Криміналістична характеристика шахрайства

Курсова робота

на тему : Криміналістична характеристика шахрайства

Виконала: студентка 5 курсу Сворінь Софія Андріївна

Львів - 2012

Зміст

Вступ

1. Спосіб шахрайства як структурний елемент криміналістичної характеристики

2. Обстановка і місце вчинення шахрайства

3. Особа злочинця

4. Особа потерпілого

5. Предмет злочинного посягання

Висновки

Вступ

В усі часи та епохи держава, в особі її органів, завжди захищала власність як цивільно-правовими способами, так і різними законами кримінально-правового характеру. Законодавець завжди виходив з того, що відносини власності являють собою серцевину економіки, у тому числі і як важливу соціальну цінність. У всі роки існування кодифікованих законів правова доктрина дотримувалась концепції, що зміцнення і розвиток різних видів власності сприяє економічному процвітанню суспільства та окремих громадян. Але по мірою демократизації законодавства злочинні відносини проти власності набувають все більшої актуальності і поширеність.

Актуальність теми дослідження. Впродовж останніх років в Україні спостерігаються істотні зміни у збільшенні достатку певної частини населення. Окремі громадяни мають у своїй власності коштовні предмети, дорогі транспортні засоби та квартири, що не може не привертати увагу злочинців. Тому ефективна охорона права власності на зазначені цінності набуває принципового значення. Шахрайство відносно власності фізичної особи, в першу чергу, заподіює збиток їх власникам. Стаття 190 КК України передбачає кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). Цією правовою нормою держава забезпечила можливість правоохоронним органам вчасно і мобільно охороняти і захищати права власності громадян на майно, яке їм належить. Протидіючи таким злочинним зазіханням, правоохоронні органи ведуть активну і систематичну боротьбу з цим видом злочинів. Ситуація погіршується нерідко і тим, що потерпілі не звертаються в правоохоронні органи, думаючи, що вони не зможуть надати їм дієву допомогу в розшуку майна і викритті винних. У такій ситуації виникає нагальна потреба в криміналістичній характеристиці шахрайства відносно власності фізичної особи та її використання на початковому етапі розслідування.

Процес розбудови демократичної, соціальної та правової держави в Україні зумовлює необхідність подальшого розвитку демократичних інституцій, а також правових механізмів забезпечення охорони прав та законних інтересів людини. Зріст негативних тенденцій у суспільстві, якісні зміни злочинності набуття нею професійного , організованого та найбільш витонченого характеру, ставлять перед наукою завдання спрямовані на розробку новітніх прийомів, методів та засобів протидії кримінальним явищам. Оптимізація процесу розкриття і розслідування шахрайства є важливою проблемою, яка постає на сьогодні перед криміналістичною наукою. Зусиллями таких учених-криміналістів, як Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, В.К. Весельський, А.Ф. Волобуєв, В.К. Гавло, В.Г. Гончаренко, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, Н.І. Клименко, О.Н. Колесниченко, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, Є.Д. Лук'янчиков, Г.А. Матусовський, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, В.В. Тіщенко, В.Ю. Шепітько та ін., зроблено вагомий внесок у розроблення теоретичних засад розслідування окремих категорій злочинів, та формування нових криміналістичних методик. Проблематика розслідування шахрайства досліджувалась у роботах: Д.В. Березіна, А.Ф. Волобуєва, О.В. Волохової, В.І. Гаєнка, В.П. Лаврова, В.Д. Ларичева, Т.А. Пазинич, та ін. Водночас наукових розробок щодо створення цілісної наукової концепції розслідування шахрайства у сучасних умовах, яка б будувалася на новітніх положеннях теорії криміналістики та узагальненні кримінальних справ даної категорії злочинів, на сьогодні недостатньо. Окремі питання відносно створення наукових засад розслідування шахрайства розглядалися фрагментарно або залишилися взагалі нерозглянутими. Саме це і визначає актуальність обраної теми курсової.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є проаналізувати і розкрити криміналістичну характеристику шахрайства і виділити особливості притаманні цьому виду злочинів. Мета дослідження обумовлена необхідністю вирішення наступних завдань:

