Уинстон Черччиль

Зміст

Введення

1. Формування суспільно-політичних  поглядів Вінстона Черчілля

2. Перехід У. Черчілля в ліберальну партію

3. Черчілль на посаді заступника міністра колоній

Висновок

Список літератури

Введення

Фігура Вінстона Черчілля (1874 - 1965) - одна з центральних у британській історії 20 століття. Не менш помітне місце займає вона і в історіографії- тільки з 1970 року про Черчілля було написано понад 250 книг.

Найяскравіший представник  політичного Олімпу XX століття, Черчілль і сьогодні залишається фігурою, що притягає до себе увагу не лише фахівців-істориків, а й широкі читацькі маси в усьому світі.

Політичний шлях Черчілля - свідчення лише непотоплюваності і політичного довголіття, але ніяк не якості діяльності. Оціночна ж сторона справи - в широкій амплітуді, від завидного успіху до повного краху.

Найбільш цікавим, з одного боку, і найменш освітленим в літературі, з іншого боку, є той етап суспільно-політичної діяльності У. Черчілля, в ході якого  відбувалося становлення його як політика, що обумовлює актуальність і важливість нашого дослідження.

Тема курсової роботи сформульована таким чином: «Початок політичної кар'єри Вінстона Черчіля».

Історіографія проблеми

Переходячи до історіографії  цікавить проблеми, слід зазначити, що у вітчизняній історіографії, не зважаючи на виняткову роль, яку  зіграв У. Черчілль у світовій історії ХХ століття, аналіз політичної діяльності У. Черчілля, оцінка його як політика розглядається в контексті численних досліджень, присвячених історії Англії ХХ століття. ¹ Аналіз початкового етапу політичної кар'єри У. Черчілля розглядається також у зв'язку з аналізом колоніальної політики Великобританії на початку ХХ століття. ²

З досліджень, присвячених аналізу політичного портрета У. Черчілля слід виділити монографію В. Г. Труханівська «Вінстон Черчілль» (1968). У цілому, оцінка діяльності У. Черчілля даними автором дана в руслі установок марксистської історіографії. ¹

Слід зазначити, що даний  підхід у вітчизняній історіографії досі не подолана.

Інша оцінка У. Черчілля як політика дається зарубіжними істориками. Так, у другій половині 1990-х рр.. в Росії були видані роботи індійського історика І. Д. Ратне, присвячені аналізу політичного портрета Черчілля, в тому числі і початкового етапу його політичної діяльності. ²

Початковий етап політичної діяльності У. Черчілля отримав широке висвітлення у монографії Д. Хьюмен «Ейзенхауер і Черчілль: Партнерство, що врятувало світ». ³

У 2003 році вийшла в світ монографія Б. Роуза «Черчілль. Бурхливе життя », присвячена життю і суспільно-політичної діяльності У. Черчілля. Талановитий організатор, блискучий оратор, дотепний співрозмовник і уїдливий полеміст, гравець, гурман, цинік і джентльмен - таким постає перед нами на сторінках цієї книги великий життєлюб сер Уїнстон Черчілль. ⁴

Відзначимо, що для зарубіжної історіографії характерна відсутність яскраво виражених ідеологічних установок в оцінці політичного шляху У. Черчілля.

Метою роботи є дослідження початкового етапу політичної діяльності У. Черчілля.

Завдання роботи:

1. Аналіз умов формування політичних поглядів У. Черчілля.
2. Розгляд проблеми переходу У. Черчілля в ліберальну партію
3. Дослідження діяльності У. Черчілля на посаді заступника міністра колоній

1. Формування суспільно-політичних поглядів Вінстона Черчілля

Уїнстон Леонард Спенсер  Черчілль відбувався зі знаменитої родини герцогів Мальборо. Перший герцог Мальборо не залишив прямого спадкоємця по чоловічій лінії, і його титул  івладенія спеціальним актом парламенту були передані його дочки, а потім її племінникові. У результаті цього фамільним ім'ям герцогів Мальборо стало ім'я Спенсер Черчілль.

Батько Вінстона - Рендалф - був третім за рахунком сьомого герцога Мальборо. Згідно англійськими законами, титул і володіння успадковуєстарший син. Молодшим доводиться самим пробивати собі дорогу в життя.

Уїнстон Черчілль народився  семимісячним під час балу в палаці Бленхейм 30 листопада 1874 У передчасному появі дитини на світ дорікали його мати, яка, незважаючи на своє становище, не захотіла пропускати бал. Народження рудого, надзвичайно крикливого, але міцногохлопчика викликало невдоволення у мешканців родового маєтку. Вони не любили його мати, яка перевершувала їх і зовнішністю, і розумом. Вона не мала титулу, але зате була досить багата, щоб триматися самостійно, - цього їй і не хотіли прощати. Її син міг успадкувати титул герцога. ¹

Старша герцогиня, бабуся Черчілля, відкрито сказала дружині  дев'ятий герцога Мальборо, що її головне  завдання - народити сина, тому що вона не перенесе, якщо «цей недоносок Вінстон» успадкує титул герцога. Дружина дев'ятий Мальборо впоралася із завданням, і титул герцога не дістався Вінстону Черчіллю. ²

Батьки майже не займалися  вихованням сина. За ним доглядала  няня на прізвище Еверест. Все життя Черчілль пам'ятав про неї, у всіх кабінетах, які він займав, портрет няні знаходився на самому видному місці.

