Вища рада юстиції України: порядок формування, склад, основні функції та повноваження

Цікава сама природа такого органу, як ВРЮ. З одного боку – це конституційний орган з належною компетенцією, яка визначається ст.131 Основного закону, так і в спеціальному Законі “Про Вищу раду юстиції”. З іншого – у жодному із правових актів він не названий державним органом [6;с.6] За чинним законодавством Вища рада юстиції є самостійним державним органом у системі органів державної влади України, який працює на постійній основі, і в цьому принципова різниця порівняно зі статусом кваліфікаційних комісій, які, відповідно до статей 73, 74 Закону України “Про судоустрій України” є постійно діючим органом у системі судоустрою України [10;с.27-28]. ВРЮ – державний орган, що є юридичною особою, в складі якого функціонує апарат, який складається з державних службовців. І керівник цього органу, й інші посадові особи займають посади відповідно встановленому порядку вступу на державну службу, працювати у ВРЮ на постійній основі, з відповідними обмеженнями стосовно занять іншими видами діяльності та роботи за сумісництвом. В іншому випадку вони не можуть мати повноважень щодо здійснення організаційно-розпорядчих функцій.

Днем створення ВРЮ є 15 січня 1998 року, коли Верховна Рада України прийняла Закон України “Про Вищу раду юстиції”, але члени ВРЮ та працівники Секретаріату ВРЮ своїм святом вважають 31 березня, бо саме цього дня 1998 року ВРЮ розпочала свою діяльність [2;с.6]. Організаційно-правові форми діяльності щодо забезпечення процесу формування корпусу суддів є основними для Вищої ради юстиції. Проте Раді, як і будь-якій іншій організації, притаманно здійснення й внутрішньої організаційної діяльності. Організаційна робота — це специфічна форма управлінської діяльності, яка безперервно опосередковує процес практичного виконання функцій управління, має на меті підтримання власної структури певної соціальної системи та не потребує вчинення юридично значимих дій заздалегідь визначеного виду.

Тлумачний словник В.Даля виражає організацію роботи як дії щодо устрою, складання, створення. В юридичній науці під організацією роботи розуміють вибір форм і методів, необхідних для досягнення мети найвигіднішим шляхом, послідовне здійснення керівництва й управління.

Отже, як і будь-який державний орган, Вища рада юстиції здійснює свою діяльність у певних організаційно-правових формах з дотриманням відповідних принципів [8;с.93-94].

Сучасний розвиток українського суспільства потребує не ізольованості, а відкритості, тому Вища рада юстиції йде шляхом встановлення міжнародних зв'язків з метою використання теоретичних та практичних здобутків інших країн світу в царині забезпечення незалежності судової влади та формуванні високопрофесійного судового корпусу.

Опираючись на досвід роботи, можна стверджувати, що Вища рада юстиції є важливою і необхідною ланкою механізму демократичного суспільства забезпечення відбору кандидатів на посади суддів на якісно новому рівні. У той же час це інструмент руйнування елементів корпоративності при вирішенні питань формування суддівського корпусу. Отже, Вища рада юстиції є конституційним, адміністративним, самоврядним, незалежним та колегіальним державним органом управління, спеціальна юрисдикція якого реалізується у сфері організації, формування і підтримки на високому рівні професійного суддівського корпусу, а також дисциплінарної відповідальності прокурорів.

СКЛАД ТА ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ КОЛЕГІАЛЬНОГО ДЕРЖАВНОГО ОРГАНУ СПЕЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

Важливим кроком на шляху здійснення судово-правової реформи, побудови сучасної судової системи, забезпечення функціонування незалежної судової влади, є створення в Україні конституційного органу держави – Вищої ради юстиції. 
        Основне її призначення – це разом з іншими державними інститутами формувати високопрофесійний суддівський корпус, здатний кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі. 
        За своїм статусом Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, а за порядком утворення та діяльності – демократичним [1; с.1]. Кожний з державних органів утворюється у відповідності з притаманною лише йому процедурою та залежно від власного правового статусу, здійснюючи властиві тільки для нього завдання та функції, що делеговані державою. Для здійснення зазначених завдань та функцій держава наділяє державні органи державно-владними повноваженнями, які закріплюються в нормативних актах. За допомогою цих повноважень визначаються конкретні сфери суспільних відносин, у межах яких вони вправі реалізовувати надані їм права, приймати відповідні акти, що є обов'язковими до виконання підпорядкованими органами, службовими особами і громадянами, а також здійснювати контроль за їх виконанням. Державно-владні повноваження, що закріплюються у компетенції відповідних державних органів, визначаються на підставі встановлених законом чи іншим правовим актом предметів відання, прав і обов'язків, необхідних для виконання їхньої діяльності. Конституційний склад Вищої ради юстиції — 20 членів. Враховуючи специфічні повноваження та завдання Ради, вона формується не тільки трьома гілками влади — законодавчою, виконавчою та судовою, а й прокурорською системою та інститутами громадянського суспільства — адвокатурою, навчальними і науковими юридичними колами [14; с.2].