* розробити криміналістичну характеристику шахрайства та встановити зв'язки між її структурними елементами;

* виокремити способи шахрайства відносно його різних видів та здійснити їх класифікацію;

* проаналізувати обстановку, місце та час вчинення шахрайських посягань;

* конкретизувати предмет злочинного посягання при шахрайстві в сучасних умовах та запропонувати його класифікацію та розкрити криміналістичне значення;

* виявити, конкретизувати характеристику особи злочинця;

* визначити особу потерпілого та його характеристику;

* деталізувати механізм утворення слідів, їх зміст та визначити основні групи слідів вчинення шахрайства.

Об'єктом дослідження є діюча система організаційних і правових відносин, що складаються в процесі розкриття і розслідування шахрайства відносно власності особи.

Предметом дослідження є криміналістична характеристика шахрайства відносно власності особи та її використання на початковому етапі розслідування.

Методи дослідження. Методологічну основу курсової становлять положення теорії пізнання і загальної теорії криміналістики. У процесі дослідження були використані порівняльно-правовий (порівняльний аналіз окремих положень нормативно-правових актів), формально-логічний (класифікація способів та слідів шахрайства, класифікація шахраїв), функціональний (динаміка механізму вчинення шахрайства; аналіз ефективності окремих слідчих дій), системно-структурний (типізація слідчих ситуацій, тактичних операцій; розробка системи типових версій при розслідуванні даної категорії злочинів).

1. Спосіб шахрайства як структурний елемент криміналістичної характеристики

Криміналістична характеристика злочинів є ключовим, відправним моментом для викладу методичних рекомендацій. Проблемі криміналістичної характеристики злочинів, її дослідженню присвячені роботи багатьох криміналістів, що мають теоретичне та практичне значення. Підходи до криміналістичної характеристики злочинів є дискусійними, вчені-криміналісти не однозначно підходять до визначення її поняття та змісту. Дані про злочин, що сприяють його розслідуванню, являють собою його типову модель. На мою думку, у структурі криміналістичної характеристики шахрайства доцільно виокремити такі елементи: способи шахрайства; обстановку та місце вчинення злочину; особу злочинця (шахрая) та його жертви; предмет злочинного посягання. У системі структурних елементів криміналістичної характеристики важливе місце посідають способи злочину. Спосіб злочину, що відбивається у слідах-наслідках, є важливим джерелом відомостей про злочинну поведінку. Яблоков Н.П. Криминалистика. Учебник для вузов. - М.: Бек, 1996. - 384 с.Детальний аналіз способу злочину в кримінально-правовому розумінні здійснив М. І. Панов, який пропонує під способом злочину розуміти певний порядок, метод, послідовність рухів і прийомів, застосовуваних особою в процесі вчинення суспільно небезпечного посягання на охоронювані законом суспільні відносини, поєднаним з вибірковим використанням засобів вчинення злочину Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. - Х.: Вища школа, 1982. - 161 с.. В. М. Кудрявцев визначає спосіб вчинення злочину як певний порядок, метод, послідовність рухів і прийомів, застосовуваних особою для вчинення злочину. Таке розуміння способу вчинення злочину відповідає й етимологічному значенню терміна «спосіб», під яким розуміється «спосіб дії, прийом, метод здійснення чого-небудь» Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. - М.: МГУ, 1960. - 420 с., «той або інший порядок дій, метод у виконанні якої-небудь роботи, у досягненні якої-небудь мети». У криміналістиці існують різні підходи до визначення поняття способу злочину. Під способом злочину прийнято розуміти спосіб дії злочинця, що виражається в певній, взаємозалежній системі операцій і прийомів підготовки, вчинення й приховування злочинів, систему взаємозалежних, цілеспрямованих навмисних дій щодо підготовки, вчинення, приховування злочинів, здійснюваних відповідно до обстановки та властивостей особи, а також обумовлені ними дії цілого ряду інших осіб, які необхідні для настання злочинного результату. На мою думку, найбільш переконлива в криміналістичному значенні концепція способу вчинення злочину, запропонована О.Д. Курановою і пізніше розвинена Г.Г. Зуйковим. Під способом вчинення злочину Г.Г. Зуйков розуміє систему дій по підготовці, вчиненню й приховуванню злочину, детерміновану умовами зовнішнього середовища й психофізичних якостей особи, пов'язаними з вибірковим використанням відповідних засобів, умов місця й часу . Зуйков Г.Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления.:Автореф. дис…д-ра. юрид. наук: 12.00.09/ МГУ. - М., 1970. - 34с. .

