Вища рада юстиції України: порядок формування, склад, основні функції та повноваження

Щодо відповідальності члена Ради за посадою, то як наголошується в поданні, суперечать ст.131 Конституції положення абз.2 п.8 та ч.1 ст.18 закону, згідно з яким у разі порушення присяги особою, яка входить до складу Вищої ради юстиції за посадою, Рада приймає і надсилає до органу, який її обрав чи призначив, рішення щодо доцільності продовження такою особою її повноважень. Адже Основний Закон не передбачає можливості ініціювання Радою питання щодо доцільності продовження повноважень Головою Верховного Суду, Міністром юстиції та Генеральним прокурором, які входять до її складу за посадою.

Сама Рада не може притягнути зазначених посадових осіб до відповідальності за порушення присяги, і тому цілком логічно, що законом вона наділена правом прийняти відповідне рішення і направити його до органу, який обрав чи призначив таку особу [18; с.2].

Вища рада юстиції – не просто державний колегіальний орган, який покликаний допомагати державі у ретельному відборі висококваліфікованих  кадрів на посади суддів, їх тестуванні та перевірці і т.п. Це орган, що колегіально вирішує питання як призначення на посаду, так і зняття з неї малопрофесійних та недалекоглядних представників судової влади, прокурорського нагляду. Він діє на основі Конституції України, закону “Про Вищу раду юстиції”, Регламенту Вищої ради юстиції, в яких закріплено основні положення не лише діяльності, а й правового статусу посадових осіб даного органу, але і їх повноважень.

Що стосується складу Ради, то в Основному законі зазначено кількість осіб та їх повноваження. Окремими статтями законодавства визначені вікові рамки та основні вимоги до претендента на таку посаду як – член Вищої ради юстиції.

Вся діяльність Вищої ради юстиції спрямована на утвердження в суддівських лавах чесності й справедливості.

 ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ТА ПОВНОВАЖЕННЯ НОВОГО КОНСТИТУЦІЙНОГО ОРГАНУ – ВИЩОЇ РАДИ ЮСТИЦІЇ

Вища рада юстиції є колегіальним і незалежним органом. Вона відповідальна за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя. Вища рада юстиції — єдиний орган, якому Конституцією України надано право відкривати дисциплінарне провадження щодо Голови, заступників Голови, суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів. Зазначені посадові особи можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності за порушення, присяги та з підстав, передбачених Законом України “Про статус суддів” [14;с.2].

Основним принципом організації та функціонування державного апарату має бути принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Даний принцип закріплено у ст.6 Конституції і він є визначальним, з огляду на те, що єдина державна влада здійснюється законодавчими, виконавчими та судовими органами влади, що організовує їх спільну діяльність на основі взаємозалежності та взаємодії щодо реалізації єдиної державної влади в Україні. Отже, основна ідея принципу поділу влади полягає не в самому виокремленні “гілок” державної влади та розмежуванні їх функцій, а у запобіганні цілковитому зосередженню всієї суспільної влади в руках однієї політичної сили. Так, В.Авер'янов вважає, що зміст “розподілу влади” доцільно тлумачити як констатацію того факту, що державна влада реалізується через певні види державних органів.

Вища рада юстиції за змістом, деякими функціями та напрямом діяльності у якійсь мірі є контрольно-наглядовим органом (на зразок прокуратури, державних інспекцій тощо), статус яких визначається специфікою їх прав та обов'язків [5; с.10]. В межах своєї компетенції цей орган здійснює дисциплінарні функції, приймаючи рішення стосовно порушень суддями й прокурорами вимог щодо несумісності. Отже, ВРЮ — це конституційний дорадчий (узгоджувальний) орган, який формують за принципом представництва [17; с.152].

Передбачена законом компетенція Вищої ради юстиції обумовлює використання у її діяльності різноманітних форм і методів. І.Назаров з огляду на обсяг виконуваних функцій відмічає проведення Вищою радою юстиції діяльності у правозастосовчій, інтерпретаційній і контрольно-наглядовій формах. Це міркування автора не може бути повністю підтримано. Діяльність у інтерпретаційній формі є складовою частиною процесу правозастосування і не пов'язана з офіційним тлумаченням норм права як функцією державного органу. Воно здійснюється виключно Конституційним Судом України. Крім того, Вища рада юстиції під час реалізації контрольних повноважень також не проводить контрольно-наглядової діяльності. Організаційно-правові форми діяльності Вищої ради юстиції треба розуміти через функції, які нею виконуються при здійсненні державного управління формуванням судового корпусу. Вища рада юстиції діє у таких правових формах управління: формування судового корпусу (призначення та звільнення суддів); розгляд скарг і прийняття рішень стосовно порушення суддями і прокурорами вимог несумісності їх посади з іншою діяльністю; розгляд скарг суддів та прокурорів на рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності; здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих суддів [8; с.94]. Крім того, Вища рада юстиції є апеляційною інстанцією у системі дисциплінарного провадження суддів апеляційних та місцевих судів і прокурорів усіх рівнів. Вона має забезпечити гарантію незалежності суддів у здійсненні правосуддя від можливого, тиску з боку інших гілок влади або посадових осіб. Виконати ці та інші функції самим лише складом Вищої ради юстиції (20 членами) без апарату практично неможливо. Цілком виправданим є те, що організація та інформаційне забезпечення діяльності Вищої ради юстиції відповідно до розділу V Закону “Про Вишу раду юстиції” здійснює апарат Вищої ради юстиції (секретаріат).

