Специфіка аналітичних жанрів на матеріалах журналу «Кореспондент»

 

ЗМІСТ

 

Вступ 1. Аналітичний жанр в  газеті: поняття, принципи створення,  структура 1.1. Поняття жанру у  публіцистиці 1.2. Поняття аналітики  та принципи створення аналітичних  жанрів 1.3. Особливості подання  аналітичних матеріалів 2. Специфіка аналітичних  жанрів на матеріалах журналу  «Кореспондент» 2.1. Проблемно-тематичний  аспект висвiтлення аналiтики  в журналі «Кореспондент» 2.2. Жанрова своєрiднiсть  аналiтики на шпальтах журналу  «Кореспондент» Висновки Перелік використаної літератури

3   5 9 13       22   27 33 35

 

 

ВСТУП

 

Сьогодні в умовах активного розвитку інформаційного простору аналітичні видання посідають важливе місце в інформаційній системі суспільства. Зростання обсягів інформації та посилення її значення в процесі прийняття управлінських рішень і науковій діяльності підвищують роль інформаційно-аналітичних видань у житті суспільства. У зв'язку з цим набуває гостроти проблема дослідження особливостей підготовки редактором текстів саме інформаційно-аналітичного спрямування та створення теоретико-методологічної бази, яка б стала підґрунтям для розроблення основ редагування інформаційно-аналітичних видань і виокремлення їх у самостійний інформаційний жанр.

Актуальність обраної  теми зумовлена підвищенням вимог  до редакторського опрацювання матеріалів інформаційно-аналітичних видань як ключового етапу підготовки їх до випуску та збільшенням обсягів  випуску інформаційно-аналітичних  видань, а відповідно, і необхідністю дослідження специфіки аналітичних жанрів.

Метою написання курсової є дослідження специфіки аналітичних жанрів інформаційно-аналітичних видань, а саме на матеріалах журналу «Кореспондент».

Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань:

1. визначити поняття «аналітичного жанру»;

2. розглянути принципи подання аналітичного матеріалу;

3. проаналізувати особливості висвітлення аналітичного матеріалу;

4. дослідити жанрову своєрідність написання аналітичних жанрів;

Об'єктом дослідження  є висвітлення проблем аналітики  в журналі «Кореспондент».

 

Предметом дослідження є  аналітичні статті на шпальтах журналу «Кореспондент».

У процесі дослідження  застосовувалися такі методи: аналізу  й синтезу під час вироблення наукової концепції, порівняльно-історичний, структурно-типологічний.

Методологічна й теоретична основа дослідження. До розгляду проблем висвітлення аналітичних жанрів зверталися такі вчені, як А. Грабельников, В. Моісеєв, А. Москаленко, – вони дослідили історичні, теоретичні та практичні аспекти аналітичної журналістики, де невід'ємною частиною є аналітика в газеті (журналі).

Детальне вивчення отримали аналітичні жанри в таких науковців, як В. Здоровега, Г. Мельник, М. Кім, А. Тертичний, З. Смелкова та інші.

Наукова новизна полягає  в тому, що вперше було здійснено  аналіз аналітичних жанрів журналу «Кореспондент».

Практичне значення одержаних  результатів. Матеріали курсової роботи можуть бути використані під час  подальших наукових розробок, а також  при підготовці лекційних та практичних занять із курсу «Аналітичні жанри».

Структура роботи: курсова  робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг основної роботи –  35 сторінок. Список використаної літератури включає 14 найменувань. 

1. Аналітичний  жанр в газеті: поняття, принципи  створення, структура

 

1.1. Поняття жанру  у публіцистиці

 

Поява жанрів журналістики зумовлена історичними умовами розвитку журналістики, суспільною та політичною практикою. На думку теоретиків, причина виникнення жанрів – практична потреба суспільства, зокрема певних суспільно-політичних відносин.

У 90-ті рр. XX ст. відбулися  зміни в жанровій системі, які  вплинули на кожен жанр окремо. У цей час «переглянуто» жанрові межі, що призвело до того, що деякі жанри (звіт, інтерв’ю, репортаж) атрибутуються не лише як інформаційні та аналітичні. Крім того, переоцінено жанрові цінності: деякі жанри (наприклад, нарис) зникають з газетних шпальт та поступаються іншим. Розвиток нових інформаційних технологій спровокував уніфікацію жанрів. Поняття «жанр» витісняє поняття «текст».

