Катеринославщина в першій половині ХІХ ст..

Отже, за перші десятиліття у Катеринославі з’явилась низка промислових підприємств, які у цілому  забезпечували своєю продукцією потреби мешканців. Товари , які вироблялись тут, навіть вивозили до інших міст країни, казенна мануфактура  взагалі була одним з найбільших підприємств Півдня. Однак торгівля не отримала достатнього розвитку(порівняно з Одесою та іншими центрами морської торгівлі). Велика частина катеринославців жила за рахунок підсобних господарств. У 1865 р. мешканці міста мали 1073 коней, 748 корів, 750 свиней, 224 кіз  і овець. І все ж в цілому можна говорити про повільний економічний розвиток Катеринослава протягом першої половини 19 ст

Особливістю розвитку Катеринослава у першій половині 19 століття була наявність  двох міських центрів. Цей факт спричинений різницею між проектами та реальними умовами будівництва. Перший міський центр мав розташуватися на горі, але він існував переважно на папері – у проектах І.Старова та на пізнішому плані роботи В. Гесте. Тут знаходилися лише декілька споруд: палац Потьомкіна, канцелярія архієрея, а пізніше (у 1845-1850-х рр.) побудовано гімназію та «богоугодные заведения» (лікарню, притулок для інвалідів, аптеку). Натомість у нижній, придніпровській частині Катеринослава природно виник справжній міський центр. Тут зосередилося все економічне та громадське життя міста. Головна височина з Потьомкінським палацом залишалися незаселеною, натомість квартали прибережної зони забудувалися дуже щільно. У 1796р. тут був споруджений перший наплавний міст через Дніпро.

9квітня 1817р. був офіційно затверджений  генеральний план розвитку Катеринослава,  розроблений архітектором В. Гесте,  з використанням первісного планування  міста 1790-х років архітектора  І.Старова. На новому плані  центр Катеринослава перенесений у нижню частину біля Дніпра. Колишня головна площа на горі тепер отримала назву Ярмаркової (пізніше – Соборна, зараз - Жовтнева). У новому центрі виділено низку площ господарського значення – Торгова, Сінна, Рибна. Згідно з цим планом аж до кінця 19ст. і велася забудова Катеринослава.

З цього часу почалася інтенсивна забудова території  міста. У Катеринославі зводяться  нові великі будинки класичного стилю: корпус суконної фабрики (1825р.; зараз  хлібозавод №1); будинок Контори  іноземних поселенців (пр. К. Маркса, 64); земська лікарня (нині лікарня ім.. І.Мечникова); класична гімназія (пл.. Жовтнева, 2). За проектами архітекторів П. Вісконті та Л.Шарлеманя у «візантійсько-російському стилі» зводяться Троїцька та Успенська церква.

Найбільш значною будівлею епохи класицизму слід вважити Преображенський собор. Проекти собору, розроблені в кінці 18ст., не здійснилися. Лише 1828р. вийшов указ імператора Миколи І про закінчення будівництва Преображенського собору. Спочатку його планували збудувати в нижній частині міста, на місці дерев’яної Успенської церкви. Але Микола І написав: «Я считаю лучшим местом то, на коем была закладка покойной императрицы. Собор не есть здание повседнего посещения, потому временное отдаление от жилой части города не есть препятсвие.» Новий проект собору, в 6 разів менший за перший варіант, виконав видатний петербурзький архітектор А.Захаров (автор будівлі Адміралтейства в Санки-Петербурзі). Собор споруджено протягом 1830-1835 рр.

Видатна пам’ятка архітектури – Потьомкінський палац у першій половині 19ст. дуже змінив  свій вигляд. Різні архітектори пропонували реконструювати напівзруйновану будівлю під губернські «присутственные места» та семінарію. Ці проекти не були реалізовані і лише  протягом 1830-1840-х рр. Потьомкінський палац був кардинально перебудований для засідань Дворянських зборів (зараз тут – Палац студентів Дніпропетровського національного університету).

 Благоустрій  центральної частини Катеринослава  був проведений у кінці 1840 –  на початку 1850-х рр.. завдяки  зусиллям тогочасного А.Я.Фабра. Яри були засипані; «гору» зрівняли, а на частині проспекту до вершини пагорба проведені два паралельні бульвари – кожний з двома рядами високих дерев, смугами кущів бузку та пішохідними алеями посередині. Значення цього заходу важко переоцінити. Реконструкція відкрила шлях до забудови нагірної частини (проходила інтенсивно до початку 20ст.), з’єднала два міські центри. Зовнішньо Катеринослав нарешті став позбавлятися ознак провінційного міста.