У криміналістичному розумінні у способі вчинення шахрайства на перший план виходять ті його інформаційні сторони, які стають результатом прояву зовні закономірностей відбиття основних властивостей обраного для досягнення злочинних цілей. У цьому зв'язку більшу цінність становлять сліди, що вказують на те, яким чином злочинець вчинив такі дії: потрапив на місце злочину, привернув увагу потерпілого, ким відрекомендувався, як здійснив обман або ввійшов у довіру. Саме такі ознаки, що проявляються зовні, дозволяють створити основу для найбільш швидкого розпізнавання в первинних інформаційних даних у справі застосування того або іншого характерного способу вчинення шахрайства. Це відповідно допомагає точніше визначити напрямки й методи виявлення інших відсутніх даних про передбачуваний спосіб вчинення шахрайства. Говорячи про способи шахрайства, слід зазначити, що вони характеризуються таким набором засобів і методів, які дозволяють вчинити обман настільки переконливо, що породжують щиру довіру потерпілого, через яку й відбувається передача майна Давыдов А.А. Организация и тактика борьбы с мошенничеством. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09/МГУ.- М., 1980. - 19 с. . Аналіз характеру дій шахраїв дозволяє говорити про наявність типових для більшості шахрайських операцій етапів вчинення злочину, що охоплюють: підготовку до проведення шахрайської операції, у тому числі розробку схеми операції, здійснення необхідних організаційних і технічних заходів; безпосереднє вчинення обманних дій; заволодіння майном; ухилення від відповідальності. До числа організаційних заходів сучасних видів шахрайства можна віднести реєстрацію підприємства, відкриття рахунків у банках, оформлення оренди приміщення чи складу для зберігання товарів, надання реклами фірмою й пропонованих нею умов, наймання персоналу на роботу, встановлення необхідних ділових зв'язків і контактів на корупційній основі, пошук потенційно схильних до обману жертв, інші заходи залежно від урахування всієї сукупності обставин вчинення злочину обраним способом Ларичев В.Д. Мошенничество. - 2-е изд. Испр. - М.: АО Центр ЮрИнфоР, 2002. - 61 с.. Технічні підготовчі заходи пов'язані з виготовленням необхідних документів (бланків, печаток чи штампів, ліцензій, транспортних, платіжних чи інших документів), придбанням (орендою) необхідного офісного, складського устаткування, зразків товарів чи продукції, установленням необхідних адресних, анкетних та інших даних осіб і підприємств для фальсифікації й підробки документів, інші заходи для технічного забезпечення дій на всіх етапах вчинення злочину. Завдання підготовчого етапу полягає у створенні необхідних умов для успішного здійснення всіх заходів подальших етапів шахрайства. Єдиною організаційною основою всіх заходів підготовчого етапу вчинення шахрайства є їхнє загальне фінансування. Другим етапом є безпосереднє вчинення обманних дій. Шахрайські дії вирізняються досить великою розмаїтістю заволодіння чужим майном за способом вчинення, сферою господарської діяльності, тривалістю здійснення, комбінації й складності застосовуваних прийомів. Тому з метою розробки та конкретизації методів виявлення, розкриття і розслідування шахрайських посягань все різноманіття способів їхнього вчинення можна звести у певні групи.

