Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Января 2014 в 18:57, реферат
Жодний з історичних діячів України давніх століть не може зрівнятися з Богданом Хмельницьким за кількістю створених про нього праць. Важко навіть перелічити види наукових розвідок і творів художньої літератури й мистецтва, в яких описується, досліджується, змальовується, згадується постать великого гетьмана. Наукові монографії, статті, розвідки й документальні публікації, записки, мемуари й спогади… Народ у своїй творчості: історичних піснях, думах, легендах, переказах, у прикладному мистецтві завжди приділяв особливу увагу славетному сину української землі.
Анотація………………………………………………………………………………………………………………………………………………….4
Основна частина………………………………….…………………………………………………………………………………………………5
Висновок………………………………………………………………………………………………………………………………………………16
Гласарій………..……………………………………………………………………………………………………………………….…….…..….18
Календар дат……………………………………………………………………………………………………………………………..…….….19
Персоналій…….…………………………………………………………………………………………………………………………………….20
Список літератури………………………………………………………………………………………………………………………..……..22
Кафедра «Історії та україноведення»
Реферат
З дисципліни : « Історія України»
На тему : «Дипломатична діяльність Б. Хмельницького»
Студент групи АП – 01/13
Великий О.В.
м. Дніпропетровськ
2013
Зміст
План.…………………………………………………………………
Анотація…………………………………………………………
Основна частина………………………………….………………………
Висновок…………………………………………………………
Гласарій………..……………………………………………
Календар дат………………………………………………
Персоналій…….……………………………………………
Список літератури…………………………………
План
Анотація
Я вибрав саме
цю тему, оскільки вона мені
дуже цікава, адже з цим великим
гетьманом пов’язано багато
Жодний з історичних діячів України давніх століть не може зрівнятися з Богданом Хмельницьким за кількістю створених про нього праць. Важко навіть перелічити види наукових розвідок і творів художньої літератури й мистецтва, в яких описується, досліджується, змальовується, згадується постать великого гетьмана. Наукові монографії, статті, розвідки й документальні публікації, записки, мемуари й спогади… Народ у своїй творчості: історичних піснях, думах, легендах, переказах, у прикладному мистецтві завжди приділяв особливу увагу славетному сину української землі. Про нього написано романи, повісті, оповідання, поеми, драми, створено кінострічки, картини й скульптури.
Коли б хто-небудь спробував зробити карту місць, де виникали всі ці наукові; літературні та мистецькі твори про Богдана Хмельницького, то довелося б включити до неї багато країн світу. Цей загальнолюдський доробок свідчить про глобальний інтерес до нашого славного предка, світовий характер подій, у центрі яких він перебував. «Так ось оце той Хмель, що його слава та ім'я лунають по світу», — писав його сучасник Павло Алеппський, арабський мандрівник XVII ст.
Історія підняла на своїх хвилях українського гетьмана насамперед тому, що він утілив прогресивні вимоги свого часу в історичній обстановці тогочасної України. Богдан Хмельницький належав до тих типових постатей доби, що дала світові в різних країнах видатних діячів політики, науки, культури, наділених найрізноманітнішими талантами.
Дипломатична діяльність Б. Хмельницького
Біографія Б. Хмельницький
Богдан (Зиновій) Михайлович
Хмельницький (1595-1657) народився на
Черкащині. Матеріальні достатки родини
Хмельницьких дозволили дати
Богданові пристойну домашню освіту, продовжити
її в одній із
парафіяльних шкіл Києва. Майже 5 років
провчився Богдан у Львові у
єзуїтській колегії під керівництвом
найкращих вчителів, де отримав
знання багатьох мов, знайшов друзів.
Поєднання традиційної освіти, що існувала
в Україні, з європейською
сприяло розширенню світогляду Хмельницького,
дало можливість
познайомитися з кращими зразками світових
духовних надбань.
З реаліями тогочасного життя Богдан Хмельницький
познайомився у
Чигирині. Почався якісно новий етап його
життя. Шляхетське середовище і
шкільну парту замінили атмосфера козаччини
й ефес шаблі. Життя в краї
було далеким від романтичних уявлень
молодої людини.
