Молоде кіно України : Дмитро Лінартович – сучасний український актор

Це була казка  Костянтина Лінартовича, мого батька. Я там  виходив маленьким хлопчиком  – турком. Це було мені десь 12 років. А в 13-14 років я зіграв головну  роль Гріхопадіння у спектаклі «Голодомор». Я вже грав на великій сцені. Тоді вже дізнався що таке майданчик, що таке партнери, що таке театральна дисципліна. Багато ролей було.

10    А що ви вважаете вашим першим великим досягненням?

  Перший гол, забитий у ворота  суперників, п’ятірка, зароблена за вірш. Досягнення взагалі в мене з пелюшок. Я намагаюсь виконувати всі поставлені задачі – це і є досягнення. З таких речей все починалося, а потім вже й дубляж, й театральні ролі, й кіно. Ще  пам’ятаю перше місце по вільній боротьбі. Взагалі моя сім’я – вона в такому розумінні є трохи одержимою, в такому гарному сенсі. Якщо ми вже за щось взялись, то доведемо цю роботу до кінця. Бо так ми працюємо на Україну. Україна починається з кожного з нас. І якщо я працюю на себе – я працюю на Україну.

11.    У кого на курсі ви навчалися?

Моїм викладачем був Юрій Пилипович Висоцький. Це унікальна людина. Він мене навчив багатьом речам. Взагалі це мій другий викладач з акторської майстерності після батька. По-перше, це ерудована, високоосвідчена людина. В мене були поняття виходу на сцену. Але систематизувати ці знання допоміг він. Він нас няньчив як маленьких дітей і до 4 курсу йшов з нами пліч-о-пліч. Він вклав дуже багато знань, навчив, і методиці, і дуже добре навчив робити аналіз п’єс, спектаклів. Він взагалі книжки не читає, а ковтає. І він ще представник тієї старої кіношколи. І я йому дуже вдячний.

12.Хто з ваших однокурсників допомагав вам?

Коли ми працювали  на сцені, ми були партнерами, один одному допомагали. Нас було 12 чоловік і ми завжди приходили на допомогу один одному.

13. Розкажіть, будь-ласка, про ваш перший фільм «Невелика подорож на     

      великій каруселі»?

. В 2002 році мене запросили зніматись. Я прочитав сценарій і мені       сподобалось. Фільм нетиповий. Там досить цікава історія. Дуже багато видумок-придумок. Це ж класну ідею придумав Іллєнко! Землю крутить Землекрут. Швидше крутить – швидше події відбуваються. Повільніше – повільніше Земля обертається. Михайло Іллєнко – він настільки іронічний чоловік. Якщо я сам буду розповідати про цей фільм, то це буде власне моє ставлення, суб’єктивне. Це кожна людина має побачити, знайти там щось своє.

14.А що для вас є акторська свобода?

Для мене акторська  свобода, вона більше внутрішня. Наді мною стоїть режисер. Ми з ним радимось. А внутрішній прояв для мене, коли я підходжу до режисера і пропоную свій варіант. Все рівно від мене щось іде, бо повторити режисерський задум один в один я не можу. Але  сам зіграти я можу. Я щось переживаю , чи я в доброму настрої, від  цього теж багато чого залежить.

15. Які погані звичка(куріння…)ви не маєте?

 Я не  янгол, далеко. На свято можу  випити келишок вина, на День  народження я можу дзьобнути  трішки горілочки. Я взагалі  почав вживати алкоголь з 24 років. Але якщо хороша компанія  – то так, а взагалі, то зловживати – ні. Я молодим людям не раджу вживати багато алкоголю. І взагалі треба досягти певного віку. Та й професія така, що треба себе весь час у формі підтримувати.

16.Про акторів кажуть,що поганий той актор ,який не хоче зіграти Гамлета.А яка ваша заповітна  роль?І чи мрієте ви зіграти Гамлета?

Ні, для мене це все забобони. Я взагалі не дуже таке люблю. Дуже багато хороших акторів вважають себе нереалізованими через такі речі. Я граю все, що здається  цікавим. Якщо сценарій хороший, то чого ж не грати?

17.Які у вас є життеві принципи?

Багато,звісно. Наприклад, не їхати на червоне світло,коли я за кермом. Виконувати роботу до кінця. Працювати,щоб потім не було соромно.

 

18.Яка ваша улюблена книга?

Декілька: Тарас  Шевченко «Гайдамаки», Іван Франко «Украдене  щастя», Василь Шкляр «Ключ», Юрко Позаяк «Пропала грамота», Ліна Костенко «Маруся  Чурай», «Записки українського самАсшедшего».

 

 

19.. А чому ви вибрали для роботи саме муніципальний театр «Київ»?

 Річ у  тім, що мій друг Юра, який  навчався на курс менше за  мене, зустрів мене і спитав: «Ось  зараз відкрився новий муніципальний  театр «Київ». Не хочеш піти? Там  якраз ставиться «Тарас Бульба».  Я пішов прослухався і мене  взяли. До речі, я звідти пішов  тому, що його розформували. А  зараз я планую переходити  в новий театр. Я веду переговори  з декількома колективами. Вже  в січні буде відомо, де я  буду працювати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дмитро Лінартович разом  з батьком Костянтином.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У ролі Дракончика у виставі   «Як стати справжнім бегемотом»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В ролі Родо у спектаклі «Циліндр»

 

 

У ролі Жандарма у виставі «Украдене Щастя»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У ролі Мартина -Землекрута у фільмі ««Невелика подорож на великій каруселі»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото з майданчика «ТойХтоПройшовКрізьВогонь».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кадр з фільму «ТойХтоПройшовКрізьВогонь».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кадр з фільму «ТойХтоПройшовКрізьВогонь». 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Режисер фільму Михайло  Іллєнко 

 

 

Афтогрф Дмитра  Лінартовича

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Газета «День» про фільм  «ТойХтоПройшовКрізьВогонь»