У середині 19ст. нагірна частина  Катеринослава залишалася, як і колись, незабудованою. Соборна площа являла собою пустир, на якому стояв Преображенський собор. У північно-східному куті розташувались будинок Дворянських зборів (палац Потьомкіна) та резиденція архієра (колишній будинок губернатора). З часом біля собору з одного боку піднялася триповерхова лікарня, зведена у 1837-1848 рр., а з іншого боку – двоповерховий будинок першої класичної гімназії. У 1846 р. в центрі Соборної площі був урочисто відкритий пам’ятник Катерині ІІ. Скульптура, створена 1788р. в Берліні німецькими майстрами на замовлення А.Гончарова – діда дружини О.С.Пушкіна – для свого маєтку, не була там встановлена з різних причин. Пізніше її купило катеринославське дворянство і встановили у місті. Частина площі біля статуї була засаджена деревами та огороджена. Новостворений сквер отримав назву Єкатерининського.

Поступово проходила забудова західного схилу  пагорба. У південно-західній частині  з’явилася споруда семінарії, яка  виходила фасадом на проспект. Трохи нижче семінарії у 1830-1840-х рр.. знаходилася ярмаркова площа з крамницями і коморами. Велику ділянку нижче цієї площі займала адміністративні установи – будинки губернатора і віце-губернатора.

Такою є історія головних споруд Катеринослава тих часів. Місто в цілому забудовувалося одно- та двоповерховими будинками. В центрі було багато крамниць на зразок гостинних дворів з аркадами та галереями. Такими побачив Катеринослава О.С.Пушкін у 1820р.  (коли відвідував тут тимчасове заслання). Наведемо один характерний уривок зі спогадів сучасника, А.М.Фадєєва, котрий тоді в місті: «Екатеринослав тогда представлял… более вид какой-то голландский колонки, нежели губернского города. Одна главная улица тянулась на несколько верст, шириной шагов двести, так что изобиловала простором не только для садов и огородов, но даже и для пастбищ скота на улице, чем жители пользовались без малейшего стеснения».  

Розділ 3: Населення та самоврядування Катеринослава.

Великі надії пов’язувалися з переселенням у ці землі іноземців, які мали сприяти економічному зростанню Новоросії. У 1789р. до Катеринославського намісництва з Нідерландів меноніти – представники протестантської релігійної течії. Їм були надані значні пільги, Які полягали у свободі віросповідання, звільнення від рекрутської та постійної повинностей, від податків на 10 років; також надавалися різні субсидії грошима та продуктами. Згодом почалося переселення німецьких колоністів  та інших етнічних груп. Штаб-квартира установи, яка контролювала цей процес – «Контора опекунства Новороссийских иностранных поселенцев», була утворена  6 квітня 1800 р. та перебувала у Катеринославі. Частина новоприбулих колоністів осіла в губернському центрі. Вони досить швидко зайняли вагомі позиції в промисловому секторі економіки міста, зокрема, меноніти. Так, Тіссен вперше збудував 1805 р. у центрі  Катеринослава млин, а в1810 р. заснував новий, паровий млин. Інші меноніти також займалися створенням борошномельних підприємств. У1880-х рр.. менонітськи млини були на першому місці за обсягами переробки зерна на Катеринославі.

У першій половини 21 ст. населення  Катеринослава повільно збільшувалося. У 1800р. чисельність населення складала 2634 чол.4 у 1825р. – 8412; у 1850 р. – 8998. Домінуючими  соціальними групами були міщани, дворяни та селяни. Серед національних меншин виділялися єврейська та караїмська общини. Цікава характеристика населення краю наведена у «Военно-статистическом обозрении Екатеринославской губернии», виданому 1859 р. при відділі департаменту генерального штабу: «…жители вообще во всей губернии, пользуясь здоровым климатом, достигают большей частью глубокой старости и, имея легкие средства к жизни, рано женятся, поэтому число родившихся значительно превышает количество умерших».

В кінці 18 ст. сформувалася система  міського самоврядування, яка майже в незмінному вигляді проіснувала до 1870 р. 21 квітня 1785 р . була видана  «Грамота на права и выгоды городам Российской империи». Жалувана грамота проголошувала право міського самоврядування. Громадяни міста поділялися на 6 категорій:

1. Мешканці, які мали власність у місті ;
2. Купці всіх 3 гільдій;
3. Ремісники
4. Іноземці та особи з інших регіонів Росії, зайняті у міській промисловості;
5. Видатні громадяни, адвокати, вчителі, та інші фахівці, художники та підприємці з майном понад 5 тис. крб..
6. Люди зайняті в промисловості  та ремеслах

Самоврядування було складним за своєю  структурою. Його здійснювали такі установи: «собрание общества градского», загальна міська Дума та шести гласна Дума(За кількістю розрядів населення). Формально «собрание общества градского» було органом, до якого входили всі мешканці міста, і без різниці категорій та майнового цензу. Однак реальним правом займати виборні посади користувалися особи, що мали вік понад 25 років та капітал не менше 5 тис крб.. Загально міська Дума офіційно представляла всіх мешканців міста. Однак вибори до неї проходили не на загальному зібранні    «общества градского», а за розрядами, на які воно поділилося. Шести гласна Дума складалася з міського голови та шести гласних від окремих  категорій мешканців міста. Ця Дума займалася справами й була найбільш ефективним органом міського самоврядування

У березні 1787 р. відбулися вибори до першої міської шести гласної  Думи, а пізніше була створена загальна міська Дума. Першим міським головою  Катеринослава був купець Іван Шевелєв. Його наступниками на цій посаді стали Дмитро Горяїнов, Петро Башмаков  і  Григорій Кустов.