В районі Дикого Поля Хмельницькому довелося
вперше зіткнутися з реальною загрозою
з боку турків і татар, наяву побачити
суперечності, які
існували між різними угрупуваннями козацтва,
на собі відчути результати
політики польський властей. Проте, очевидно,
саме ці екстремальні умови
сприяли утвердженню принципової лінії
поведінки Богдана і його
політичного кредо. Свою долю Хмельницький
зв’язав з козацтвом. Він бере
участь у боротьбі проти турецько-татарської
експансії в Україну,
потрапляє у полон на два роки. Після повернення
у рідні міста
починається новий етап формування політичного
світогляду майбутнього
гетьмана.
Хмельницький замислюється над перспективою
розвитку України, її взаємин
з Польщею, та причинами поразки попередніх
виступів козаків.
Без особливого перебільшення можна твердити,
що на 1648 р. Б.
Хмельницький зумів акумулювати і адаптувати
до реалій того часу
попередній досвід визвольної боротьби
козацтва. Для нього рівноцінними
були як військові, так і політичні методи
боротьби. Говорити про
перевагу одного з цих компонентів не
доводиться. У роки Визвольної війни
українського народу Хмельницький продемонстрував
неперевершену
майстерність добиватися поставленої
мети шляхом як відкритої збройної
боротьби, так і методом переговорів, компромісів
і навіть тимчасових
поступок.
У роки війни Б. Хмельницькому
довелося вирішувати цілий комплекс
питань,
пов’язаних із зовнішньополітичним забезпеченням
життєдіяльності молодої
держави.
Висновок: сім’я великого гетьмана не була бідною, оскільки змогла йому дати пристойну освіту. Але потім Богдан Хмельницький змінив навчання на козацтво.
Внутрішня та зовнішня політика
Як відомо, вже на початку
повстання 1648 року Б. Хмельницький у пошуках
союзника в боротьбі проти Речі Посполитої
звертається до Кримського
ханства, яке традиційно розглядалося,
як одвічний ворог українського
народу. З моменту заснування Кримського
ханату його історія тісно
переплітається з українською. З українсько-татарськми
відносинами були
пов’язані інтереси практично всіх навколишніх
держав. В.А. Брехуненко
зауважує, що « із самого початку вироблення
української лінії в політиці
щодо Криму було в руках козакуючого елементу.
А відколи козацтво
перетворюється в осібний стан і перебирає
на себе від вгасаючої
князівсько-магнатської верстви провід
в обороні національних інтересів
магнатської верстви провід в обороні
національних інтересів
українського етносу, політика щодо ханату
стає виключно його
прерогативою. З іншого боку, татарський
чинник завжди відігравав в
історії козаччини надзвичайно важливу
роль. Власне його наявність була
однією з основних передумов появи козацтва,
і відтоді він вже не
витрачав свого впливу».
Вивчаючи досвід попередніх відносин
кримців з козаками, коли останні
намагалися залучити татар до бойових
дій проти боротьби із Польщею,
Богдан Хмельницький усвідомлював проблему
такого залучення – вкрай
небезпечна схильність Криму до порушення
угод.
Не менш важливий висновок, який зробив
гетьман з подій 1624-1629 рр., це
необхідність підтримувати тісні стосунки
не тільки з центральною владою,
а й з ногайськими мурзами, враховуючи
їх автономістичні прагнення та
специфічну реакцію на будь-які заходи
Бахчисарая. Ігнорування
ногайського чинника було неприпустимим.
Насамперед ногайці могли
відмовитися від виступу на козацькому
боці, тим паче, що договір з
Іслам-Гіреєм передбачав припинення набігів
на українські землі, від чого
найбільше утискалися інтереси саме ногайської
орди. Отже без нагайців
сила союзника значно зменшувалася і вимагала
коригування тактики бойових дій, оскільки
Б. Хмельницький значну роль відводив
татарській кінноті.
Існувала також небезпека польсько-ногайського
зближення.
Ногайсько-буджацька орда також не зазнавала
впливу донського чинника. І
коли напередодні компанії 1649 р. Іслам-Гірей
через походи донців
затримався з виходом майже на місяць,
ногайці вчасно з’явилися на
Україні. Отже, Б. Хмельницький постійно
тримав руку на пульсі подій у
буд жаків та перекопців, нейтралізуючи
ворожі впливи.
