Катеринославщина в першій половині ХІХ ст..

У 1806 р. у  Катеринославі відкрився  перший театр під назвою «Благородный театр». Він розташовувся на розі вулиць Московської та Стародворянської (Плеханова). Там була поставлена п’єса «Осмеянное чародейство», написана місцевим автором для дворянських дітей. Однак спроба заснування театру виявилася невдалою. Перший постійний театр було влаштовано лише у 1847 р., кошти на будівництво кам’яного будинку виділив катеринославський купець Абрам Луцький.

У 1834 р. вперше здійснено спробу заснувати  в Катеринославі губернську бібліотеку. До цього невеликі книжкові зібрання існували лише в місцевій гімназії та училищі. Через два роки бібліотека згоріла, але в 1843 р. була відновлена.

У 1838 р. у місті почала виходити перша газета – «Екатеринославские губернские ведомости». Протягом кількох десятиліть вона залишалися єдиним міським періодичним виданням. Тут друкувалися урядові укази, рішення та постанови, повідомлення місцевих органів управління.

У 1849 р. зусиллями губернатора А.Фарба  та директора училищ Я.Грахова відкритий  «Музеум древностей Екатеринославской губернии». Зазначимо, що це був один з перших музеїв на теренах Південної України. Його заснування поклало початок створенню колекції сучасного історичного музею ім. Д.Яворницького.

Старий Катеринослав може пишатися цілою плеядою державних та громадських діячів.

Цікавою є постать С.Х.Контенісуа, призначеного у 1800 р. головним суддею Контори  опікунства    іноземних колоністів. Контеніус жив у Катеринославі  і вважався тут «Самой почтенной  личностью». У 1809 р. Контеніус дослідив Катеринославську суконну мануфактуру. Зібрані ним матеріали мають неабияке значення для історії промисловості на Півдні України.

У 1818 р. створений Комітет піклування про колоністів південного краю з  трьома відділеннями: Катеринославським, Одеським і Бессарабським. Спочатку комітет знаходився у Катеринославі, потім він був переведений у Бессарабію. Його головою було призначено Івана Микитовича Інзова. Він знаходився на цій посаді до самої смерті. І.М.Інзов – генерал, учасник суворівських походів 1799 р. та Вітчизняної війни 1812 р. У Катеринославі він проявив себе як досвідчений керівник «іноземних колоній» та залишив помітний слід в історії російської культури своїм гуманним ставленням до О.С.Пушкіна під час його заслання на південь Росії.

О.С.Пушкін відвідав Катеринослав у 1820 р. 17 чи 18    травня великий поет прибув сюди з Петербурга «для дальнейшего прохождения службы» у конторі колоністів. Спочатку він зупинився в готелі купця Тизова на вул. Караїмській (зараз - Ширшова), а потім переїхав до маленького будинку в Мандриківці, тодішньому передмісті Катеринослава.

Велику роль в  історії Катеринослава зіграла  династія Фадєєвих, родоначальники якої – Андрій Михайлович Фадєєв та його жінка, з роду князів Долгорукових, оселилися у Катеринославі у 1815 р. Титулярний радник А.М. Фадєєв був направлений в Контору опікунства іноземних колоністів «на ваканцию младшего товарища главного судьи». У 1818 р. його призначили управителем Катеринославської контори Комітету колоністів. За майже двадцятип’ятирічну службу тут він багато зробив для заселення краю та добробуту поселенців, розвитку землеробства, тваринництва, підняття економічного і культурного рівня регіону. Фадєєв відомий як автор наукових праць з історії іноземних колоній у Північному Причорномор’ї та мемуарів, багато сторінок яких присвячені Новоросійському краю і Катеринославу. Він також був обраний членом Російського географічного товариства.

Дочка А.М.Фадєєва, Олена Андріївна Ган стала  відомою письменницею, яка у своїх  творах гостро піднімала питання  щодо ролі жінки в тогочасному суспільстві. Олена Ган писала під псевдонімом Енеїда Р-ва. Про неї відомий літературний критик Віссаріон Бєлінський Висловився так: «ни одна из русских писательниц не обладала таким замечательным талантом, как Зенеида Р-ва».Олена Ган мала двох дочок, які також стали письменницями. 

Можна зробити висновок, що з Дніпропетровщиною пов`язані імена багатьох видатних діячів науки, культури, мистецтва, громадських діячів. На берегах Дніпра побували Олександр Пушкін, Ілля Репін, Іван Карпенко-Карий. Тут народилась всесвітньовідома письменниця-теософ Олена Блаватська. Довгий час жив і працював видатний історик Дмитро Яворницький. Оспівували наш край поет і фольклорист Іван Манжура та письменник Андріан Кащенко.

