Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Декабря 2014 в 15:20, контрольная работа
Загострення внутрішніх суперечностей та активізації революційних рухів у зв'язку з так званою весною народів 1848 р. спричинили проведення в обох імперіях, до яких належали українські землі, соціально-економічних і правових реформ. Так як сільське господарство було основним сектором економіки, то стан аграрних відносин значною мірою визначав динаміку всього суспільного розвитку.
Вступ……………………………………………………………………….…3
РОЗДІЛ 1. Аграрні реформи та їхній вплив на господарський розвиток українських земель……………………………………………………………….4
1.1 Реформи 1848–1849 рр. в Австро-Угорській та Російській імперії 1861 р., їх вплив на систему землеволодіння..…………………..………………4
1.2 Столипінська аграрна реформа………………………………......12
РОЗДІЛ 2. Становище сільського господарства у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття………………………………………………………….14
Висновки……………………………………………………………………18
Список використаної літератури………………………………………….20
Але і з’явилися нові явища в сільському господарстві:
• у господарствах використовувалася праця найманих сільськогосподарських робітників;
• відбувається застосування сільськогосподарської техніки;
• виникає спеціалізація районів;
• господарства поміщиків і заможних селян втягуються в ринкові відносини;
• починається масова еміграція українського селянства.
Розглянувши зміст Столипінської аграрної реформи можна зробити наступні висновки.
Позитивними наслдками були такими: підвищилася цінність і кількість усіх видів домашньої худоби. Підвищилася врожайність зернових, майже вдвічі збільшилася кількість хазяїнів, що мали власні будівлі. Селяни переходили до більш досконалих сівооборотів, поширювалися раніше не застосовувані сільськогосподарські машини. Зростаючі потреби в машинах дали поштовх розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування.
Негативними сторонами аграрної реформи було розшарування селянської маси, формування заможної частини селян і становлення сільської бідноти, у результаті якого сильні ставали багатші, а слабкі, бідні розорялися. В роки реформи розширились масштаби селянських переселень. Проте засвоєння нових земель було не під силу розореним селянам.
Таким чином, соціально-економічний розвиток України наприкінці XIX — на початку XX ст. характеризувався подальшим розвитком феодально-кріпосницької системи, формуванням в її надрах нових прогресивних буржуазних відносин. Значний крок уперед зробила промисловість. Однак якщо у Східній Україні йшов процес індустріалізації, то розвиток промислового виробництва на західноукраїнських землях відбувався значно повільніше. Сільське господарство, хоча успішно і втягувалося в ринкові відносини, мало екстенсивний напрям з малими капіталовкладеннями, недостатньою сільськогосподарською технікою, низькою продуктивністю праці.
Обидва регіони на початку XX ст. істотно відстали від передових країн Європи. Не маючи своєї держави, перебуваючи в міцних лещатах колоніального гніту, український народ не міг повною мірою розвивати нові тенденції в соціально-економічному розвитку.
Список використаної літератури:
1. О.Д. Бойко. Історія України. - К.: ,,Академвидав”, 2005 р. (3-тєвидання) - С.248-269.
2. Н. Полонська-Василенко. Історія України - К.: 1995 р. (2-й том, 3-тє видання).
3. Ф.Г. Турченко. Історія України. Кінець 18-поч. 20 ст. – К.: ,,Генеза”, 1999 р. – С.143-157.
4. Лановик Б. Д., Лазарович М. В. Економічна історія: курс лекцій – К.:Вікар, 2005р
5. Лановик Б. Лазарович М. Історія України: Навч. Посібник. – К.: Знання-Прес, 2006. – 598 с.