Заселення північного причорноморя в період палеоліту

 

ВСТУП

 

Питанням появи людини у Північному Причорномор’ї почали цікавитись у ХХІ столітті, і згадується у «Археології Росії». Спробу відповісти на це питання робив Замятнін С.Н. у своїй доповіді, що була озвучена у 1949 році. Він вважав, що територія була місцем олюднення мавп. 

Вперше питання про  шлях і час залюднення  було поставлене Любіним В.П. у 1953 році. Він озвучив Кавказький шлях, у якому вбачав подібність пам’ятників (Вірменії, Південної Осетії і Чорноморського побережжя Кавказу - це шляхи у північному направлені Кубані, Дона і Волги, або у направлені Манича і Південноросійської рівнини-шляхи розселення шельських і ашельських людей.

Відкриття нових, більш давніх стоянок на території України, зокрема  стоянка біля с. Королеве дає можливість розглядати інший шлях заселення  Північного Причорномор’я зі сторони  Балкан та Центральної Європи. . На користь  цієї теорії свідчить відсутність природніх  перешкод; близькість до техніки розколювання і в типології виробів. Менш правдоподібне  пояснення рис подібності між  мустьєрськими пам'ятниками в межах  північної зони виключно конвергентних  причинами.

Серед інших теорій автохтона: так, Замятнін і Борисковський висловили  думку про те, що Північне Причорномор'я - приблизна територія олюднення  мавп.

Ще одна теорія, яка варта  уваги, але найменш правдоподібна-це участь у заселенні Північного Причорномор’я  міграційних процесів з Середньої  Азії. Теорію підтримував і розвивав Бадер О.Н.

Мета даної роботи полягає  у аналізі основних теорій заселення  Північного Причорномор’я.

Джерельну базу курсової роботи склали праці Бібікова С.М. та Гладиліна В.М., які присвятили цій темі багато досліджень.

Розділ 1

ТЕОРІЇ ЗАСЕЛЕННЯ  ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я

 

Насамперед визначимо, що ми розуміємо під географічним ареалом  «Північне Причорномор'я». У нинішніх географічних контурах територія, що тягнеться від гирла Дунаю через Крим і берега Азовського моря до узбережжя Кавказу. Під час потепління в період середнього і верхнього палеоліту ця територія була більш ширшою за рахунок значної частини нинішніх Чорного та Азовського морів: в кінці останнього льодовикового періоду поверхню води біля цих морів була на 55-65 м нижче нинішнього рівня, площа причорноморської низовини в 1,5 рази перевищувала її сучасні розміри¹. Територія первинного заселення людьми Північного Причорномор'я і прилеглих до нього регіонів, судячи з археологічних знахідок включала чотири регіони: Закарпаття та Верхньодніпровський регіон; Центрально-дніпровський регіон; Південний і Центральний Крим; Приазов'ї і пониззя Дону. Автори книги «Історія Криму» вважають, що «початкове освоєння території Криму зв'язується з приходом населення галькової культури з Кавказу або з інших регіонів².

Можна припустити, що освоєння Північного Причорномор'я в кінці  нижнього (раннього) палеоліту йшло двома потоками, які огинають Чорне  море, - з південного сходу (з району Кавказу) та південного заходу (через  Балкани і Прикарпаття).

Але також мають місце й інші гіпотези: виростання комплексів з близької, єдиної основи. Можна припустити, що в домустьєрський час з центральної Європи на російську рівнину або в Крим переселилися колективи - носії однієї або декількох близьких індустрій зі знаряддями середніх і великих розмірів, велика кількість двосторонніх форм порівняно нечисленна, не виключено, що памятки стали тією «материнською основою», з якої розвинулися типи індустрії мусьте: двостороннє на східноєвропейській рівнині. На це вказує подібність ознак індустрії на території європейської частини СРСР і мустьєрских пам'ятників в східній і центральній Європі. Також схожість між мікроіндустріями  східної та центральної Європи. Цікаво, що мікроіндустріі російської рівнини і Криму далеко не у всіх випадках можуть бути пояснені характером сировинного матеріалу, що був під рукою. Російська рівнина була заселена в цей час: від Уралу (на сході) до Карпат (захід) та від узбережжя Чорного моря до південних кордонів Дніпровського льодовиків. А Борисковський вважає, що заселення починається з шельської епохи давнього палеоліту південній області України подібно Закавказзю заселена давніми людьми. Після,  розселилися далі на північ (свідчать пам’ятники). Так, Замятнін і Борисковський висловили думку про те, що Північне Причорномор'я - приблизна територія олюднення мавп, тобто автохтонна гіпотеза. Найменш правдоподібна роль в процесі розселення в Східній Європі середньоазіатського вогнища. Хоча і Бадер О.Н. надавав йому значення ³ . Вони занадто відмінні між собою.

