Графічний дизайн тематичного календаря

Графічний дизайн тематичного календаря

План

I. Вступ………………………………………………………………………………

II. Історія розвитку дизайну поліграфічної продукції…………………………………………………………………………..

1. Розвиток поліграфії……………………………………………………………...

2. Поліграфічна промисловість.  Основні етапи технологічних  процесів………

III. Шрифт та його роль у поліграфії………………………………………………………………………….

1. Класифікація шрифта…………………………………………………………....

2. Вимоги до шрифтів……………………………………………………………...

3. Принципи вибору шрифта………………………………………………………

IV. Роль кольору і кольоровідтворення у поліграфії………………………………………………………………………….

1. Колір у природі………………………………………………………………......

2. Колір як предмет науки………………………………………………………….

V. Історія розвитку календаря………………………………………………………………………….

VI. Технічна частина виготовлення проекту……………………………………………………………………………..

Список літератури………………………………………………………………

II. Історія розвитку дизайну поліграфічної продукції.

Як приємно, за чашкою ранкової кави, проглянути улюблену газету або журнал, відчути приємний лиск глянцю і ні з чим не порівнянний аромат свіжої преси. Зараз вже неможливо уявити собі життя без друкарських ЗМІ, рекламних буклетів і каталогів, без афіш і квитків, нарешті, без візиток і етикеток на товарах. Все це різноманіття друкарської продукції зобов'язане своїм існуванням поліграфії. 
          Поліграфія - (від грец. polys - багато і від грец. graphein - пишу) це сукупність технічних засобів для множинного відтворення текстового матеріалу і графічних зображень. Поліграфічний спосіб відтворення передбачає перенесення барвистого шару з деякого резервуару на сприймаючу поверхню (найчастіше папір). Формування шару здійснюється відповідно до наперед даного оригіналу (макет), предмет відтворення. Під поліграфією розуміють також галузь промисловості, об'єднуючу промислові підприємства, які виготовляють друкарську продукцію. 
         Для того, щоб зрозуміти, яким чином прекрасній половині людства стали доступні глянцові Cosmo і Elle, потрібно заглянути глибоко в історію розвитку поліграфії. 
          Для відтворення тексту і графіки потрібно, як мінімум, два компоненти:     -  друкарська основа – папір;                                                                                                 -  друкарський механізм.                                                                                                                                                                        

У 105 році н. е китаєць Чай Люнь (Ts`ai Louen) придумав спосіб отримання паперу з кори дерев, бавовни і ганчір'я. Згодом до перерахованих компонентів додалися бамбукові стебла. Як не дивно, але розповсюдженню паперу за межі Південно-східної Азії ми зобов'язані війні. Унаслідок набігу на Індокитай в VIII в. папір потрапив в арабський світ, а потім, до Європи. Перші згадки про нього в Південній Іспанії датовані XIII століттям. На Русі довгий час твердим носієм інформації був пергамент. З ухваленням християнства в 988 році релігійні тексти стали писати на бересті.

         Офіційно «батьком» поліграфії вважається Іоганн Гутенберг, який в 1440 році винайшов книгодрукування. Проте найпершою з відомих друкарських книг є Буддист Алмазна Сутра, надрукована в Китаї в 868 році методом ксилографії (друк з дерев'яної гравюри). У французькій Національній бібліотеці в Парижі зберігається збірка дзен-буддистських проповідей, надрукована в 1377 році в Кореї. Він є першим документів, для друку якого використовувався набірний шрифт.                                                                                                                                                                                                             

         Після появи друкарського верстата Гутенберга почався бурхливий розвиток поліграфії. Впродовж XV століття друкарні з'являються по всій Європі. На Русі перший друкарський будинок був відкритий в 1563 році на Никольській вулиці. Відкриття відбулося по наказу царя Івана Грізного. У 1564 році в Москві Іван Федоров випустив першу російську друкарську книгу "Апостол". Цікаво також відзначити, що поліграфія в Росії була безпосередньо пов'язана з «грошовим питанням». До появи асигнацій монети виготовлялися з м'яких металів, які швидко стиралися. До того ж, завжди знаходилися охочі забрати собі шматочок дорогоцінного металу, сточивши його з монети. 
Від паперових асигнацій не можна було нічого відірвати (рвані банкноти втрачали свою цінність), тому вони і були в ході довше. 
         Наступним етапом в розвитку поліграфії стала поява періодичного друку. Втіленню ідеї тиражування ми зобов'язані французькому кардиналові Рішельє. У листопаді 1630 він дав Адресному бюро офіційний дозвіл поширювати інформацію по всій території Франції. 30 травня 1631 року тиражем 1200 екземплярів вийшла в світ перша французька щотижнева газета "Gazette". Незабаром «газетно-журнальна» революція прокотилася по всій Європі. 
При безперечній новизні самої ідеї періодичного друку, читати перші газети, наповнені монотонними колонками з текстом, було досить складно. Для того, щоб зробити друкарські видання привабливішими, потрібна була графіка. Незабаром проблема була вирішена. Після винаходу фотографії Луї Дагером в 1839 році газети стали ілюстрованими. 