У дитинстві маленького Черчілля називали Вінні - це ласкава форма  імені Уїнстон збереглася за ним  до старості. Незважаючи на те, що він  був семимісячною, Вінні ріс здоровою дитиною. Навчившись говорити, він балакав без упину, хоча з юних років сильно заїкався і шепелявив. ¹

Черчілль дуже погано вчився. Вчителі, гувернантки і батько вважали його бездарним і безнадійно тупим. Але він був упертий, самовпевнений, гордовитий і мав дуже хорошою пам'яттю. Коли йому виповнилося сім років, його визначили в дорогу підготовчу школу для дітей з аристократичних сімей. Вінні вперше довелося зіткнутися з дисципліною і перенести покарання різками.

Після підготовчої школи Черчілль мав навчатися у знаменитій закритій школі Ітон. Але батьки, боячись, що він не впорається з навчанням в Ітоні, віддали його в іншу школу - Херроу. Під час навчання Черчілль незмінно значився останнім учнем у класі не тільки по успішності, але й з дисципліни. Він вчив ті предмети, які йому подобалися, і майже не звертав уваги на інші. Він навіть вибирав вчителів, з якими займатися. Але він завжди залишався гордовитим і самовпевненим.

Підсвідомо політика приваблювала Черчілля з юності: за що склалася в  Англії традиції, дебати в палаті громад проходили відкрито для публіки, і юний Уїнстон відвідував парламентську гальорку з набагато більшою охотою, ніж коледж. ²

Батько Черчілля хотів, щоб  він став юристом. Але його успіхи у навчанні змусили відмовитися  від цих планів. Коли батько запитав Уїнстона, ким він хоче бути, той відповів, що стане військовим.

Черчілль з дитинства  любив розігрувати зі своїм молодшим братом військові битви. У нього було півтори тисячі олов'яних солдатиків, з якими він проводив більшу частину свого часу.

Черчілль хотів підготуватися до вступу в піхотне училище. Але під час гри він невдало стрибнув з моста на що росли поруч їли, розраховуючи, що гілки дозволять йому зісковзнути на землю, але вони не пом'якшили приземлення. Черчілль вдарився головою, отримав струс мозку і три місяці не піднімався з ліжка.

Пізніше все-таки вступив до військового училища, але не в піхоту, а в кавалерію. Кавалерист повинен був сам утримувати коня, тому охочих було менше і йому вдалося пройти конкурс. ¹

Батько Черчілля був засмучений тим, що син не зміг поступити в  піхоту. У військовому середовищі кавалеристів традиційно вважали тупоголовими. Після вступу в кавалерію батько написав Вінстону лист, в якому, не стримавшись, висловив свою думку про те, що ніякого толку з сина не вийде. Уїнстона це не зачепило. У роки навчання він захоплено займався верховою їздою. Він вірив, що стане великим полководцем, і його турбувало тільки відсутність великих воєн, на яких він міг би проявити себе.

Після смерті батька Вінстона Черчілля сімейства довелося сплатити численні борги, і воно залишилося фактично без доходів. Мати Черчілля отримала свою частку з грошей, які залишив їй батьком в Америці. Цього було достатньо, щоб підтримувати рівень життя, прийнятий в її колі, але не більше. Всі свої сили мати Черчілля направила на те, щоб допомогти синові зробити кар'єру. Вона виділяла синові на витрати п'ятсот фунтів стерлінгів на рік. Це були дуже великі гроші, але в порівнянні з тим, що була потрібна молодому гусарина в привілейованому кавалерійському полку, цього було недостатньо. ²

Почавши службу лейтенантом, Черчілль не сидів склавши руки. Він поспішав, як колись його батько. У молодості він вирішив, що його життя буде такою ж короткою, як і у його батька і тому йому потрібно поспішати, щоб він встиг зробити все те, що не встиг зробити батько.

Черчілля як і раніше більше всього засмучувало відсутність  війни. За умовами служби, у мирний час він мав п'ятимісячний відпустку. Дізнавшись про початок іспано-американської війни за острів Кубу, Черчілль взяв відпустку і вирушив за океан. Він домовився з англійською газетою «Дейл грефік» про те, що напише серію статей для газети про події на Кубі. За кожну статтю він повинен був отримати за п'ять фунтів стерлінгів. ¹

У результаті своєї першої військової кампанії Уїнстон Черчилль отримав іспанську медаль за участь у бойових діях, навчився палити сигари, перейняв у іспанців звичку спати після обіду і заробив двадцять п'ять фунтів стерлінгів - п'ять його статей з'явилися в газеті.

