Катеринославщина в першій половині ХІХ ст..

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

 

Кафедра українознавства

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

з курсу «Історія України»

 

на тему:

 

«Катеринославщина в першій половині ХІХ ст..»

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка 283гр.

Капітон В.

Перевірив: Перетокін А.Г.

 

 

  

 

 

 

   Дніпропетровськ

2009

План

 

1. Вступ.
2. Розділ 1: Історія створення міста.
3. Розділ 2: Промисловість і архітектура міста.
4. Розділ 3: Населення та самоврядування Катеринослава.
5. Розділ 4: Культура, освіта, видатні діячі нашого краю.
6. Висновок.
7. Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Реконструкція історичного минулого окремих регіонів і міст дає можливість повніше уявити особливості загальноукраїнського історичного процесу. Дослідження проблем, пов’язаних з генезисом, формуванням й еволюцією міських поселень на теренах Південної України є важливою складовою дослідження комплексу проблем історичного розвитку цього регіону. Однією з найбільш дискусійних проблем регіональної історії Півдня України є проблема витоків південноукраїнського міста – Катеринослава – Дніпропетровська. Історія Катеринослава – Дніпропетровська знаходиться в полі зору дослідників близько двох століть, однак є найменш вивченою в порівнянні з іншими міськими центрами Півдня та Сходу України (Харків, Одеса, Сімферополь). Особливо це стосується початкового етапу історії міста (до середини ХІХ ст.), який розглядався дослідниками здебільшого у руслі освоєння і заселення Північного Причорномор’я. Дослідження виникнення та розвитку Катеринослава має важливе значення для вирішення проблем урбанізації Південної України. Катеринослав на Дніпрі розвивався досить повільно, відповідно до цього в історіографії й у масовій свідомості городян закріпилося уявлення, що початок “справжньої” міської історії слід прив’язувати до 1880-1890-х рр., коли “індустріальний бум” у Придніпров’ї призвів до значної інтенсифікації розвитку міста. Але перший період історії Катеринослава визначний насамперед тим, що в цей час сформувалися основи архітектурно-планувального та соціокультурного обрису, які в значній мірі визначили характер розвитку міста у пізніші часи, включаючи ХХ ст. Звідси уявляється необхідним пов’язати розрізнені факти історичного минулого Катеринослава, утворивши цілісну картину процесу генезису, формування та еволюції міста до середини ХІХ ст.

Мета дослідження – розкрити сутність процесу виникнення й розвитку міста Катеринослава на Дніпрі до середини ХІХ ст..

Відповідно до поставленої мети у роботі вирішуються наступні  завдання:

1. обґрунтувати принципи датування початків історії міст регіону;
2. проаналізувати специфіку розвитку Катеринослава на Дніпрі через дослідження особливостей архітектурно-планувального, соціально-економічного, демографічного, соціально-політичного, культурного розвитку міста від часу його виникнення до середини ХІХ ст.;

В історіографії виникнення й ранньої історії міста умовно можна виділити чотири етапи. Перший охоплює ХІХ – початок ХХ ст. Він характеризується зростанням уваги до історичного минулого міста та поступовим накопиченням інформації про нього.Другий етап дослідження ранньої історії Катеринослава почався після 1917 рр. й тривав до 1940-х рр. Фактично він представлений єдиною узагальнюючою працею – Д.І. Яворницького (1937 р., опублікована 1989 р.). В книзі подана загальна картина становлення й розвитку міста, котре вважається продуктом колонізаційних процесів кінця XVIII ст. й передусім дії суб’єктивних чинників (Г.О. Потьомкіна та ін.).Лише з середини 1950-х рр. поступово зростає інтерес до історичного минулого Катеринослава. З цього часу розпочинається третій етап історіографії ранньої історії міста. Відомості з історії виникнення та розвитку Катеринослава фрагментарно представлені в узагальнюючих працях з історії Новоросії – Південної України XVIII – XIX ст. О.Й. Дружиніної, В.М. Кабузана, В.І. Тимофієнка та ін.Нарешті, останній етап вивчення ранньої історії міста охоплює кінець 1980 – початок 2000-х рр. В цей час з’являються дискусійні публікації з проблеми літочислення міста; сформувалися 13 версій літочислення Катеринослава – Дніпропетровська. Побачила світ низка наукових статей, присвячених розгляду проблемних питань історії Катеринослава XVIII – ХІХ ст. (Г.К. Швидько; А. Бойко, В. Лазебник та ін.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1: Історія створення міста.

За всіма даними Дніпропетровськ - молоде місто. Свого сучасного вигляду  і статус неофіційної столиці  він почав набувати якихось 110 років  тому, підкоряючись зусиллям однієї людини - Олександра Поля. Ще в середині XIX століття, всього 150 років тому, це місто, як всім здавалося, назавжди залишиться глибокою провінцією. Буде нагадуванням про амбітні плани імператриці розчерком пера затвердженої 22 січня 1784 г "губернському місту під назвою Катеринослав бути по кращій зручності по правій стороні Дніпра у Кайдака". Але питання про час заснування міста завжди залишалося відкритим.

