Україна в роки Першої світової війни

вибухнула Перша світова війна мала негативні  наслідки і на як на сільського господарства. Україна має посівні площі  скоротилися на 1889 тис. десятин, загалом  на 8% знизилася врожайність, збір зернових зменшувався на 200 млн. пудів щорічно. Кількість зерна, зібраного в 1916 р., зменшилася, порівняно з 1913 р. на 27, яке товарна частина - на 32,6%.

Серед народних мас посилювалося невдоволення війною, господарської розрухою країни, взагалі політикою самодержавства.Увеличивалось кількість страйків, які охоплювали все промислові центри. Якщо 1915 р. України відбулося 113 страйків, у яких брало участь 48 тис. робочих, то 1916 р. їх кількість зросла до 218, а число учасників відповідно до 193 тисяч. Зросла кількість виступів селян, посилилися антивоєнні настрої солдатів. Країна стояла перед новим революційним вибухом.

Висновки

Україна стала ареною жорстокого військового  протистояння початку XX століття - Першої світової війни. Обидва ворогуючих блоки - Троїстий союз та Антанта - претендували на її територію, багатий людський потенціал  та матеріальні ресурси. Обидві конфліктуючі сторони намагалися залучити український  національний рух на свій бік, проте  активніше діяли українці Західної України. Західноукраїнське політичне  середовище виносило ідею самостійності  України. Тут було створено перші  українські військові формування –  УСС (єдине військо, яке воювало  під блакитно-жовтим прапором, з  вірою, що пролита його бійцями кров зміцнить фундамент майбутньої незалежної української держави). Війна, що тривала 4 роки, принесла Україні небачені людські  втрати та матеріальне розорення. Проте  вона призвела до посилення українського визвольного руху. У перші дні після проголошення війни по всій Російській імперії піднявся патріотичний рух. Страйк петербурзьких робітників припинився, і вони взяли участь у патріотичних маніфестаціях. Державна Дума урочисто підтримала уряд, заявивши йому про свою лояльність. Українці, що не мали окремої групи у Думі, видали декларацію за підписом С. Петлюри, редактора «Украинской Жизни», у якій писали, що виконають чесно свій обов'язок супроти держави. Київська газета «Рада» писала, що українці повинні боронити російську державу. Але, не зважаючи на ці декларації лояльності, російський уряд негайно розпочав переслідування українства: повернулися найтяжчі дні — закрито «Просвіти» і українські видавництва, заборонено друкувати будь-що українською мовою. Багато українських діячів заслано. Був засланий також професор М. Грушевський, який повернувся назад з Австрії до Києва. Його заарештовано і заслано спочатку до Симбірська, потім до Казані і нарешті — до Москви, де він пробув до революції 1917 року. У той же час йшло переслідування українців у Галичині. На всіх галичан поляки, австрійці й мадяри кинули обвинувачення в москвофільстві. З початком війни тисячі людей запроторено до концентраційних таборів у Талергофі (біля ґрацу), ґнав, ґмюнді, Терезієнштадті. Заарештовано багато священиків, інтелігенції, селян. Політичні й громадські діячі тікали до Відня. В Галичині мадярські війська вішали людей без суду. Становище погіршувала діяльність москвофілів. Багато з москвофілів, що виїхали перед війною до Росії, на початку війни зорганізували в Києві «Карпато - Русский Освободительный Комитет», який 29 липня 1914 р. видав відозву, закликаючи галицьких українців зустрічати російську армію з церковними процесіями, а тих, що служать в австрійській армії — переходити до російської.

Війна для України мала як негативні, так і позитивні наслідки. Була розорена значна кількість західноукраїнських земель, зокрема, 40% житлових і господарських  будівель, близько 2 тис. підприємств, скорочено  видобуток нафти на третину. Скоротилося  поголів’я худоби на половину. Скоротилися  посівні площі на 1,880млн. десятин, зменшився збір зернових на 200 млн. пудів, скорочення виробництва цукру до 50 млн. пудів. Загострилася продовольча  проблема в містах, почали утворюватись черги. Значно скоротилося працездатне  населення на селі, у 1917 році залишилося 38,7% працездатного чоловічого населення. Відбувається інфляція, зростають економічні, соціальні, промислові, транспортні  проблеми. Проте позитивні наслідки були також досить вагомими: зросла національна самосвідомість українського населення, було створено перші українські збройні формування, а отже набувався  воєнний досвід воїнів. Головним зрушенням стало підняття «українського питання» на міжнародному рівні.

Список використаної літератури

1. Виноградов В.Н. Еще раз о новых подходах к истории первой мировой войны//Новая и новейшая история. — 1995. — № 5.
2. Кулинич И.М. Захватническая политикагерманского империализма по отношению кУкраине в 1914-1918 гг. // В кн.: «Дранг нах Остен» й историческое развитие стран Центральной, Восточной й Юго-Восточной Европы. — М.: Наука, 1967. —С.141.
3. Кулинич Й.М.—Указ. соч. — С.141.
4. Кулінич І.М. Україна в загарбницьких планах німецького імперіалізму (1900-1914 рр.). -К., 1963. — С.73-211.
5. Международньїе отношения на Балканах 1856—1878. —М., 1986. — С.410.
6. Первая мировая война 1914—1918. — М.,1968.
7. Писарев Ю.А. Новые подходы к изучению истории первой мировой войны// Новая и новейшая история. — 1993. — С.51.
8. Писарев Ю.А. Российская контрразведка и тайная сербская организация «Черная рука».//Новая и новейшая история. —1993.—№ 1.
9. Поп Й. Й. Восточная политика центральних держав после Брестского мира. // В кн.: Германская восточная политика в Новое и Новейшее время. — М., 1974. — С.137.
10. Рорбах П. Война й германская политика.— М., 1915. —С.57.
11. Теодорович Й.М. Разработка правительством Германии программ завоеваний на Востоке в 1914—1915 гг. — Первая мировая война.— М., 1986. —С.116—118.