 

1.1 Кавказький  шлях заселення. Питання про можливість заселення північного Причорномор'я з боку Кавказу вперше поставили в 1953 році Любін В.П. Так, він запропонував кавказький шлях (пам'ятники Вірменії, Південної-Осетії і Чорноморського узбережжя Кавказу - це шлях в північному направлені: Кубані, Дону і Волги) або в напрямі Манич і південноросійської рівнини «шляху розселення шельских і ашельських людей». Цю ідея підтримали Бадер О.Н. і Бібіков С.М. Відповідно до точки зору Бібікова, поява людини відноситься до мустьєрської епохи⁴. Ґрунтується на тому, що відсутність на російській рівнині і в Криму домустьерських пам'ятників, але широке розповсюдження їх в кавказьких регіонах.  Він стверджує, що саме Кавказу був тим основним резервуаром, звідки йшло розселення ранніх палеолітичних культур в південну половину Східної Європи⁵. На користь цієї гіпотези можна назвати близькість інвентарю та єдиний культурно-історичний пласт. Освоєння нових районів викликано тиском надлишку населення на продуктивні сили (виснаження мисливських угідь, збільшення чисельності населення, а також скорочення придатних для проживання територій внаслідок опускання снігової лінії в гірських районах в епоху заледеніння). Бібіков не заперечував і інших можливих напрямів⁶ . «Судячи по щільності мустьерских пам'ятників в Румунії, Болгарії та Угорщині - вони могли з'явиться центрами»⁷. Бібіков розглядає питання про час і шляхи першого заселення в Європі на широкому історичному і палеографічних тлі. Однак, як відгук Формозова О.О.- «гіпотеза слабо обґрунтовується»⁸. І критика від Борисковського П.І. і Праслова М.Д.⁹. Проблема полягає в тому, що Бібіков вважає, що на цій території-відсутність пам'ятників, що передують мустьєрській епосі. У 1946-1947 Борисковським П.І. на лівому березі Дністра у с. Лука-Врублевецька (Кам'янець - Подільській) знайдені крем'яні вироби, що відносяться до шельської і ашельської епох. Це було підтверджено і іншими дослідниками¹⁰. Однак, Бібіков не згадав про знахідки у Лука-Врублевецька. У 1930-х рр.. Євсєєв В.М. в балці Казенної на правому березі р.. Кринки ст. Амросієвка знаходить «чудове ашельське рубило»¹¹. Бібіков же вважає, що це мустьєрське. 1952 року Горецький Г.І. знаходить в низов'ях Північного Дінця археологічні вироби. Ґрунтуючись на геологічних даних, вік визначений в межах міндельріського льодовикового періоду і пов'язував з проблемою розселення¹². Бібіков зараховує їх до мустьєрської епохи. Громов В.І. біля станції Бессергеновка на Азовському Узбережжя знаходить бессергеновскій відщеп. Вік якого датується як «давньопалеолітичний, домустьерський»¹³. Також виявлений Горецьким Г.І. і вивчений Прасловим М.Д. в низов'ях Північного Дінця недалеко від Хутора Михайлівського численні крем'яні вироби датується домустьерською епохою¹⁴. Анісюткін Н.К. в Середньому Подністров'ї (Кішлянскій Яр) і Станко В.Н. в Одеській області, комплекс домустьєрський в Закарпатті між Виноградовим і Хустом (Королево, Рокосово)¹⁵. Достовірність даних встановлена типологічно і на підставі стратиграфічних спостережень і фауни. Так, спростовується висновок про відносно пізнє мустьє - час заселення людиною південної половини Східної Європи.

