Опозиційний рух 60-80-х. Дисидентство

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Декабря 2013 в 16:42, реферат

Краткое описание

Відхід від політики лібералізації і порушення людських прав, поверхова й непослідовна за своїм змістом хрущовська «відлига» принесли українській національно-свідомій інтелігенції великі сподівання й гіркі розчарування. Передова молодь, що відчула смак свободи, не хотіла зупинятися, а прагнула справжньої демократизації суспільства. Із середини 60-х — у 80-і pp., з відходом влади від політики лібералізації, у республіці почалося відверте ігнорування керівною компартійною верхівкою конституційних прав людини. Закономірним наслідком цих процесів стала поява руху захисту людських прав. Його представників, як і учасників уже традиційних опозиційних груп культурницького та самостійницького спрямування, також жорстоко переслідувала влада.

Прикрепленные файлы: 1 файл

Історіія.docx

— 44.08 Кб (Скачать документ)

Мужньо відстоював права  віруючих один із лідерів ук раїнського дисидентства, багаторічний в'язень  сталінсько-брежнєвських таборів В. Ромашок. Саме завдяки його діяльності з'явилася опозиція режимові в Російській православній церкві, яка на той  час фактично перебувала під цілковитим контролем держави.

Значну частину релігійного  дисидентства становили члени протестантських  сект євангельських християн-баптистів, єговістів тощо. Особливу активність у справі їх захисту прояв ляли Петро Вінс - член УГС, та його син  — один з провідників-баптистів  пастор Георгій Вінс.

 

 Придушення дисидентства

 

На початку 80-х років  дисидентський рух в Україні  було практично розгромлено. Голов  ною причиною цього була відсутність  у дисидентів належної політичної мобільності, активних зв'язків з масами, здатних  за безпечити їм дієву і рішучу підтримку широких верств населен  ня, зокрема робітників та селянства. Бракувало належної орга нізованості. За соціальним складом дисиденти  були переважно представниками інтелігенції. Активною була репресивно-каральна машина, силі якої вони протистояти не могли.

Однак, незважаючи на величезні  перешкоди, що їх чинила влада, дисиденти  доносили до народу правду про справжнє ста новище в Україні. Завдяки  їхній самовідданій боротьбі у гро  мадській свідомості поступово утверджувалась думка про не обхідність виходу України  з Радянського Союзу і створення  власної незалежної держави.

Висновок

 

Таким чином, опозиційний  рух 60—80-х pp., проти якого тоталітарна комуністична система більш як ЗО років вела жорстоку боротьбу, залишив для нас велику любов до України, до її народу, зразок мужності у відстоюванні ідеї гуманізму і демократії, особистої і національної свободи, прав людини. Здійснюваний лише мирними, конституційними засобами, цей рух засвідчив невмирущість ідеї незалежності, підняв на зміну винищеним нові покоління борців, гідним вінцем яких стала українська самостійна соборна держава.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використані джерела:

  • http://udec.ntu-kpi.kiev.ua/lspace/history_ukr_11/
  • http://www.history.vn.ua/book/new/139.html
  • http://www.history.vn.ua/book/history3/49.html

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

  1. Вступ
  2. Течії дисидентства
  3. Форми опору
  4. Дисидентський рух другої половини 1960-х — першої половини 1980-х
  5. Репресії проти правозахисників
  6. Утворення Української Гельсінської спілки
  7. Релігійне дисидентство
  8. Придушення дисидентства
  9. Висновок
  10. Використані джерела

Информация о работе Опозиційний рух 60-80-х. Дисидентство