Після цих подій гусарський полк, в якому служив Черчілль, перевели до Індії. В Індії Черчілль упросив взяти його в експедицію, що прямувала на придушення повстання одного з племен на північно-східному кордоні у Малакандского перевалу. Його кореспонденції про ці події спочатку були опубліковані в лондонській газеті «Дейлі телеграф», а потім мати Черчілля знайшла видавця і вони вийшли окремою книгою «Повість про малакандской польової армії. Епізод прикордонної війни ». Книгу розкупили, і незабаром з'явилося її друге видання. ²

Успіх окрилив молодого автора, і він написав художній роман про боротьбу народу проти диктаторського режиму. Видавці непогано заплатили за роман - сімсот фунтів стерлінгів. Але критичні відгуки відбили у Черчілля полювання до писання романів. Він вирушив на війну в Судан.

Командувач англійською армією, розуміючи, що Черчілль опише все, що побачить на цій війні в черговий книзі, заборонив зараховувати його в діючу армію. Мати Черчілля, використовуючи свої зв'язки, домоглася, що його відрядили до одного з полків.

Тільки за одну публікації протягом місяця про війну в Судані в газеті «Морнінг пост» Черчилль отримав триста фунтів стерлінгів. Після війни в Судані Черчілль вирішив піти з армії і зайнятися тільки літературною працею. Він написав двотомне твір «Річкова війна» про події в Судані. Черчілль розкритикував дії головнокомандувача англійською армією, описав жорстокості війни. Це викликало на нього гнів війни, але зате принесло успіх у читачів. ¹

Як тільки спалахнула англо-бурська  війна, Черчілль поспішив до Південної Африки. Але вже не як військовий, а в якості кореспондента газети «Морнінг пост». Під час військових дій він потрапив у полон до бурів. Як цивільного людини, що взяв участь в битві, його мали розстріляти.Черчілля врятувало те, що його впізнали і вирішили залишити як цінного бранця сина лорда. Черчіллю вдалося втекти з полону.

У Лондоні Черчілля чекав  справжній тріумф. «Морнінг пост» друкувала його кореспонденції. Інші газети повідомляли про його подвиги. Черчілль написав цілих два томи про свої пригоди. Про нього складали пісні і вірші. Він виставив кандидатуру на виборах до парламенту від Манчестера, роз'їжджав з читанням лекцій про бурської війни. З цими лекціями Черчілль відправився до Америки. Його представляли публіці як «героя п'яти воїн, автора шести книг і майбутнього прем'єр-міністра». ²

2. Перехід У. Черчілля в ліберальну партію

На хвилі популярності в 1900 році Черчілль був обраний до парламенту від консервативної партії. Депутати парламенту ще добре пам'ятали Рандольфа Черчілля і тому з цікавістю чекали першої появи в палаті його сина. Уїнстон сів на те місце, яке займав у палаті його батько після відходу у відставку, - крайнє місце над проходом, прямо позаду передньої лави. Один з депутатів парламенту розповідав, що «не пройшло і п'яти хвилин з моменту появи в палаті громад Вінстона Черчілля, як ми побачили, що він сидить розвалившись, насунувши на лоб циліндр, схрестивши витягнуті ноги, глибоко засунувши руки в кишені, і озирається навколо так , нібито він був не самим молодим, а найстаршимдепутатом ». ¹

У парламенті існує традиція, згідно з якою нові депутати виступають із промовою не відразу, а по закінченні щонайменше місячного терміну з моменту появи в палаті громад. Черчілля ця традиція не влаштовувала, він не хотів витрачати час на очікування і вже через чотири днівиголосив свою першу промову.

Виступ був в загальному вдалим. Члени парламенту зустріли його тепло. Йому аплодували обидві сторони палати громад - і консерватори, іліберали. Проте лідери консерваторів хмурились. Слова молодого депутата йшла врозріз з офіційною лінією партії. Консерватори виступали за доведення війни проти бурів до кінця і за суворе поводження з ними. Черчілль же, який зробив темою свого першого виступу англо-бурську війну, - це було розумно, бо мало хто краще за нього розбиралися в тому, що в той час відбувалося в Південній Африці, - висловився за порівняно м'яке поводження з переможеними. Його промова була пройнята симпатією до бурам. «Жоден народ, - говорив він, - не отримував так багато висловів співчуття на словах і так мало практичної підтримки на ділі, як бури». ¹

Виступ Вінстона в першій же промові проти політики власної партії пояснювалося не просто сміливістю молодого депутата. Це була зухвалість, в даному випадку явно розрахована зухвалість. Уїнстон тим самим як би заявив, що піде по стопах свого батька. А тактика Рандольфа, як відомо, полягала в тому, щоб нападками на лідерів власної ж партії змусити їх відкупитися від нього, давши йому значну посаду в керівництві партією і уряді.