Способи вчинення шахрайства можна класифікувати за цілями вчинення, тобто на що спрямовано намір: на заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Волохова О.В. Современные способы совершения мошенничества: особенности выявления и расследования / Под ред. Е.П. Ищенко. - М.: Юрлитинформ, 2005. - 128 с. У криміналістичній літературі робилися спроби виокремлення різних способів шахрайства та їхніх класифікацій. Зокрема, запропоновано класифікувати способи шахрайства за такими підставами: Залежно від сфери економічної діяльності: у сфері побутового обслуговування; у сфері страхування; у сфері соціального захисту; у сфері туризму; у сфері вивозу робочої сили закордон. Залежно від характеру «відносин», які виникають між підприємствами або господарськими товариствами: фіктивне представництво; фіктивне посередництво; одержання кредитів під фіктивні проекти. Залежно від тривалості злочину: одноразові; тривалі. Залежно від характеру локалізації шахрайства: спрямовані на вузьке коло жертв; такі, що охоплюють велике коло населення. Шепітько В.Ю. Особливості криміналістичної характеристики шахрайства // Вісник Академії правових наук України. - 1998. - №2. - С.141-144 Можна також клаcифікувати способи шахрайства залежно від відносин особи шахрая з підприємством, на майно якого посягають злочинці: з участю осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством; сторонньою особою (не працівником підприємства). Можна виокремити способи шахрайства за предметом посягання, спрямовані на заволодіння: чужим майном ; грошовими коштами; правом на майно і т.д. Дані класифікації не є вичерпними.

Розглянемо найпоширеніші способи шахрайства. Найчастіше шахраями використовується такий спосіб, як укладення нездійсненного договору. При цьому головне завдання - укладення угоди на умовах шахрая, що передбачає одержання ним у своє розпорядження матеріальних коштів й відстрочене виконання власних зобов'язань. Отримані в такий спосіб у кредит товари або кошти привласнюються, а зустрічні зобов'язання шахраєм не виконуються. Способи, використовувані для обману потерпілого при укладанні свідомо нездійсненного договору, умовно можна розділити на дві основні групи, у межах яких шахраями використовуються численні комбінації введення в оману потерпілого: способи, що забезпечують створення переконаності у потерпілого щодо комерційного статусу шахрая та легальності його господарської діяльності; способи, що забезпечують одержання згоди потерпілого на укладання договору на пропонованих шахраєм умовах . Ларичев В.Д., Спирин Г.М. Коммерческое мошенничество в России. Способы совершения. Методы защиты. - М.:Экзамен,2001. - 256 с.

У господарській практиці етапу проведення безпосередніх переговорів з партнером обов'язково передує стадія встановлення контактів між партнерами. На цій стадії основне завдання шахрая - це створення у жертви впевненості у тому, що вона має справу з реальним партнером, який займається підприємницькою діяльністю. Для досягнення цієї мети шахраями використовується введення в оману жертви злочину за допомогою підроблених або фальсифікованих документів з реквізитами тих чи інших підприємств. Вчинення обманів з використанням підроблених документів шахраї вміло використовують суб'єктивні чинники, такі як незацікавленість співробітників підприємств у ретельній перевірці партнера, незнання можливих способів обману, безтурботність, недбалість. Реєстрація фіктивного підприємства дозволяє шахраям легалізуватися у сфері підприємництва. Тому даний спосіб набуває останнім часом все більшого поширення через те, що: створюється додаткова переконаність у жертви в благонадійності партнера; виникає підвищений рівень безпеки шахраїв; застосовується безготівкова форма розрахунків. Використання для вчинення обманних дій документів реально діючого господарюючого суб'єкта на перший погляд не відповідає інтересам шахрая, якого начебто легко встановити. Однак практика свідчить про значну поширеність вчинення шахрайства з використанням реально діючих підприємств. У цій ситуації шахрай має можливість увійти в довіру потенційної жертви шляхом сумлінного виконання протягом деякого часу взятих зобов'язань до одержання у своє розпорядження досить цінного майна. При цьому будь-які перевірочні процедури з боку потерпілого не дадуть позитивного результату саме через абсолютну зовнішню легальність дій шахрая. Певною специфікою використання реально діючого підприємства є можливість для шахраїв замаскувати свої злочинні дії під неможливість виконання взятих на себе цивільно-правових зобов'язань. Це може бути комерційний ризик, який не виправдався або невиконання зобов'язань іншими партнерами, інші “поважні” причини.