Дата постійно зрушувалася назад. Якщо 100-річчя Катеринослава відзначали в 1887 р., то 200-річчя Дніпропетровська - вже в 1976 р.

Отже, версії часу підстави перших поселень на території сучасного Дніпропетровська:

Версія 1.

Від підстави візантійськими ченцями  православного монастиря на о. Монастирському (прибл. IX століття). Проте, повне відсутності яких-небудь залишків такої крупної споруди, і само існування православного монастиря поблизу кочевнической степи (в середині XII в. половецькі кочовища стояли в межиріччі Самари і Орелі) - вельми проблематично. Ця версія просто легенда.

Версія 2.

Основа міста - в слов'янському поселенні  русичів, що обживали  Ігрень і все той же о. Монастирський в XI-XII ст.

Версія 3.

Липень 1635 р. - підстава польської фортеці  Кодак на правом берегу Дніпра, біля першого з порогів - Кодацького. Навколо  зміцнень виникла торговий-реміснича  слобода, але фортеця, перш за все, виконувала свою роль - звідси здійснювався контроль за "запорізькими вільностями". Та і сама історія фортеці закінчилася в 1709 р., коли її зміцнення були зірвані військами царського полковника Яковлєва за наказом Петра I.

Версія 4.

Новий Кодак, який грав важливу роль в управлінні запорізької паланки (у юрисдикцію якої входили і місця нашого міста) Кодацької, а після ліквідації Січі в 1775 р., Новий Кодак виконував функції губернського міста (1784-1797 рр.) і навіть іменувався в паперах Катеринославом II. Більш того, в зробленому в 1784 р. описі Катеринославського намісництва прямо указувалося: " Катеринослав знов фундируване місто з містечка Новим Кодаком званого на правом бережу проти гирла Самари лежачого".

Версія 5.

Пов'язана з козацькою слободою Мостиною, що розташовувалася якраз в центрі нинішнього Дніпропетровська. З'являється Мостина десь в другій половині XVIII в. У 1768 р. сюди перешли частину козаків-зимовчан, а після розгрому Запорізької Січі переселилася і частина січовиків Катеринослав готувався бути третьою південною столицею Російської імперії, імперським містом зі всіма його функціями. Але функції, місту нав’язуванні, породили таке змішення в розумах, що нічого гідного з цього не вийшло і, по вірному зауваженню Д. Яворницького: " Катеринослав повернувся в судину глиняний або в ту саму первісну Мостину, на якій був заснований."

Версія 6.

Дата заснування міста - від початку  будівництва Катеринослава на р. Кільчень (у межі сучасного Новомосковська) 1776 р. Дата ця вважалася офіційною  в 1970-90 рр. Помилки первинного проекту позначилися дуже швидко і Катеринослав I зник з лиця землі, залишивши лише дату свого існування.

Версія 7.

Офіційна дата заснування Катеринослава  прийнята в Російській імперії - 9 (20) травня 1787 р., під час подорожі Катерини II, австрійського імператора Йосипа II і інших офіційних персон на південь. Центром міста імператриця вибрала високе, відкрите і ніким не заселене узгір'я, що здивувало її прекрасним навколишнім виглядом. Вже перший проект Катеринослава, виконаний столичним архітектором Клодом Герца, затверджений в жовтні 1786 р., хоч і був пізнішим відхилений, як невідповідний російським містобудівним традиціям, виходив з того, що центр повинен знаходитися на високому горбі, напроти о. Монастиря (сучасна Соборна площа). Лише у XIX в. архітектори знайшли в собі сили відмовитися від цього принадного, але нездійсненного завдання.

Чи можна вважати закладку майбутнього  Преображенського собору датою заснування міста? Адже подальші 80 років Екатерінослав  від повного занепаду утримував  лише його статус губернського міста. Отже, загальноприйнятої точки зору немає, але ювілеї місто відзначає справно. Перший з них пов'язаний з 100-річчям Катеринослава  в 1887 р. До цієї дати місто дійсно перетворилося. Для відвідин були відкриті обидва міських парка, офіційним особам Імперії розіслані запрошення, а на Богомоловськом (пізніше - Комсомольському і Монастирському) острові були навіть встановлені ракети святкового феєрверку.

Наступний ювілей, зв'язаний з  150-річчям міста доводився вже на радянський час, 1937 рік. На засіданні 1 березня 1936 р. серед інших питань розглядався і питання "о виконання в 1937 році 150-річчям створення Екатерінослава". Проте вирішили "широких свят ювілею" не проводити, а пов'язати його з святкуванням Жовтневої революції. Тому пропонувалося приступити в 1937 р. до будівництва пам'ятника і "видання історико-літературної збірки до 150-летию м. Дніпропетровська". Але часи змінилися, накотила хвиля репресій і перший радянський ювілей міста проходив в умовах далеких від радісних. Найбільш пишним було свято 200-річчям Дніпропетровська в 1976 році.