До Вищої ради юстиції України відповідно до ст. 5 Закону “Про Вищу раду юстиції”: “Верховна Рада України, Президент, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають по три члени, всеукраїнська конференція працівників прокуратури — двох членів. До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, міністр юстиції, Генеральний прокурор України” [12; с.121]. Таким чином, Вища рада юстиції є тим органом, який включає до свого складу не тільки представників різних гілок влади, а й юридично освічених осіб, адвокатів, науковців, тобто представників громадськості. І це є визначальним при розумінні статусу Вищої ради юстиції у системі гілок влади. Рада — це представницький, радний державний орган, побудований на підставі об'єднання юридично освічених осіб, які є представниками інтересів різних юридичних кіл, з метою безпосередньої участі у формуванні та підтриманні на відповідному рівні високопрофесійного суддівського корпусу України [7;с.18].

На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, не молодший 35 років і не старший 65 років, який проживає в Україні не менше 10 останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше 10 років (ст.6 Закону) [19;с.1]. Що стосується нижньої вікової межі (35 років), то вона обумовлена необхідністю забезпечити відповідний життєвий і професійний досвід, який би дозволив члену ВРЮ належним чином виконувати свої повноваження. Адже мова йде фактично про можливості здійснювати правову оцінку діяльності суду. У цьому розумінні ВРЮ є “судом над судом”. Очевидно, що якщо порівнювати професійний рівень 35-річного юриста із професійним рівнем 25-річного, то рівень першого, враховуючи досвід роботи, застосування норм права безумовно вищий.

Члени Вищої ради юстиції призначаються парламентом України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Президент України видає указ про призначення членів Вищої ради юстиції. Закон “Про Вищу раду юстиції” детально регламентує порядок висування кандидатур на посади її членів від з'їзду суддів України, з'їзду адвокатів, з'їзду представників вищих юридичних навчальних закладів та наукових установ (ст.ст. 8-13 Закону). Висування кандидатів для призначення членами Вищої ради юстиції і голосування на всеукраїнській конференції працівників прокуратури здійснюється в порядку, передбаченому ст.13 Закону “Про Вищу раду юстиції”. Всі ці з'їзди і всеукраїнська конференція працівників прокуратури з метою призначення членів Вищої ради юстиції повинні проводитись не пізніше ніж за один місяць до закінчення повноважень відповідних її членів [19; с.1].

Враховуючи особливе значення цього конституційного органу для ефективного функціонування судової гілки влади, порядок його формування повинен мати чітке законодавче закріплення та дотримуватися усіма суб'єктами, які беруть участь в обранні (призначенні) членів Вищої ради юстиції. На сьогодні це питання потребує особливої уваги, оскільки на практиці з'явилися прецеденти дострокового припинення повноважень членів Вищої ради юстиції, що вимагає правового аналізу. Що ж стосується причин, через які члени Вищої ради юстиції від парламенту важко обираються, то Олексій Ющик відповідає на це питання достатньо відверто: “Справа в тому, що членами ВРЮ хочуть стати в більшості своїй народні депутати, а через політичну неструктурованість парламенту депутати депутатів обирають будь-куди з дуже не великим бажанням, дуже яскраво ми це побачили на зразку обрання членів Конституційного Суду”.

Незалежність суддів може бути забезпечена Вищою радою лише за умови, що на її членів не буде тиску з боку політичної влади. І Конституція України, і Закон України “Про Вищу раду юстиції” певною мірою встановлюють такий захист. Зокрема, за ч.3 ст.6 Закону вплив у будь-який спосіб на членів Ради юстиції забороняється. Необхідно лише виконувати ці норми.

Закон України “Про державну службу” чітко дає поняття суб'єктів — службових осіб, дія чи бездіяльність яких може бути оскаржена у суді. Так, згідно зі ст. 2 Закону “Посада — це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень”. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. Згідно зі ст. 19 Закону України “Про Вишу раду юстиції” посадовими особами Вищої ради юстиції є Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, які працюють на постійній основі. Інші члени Вищої ради юстиції здійснюють повноваження на громадських засадах і не є посадовими особами цього органу, тобто не працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі, на них не покладено визначене коло службових повноважень, вони не виконують організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій у Вищій раді юстиції [9;с.89-90].

Член Ради, крім повноважень, визначених Законом України “Про Вищу раду юстиції”, має право: вести особистий прийом громадян; брати участь у засіданні секції, до складу якої він не входить, без права голосування; вносити пропозиції щодо удосконалення роботи Ради, її секретаріату; за згодою Голови Ради залучати працівників структурних підрозділів секретаріату для підготовки питань, що виносяться на розгляд Ради; вносити пропозиції щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників структурних підрозділів секретаріату; відмовитися від проведення перевірки пропозиції якщо він прямо чи побічно перебуває у стосунках з суддею, стосовно якого повинна здійснюватись перевірка, або причетний до справ, у розгляді яких брав участь цей суддя чи які суд під його головуванням розглядає у даний час; ініціювати скликання засідання Ради з розгляду питань, що належать до її повноважень, в порядку, передбаченому пунктом 2 §2.1. Регламенту;здійснювати інші повноваження відповідно до Регламенту Вищої ради юстиції.