Шахраями пропонуються різні привабливі умови поставки необхідних товарів (продукції) або залучення грошових коштів. З огляду на те, що шахраї, як правило, виступають в угодах однією зі сторін, способи введення в оману можна умовно розділити на дві групи: ті, що гарантують виконання зобов'язань по поставці товарів, виконанню робіт або послуг - за угодами, де шахрай є одержувачем платежів; по-друге, ті, що гарантують виконання зобов'язань по платежах за поставлені товари, виконані роботи або надані послуги - за угодами, де шахрай є одержувачем товарів, робіт, послуг. На сьогодні шахраям доводиться вдаватися до додаткових способів введення в оману партнерів по угодах. З цією метою орендуються й декоруються офіси для переговорів, наймається персонал, виставляються зразки продукції, орендуються складські приміщення та вчиняються інші дії. Шахрайство здійснюється заради вилучення чужого майна. Це основна його мета і вирішальний етап всієї операції. Способи досягнення мети варіюються залежно від обставин, характеру майна, розміру грошових сум, наявного часу, тощо. За вивченими матеріалами кримінальних справ, розслідуваних за фактами заволодіння товарами шляхом шахрайства, реалізація викрадених товарів здійснювалася переважно за готівку. Шахраї намагаються приховувати злочинну діяльність. Коли відомі їхні справжні анкетні дані, вони можуть переховуватися, вдаватися до втечі за кордон. Особливий інтерес становлять способи шахрайства, які використовуються у сфері страхування. Тут можна виокремити способи шахрайства, вчинювані при страхуванні транспортних засобів, способи шахрайства при страхуванні квартир та ін. Гришина Т. Мошеннические десять процентов //Коммерсант.- 2002. - №188.- С. 18. При страхуванні транспортних засобів використовують такі способи шахрайства: одержання страхового відшкодування вище страхової суми, незаконне одержання страхового відшкодування шляхом фальсифікації страхового випадку, збільшення розміру страхового відшкодування незаконним шляхом, одержання виплат за підробленими документами без страхового випадку. При страхуванні квартир використовують такі способи: інсценування крадіжки або здійснення підпалу, подвійне страхування та оформлення страхових полісів «заднім числом» після настання страхового випадку.

2. Обстановка і місце вчинення шахрайства

криміналістичний шахрайський посягання вчинення

Важливим елементом криміналістичної характеристики злочинів є обстановка вчинення злочину. У криміналістиці до обстановки вчинення злочину відноситься система різного роду взаємодіючих між собою об'єктів, явищ і процесів, що характеризують виробничі чинники та інші умови об'єктивної реальності, що склалися в момент події злочину та у сукупності впливають на спосіб його вчинення (механізм), що виявляється у різного роду слідах, які дозволяють судити про особливості цієї систем. В етимологічному розумінні обстановка визначається як сукупність умов, за яких що-небудь відбувається; умови життя кого-небудь; положення речей, зокрема ділова обстановка, навколишнє оточення, сприятлива обставина, міжнародна обстановка; положення, обставини, умови існування чого-небудь. У криміналістичній літературі обстановку вчинення злочину розглядають як частину матеріального середовища, що охоплює, крім ділянки території, сукупність різних предметів, поведінку учасників події, психологічні відносини між ними; єдиний чинник, що визначає спосіб вчинення злочину .