Зараз, в 2001 році міськими властями планується провести свято 225-річчя міста. Т.ч. датою заснування як і раніше вважається 1776 р. - час підстави Катеринослава Кільченського.

Розділ 2: Промисловість і архітектура міста.

Урядова політика стосовно Новоросії  сприяла розвитку ремесла та мануфактурної  промисловості. Потьомкін писав: «Всякое  новое заведение, собливо в крае, никаких еще мастеров не имеющем, требует со стороныказенной поощрения  и помощи…» Інтенсивне будівництво міст,гостра потреба поселенців у житлі, одязі та ін. сприяли розвитку промисловості. У Катеринославі з’явилися казенні підприємства – суконна то шовкова-панчієва фабрики.

Умови праці на мануфактурі були вкрай важкі. Робочий день тривав не менше 15 годин. Працівники проживали у будинках, пристосованих для проживання тільки у літній час, зарплатню отримували невчасно, це викликало протести. У1820 р. на мануфактурі рахувались 2438 «людей разных знаний и мастерства»  та 1372 селяни, які у вільний від польових робіт час також працювали на виробництві.       Види товарів та обсяги продукції суконної фабрики залежали від замовлень військового відомства та адміралтейства. Панчішна фабрика реалізовувала свої товари на вільному ринку, крім того, вона виконувала замовлення приватних осіб. Катеринославські фабрики працювали на широкий ринок, котрий включав не тільки Новоросію, а й інші регіони України. Як за кількістю працівників, так і за обсягом продукції катеринославська мануфактура була, можливо найбільшою у всій Південній Україні. Частина товарів, виготовлених фабриками, реалізовувалася серед населення Катеринослава.

У 1835 р. військовий міністр О.Чернишов видав наказ закрити катеринославську казенну мануфактуру, як збиткову для  казни. Її будівлі та фабричне народонаселення (тобто робітників та членів їх сімей) передали у військове відомство. Фабрика була закрита після переробки всієї сировини у 1837 р. німецький учений Франц Гакстгаузен, який відвідав Катеринослав у  1844 р., був неприємно здивований тим, що фабрика (точніше її устаткування) була, по суті, розкрадена. «будівлі фабрики тепер стоять полишені, у руїнах, що стали притулком для крадіжників та бродяг…» Цьому прикладові автор протиставив приклад іншої суконної фабрики у Катеринославі, яку відкрив у 1833 р. купець другої гільдії К.В.Нейман з Аахену (оселився в місті у 1815р.). У 1817 р. була заснована фабрика паперових виробів  міщана Постного. Вона працювала на імпортованій сировині – американській бавовні. Підприємець використовував вільний найм робітників, на відміну від кріпосних казенної мануфактури. Тут виготовлялися різні бавовняно-паперові тканини та «карманные ост-индийские платки». У 1812 р. місцевий купець М. Заславський заснував механічні майстерні та чавуноливарний завод. У різні роки тут працювали 15-30 вільнонайманих робітників. Це було перше в місті підприємство такого профілю. Тут вироблялися віялки, молотарки, устаткування для млинів. Від цього заводу отримала назву одна з найстаріших вулиць міста  - Ливарна.

У 1808 р. у Катеринославі діяли: суконна фабрика, 8 сальних заводів, 8 свічних, 9 цегляних, 1 мильний завод та 1 пивоварня. Пиво вироблялося обсягом до 2000 відер на рік та реалізувалося переважно у Катеринославі. Протягом першої половини 19ст. кількість підприємств помітно збільшилася. У  1856 р. в Катеринославі на вул. Гостинній (нині Гопнер) відкрито тютюнову фабрику І.Джигіта, єдину в губернії, яка виробляла турецький тютюн та цигарки.

Документи міських адміністративних установ свідчать, що протягом першої половини 19 ст. ситуація в цій сфері якісно не змінилась. З різних регіонів Росії до Катеринослава  привозили  сіль, металеві вироби, ліс, хутра, а вивозили хліб, сукна, шерсть, шкіряні вироби, мило, свічки та ін. Дещо пізніше, у 1863р. тут було реалізовано товарів на 18368,5 тис. крб. Етнограф та письменник О. Афанасьєв - Чужбинський так описував(у 1863р.) своє враження від ярмарки: «Я провел в Екатеринославе дня четыре во время Петропавловской ярмарки, желая взглянуть на разный люд, сошедшийся и съехавшийся из окрестности. Хотя это, собственно, шерстяная ярмарка, однако, пользуясь этим случаем, наезжают купцы из больших городов, и устраивается так называемый панский ряд, в котором вы найдете самые изящные и модные материи, и золотые и серебряные вещи; одним словом можно отыскать все...»