Таким чином, Вища рада юстиції належить до кола державних органів, місце яких визначено їх контрольно-наглядовими повноваженнями та конституційним статусом серед інших органів держави, зокрема міністерств, відомств, контролюючих і правоохоронних органів.

Вища рада юстиції цілеспрямовано впливає на такий важливий суспільний процес, як формування суддівського корпусу й забезпечення правосуддя. Отже опосередковано ВРЮ впливає на правосуддя, на формування системи судочинства [17; с.153].

Згідно зі ст. 131 розділу 8 в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить: 1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; 2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; 3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів [20; с.131]. Тобто Вищій раді юстиції Конституцією України надано право приймати рішення стосовно порушення прокурорами вимог щодо несумісності, але вона не наділена правом розглядати такі питання стосовно прокурорів з власною ініціативою. Законом не передбачена обов'язковість виконання подання Вищої ради юстиції щодо несумісності посади судді або прокурора із заняттям іншою діяльністю. Відповідно до частини другої ст.46 Закону обов'язковим для негайного виконання відповідними керівниками прокуратури є не подання, а рішення Вищої ради юстиції. Зміст п.2 ч.2. ст. ЗЗ щодо співвідношення прийнятого рішення і подання уявляється не досить чітким і навіть суперечливим [5; с.10].

Вища рада юстиції приймає такі акти: подання, рішення й ухвали. Подання приймають із питань призначення суддів і про звільнення суддів з посади. Рішення приймають стосовно порушення вимоги щодо несумісності, про дисциплінарну відповідальність, за скаргою на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Ухвали — процедурний акт, його приймають під час відкриття дисциплінарного провадження та під час відкриття провадження щодо вимог законодавства про несумісність. За відмови в поданні про призначення на посаду також приймають рішення, а не ухвалу. За невиконання або несвоєчасне виконання актів Вищої ради юстиції, а також за ухилення від подання або порушення строків подання витребуваних матеріалів або документів посадові особи несуть відповідальність за законом.

Як і будь-який інший орган держави, ВРЮ має свій апарат (секретаріат), функції якого полягають у забезпеченні діяльності Вищої ради юстиції, яка є похідною (організаційно залежною) інституцією щодо носіїв судової влади — судів і суддів, без яких її наявність неможлива. Отже, діяльність ВРЮ мають забезпечувати кваліфікаційні комісії суддів, кадрові підрозділи органів прокуратури, суди, підприємства, установи й організації громадян та їх об'єднань [17; с.154].

Статтею 128 Конституції України Президенту України надано право на перше призначення на посаду професійного судді, а Верховній Раді України — на обрання всіх інших суддів безстроково. Частиною четвертою статті 126 Основного Закону передбачено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив. Водночас Конституцією України встановлений особливий порядок призначення професійних суддів на посади і звільнення їх з посад. Він передбачає, що для прийняття відповідного акта стосовно судді Президентом України або Верховною Радою України необхідно, щоб Вища рада юстиції, згідно з пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України “Про Вищу раду юстиції” внесла подання про призначення судді на посаду або звільнення судді з посади. Повноваження Вищої ради юстиції щодо внесення таких подань конкретизовані у статтях 3, 29, 31, 37 Закону України “Про Вищу раду юстиції” [16; с.71-72].

На перший погляд, акти Вищої ради юстиції не є актами державного управління, а лише сприяють прийняттю зазначеними суб'єктами відповідних рішень. Водночас компетенція Вищої ради юстиції у цьому питанні не зводиться лише до виконання нарадчої функції, оскільки Рада є тим органом, який остаточно перевіряє дані і кваліфікаційний рівень кандидата на посаду судді, відомості та матеріали, що дають підстави звільнити його з посади, тощо. Акти Вищої ради юстиції можна віднести до специфічних актів державного управління [7;с.19].