Територія була заселена на пізньому етапі ашельського часу, а можливо і раніше. Такий висновок зроблено у спільній статті Борисковського П.І. і Праслова М.Д.: немає підстави стверджувати, що у мустьєрського населення не було місцевих попередників. Північне Причорномор'я, а можливо і середнє Придніпров'я входило в область поширення найдавніших мавпоподібних людей. Цілком імовірно місцеве походження мустьєрського населення цих територій¹⁶. Пізніше, Бібіков врахував ці доводи, але як і раніше генетично пов'язуючи мустьєрські пам'ятники Російської рівнини і Криму і Кавказу «морфологічною близькістю крем'яного інвентарю»¹⁷. Однак, це не достатньо обґрунтовано. За Формозовим О.О. це всього лише збіг, а гостроконечники досить різні за технікою¹⁸. Але й немає підстав наполягати на «ізольованості східноєвропейської області від західної і південноєвропейської області. Так, мустьєрські пам'ятники у Східній Європі вже не виступають як однакові комплекси крем'яного інвентарю, а по істотним ознаками в обробці кременю розрізняються по ареалам, що відображає властиві етнографічні традиції¹⁹. З'являється питання чи продовжувати наполягати на заселенні Східної Європи мустьерцями з області Кавказу так як намічаються інші шляхи проникнення носіїв мустьє²⁰. Міграція населення в південну половину Східної Європи з області Кавказу в більш пізній час може розглядатися як проникнення інших колективів на вже освоєну людиною територію, а не спочатку її заселення²¹. А Любін В.П. датує цей період як пізній ашель²². Можливо, варто повернутися до гіпотези Любіна В.П. про заселення європейської частини СРСР з області Кавказу на етапі шель-ашель.

 

1.2. Балканська  теорія заселення. Найдавніші сліди життєдіяльності людей на теренах України належать до ранньоашельської епохи. Ще кілька десятиліть тому вважалося, що витоки первісних міграцій на її простори слід шукати на південному сході (у Кавказькому регіоні). Однак дослідження багатошарової стоянки біля с. Королеве в Закарпатті, найнижчий шар якої датується часом гюнцького зледеніння (близько 1 млн років тому), істотно змінили ці уявлення (Гладилін В.). Так, колекція ранньоашельських знахідок з Королеве, яка включає чопери, примітивні ручні рубила, різаки тощо, виготовлені з місцевої вулканічної породи, знаходить аналогії серед палеолітичних знарядь Передньої Азії (Убейдія) та Чехії (Бечов). Всього вченим на території України відомо близько ЗО подібних стоянок. На стоянках виявлено знаряддя праці, котрі виготовлялися з каменю. Серед них найважливіше місце належало ручним рубилам, що виконували функції сокири, кайла, метального каменю.

Це підводить  до висновку про те, що шляхи первинного заселення території України  проходили через Балкани та Центральну Європу. Освоєння людиною українських  теренів тривало і в наступну історичну епоху: в Закарпатті, Прикарпатті, Поліссі, Наддніпрянщині, Північно-Західному  Причорномор’ї, Криму, Донбасі, Приазов’ї  відомо кілька сотень мустьєрських місцезнаходжень. Деякі з них склалися на місцевій ашельській основі, інші пов’язані  з черговими хвилями міграцій, що відбулися вже в мустьєрський час (Станко В.). Думка про заселення Російської рівнини і Криму з середньої Європи висловлена ​​в 1966 році, в рукописі в розділі «ранній палеоліт» в «Археологія Української РСР»²³. Так як це один з найдавніших осередків раннєпалеолітичних культур в Євразії (пам'ятники ашельської, шельськоїі і мустьерских епох). Знахідка поблизу Гельдерберга – щелепи викопного людини, які молодше яванських пітекантропів і давніше від синантропів²⁴.

Центральна Європа, можливо, була заселена раніше Кавказу. На користь  цієї теорії свідчить відсутність природніх  перешкод; близькість до техніки розколювання і в типології виробів. Це можна  пояснити, по-перше, як переселення  з Центральної Європи на російську  рівнину і Крим і навпаки; по-друге, як наявність зв'язків і по-третє, як виростання індустрії східної  та центральної Європи з єдиного (близького) центру. Ряд пам'ятників мусьте (с. Балка звичайного в Подністров'ї та Криму²⁵. Так, заселення Криму з заходу і південного заходу було полегшено завдяки існуванню в мустьєрську епоху сухопутного моста, що з’єднувало  Кримський півострів. тяжіння пам'яток Криму (Бахчисарайська, Холодна Балка) до комплексів Молдови, Румунії та Болгарії однозначно. Але, може це просто в результаті зв'язків між ними - виростання кримських пам'ятників з місцевої, домустьєрської культури.

