Стилістичні властивості дієслів в православній молитві

28

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України

Полтавський Національний педагогічний університет

імені В.Г.Короленка

Кафедра української мови

Стилістичні властивості дієслів

в православній молитві

                             Курсова робота

                                                   студентки заочного відділення

                                   II курсу групи У-21

                                                                факультету філології та журналістики

                                                      Устименко Наталії Григорівни

Науковий керівник:

                                                                     Павлова Ірина Григорівна

Полтава 2012

План

     Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти стилістичних властивостей дієслів в православній молитві.

1.1 Загальна характеристика дієслова як частини мови.                           

     1.2 Стилістичні властивості дієслів.

     1.3 Дієслово в православній молитві.

     Розділ 2. Експериментальне вивчення вживання дієслів в православній молитві.

Висновки.

Список використаних джерел.

Додатки.

Вступ

    Актуальність дослідження. Вивчення дієслова не лише як частину мови, а стилістичні властивості дієслів в структурі православної молитви.

    Дієслово – це повнозначна частина мови, що означає дію або стан як динамічну ознаку, як процес і виражає ці значення у граматичних категоріях виду, перехідності/неперехідності, стану, часу, способу, особи, числа, і лексико-граматичній категорії роду (для форми минулого часу дійсного способу та умовного способу).

Поняття дії дуже широке, оскільки охоплює:

1)     конкретну фізичну дію особи (писати, читати, сіяти);

2)     стан, у якому перебуває особа чи предмет (сидіти, спати, лежати);

3)     становлення предмета, перехід із однієї якості в іншу (старіти, молодіти, зів’яти);

4)     ставлення особи до когось чи чогось (любити, глузувати, ненавидіти).

Зазначимо, що цим не обмежується поняття дії, яке виражається дієсловом. В академічній граматиці української мови виділено 41 семантичну групу дієслів.

     Для дієслова як частини мови властиві власне дієслівні граматичні категорії: час, вид, спосіб, стан. Крім того, у більшості своїх форм дієслово має граматичні категорії особи, числа, а в деяких формах роду. У реченні найчастіше дієслово виконує функцію присудка     

    Об’єктом дослідження є дієслово в українській мові.

  Предметом дослідження стилістичне використання дієслова та його функції в православних молитвах.

Метою роботи є аналіз православних молитов, що дає можливість розглянути і усвідомити сутність вживання дієслів у молитві.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

розглянути всі дієслова, які використані у молитві;

розглянути стилістичні властивості дієслів у православній молитві;

зробити підсумок, щодо вживаності дієслів у цих молитвах.

              З метою реалізації поставлених завдань застосовувались такі методи дослідження:

    - аналіз науково-методичної та лінгвістичної літератури;

    -  описовий, суть якого полягає в відборі, опису та систематизації матеріалу.

      Теоретична і практична значущість полягає в тому, що результати роботи можуть бути використані у вивченні української морфології студентами вищих навчальних закладів чи школярами у школі; у процесі викладання курсу сучасної української літературної мови; удосконалення мовно-мовленнєвої підготовки випускників загальноосвітніх шкіл.

Джерелознавчу базу становлять фахові видання, тлумачні словники української мови, молитви.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено предмет і об’єкт дослідження, мету і завдання, наукову новизну роботи, її теоретичну та практичну значущість, характеризуються джерела добору інформації та методи дослідження.

     У першому розділі «Теоретичні аспекти стилістичних властивостей дієслів в православній молитві» розкрито тему загальної характеристики дієслова, його стилістичні властивості.

     У другому розділі «Експерементальне вивчення вживання дієслів в православній молитві» здійснено опис дієслів в молитві, їх функції.

У висновках узагальнено результати виконання роботи, підведено підсумки дослідження, визначено перспективи в опрацюванні цієї проблеми.

     Додатки включають картографічний матеріал.

     Список використаної літератури включає літературу, що була використана у дослідженні.

РОЗДІЛ І

Теоретичні аспекти стилістичних властивостей дієслів в православній молитві

1.1             Загальна характеристика дієслова як частини мови.                                         

     Дієслово — повнозначна частина мови, що означає дію як процес і виражає це значення за допомогою граматичних категорій виду, стану, способу, часу й особи, а також окремих форм — роду й числа.