На групу аналітичних  жанрів періодичної преси, яку раніше вважали найбільш консервативною за формою подання матеріалу, істотно вплинуло збільшення інформаційних джерел, насамперед з інтернету.

Жанри існують та розвиваються і за законами журналістської творчості, і творчо переосмислюються, виходячи з реалій конкретних історичних подій. «Жанр завжди і той, і не той, завжди старий і новий одночасно. Жанр відроджується і оновлюється на кожному етапі розвитку літератури і в кожному індивідуальному творі цього жанру» [1, 17–19]. Це стосується не лише жанрів літератури, а й журналістики.

Виходячи з того, що журналістські  публікації мають змістовно-формальні  характеристики, існує думка щодо стійких груп (типів) «однотонних» текстів, які називаються жанрами [6, 54]. Згідно з цим поглядом, можна говорити про «породжуючі моделі» журналістських текстів як про синонім поняття «жанр». Автор вважає, що саме усвідомлення «моделей», які об’єктивно виникли і є обов’язковими, призводить до суб’єктивно цілеспрямованого їхнього наслідування при підготовці нових текстів [6, 54].

В основу класифікації покладено  три типи відображення – фактографічний (емпіричний), дослідний (теоретичний), художньо-дослідний тощо. Кожен журналістський текст можна умовно віднести до дині кожної із виділених жанрових груп текстів. Так, стаття, рецензія, коментар і т. д. становлять групу аналітичних текстів. В основі утворення окремого жанру є перевага певного жанроутворювального фактора чи декількох факторів (наприклад, інтерв’ю виділяється за фактом фіксації діалогічної форми викладення матеріалу) [6, 59].

Журналістські тексти (або  жанри) класифікують відповідно до ункцій:

– інформаційні: замітка, звіт, інтерв’ю, інформаційна кореспонденція, бліц-опитування, запитання – відповідь, репортаж, некролог;

– аналітичні (дослідні): аналітичний  звіт, кореспонденція, інтерв’ю, бесіда, коментар, соціологічне резюме, анкета, моніторинг, рейтинг, рецензія, стаття, журналістське розслідування, огляд ЗМІ, прогноз, версія, експеримент, лист, сповідь, рекомендація (порада), аналітичний прес-реліз;

– художньо-публіцистичні (художньо-дослідні): нарис, фейлетон, памфлет, пародія, сатиричний коментар, життєва історія, легенда, епіграф, анекдот, гра [6, 54].

Оскільки журналістські  жанри змінюються, розширюються, збагачуються, то всередині самих жанрів з’являються відповідно до змісту, функцій і мети комунікативної ситуації нові різновиди жанрів, а саме:

− збагачення групи інформаційних  жанрів за рахунок появи інформаційних «родичів»: мінірецензія, міні-порада, міні-історія, бліц-портрет і т. д.;

− виникнення всередині  групи аналітичних жанрів нових  стійких груп, типів публікацій, об’єднаних чітким виявом окремих жанроутворювальних факторів (перш за все, методів зображення дійсності): експеримент, рейтинг, анкета, прогноз, версія і т. д.;

− поява нових жанрів у групі художньо-публіцистичних жанрів: життєва історія, легенда, анекдот, сатиричний коментар [6, 62].

Варто зазначити, що серед  лінгвістів немає єдиної думки щодо розвитку структури жанрів, що також зумовлює відсутність єдиної тенденції в ході пошуку істини [6, 63].

Жанр визначається як особлива форма організації життєвого  матеріалу, категорія історично конкретна, типологічна, гносеологічна, морфологічна, аксіологічна, творча [5, 4], тому вказується на те, що в сучасній пресі поняття «текст» витіснило поняття «жанр», і причиною цього є такі чинники:

− розкутість публіцистики, яка втратила директивність та ідеологічну  однобарвність;

− персоніфікація журналістики: автор перетворився із знеособленого ретранслятора на інтерпретатора інформації;

− робота сучасної журналістики в режимі діалогу з аудиторією.

Публіцистичний текст  обов’язково містить три компоненти:

− повідомлення про новину або проблему, яка виникла;

− фрагментарне чи ґрунтовне  осмислення ситуації;

− прийоми емоційного впливу на аудиторію (на логіко-понятійному  чи понятійно-образному рівні).