Менш правдоподібне пояснення  рис подібності між мустьєрськими  пам'ятниками в межах північної  зони виключно конвергентних причинами. Судячи за морфологічними ознаками знахідок в Закарпатті, близьких таким же знахідкам Близького Сходу (Убейд) і сусідній Чехії (Бечов), можна припустити, що саме через ці території і проміжні Балкани пролягали шляхи первісного заселення України найдавніими  людьми з далекої прабатьківщини  в Африці.

 

¹ Давня icтоpiя України. Т. 1. Первicне суспiльство. – К., 1997. – С. 241.

² История Крыма с древнейших времен до наших дней. – Симферополь, 2005. –  

  С. 4.

³ Бадер О.Н. Проблема найдавнішого заселення північної Європи людиною -  

  тези доповідей на засіданнях, присвячених підсумкам польових досліджень у

  1967 році//Археологічний Пленіум в Москві. –М., 1968. – С.10-17

⁴ Бібіков С.Н. Про південні шляхи заселення Східної Європи в епоху давнього

  палеоліту. Четвертинний період // СА. – К. – 1961. – Вип.13-15. – С. 339-363.

⁵ Там само. – С. 361 – 362.

⁶ Бадер О.Н. Проблема найдавнішого заселення північної Європи людиною –

  тези доповідей на засіданнях, присвячених підсумкам польових досліджень у

  1967 році//Археологічний Пленіум в Москві. –М., 1968. – С.20-24

⁷ Бібіков С.М. Деякі питання заселення Східної Європи в епоху палеоліту//СА. –

  К.,1959. –С.19-28.

⁸ Формозов А. Кам'яний вік і енеоліт Прикубання. – М., 1965. – С. 41.

⁹ Праслов М.Д.. Ранній палеоліт північно-східного Приазов'я і Нижнього Дона.

  – Л., 1968. – С. 60-63; Гладилін В.М. Ранній палеоліт// Археологія УРСР. –К.,

 1971. –С.39

¹⁰ Гладилин В.Н. Проблемы раннего палеолита Восточной Европы. –К.,1976. –

 С.231.

¹¹Замяткін С.М. Про виникнення локальних відмінностей у культурі

   палеолітичного періоду// Праці інституту етнографії АН СРСР. –М.,1951. – т  

    ХІV. – С.102.

¹² Горецкій Г.І. Сліди палеоліту і мезоліту в Нижньому Поділля // СА. – М.-Л.,

   1952. – Вип. XVI. – С. 307-312.

¹³ Замяткін С.М. До визначення крем'яного відщепи з мендельрісської товщі

    Азовського узбережжя//Праці Секції АІЧПЕ. –М.-Л.,1937. – Вип I. С. 48-51.

¹⁴ Праслов М.Д.. Ранній палеоліт північно-східного Приазов'я і нижнього дона.

   – Л., 1968. – С.68.

¹⁵ Гладилін В.М., Смирнов С.В. Перший рік робіт закарпатської палеолітичної

   Експедиції//Археологічне Дослідження на Україні в 1969р. –К., 1972. – Вип.

   ІV. – С.11-16

¹⁶ Борисковский П.І.і Праслов М.Д. Палеоліт басейну Дніпра і Приазов'я // РАІ.

   –вип. М.-Л., 1964. – С.8

¹⁷ Бібіков С.Н. Про південні шляхи заселення Східної Європи в епоху давнього

   палеоліту. Четвертинний період // СА. – К. – 1961. – Вип.13-15. – С. 321-328.

¹⁸ Формозов О.О. Стоянка Старосілля і її місце в палеоліті //МІА . – М.-Л., 1958.

   – С. 110

¹⁹ Бібіков С.М. До 50-річчя археологічної науки на Україні. –К., 1968. Т. ХХІ. –

   С. 8

²⁰ Гладилин В.Н. Проблемы раннего палеолита Восточной Европы. –К.,1976. –