Особливу роль у роботі органів  самоврядування відігравало купецтво. На рубежі 18-19 ст. чисельність купців була не великою (1825 р.- 185 чол.), саме вони зверталися до органів влади країни з петиціями про міські потреби. Також якщо уряд не виділяв коштів на будівництво деяких важливих об’єктів, купці фінансували це будівництво з власних (наприклад, у випадку з будівництвом мосту через ріку Дніпро та поштової станції). Купець Іван Колесников   побудував на свої кошти Успенську церкву. 100000 крб. пожертвував на побудову кам’яної  Троїцької церкви купець Федір Дупленк. Завершив будівництво інший купець – А. Кирпишников, який виділив для цього ще 15 тис. крб. Всі ці купці  були водно час   міськими головами. Видатними діячами міського самоврядування також були купці  Я. Рохлін, Д. Пчолкін, П. Калабухов,  І. Ловягін та іншою великою проблемою у першій половини 19 ст. було недотримання законодавчих норм у галузі міського самоврядування, внаслідок якого створювалися перешкоди для роботи відповідних органів. Це викликало численні петиції мешканців, загадки про які  збереглися  в офіційних документах.

Важливою ознакою міського самоврядування, символом міста був герб. У 1811 р. герб Катеринослава затвердили і композиція міського герба стала загальновживаною, її використовували в офіційних документах, періодичних виданнях, листівках аж до революції1917р.

Таким чином досвід генезису, формування й еволюції Катеринослава на Дніпрі демонструє основні хронологічні й регіональні особливості урбанізації Півдня України другої половини XVIII – першої половини XIX ст. Катеринослав ІІ з цього погляду може вважатися репрезентативним містом.

Розділ 4: Культура, освіта, видатні діячі нашого краю.

Поступово протягом першої половини 19ст. Катеринослав стає визначним центром  культури і освіти Придніпров’я. Замість  університету та консерваторії, які  передбачав створити Потьомкін, указом 1792р. наказувалося організувати у Катеринославі народне училище. Його відкриття відбулося у 1793р. Вчилися тут діти дворян, купців та чиновників. З 1804р. у Катеринославському училищі працював учителем малювання відомий художник Фрол Рєпнін-Фомін (1778-1857 рр.), який закінчив академію мистецтв в Санкт-Петербурзі. У період перебування в Катеринославі (1804-1841 рр.) він, зокрема, написав картину «Обращение Минина к нижегородцам», котра експонується зараз у місцевому художньому музеї.

Народне училище проіснувало до 1805 р., коли почала свою діяльність Катеринославська класична чоловіча гімназія. Першим директором гімназії призначено дійсного статського радника Дмитра Тимофійовича Мізка, котрий у подальшому відігравав велику роль у культурно-освітньому розвитку Придніпров’я. В гімназії разом із загальними дисциплінами викладалося малювання, а педагогами були випускники Петербурзької академії мистецтв. З 1840р. вчителем малювання та креслення тут працював художник Іван Городницький. Колишній кріпосний, він став вільним слухачем Академії. У Катеринославі Городницький пробув 10 років, створив тут низку живописних полотен. У 1825 р. для роботи в гімназії запросили викладачем природничих наук Петра Петровича Сокальського (1832-1887 р.) – талановитого вченого, публіциста, фольклориста, композитора. Хоча серед учнів гімназії переважили діти дворян, купців та чиновників, і кількість учнів була порівняно невеликою, важко переоцінити значення цього навчального закладу.

У 1805 р. разом з гімназією у  місті відкрито повітове училище, яке  складалося з підготовчого відділення з дворічним курсом навчання та двох основних класів з однорічним навчанням. У 1836 р. до нього додали ще один клас – третій,  а в 1867 р. запровадили навчання різним ремеслам. У 1859 р. в Катеринославі вчителем В.С.Панченко при повітовому училищі була створена воскресна школа, спрямована на навчання загальноосвітнім наукам дітей, котрі займалися професійною підготовкою у ремісників. У 1850 р. в місті відкрилося єврейське училище, яке проіснувало до 1873 р.

Слід указати на існування такого закладу, як «Приказ общественного призрения» (Приказ громадської опіки). Це була фінансово-кредитна установа, заснована у 1788 р., яка видавала позички землевласникам, мала ощадну касу. Приказ займався також влаштуванням у місті шкіл, лікарень, «богоугодних заведений», аптек, сирітських притулків. Управління Приказом здійснювалось колегіально під голуванням губернатора, у його складі були представники від купецтва, міщанства та селянства. У 1793 р. до відання Приказу губернатор В. Коховський передав похідну військову типографію князя Г.Потьомкіна. У 1796 саме тут надрукована перша в Катеринославі книга – «Наставление сыну» В.Золотницького. його перу належала й перша брошура присвячена відкриттю народного училища.