Область володіє високим науковим потенціалом,а також має високий культурний рівень.

 

Висновки.

У роботі досліджується еволюційний характер розвитку міста протягом першого періоду його історії. Катеринослав можна визнати єдиним містом на Півдні України, динаміка розвитку якого характеризувалася б такою нестабільністю (від “південної столиці” до “порядочного местечка” і знову до “столиці Придніпров’я”). Фактично протягом першої чверті ХІХ ст. Катеринослав знаходився на межі втрати важливих міських ознак, проте зберіг статус губернського міста – визначальний у функціональній ролі міста протягом даного відрізку часу. Спромігшись в другій чверті ХІХ ст. зберегти й розвинути втрачені міські ознаки (територію, помітну чисельність населення, наявність великих промислових підприємств, роль торгівельного центру, систему закладів культури й освіти), Катеринослав зберіг роль значного міського поліфункціонального центру. Протягом 1830-1860-х рр. в цілому сформувалися історичний центр міста та міська інфраструктура. Об’єктивні передумови для перетворення Катеринослава на Дніпрі на значний міський центр наприкінці ХІХ ст. сформувалися у другій – третій чверті ХІХ ст. Значні зміни в характері розвитку міста наприкінці ХІХ ст. треба розуміти не як формування власне міських рис та ознак, а як інтенсифікацію розвитку міста, яке вже стало містом зі сформованими ознаками, тобто відбулося.

Катеринослав ІІ є прикладом складної траєкторії розвитку міст, викликаних до життя потужним рухом “держави, яка інтенсивно розвивалася” і, водночас, розвитком попередніх урбанізаційних процесів. Хоч ідея Катеринослава ІІ виникла в руслі російської колонізаційної політики, міські ознаки фактично сформувалися на місцевій підоснові, а процес цей зазнав впливу місцевої культурної традиції. В умовах, коли економіко-географічне положення міста не стало надійним підґрунтям збереження динаміки його розвитку, в першій половині ХІХ ст. завдяки активізації внутрішніх чинників формується міське середовище, котре стало головним ресурсом становлення та розвитку міста.

Історія Катеринослава кінця XVIII – початку ХІХ ст. являє характерний приклад інтенсивного, але суперечливого впливу на динаміку розвитку конкретного міста суб’єктивних чинників (насамперед, дій високих посадових осіб). Водночас вже з початку ХІХ ст. домінуючого значення в розвиткові Катеринослава набирають об’єктивні чинники. Незважаючи на затверджені проектні положення, протягом тривалого відрізку часу (фактично близько століття) Катеринослав під впливом об’єктивних та суб’єктивних чинників розвивався індивідуальним еволюційним шляхом, відповідаючи вимогам реального життя та економіки, водночас зумівши зберегти, а частково розвинути визначальні міські ознаки й залишитись потужним поліфункціональним центром.

Отже, Катеринославська губернія як новий  край ще був  мало заселений на той час, і тому не могла розвивати усіх своїх природних багатств. Маючи велику ріку, родючу землю, здоровий та помірний родючий клімат, мінеральні палива – наш край має великі задатки для розвинення як сільськогосподарської та заводської промисловості, так і торгівлі. Більше населення, більше труда, гарних шляхів повідомлення та щасливе майбуття губернії не взиває сумнівів.

Життя дійсно це підтверджує. Від часу заснування до середини 19 ст. Катеринослав, розташований у степовому землеробському регіоні, відрізаний від Чорноморського узбережжя дніпропетровськими порогами, не міг конкурувати в економічному відношенні з Херсоном, Миколаєвом, Одесою. Коли на початку 1880-х рр.. Катеринослав був залучений до «економічного буму», місто перейшло до нового етапу розвитку та швидкого зросло територіально та чисельно. Катеринослав готувався стати незабаром справжньою «столицею Придніпров’я».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

 

1. «История городов и сёл Украинской ССР. Днепропетровская область» -  Київ, 1977
2. Мицик Ю.А. «Нариси з історії Дніпропетровщини 15-19 ст.» - Дніпропетровськ, 1997.
3. С. Стороженко. «Дніпропетровськ. Віхи історії» - Дніпропетровськ: Грані, 2001
4. Фоменко А.К., Чабан М.П. «Дніпропетровськ: минуле і сучасне» - Дніпропетровськ, 2001.
5. Шатров М. «Город на трех холмах» - Дніпропетровськ, 1966.
6. Яворницький Д.І. «История города Днепропетровска» - Днепропетровск, 1996.
7. http://gorod.dp.ua/ - Всё о городе Днепропетровск.