єкт злочинного посягання, спосіб вчинення злочину, виконання певних дій, залишені сліди та інше завжди обумовлені особистісними якостями злочинця. Дії, виконувані злочинцем, - це взаємозалежна система внутрішніх (психічних) і зовнішніх (динамічних) рухів [196][2] . Щодо криміналістичної характеристики особи - суб'єкта вчинення шахрайства, зазначається багатоплановий, різноманітний характер даного елемента характеристики, при розслідуванні та розробці якого необхідно враховувати різні чинники (психологічні, професійні, криміналістичні, правові тощо). Відомості про особу злочинця як елемент криміналістичної характеристики становлять всі ті дані, які можуть визначати ефективні шляхи розшуку та викриття злочинця, пов'язані із цим, завдання розслідування [101][3]. П.С. Дагель дає таке визначення особи злочинця: це сукупність соціально-політичних, психічних і фізичних ознак особи, яка вчинила злочин, що має кримінально-правове значення [80][4].

С. І. Анненков, характеризуючи особу шахрая, указує, що в останні роки проблема особи злочинця привертає до себе велику увагу з боку вчених. Сутність людини як особистості насамперед полягає в тому, що вона є носієм свідомості. Отже, вплив навколишньої дійсності на особистість опосредковується її внутрішнім світом. Особистість є вираженням суспільних відносин. До поняття особистість входить психологічний склад людини, весь її спосіб життя, індивідуальні риси [8][5]. Особа злочинця - це особистість людини, яка навмисно або з необережності вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом[192][6].

Як зазначає М.Т. Ведерніков, у розробці криміналістичної характеристики особи злочинця занадто важко виділити інформацію, що має чисто криміналістичне значення, оскільки особистість - єдине цілісне явище, всі сторони якого взаємозалежні й взаємообумовлені, хоча в науковому відношенні правомірно порушувати питання про криміналістично значущі властивості особи злочинця, криміналістичний аспект у вивченні особи обвинуваченого [50][7]. У цьому плані велике значення для криміналістичної характеристики злочинів мають соціально-демографічні та соціально-психологічні властивості особи злочинця. Сюди включаються відомості біографічного характеру (стать, вік, національність, освіта, тощо); відомості, які характеризують прояви особи в основних сферах діяльності (участь у трудовій, громадській діяльності ); соціально-психологічні властивості особи (темперамент, характер, інтелект, емоції). Важливою властивістю особи злочинця, що має особливе значення для визначення криміналістичної характеристики злочину, є з'ясування ставлення даної особи до закону, її правова або нігілістична поведінка (вчинення адміністративних правопорушень (чи злочинів), наявність судимостей тощо).

Вивчення особи злочинця підтверджує можливість виявлення певних закономірностей у поведінці обвинувачених, що також може бути використане у криміналістичній методиці. Для вивчення особи, що вчинила шахрайство, мають значення кримінологічні дані. Схема кримінологічної структури виглядає так: соціально-демографічні, кримінально-правові ознаки, соціальні прояви в різних сферах, моральні якості, психологічні особливості[192, 106][8]. До соціально-демографічних ознак належать вік, освіта, соціальний стан і рід занять, сімейний стан, належність до міського або сільського населення (матеріальне становище, житлові умови), та деякі інші дані. За матеріалами узагальнення кримінальних справ встановлено, що такі види шахрайства, як шахрайство у сфері обігу житла, у сфері страхових послуг, інвестиційне шахрайство в більшості випадків вчинялися чоловіками (76%). Як правило, шахраї є соціально благополучними особами, позитивно характеризуються за місцем проживання. Вік чоловіків-шахраїв: від 26 до 35 років - понад 36%, від 35 до 50 - 61%. Шахрайство на ринку цінних паперів, у міжнародних комерційних зв'язках, приватизації, кредитно-банківських відносинах вчиняється особами у віці від 26 до 35 років.

Моральні властивості та психологічні особливості проявляються в моральних рисах і якостях людини: поглядах, переконаннях, життєвих прагненнях, ціннісних орієнтаціях. Всю розмаїтість цих якостей особи можна зрештою звести до двох моментів: 1) ставлення до різних соціальних цінностей і сторін діяльності або до власності; 2) рівень, характер і соціальна значущість її потреб. Оскільки особистість формується в процесі діяльності, то особа злочинця - це особистість людини, що вчинила не окреме правопорушення, а систему злочинних дій, тобто злочинну діяльність. Вивчення рис особи шахрая свідчить про досить високий професіоналізм, вузьку спеціалізацію, широкий кругозір та наявність правових знань.