         Через сім років ілюстрації з'явилися і в журналах. І вже в 1860 році в світ друкарської продукції увірвався колір, що прийшов на сторінки газет і журналів з кольорових фотографій. У 1807 році Томас Янг довів теорію «трибарвного зору», згідно якої для отримання будь-якого кольору досить в певній пропорції змішати три основні кольори: червоний, синій і зелений. Дана теорія стала відправною крапкою для практичних дослідів по створенню кольорової фотографії. Відтепер можна було не просто «увічнити» мить в кадрі, але і передати всі його фарби.                                                                                                 До кінця XIX століття поліграфія знайшла всі сучасні риси, за винятком способу набору літер (букв). Ручний складач був здатний набирати не більше 1000 букв в годину, тобто 23 рядки. Така швидкість дуже швидко перестала влаштовувати видавництва, оскільки виникла між газетами конкуренція диктувала правило - кращий той, хто перший. Новині потрібно було розміщувати в газеті дуже оперативно, наприклад, нічні події в уранішньому номері. Проблема була вирішена з винаходом лінотипу. 
         У 1886 році підмайстер вартових справ Оттмар Маргенталер з Балтімора створив машину, яка отримала назву «Linotype». Вона не складала рядки з літер, а відливала їх цілком, що відразу різко підвищило продуктивність набору. Лінотип давав можливість набрати газету від початка до кінця, із заголовками, підзаголовками, оголошеннями і іншим. Досвідчений складач встигав набрати на нім до 12000 букв в час. Революційний винахід був блискавично встановлений в більшості друкарень Європи. 
          На початку XX століття з'явилися сучасні види друку - офсетний друк, флексиграфія, шовкографія, різографія, трафаретний друк, ірисовий друк, різні види плоского друку. Для приводу друкарських машин почали використовувати електрику. На сьогоднішній день поліграфія використовує весь накопичений століттями досвід. Способи друку удосконалюються, устаткування розробляється як для офісної поліграфії, дрібних друкарень, так і для крупного промислового виробництва. 

          Останній революційний етап в розвитку поліграфії пов'язаний з появою цифрового друку. Даний напрям розвивається до сих пір. А почалося все з першого "електрофотографічного" відбитку, отриманого Честером Карлсоном 22 жовтня 1938 року. У 1948 році компанія Haroid випустила перший копіювальний апарат Xerox Model A Copy Machine - прадіда сучасних «ксероксів». Саме ця подія є відправним пунктом в розвитку цифрового друку. 
         У 1969 році Гарі Старквезер, співробітник дослідницької лабораторії Xerox, продемонстрував можливість перенесення зображення на папір за допомогою лазерного променя з його подальшим ксерографічним друком. Ідея полягала в модуляції лазерного променя для створення електронного зображення на копіювальному барабані. 
         У 1977 році почалося масове виробництво першого лазерного принтера Xerox 9700. У нім застосовувався кадмієвий газовий лазер, на зміну якого прийшов сучасний напівпровідниковий лазер. Цифрові технології продовжують удосконалюватися до сих пір. Але факт залишається фактом - яскрава фотографія, надрукована на домашньому принтері, зобов'язана своїм існуванням саме відкриттю Старквезера.                                                                                                             Поява на початку 1980-х персональних комп'ютерів, укомплектованих принтерами, зробила поліграфію доступнішою. Таким чином, головна тенденція в розвитку поліграфії на сьогоднішній день полягає в скороченні виробничих площ і мініатюризації устаткування. 
         Проте пріоритет масового друку залишається, як і раніше за друкарнями, здатними видавати не тільки тисячні тиражі, але і варіювати розмір і фальцювання друкарської продукції, випускати видання нестандартної форми (завдяки вирубці) і з різними видами палітурки. 
         Отже, за п'ять століть поліграфія пройшла шлях від першого друкарського верстата Гутенберга до кольорових лазерних принтерів, здатних видавати по 50 листів в хвилину. Розвиток поліграфії завжди був пов'язаний з іншими сферами діяльності людини: рекламою, журналістикою, фотографією і, звичайно, наукою. І поки існує і розвивається наукова думка - продовжить свій розвиток і поліграфія.