Повноваження члена Вищої ради юстиції припиняється у разі: закінчення терміну, на який його призначено; набрання законної сили обвинувальним щодо нього вироком суду; втрати ним громадянства України; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; визнання його судом недієздатним або обмежено дієздатним; подання ним за власним бажанням заяви про припинення повноважень; неможливості виконувати свої обов'язки за станом здоров'я за наявності медичного висновку, підтвердженого судом; порушення присяги або скоєння аморального вчинку; його смерті. Особи, що входять до Вищої ради юстиції за посадою, вибувають з її складу з дня звільнення з посади.

У Вищій раді юстиції утворюються секції: з питань підготовки подань для призначення суддів уперше та звільнення їх з посад; дисциплінарна секція для здійснення дисциплінарного провадження, дисциплінарної відповідальності і прийняття рішення про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності.

Координує роботу Вищої ради юстиції голова, а за його відсутності — його заступник [19; с.1].

Чи може бути головою ВРЮ народний депутат України? Ст.8 Закону “Про Вищу раду юстиції” не має заперечень з цього приводу. Пропозиції щодо кандидатур на посаду членів ВРЮ вносяться депутатськими групами і фракціями. Більше того, ч.3 ст. 19 цього Закону зазначає, що народні депутати України на час виконання обов'язків членів ВРЮ не залучаються до роботи у цьому органі. Таким чином, у Законі є допущення, що членом ВРЮ може бути народний депутат України. Члени ВРЮ є рівними у своїх правах. Відповідно до ч.2 ст.20 Закону “Про Вищу раду юстиції” всі вони, крім тих, хто входить до її складу за посадою, тобто Голови Верховного Суду, Генерального прокурора і міністра юстиції, можуть бути обраними головою цього колегіального органу.

Голова ВРЮ не є державним службовцем. Ця посада не підпадає під жодну із передбачених у ст. 25 Закону “Про державну службу” категорій посад [6;с.6]. Голова, його заступник, секретарі секцій працюють на постійній основі. Голова Вищої ради юстиції обирається з її членів на три роки без права переобрання таємним голосуванням. Голова Вищої ради юстиції представляє її у зносинах з іншими органами і організаціями, її засідання проводяться відкрито. Вони є правомочними, якщо на них присутні не менш як дві третини від конституційного складу Вищої ради юстиції. На засіданні ведеться протокол. Рішення приймається більшістю від конституційного складу Вищої ради юстиції, якщо інше не передбачено законом. Засідання секції Вищої ради юстиції вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менш як три четверті від її складу [19;с.1].

Для забезпечення формування високопрофесійного корпусу суддів Вища рада юстиції безпосередньо розглядає кожну рекомендовану кандидатуру на посаду судді. Однак практика показала, що деякі судді, здійснюючи правосуддя, не дотримуються Конституції і законів України, службової дисципліни, тому за такі порушення вони мають нести персональну відповідальність. За результатами розгляду конкретних справ Вища рада юстиції прийняла ряд рішень про неможливість надалі здійснювати правосудця суддями, що порушили присягу. Вирішуючи питання дисциплінарної відповідальності суддів, ретельно перевіряються матеріали, обставини, вислуховуються судді. Виходячи з того, що тільки безкомпромісне реагування на кожен випадок порушення суддями своїх обов'язків і присяги сприятиме підвищенню рівня правосуддя в державі, дотриманню прав громадян у судочинстві, Вища рада юстиції приймала і надалі прийматиме в межах своїх повноважень відповідні справедливі рішення. Разом з тим, вона завжди захищатиме суддів від упередженості, помилкових і необ'єктивних обвинувачень у порушенні присяги та службових обов'язків. Уся її дальність спрямована на утвердження в суддівських рядах чесності й порядності. Нині є реальна можливість об’єктивно і на фаховому рівні оцінювати підготовку кандидатів на посаду судді, оскільки Вища рада юстиції повністю укомплектована (20 членів) і в своєму складі має не тільки висококваліфікованих фахівців майже з усіх галузей права, а й людей авторитетних, з великим життєвим досвідом… Тож Вища рада юстиції змушена після кваліфікаційних комісій ретельно перевіряти професійні якості кандидатів, відсіювати осіб з низьким рівнем знань. Це обов'язок кожного члена Вищої ради юстиції, який перед вступом на цю посаду склав - на засіданні Верховної Ради України присягу такого змісту [11;с.6]: “Присягаю сумлінно, чесно і неупереджено виконувати обов'язки члена Вищої ради юстиції з метою забезпечення формування корпусу суддів із числа високопрофесійних і чесних юристів і додержання закону та етики в діяльності суддів і прокурорів” [12;с.126]. Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та професійного рівня встановлюються законом (ч.5 ст.127 Конституції). Тобто Конституцією України встановлені загальні кваліфікаційні вимоги до всіх суддів [5; с.11].