З огляду на названі компоненти структури публіцистичного тексту, пропонуємо таку класифікацію текстів, які з’являються в пресі:

− оперативно-новинні: замітка  у всіх її видах;

− оперативно-дослідні: інтерв’ю, репортажі, звіти;

− дослідно-новинні: кореспонденція, коментар (колонка), рецензія;

− дослідні: стаття, лист, огляд;

− дослідно-образні (художньо-публіцистичні): нарис, есе, фейлетон, памфлет [3, 15−16].

 

Сучасні теоретики журналістики пропонують різні підходи до класифікації жанрів преси.

Дотримуючись базового поділу жанрів на три типи, вони виробили таку класифікацію:

− інформаційні: репортаж (проблемний, пізнавальний, подієвий), інтерв’ю (монолог, діалог, бесіда), портретне інтерв’ю, анонс;

− аналітичні: кореспонденція, стаття (передова, теоретико-популярна, проблемно-публіцистична), публіцистичний коментар, рецензія, огляд, журналістське розслідування, лист;

− художньо-публіцистичні: фейлетон, памфлет, пародія [4, 17−24].

Щодо жанрової палітри  у журналістиці, то мова йде про  новини, інтерв’ю, оперативне коментування, репортерське розслідування, а також про публіцистику: анонімну, художню (есе, нарис) і сатиричну (фейлетон, памфлет, пародія, сатиричний коментар) [7].

Залежно від цілей впливу на читача, широти висвітлення реальності, глибини аналізу узагальнень, а також виразних і зображувальних засобів жанри журналістики поділяються на традиційні три види: інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні. Отже, журналістські жанри періодичної преси поділяються за своїми видами на:

− інформаційні: новина, замітка, інтерв’ю, (інтерв’ю-монолог, повідомлення, діалог, полілог, думка, замальовка, масове інтерв’ю, анкети), бесіда, репліка, репортаж (проблемний, пізнавальний, подієвий, фоторепортаж), звіт;

− аналітичні: кореспонденція (інформаційна, аналітична, постановча, кореспонденція-роздум), стаття та її підвиди (науково-популярна, проблемна (постановча), публіцистичний коментар), рецензія (літературна, театральна, музична, художня, кінорецензія), огляд (внутрішній, міжнародний, щотижневий, місячний, річний, інформаційний, аналітичний, огляд листів);

− художньо-публіцистичні: представлені нарисом (портретним, проблемним, науково-популярним), замальовкою, що відображають позитивні явища, а також сатиричними жанрами – фейлетоном та памфлетом [2, 18−33].

Такі різні погляди  ще раз підкреслюють необхідність жанру як «певної зі стійкими ознаками форми, що відображає соціальну дійсність та допомагає плідно працювати над матеріалом, відбором фактів, трактуванням явищ» [2, 17].

Важливо розуміти, що між  інформаційними, аналітичними та художньо-публіцистичними жанрами неможливо провести жорсткі межі, оскільки в ході підготовки матеріалу в тому чи іншому жанрі автор часто використовує елементи інших жанрів. Варто відзначити, що система журналістських жанрів постійно розвивається, трансформується та поповнюється новими різновидами матеріалів.

 

1.2. Поняття аналітики  та принципи створення аналітичних  жанрів

 

Журналістська аналітика  – широке, складне й суперечливе  явище. Будь-яке відображення не може обійтись без вичленування, виділення, відбору певних явищ, а це вже  початок аналізу. Він передбачає будь-якому мислительному процесу. Мислення фактами, яке домінує у  новинній журналістиці, не означає  відсутності аналітичного начала. І  навпаки, понятійне мислення у журналістиці, на відміну від понятійно-теоретичного, суто наукового, як правило, предметне, фактологічне [1, 21].

Поняття «аналіз» – метод  наукового дослідження шляхом розгляду окремих сторін, властивостей, складових  частин чого-небудь – не тільки лягло  в основу назви групи жанрів (аналітичні), але й обумовило їх особливості [2, 19].

Якщо ціль інформаційних  жанрів – оперативно повідомити про  той чи інший факт, подію, явище, то ціль аналітичних жанрів – не тільки повідомити читача, глядача або слухача про факт, зацікавити його подією, яка відбулася, але й розкрити «корінь», показати крім явища і його сутність. У цих жанрах основу становить осмислення проблеми (аналіз, міркування, ланцюг аргументів), причому автор залучає читача в однодумці, тобто в активні соратники самого процесу мислення.