Та найбільшу небезпеку для гетьмана становила
спроба Криму використати
союзницькі відносини з козаками для організації
спільного походу на
московські землі, що вже траплялося у
1625 році, коли 800 запорожців,
причому без гетьманського відома вирушили
на землі государеві.
Ймовірність повторення подібних дій
була надзвичайно високою. Реалізація
ідеї спільного походу на Москву, неминуче
втягувала Україну у відкриту
конфронтацію з і без того ненадійним
північним сусідом, викликаючи
адекватну реакцію Польщі. Таким чином,
існувала загроза утворення вісі
Річ Посполита – Москва антикримського,
а, отже, і антиукраїнського
спрямування. Не тільки руйнувалися плани
гетьмана щодо утворення широкої анти
польської коаліції, а й завдавався фактично
смертельний удар по визвольній війні
в цілому.
Богдан Хмельницький двічі
робив спроби домовитися з Кримом
про спільні
дії. Перше посольство вирушило з Січі
ще в другій половині січня 1648
р., і лише внаслідок діяльності другого
посольства (березень 1648р.)
було укладено угоду про спільні воєнні
дії козаків і татар проти Речі
Посполитої. Саме в березні. Тобто під
час перебування в Бахчисараї
українського посольства на чолі з Хмельницьким,
Іслам-Гірей одержав
листа від турецького султана. Останній
вимагав, щоб татари подали йому
допомогу в боротьбі за острів Мальту.
Можливо саме це послугувала для
Іслам-Гірея поштовхом для укладення угоди
з Хмельницьким, оскільки похід
татар на Середземне море не обіцяв здобичі,
яка їй була гарантована на
землях Речі Посполитої. А зволікання
з підписанням угоди свідчить про
обережну позицію Криму, уряд якого пильно
стежив за розвитком подій в
Україні. І лише після того, як позиції
Б. хмельницького
змінилися, Іслам-Гірей вирішив взяти
участь у війні проти Польщі.
Дослідники не виключають також можливості
проведення переговорів
представників повстанців з окремими
татарськими воєначальниками,
насамперед з перекопським мурзою Тугай-беєм.
Саме останній, як стверджує
В.І Цибульській, одержав інструкцію від
хана не вступати в бій доти,
поки не впевниться, що козаки дійсно будуть
воювати з поляками.
Щодо самого змісту українсько-татарських
відносин, то вони трактуються в
історіографії неоднозначно. Висновки
деяких вчених твердять, що татарам
був наданий офіційний дозвіл грабувати
і забирати в полон українців. Інші доказують,
що про заборону татарам грабувати
українські землі було відомо навіть в
столиці Османської Порти. Але хоча
текст договору Б. Хмельницького з Іслам-Гіреєм
ІІІ не зберігся, з
донесення московських воєвод відомо,
що татари зобов’язувалися не брати
в полон українське православне населення.
Можливо ця умова
була важкою для виконання й спричинила
непорозуміння між союзниками.
Таким чином, вчені по різному оцінюють
значення україно-татарської угоди
1648р. Звичайно вона покликана була відіграти
досить важливу роль у
розвитку воєнних подій на Україні. Очевидно
також, що не всі українці з
ентузіазмом зустріли рішення про союз
з татарами. Однак геополітичне
становище України, яка перебувала в так
званому трикутнику, а також
відсутність власної кінноти поставили
гетьмана перед необхідністю
укладання договору з татарами.
Союз з Кримом відігравав позитивну роль
протягом певного часу. Але, як
зазначає В. Степанков, кримський уряд
був проти створення незалежної
Української держави, оскільки це поклало
б край найбільшому джерелу
наживи – грабежу українських земель
і торгівлі живим товаром. Для татар
оптимальною виглядала ситуація рівноваги
сил у боротьбі України з
Польщею. Такий підхід дає можливість
пояснити поведінку татар
у вирішальні моменти битв,
Відносини України з Османською Портою
також залежали від
українсько-татарських взаємин, оскільки
Кримське ханство було васалом
Туреччини і дії татар значною мірою визначалися
позицією султанського
уряду.
Информация о работе Дипломатична діяльність Б. Хмельницького