1. Поліграфічна промисловість.  Основні етапи технологічних  процесів

Технологія поліграфії містить три основні групи виробничих процесів:

• додрукарські (підготовчі),
• друкарські (власне сам процес друку),
• післядрукарські (оздоблювальні).

Додрукарські процеси  спрямовані на виготовлення. Завдання друкарських процесів — отримання тиражних відбитків, що відтворюють оригінал. Оздоблювальні процеси завершують виготовлення друкованої продукції.

          Додрукарські процеси включають все до стадії виготовлення друкарських форм. За допомогою комп'ютерів виготовляють оригінал-макет , якій потім переносять на друкарську форму. Текстова форма може бути отримана з типографського шрифтового методу ручного набору або ж за допомогою наборних машин (застарілий метод, зараз не використовується), комплектуючі літери й виготовляючи форму або її напівфабрикат (у вигляді, наприклад, фотокопії). Широке поширення одержали різні методи автоматизованого набору. Ручні способи виготовлення ілюстрованої друкарської форми в сучасній поліграфії або іншим шляхом.

Серед ручних способів високого друку найбільшою популярністю користуються:

• на дереві, або ксилографія;
• ліногравюра (випуклая гравюра на лінолеуме);
• акватинта, офорт (протравлення металів кислотою, для виявлення   малюнку);
• літографія.

Розрізняють 3 види друкарських  процесів:

• друкування з формуванням зображення в фарбовому резервуарі;
• друкування з формуванням зображення на проміжній поверхні — формі (так звані класичні способи друку);
• друкування з формуванням зображення на сприймаючій поверхні (способи з електростатичним і електромагнітним переносом фарбового шару).

         Ілюстраційні форми виготовляють фотомеханічними методами, а також за допомогою електронних гравірувальних машин. Оригінал, що підлягає фотомеханічному репродукуванню, фотографують на репродукційному фотографічному апараті (напівтонові оригінали фотографують через растр), або зображення в копіювальних рамах копіюють на металеву пластину, на яку попередньо нанесений світлочутливий шар. Потім пластину піддають відповідній обробці й травленню в машинах для травлення. При відтворенні багатоколірних оригіналів виготовляють друкарські форми за допомогою коліроділильного фотографування або із застосуванням електронних коліроподілювачів — колірокоректорів.

         Класичні способи друку розрізняються залежно від методу поділу друкуючих і пробільних елементів. Формування фарбового шару може здійснюватися як у процесі переміщення фарби крізь форму, так і шляхом нанесення фарби на поверхню форми. В останньому випадку застосовується просторова  або фізико-хімічна, поділ друкуючих і пробільних елементів. У друкарських процесах, що використовуються в сучасній поліграфії фарбове зображення переносять із форми на сприймаючу поверхню безпосередньо або ж за допомогою однієї або двох проміжних поверхонь. Друкування здійснюється на друкарських машинах, які розрізняються за способом друку, за схемою побудови друкарського пристрою, за кількістю переносів фарбового шару, за типовою подачею сприймаючих поверхонь. Перед друкуванням проводиться ряд підготовчих процесів: розміщення, або спуск смуг форми, її закріплення, приводка, приправка.                                                                                      Сукупність формних і друкованих процесів й устаткування, що застосовується для них, призначених для відтворення малотиражної документації (звичайно інформаційного або управлінсько-адміністраційного характеру) називається оперативною поліграфією.

          Характер оздоблювальних процесів залежить від виду друкованої продукції. Найбільш складні брошурувальні процеси, застосовувані в процесі виготовлення книг і журналів.

          Поліграфічні підприємства залежно від характеру виробництва називаються , типолітографіями, фабриками кольорового друку, й т.д.; підприємства, що поєднують кілька типографських процесів або видів друку, називаються поліграфічними комбінатами.                                                                       За видом друкарської продукції, що випускається, підприємства можуть бути універсальними або спеціалізованими (газетні, газетно-журнальні, книжкові, картографічні й т. д.). Основні етапи технологічного процесу виготовлення друкованої продукції (додрукарська підготовка, друк, післядрукарська обробка).

Виробництво друкованої продукції  в більшості випадків складається з трьох або чотирьох роздільних, але взаємозалежних процесів:

• обробка текстової й образотворчої інформації – оригіналів, що підлягають поліграфічному відтворенню. У результаті виконання цього процесу одержують негативи або діапозитиви на прозорій плівці, що містять інформацію друкарських форм;
• виготовлення з негативів або діапозитивів комплекту друкарських форм, необхідних для розмноження інформації;
• друкування тиражу – одержання з друкарських форм певної кількості ідентичних видрукуваних аркушів, зошитів і т.ін. (власне розмноження інформації);
• виконання брошурувальних або брошурувально-палітурних робіт, оздоблювальних процесів.