Графічний дизайн тематичного календаря

На цій стадії продукція  набуває зручний для використання інформації вид. Перші два процеси  часто називають додрукарськими процесами, третій і четвертий можуть бути об’єднані і виконуватися як єдиний процес на спеціалізованому друкарському устаткуванні. В останні роки з  розвитком обчислювальної техніки з’явилася можливість об’єднати в єдиний технологічний цикл усі чотири процеси. Сучасні цифрові друкарські машини і комплекси дозволяють в автоматичному режимі виконувати всі операції, починаючи з обробки оригіналу і закінчуючи готовою продукцією.

         До додрукарських процесів включають операції, спрямовані на обробку авторських або видавничих оригіналів з метою одержання в кінцевому результаті друкарської форми. Ці процеси є принципово однаковими як для великої, так і для малої поліграфії, але залежно від виду оригіналів, обраної схеми процесу обробки, вимог до якості результатів та ін. вони можуть бути більш чи менш розвиненими та ускладненими. Для сучасної поліграфії характерним є використання у додрукарських процесах комп’ютерних технологій, на цьому і побудована схема додрукарських процесів. Одним з основних етапів додрукарської підготовки видання є створення макета. Процес створення макета у свою чергу складається з взаємозалежних етапів:

• макетування (начерк макета, вибір формату й орієнтації сторінки, задання полів, розробка модульної сітки, підбору елементів дизайну);
• підготовка тексту (підбор основного тексту, заголовків, таблиць);
• підготовка ілюстрацій (сканування графічних зображень, редагування розмірів, яскравості, контрастності, кольоровості, усунення муару й інших дефектів, вибір формату);
• вибір шрифтів (гарнітури, кегля, накреслення);
• верстка видання (визначення довжини рядка, ширини стовпчика, способів вирівнювання, формування переносів, завдання міжлітерних, міжслівних і міжрядкових інтервалів);
• друк оригінал-макету (вибір принтера і параметрів друку, спуск шпальт, калібрування принтера).

Друкарські процеси розглянуто на прикладі підприємств, де властиве використання аркушевих друкарських машин, і подані схемою. Післядрукарські процеси частіше називають брошурувально-обробними та оздоблювальними процесами.

Перед здійсненням тиражного  друкування необхідно перевірити якість проведених перетворень інформації шляхом синтезу кольорової репродукції методом пробного друку.

III. Шрифт та його роль  у поліграфії.

          Шрифт є одним з основних образотворчих елементів текстового друкарського видання. Він - носій інформації і засіб відтворення тексту в книзі, журналі, газеті або будь-якому творі друку. Основне його призначення - передача змісту за допомогою читання. Шрифт - це, передусім, комплект знаків, необхідних для відтворення тексту на якій-небудь мові на відбитку, отриманому поліграфічними засобами. 

         Шрифт – це графічна форма знаків певної системи листа; комплект літер, які відтворють який-небудь алфавіт, а також цифри і знаки. Шрифти розрізняються по характеру малюнка (гарнітурі), нахилу (прямий, курсивний, похилий), насиченості (світлий, напівжирний, жирний), розміру (кеглю) і т.д. 
Шрифтове виділення - використання шрифтів, відмінних від основного тексту гарнітур, зображень, кеглів, а також заголовних і капітельних букв з метою виділення оремих частин тексту.

1. Класифікація шрифтів.                                                                                                                               

Шрифти характеризуються:  графічною основою знаку писемності, малюнком, зображенням, розміром.                                                                                                         

Під графічною основою  знаків мається на увазі комплекс знаків алфавіту, необхідний для відтворення тексту на якій-небудь мові: російській, грецькій, вірменській, грузинській, німецькій, англійській і іншій мові. Склад алфавіту і характерний загальний вигляд шрифтів визначається національними особливостями писемності, що історично склалися.                                             

         Малюнок знаків шрифту має свої стилістичні особливості, які склалися історично. Вони умовно визначають призначення шрифту по видах літератури (художня, наукова) і по ролі шрифту у виданні (текст, заголовок і інші елементи видання).

         Одна з головних ознак, що характеризують малюнок шрифту, - відношення товщини основних і сполучних штрихів. Основні штрихи букв зазвичай завершуються зарубками, які мають різні закінчення.

         Зображення шрифтів характеризується насиченістю і завтовшки штрихів, нахилом основних штрихів відносно горизонтальної лінії шрифту, висоти знаків і характером заповнення, заходами ширини штрихів. По насиченості розрізняються шрифти: світлі, напівжирні і жирні.

         По нахилу основних штрихів розрізняють шрифти: прямі, з вертикальними основними штрихами, курсивні, такі, що характеризуються відхиленням основних штрихів від вертикального положення і тим, що малюнок рядкових букв (наприклад, а, ч, д, т та ін.) в деякій мірі нагадує букви, написані від руки. Похилі шрифти повторюють малюнок усіх знаків прямого шрифту, але основні штрихи нахилені зазвичай управо або вліво, що зустрічається рідше.                   По відносних розмірах ширини і висоти знаки шрифту діляться на п'ять груп: нормальні, вузькі, над вузькі, широкі і над широкі; нормальних шрифтах відношення ширини очка до висоти складає приблизно 3:4; вузьких шрифтах це відношення складає приблизно 1:2, а в широких - 1:1, в деяких випадках ширина очка перевищує його висоту (над широкі шрифти).

         По характеру заповнення штрихів шрифти бувають: нормальні, контурні, виворотні, відтіняють, штриховані та ін. Це вони (окрім шрифтів нормально заповнених) мають спеціальне призначення‚ в практиці використовуються рідко, наприклад, для набору запрошень, афіш, рекламних видань і т. п.

         Кегль шрифту - одна з основних характеристик, що визначають його розміри. Це висота в друкарських пунктах прямокутника, в який може бути вписаний будь-який знак алфавіту цього розміру з урахуванням верхнього і нижнього просвіту, необхідного для утворення міжрядкового пропуску (інтерліньяжа).Ширина прямокутника залежить від форми знаку. Так, наприклад, для букви «Ш» ширина прямокутника буде більше порівняно з шириною прямокутника для цифри «1» або знаку вигуку «!».

          Шрифти, що мають кегль до 12 пунктів (включно), прийнято вважати текстовими, а шрифти, кегль яких більше 12 пунктів, називаються титульними або заголовними.

          Гарнітурою шрифтів називається комплект шрифтів однакового малюнка, але різного зображення і розміру (кеглів). Гарнітури мають умовні назви, наприклад, літературна, звичайна, плакатна та ін.

         На якість відтворення шрифту сильний вплив чинить технологія друкування і якість поверхні запечатуваного матеріалу, що і привело до великої різноманітності шрифтів.

         Шрифти по своєму призначенню і сфері застосування діляться на книжні, газетні, плакатно-афішні, картографічні, декоративні, рекламні. Крім того, можна виділити особливу групу шрифтів спеціального призначення, наприклад, шрифти для набору документів строгої звітності (банківські чеки, книжки ощадних кас та ін.), імітаційні шрифти, наприклад, шрифти, малюнок яких близький до каліграфічного листа.

2. Вимоги до шрифтів.

         Видання в цілому повинне відповідати ряду вимог гігієнічного, естетичного, економічного, технічного, технологічного і виробничого характеру. Шрифт і його правильне використання в оформленні відіграє важливу роль.

• з естетичної точки зору шрифт має бути красивим.
• економічність шрифту характеризується його місткістю і визначається середньою кількістю знаків, які можуть розміститися в рядку, в смузі, у виданнях рівних форматів. –
• технологічні вимоги до шрифтів характеризуються двома показниками: можливою точністю відтворення графіки шрифту в різних видах друку - високою, глибокою, плоскою, механічною міцністю і лінійною точністю шрифту як елементу друкарської форми при отриманні відбитків в друкарській машині.
• під гігієнічними вимогами до шрифту розуміється його легкість для читання. При виборі шрифту для набору видання необхідно враховувати умови читання, міру підготовленості читача (наприклад, за віком). Шрифт має бути підібраний так, щоб зміст тексту читач засвоював швидко, з найменшим стомленням.                                                                             

Так, наприклад, для дітей  дошкільного і молодшого шкільного  віку потрібні чіткі, прості по малюнку  шрифти 12 - 16 пунктів, для кваліфікованого  читача - шрифти 8 - 10 пунктів; для довідкових видань, призначених для вибіркового  читання, кегль шрифту може бути понижений.

Час виробив ряд правив по оформленню різних видань, які викладені в інструкціях і в учбовій літературі у вигляді рекомендацій.

Краса букв

Проста краса звичної друкарської букви повно розкриває таємниці дизайну, гармонії і краси. Усі грамотні люди використовують шрифт як інструмент для візуальної передачі або сприйняття смислової інформації за допомогою застосування тексту. Але мало хто замислюється над тим, скільки праці вкладено при створенні зображення конкретного шрифту.

Найчастіша згадка терміну "шрифт" можна зустріти в словосполученнях "дрібний шрифт", "великий шрифт", "сліпий шрифт". Образливо, що дуже рідко ми чуємо "красивий шрифт". Частіше "красивий" відносимо до почерку.

У букв своя краса. Але цю красу необхідно навчитися ще і бачити, і відчувати, і помічати, і захоплюватися.

Вивчаючи світ шрифтового мистецтва можна зробити висновок, який має глибокий філософський сенс, що змикається з притчею про ‚вавилонську вежу, - мистецтво шрифту - найконсервативніше з усіх видів творчості; зміна форми букв відбувається вражаюче повільно, наприклад, перехід ренесансної антикви в нову антикву класицизму зайняв більше двох віків.

Що це означає насправді? Лише одне: якщо шрифт - зображення букв, буде часто і кардинально мінятися, то ми можемо дійти до ситуації, коли, уранці, купивши газету на рідній мові, не зможемо її прочитати, оскільки зображення букв настільки швидко і сильно змінилося, що ми не розуміємо, яку букву як читати.

Типографіка - художня графіка, що використовує поліграфічні засоби і оформлювальні елементи, : лінійки, орнаменти, знаки і, головне, набірні шрифти. Типографіка вирішує завдання оптимального сприйняття тексту читачем.

Типографіка як графічне оформлення друкарського тексту, проектування або  безпосереднє моделювання вигляду  твору друку в останнє десятиліття  знову придбала ті риси, які вона втратила в процесі свого розвитку.

У кінці XIX століття машинна  революція в поліграфії на ціле століття поділила друкарів на творців і

механічних виконавців. Комп'ютерна революція, що сталася на наших очах, сприяє поверненню мислячого друкаря, що відчуває, до набірної техніки. Так або інакше, до типографіки причетні друкарі і складачі, автори і редактори, художні і технічні редактори, художники-графіки і оформлювачі, каліграфіки і проектувальники шрифту, художники книги і дизайнери-графіки.

"Проста краса букв" - це не уся поліграфія, але без цієї краси друкарські видання були б іншими і поняття "Мистецтво книги" не мало б місця.

3. Принципи вибору шрифту

Зазвичай шрифтовики схильні  розрізняти поняття "читаність" і "чіткість". Чіткість має відношення до легкості, з якою читач відрізняє один символ від іншого. Читаність - ширше поняття і має відношення до легкості, з якою читач сприймає колонку або смугу набору. Крім того, читаність пов'язана і з написанням тексту і із стилем викладу. Проте з точки зору типографики читаність безпосередньо залежить від наступних чинників:

· Стиль шрифту. Стилістично знайомі шрифти, як правило, легші для читання.

· Кегль шрифту. Чим більше кегль (в межах розумного, звичайно), тим краще.

· Довжина рядка. Досить вузькі (також в межах розумного) колонки  кращі за широкі.

· Величина інтерліньяжа. Більшість  кеглів шрифтів основного тексту можуть використовувати інтерліньяж  в межах від рівного кеглю до удвічі більшого.

· Контраст між темним текстом  і світлим папером. Чим контрастніше, тим краще. Текстура паперу. Текстура паперу не має бути нав'язливою і такою, що заважає сприйняттю знаків.

· Зв'язок між шрифтом і іншими елементами оформлення смуги. Зв'язок має бути очевидним, логічним.

· Відповідності шрифту змісту тексту. Художній редактор повинен  використовувати "індивідуальність" шрифту.

IV. Роль кольору та кольоровідтворення  у поліграфії.

Нас оточує природа зі своєю пишнотою фарб. Навколо нас зелена трава і блакитне небо. Світ повний яскравих квітів, комах і птахів. У житті людини роль кольору велике і різноманітне. Незаперечна і здатність емоційного впливу кольору на психіку людини.

Колір і кольорові оригінали в поліграфії

Основну завдання, яке вирішують поліграфічні технології це високоякісна друк кольорових зображень максимально наближених по відтворенню кольору до оригіналу. Досконалості немає межі, особливо коли мова йде про предмет, пов'язаних зі сприйняттям кольору.

Почала будь-якого видання  це його оригінали і від них багато в чому залежить і якість видання і його суспільна значущість. Кольорові оригінали - кольорові зображення на площині (фотографії, малюнки, слайди, графіка, в тому числі, і комп'ютерна) відіграють особливу роль у структурі будь-якого видання, особливо у видання, що несуть крім інформаційної та естетичної, також і емоційного навантаження, наприклад, у рекламних та політичних виданнях. Кольоровідтворення в поліграфії -- відтворення (репродукування) кольорових оригіналів на відтисненні, це одна з основних завдань для поліграфії. Вся історія розвитку поліграфічних технологій і створення різних способів друкування безпосередньо пов'язані саме з вирішенням цієї задачі.