Вона здійснює діяльність з формування висококваліфікованого суддівського корпусу та прийняття рішень про порушення суддями та прокурорами вимог щодо несумісності та їх дисциплінарної відповідальності. Функціонально цей орган пов'язаний з усіма гілками влади.

Спроби реформування Вищої ради юстиції України здійснювались неодноразово з самого початку її роботи. Пропозиції щодо реформування стосувались різних сфер її діяльності, а саме: розширення повноважень Вищої ради юстиції щодо призначення суддів на посади; передачі функцій кваліфікаційної комісії із добору кадрів та приймання кваліфікаційного іспиту Вищою радою юстиції; збільшення кількості членів Вищої ради юстиції, які представляють суддівський корпус; утворення судової інспекції для розгляду скарг громадян, посадових осіб та звернень депутатів, що надходять до Вищої ради юстиції тощо.

На думку В.Молдована, контрольно-наглядові повноваження Вищої ради юстиції не є внутрішніми та організаційно-правовими повноваженнями, пов'язаними з управлінням своєю системою, що типове для діяльності Верховної Ради України, судової та прокурорських систем, оскільки: Вища рада юстиції не є органом судової влади, а здійснює фактично функції щодо нагляду за дотриманням суддями присяги, керує процесом їх призначення та звільнення, може самостійно накладати та скасовувати дисциплінарні стягнення; Вища рада юстиції не належить до системи органів прокуратури, проте вирішує питання несумісності посади прокурора із зайняттям іншою діяльністю (рішення про несумісність є обов'язковим для негайного виконання відповідними керівниками прокуратури, яким воно направляється), розглядає скарги прокурорів на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності та може імперативно скасувати відповідне рішення органів прокуратури і закрити дисциплінарне провадження [7;с.19].

Серед основних міжнародних актів, які врегульовують положення про утворення та діяльність органів, аналогічних Вищій раді юстиції, можна відзначити: Європейську Конвенцію про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 р., Всесвітню хартію суддів, схвалену 17 листопада 1999 р., Рекомендації №К(94)12 Комітету міністрів державам-членам “Про незалежність, дієвість та роль суддів”, ухвалені Комітетом міністрів 13 жовтня 1994 .

Так, серед основних вимог, що зазначені у Рекомендації №К(94)12, вирізняються наступні: всі рішення щодо професійної кар'єри суддів повинні ґрунтуватись на об'єктивних критеріях; як обрання, так і кар'єра суддів мають базуватись на заслугах, з урахуванням їх кваліфікації, чесності, здібностей та результатів їх праці; орган, уповноважений приймати рішення щодо обрання і кар'єри суддів, повинен бути незалежним від уряду та адміністрації; для гарантування незалежності цьому органу мають бути запроваджені, наприклад, такі положення, як призначення його членів судовою владою, а також, щоб сам орган самостійно приймав рішення про власні правила і процедури; якщо законодавство країни дозволяє уряду брати участь у формуванні суддівського корпусу, то необхідно гарантувати неможливість впливу інших факторів, ніж об'єктивно визначених, шляхом створення спеціального незалежного органу, від якого уряд отримує рекомендації щодо кандидатів на посади суддів.

Таким чином, організаційно-правові форми діяльності Вищої ради юстиції необхідно класифікувати за наступними критеріями: по відношенню до механізму правового регулювання — діяльність щодо прийняття, видання та застосування правових норм; за правовими наслідками: правова, організаційно-правова та організаційно не правова діяльність; з точки зору наявності елементів управління: управлінська діяльність та допоміжна (вчинення юридично значимих дій); за напрямами: діяльність з внесення подань про призначення або про звільнення суддів з посад; вирішення питань про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; здійснення дисциплінарного провадження, розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності; внутрішньоорганізаційна діяльність тощо.

Необхідно зазначити, що наведені критерії класифікації форм діяльності Вищої ради юстиції певною мірою є умовними. Це може бути проілюстровано на такому прикладі: діяльність Вищої ради юстиції щодо застосування норм права водночас є формою діяльності, здійснюваною в рамках механізму правового регулювання, а організаційна робота може передбачати й прийняття правових актів [8; с.95].

Україна прямує до інтеграції з європейськими країнами. Багато цивілізованих країн мають такий закон або кодекс щодо професійної етики суддів. До Верховної Ради України декілька разів вносилися такі законопроекти, але з різних причин не знаходили підтримки у депутатському корпусі. Застосовуючи методологію та норми адміністративного права, можливо, на нашу думку, встановити, що згідно із закріпленими у Конституції України повноваженнями Вища рада юстиції здійснює виконавчо-розпорядчі повноваження у сфері організації діяльності судової влади України, а також дисциплінарної відповідальності прокурорів.