     Частиномовну сутність дієслова пов’язують насамперед з тим, що слова відповідного лексико-граматичного класу мають значення дії або стану.              

Багатогранність дієслова  полягає в тому, що воно охоплює своєю лексичною і морфологічною специфікою слова, які не позначають ні дії, ні стану, а вказують на різні відношення і зв’язки між предметами, явищами, наприклад:

а) дієслова зі значенням встановлення еквівалентностіабо характерних параметрів предметів (двадцять першого березня день дорівнює ночі);

    б) дієслова зі значенням існування, розташування предметів у просторі (кілька високих струнких димарів височіли над будівлями заводу).

      Дієслову властиві багатогранні синтаксичні функції, найголовнішою, або категоріальною.

В українській мові є три часи дієслова: теперішній, минулий і майбутній.

Теперішній час означає дію, яка відбувається постійно або в момент мовлення. Дієслова у теперішньому часі завжди недоконаного виду і змінюються за особами й числами.

Минулий час означає дію, яка відбувалася або відбувалася до моменту мовлення про неї. Дієслова минулого часу можуть бути і недоконаного і доконаного виду. Минулий час змінюється за родами і числами.

      Майбутній час означає дію, яка відбувається після мовлення про неї. Майбутній час має три форми: просту доконаного виду (посаджу, зберу), просту недоконаного виду (садитиму, збиратиму) та складену недоконаного виду (буду садити, буду збирати).

Утворення простої форми дієслова майбутнього часу

Утворення складеної форми дієслова майбутнього часу

Дієслова майбутнього часу змінюються за особами і числами.

       В українській мові розрізняють три способи дієслів: дійсний, умовний і  наказовий. Дійсний спосіб означає реальну дію, тобто таку, яка відбулася чи  відбувалася (пожовтіла картопля). Дієслова дійсного способу можуть вживатися  із заперечною часткою не (не грію сонце на чужині).

     Умовний спосіб означає дію бажану або можливу за певних умов (хотіла б я піснею стати у свою хвилину ясну). Дієслова умовного способу утворюються від дієслів минулого часу за допомогою частки б і би. Не мають часу і особи, а змінюються за родами і числами.

     Наказовий спосіб дієслова через наказ, прохання, побажання, заклак виражає спонукання до дії. Дія реально ще не існує і не існувала, але той хто говорить, сподівається, що вона повинна відбуватися (грай же, море).

         Одна з найважливіших ознак дієслова – це вид. Дієслова поділяються на дієслова доконаного і недоконаного виду. Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питання що робити? що робив? що роблю? що буду робити? Дієслова доконаного виду означають дію завершену  і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?

       Зміна дієслів за способами часами і числами називається дієвідмінюванням. До І дієвідміни належать дієслова, які у 3-й особі множини мають закінчення -уть, -ють, до ІІ – з закінченням -ать, - ять. При дієвідмінюванні дієслів можливе чергування приголосних.

         У систему дієслова входять такі п'ять основних форм (дієслівних утворень):

1.                  інфінітиви чи неозначені форми (ходити, працювати, носити).

2.                  дієприкметники (писаний, зроблений, вмитий, побілілий)

3.                  дієприслівники (відкриваючи, запитавши, друкуючи)

4.                  форми дієслова на –но, –то.

Кожна з форм дієслова відповідає на певні питання, буває змінною або незмінною і виступає тим чи іншим членом речення:

Початковою формою дієслова є неозначена форма, або інфінітив. Лексичне значення дієслова “дія, стан” дуже широке: конкретна фізична дія (малювати, писати), стан особи чи предмета (лежати, спати), переміщення (ходити, їхати), ставлення (поважати, зневажати), зміни (старіти, худнути).

В українській мові існують перехідні і неперехідні дієслова.

Дієслова можуть означати дію, яка переходить або не переходить на інший предмет. Залежно від цього вони поділяються на перехідні і неперехідні.

Перехідні дієслова означають дію, спрямовану безпосередньо на якийсь предмет. Після них стоїть прямий додаток, виражений іменником або займенником у знахідному відмінку без прийменника: зустрічати (кого? що?) друзів, виорати (к о г о? щ о?) поле, прочитавши (к о г о? щ о?) книжку, готуючи (кого? що?) питання, виконано (кого? що?) роботу. Додаток, залежний від перехідного дієслова, може стояти в родовому відмінку без прийменника: