Детская художественная иллюстрация на Украине

 

У 1982 році найвищою нагородою СРСР у галузі книжкової графіки — дипломом ім. І. Федорова, була відзначена «Повість минулих літ» (ілюстрації Г. Якутовича, оформлення В. Юрчишина). У цьому ж році на Міжнародній виставці мистецтва книги в Лейпцигу Георгій Якутович був нагороджений бронзовою медаллю за ілюстрації до книжок «Повість минулих літ», «Кленові листки» В. Стефаника. 1983 року Г. В. Якутовичу було присуджено Національну (тоді Державну) премію України імені Тараса Шевченка за ілюстрування книжок «Повість минулих літ», «Слово про Ігорів похід», «Козак Голота» М. Пригари та збірку «Карби. Чічка. Злодія зловили» М. Черемшини.

 

Ілюстрації Георгія Якутовича  до величних пам’яток літописання  ХІІ ст. «Слава про Ігорів похід» (1977) та «Повісті минулих літ» (1981) стали  високим досягненням в національному  образотворчому мистецтві. Незважаючи на невеликий формат, мініатюрність  заставок, кінцівок, незначних за розміром сторінкових ілюстрацій першої книжки, офортам графіка властива піднесеність, епічність. Художник не переповідає  епізоди, а переосмислюючи найбільш напружені моменти, створює яскраві  зорові асоціації літературного  образу. Використання вишуканих зеленавих, палевих, світло-коричневих кольорів робить книгу урочисто-ошатною. Ілюстрації великого художника стали справді  мистецьким і світоглядним відкриттям доби Київської Русі. Своєю творчістю  Георгій Якутович стверджував: «Художник  повинен побачити в натурі весь той  шар самобутньої культури, шар  життя народного і відчути  свою органічність на цьому тлі невіддільність від цієї землі, з якою він зв’язаний  усіма порами, усім настроєм душі. Яскрава  творчість художника тісно пов’язана  з традиціями своєї нації». Про  його творчість докладніше читай  в рекомендованих виданнях.

 

Слід відзначити, що в мистецтві книжкової графіки  першої третини ХХ ст. простежується  постійна взаємодія інтернаціонального і національного, загального і традиційного бачення. 

У 70-ті роки ХХ ст. у багатьох вітчизняних виданнях дитячої літератури текст і ілюстрації розглядалися як органічне ціле. За думкою митців такий синтез мав краще  впливати на розвиток дитини, формуючи у неї позитивне ставлення  до навколишнього світу.

 

У 90-ті роки ХХ ст. процес становлення незалежної Української держави та історичні  зміни, що відбувалися в українському суспільстві вочевидь вплинули на творчість  вітчизняних художників-ілюстраторів. Митці почали звертатися до історичних подій козацької доби і відтворювати їх у своїх малюнках. У цей час  художники опановують мистецтво  українського бароко, звертаючи увагу  на ікони, витвори народних ремесел. Вони відкривають для себе непересічні  цінності українського бароко, поєднуючи  його з новітніми загальноєвропейськими  художніми течіями — модерном, символізмом, неопримітивізмом, футуризмом, реалізмом, сюрреалізмом, Ар деком, неокласикою 

 
Значний вплив на творчість молодих  українських художників-ілюстраторів мав новий стильовий напрямок «неоромантизму», який сприяв створенню  дитячих ілюстрацій, сповнених чарівності, красоти і доброти.

4. МАЙСТРИ ДИТЯЧОЇ ІЛЮСТРАЦІЇ. УКРАЇНСЬКІ ХУДОЖНИКИ-ІЛЮСТРАТОРИ ХХ ст..

В цієй частині  мого дослідження хочу зупинитися на творчості видатних українських  художників-ілюстраторів видавництва  А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

Популярність і міжнародне визнання за високохудожнє оформлення книг для дітей та класиків вітчизняної літератури отримав Лавро Костянтин Тихонович(1961), український художник-ілюстратор, книжковий графік. 

Народився 11 березня 1961 року під Диканькою на Полтавщині. З дитинства він захоплювався малюванням і мріяв стати професійним художником. Значний вплив на вибір професії Лавра мали його перші вчителі — Євген Олексійович Звєздов, Ліна Петрівна Стебловська, про яких він завжди згадує з теплотою і великою вдячністю. За рекомендацію викладачів Лавро навчався в Республіканській Художній середній школі ім. Т. Г. Шевченка в Києві. На той час Художня школа була єдиним в Україні спеціалізованим навчальним закладом, де готували фахівців у галузі образотворчого мистецтва. 

У 1979 році після закінчення Республіканської Художньої середньої школи Кость Лавро був призваний до армії. Закінчивши військову службу, він вирішив здобути вищу мистецьку освіту і поступив на факультет графіки в Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова (Українська академія друкарства) у місті Львові. У період навчання в інституті Кость Лавро багато експериментував, намагаючись синтезувати елементи різних художніх напрямків в мистецтві і знайти свій особистий шлях. Велику роль на формування власного стилю мали наставники майбутнього графіка — відомі українські митці Іван Остафійчук і Феодосій Гуменюк.

По завершенні вузу у 1988 році Кость Лавро поступив на роботу в популярний серед дітлахів журнал «Барвінок», де працював художнім редактором. Пізніше він плідно трудився в журналі «Соняшник» та видавництві «Дніпро», де оформив понад двадцять книжок для дорослої аудиторії. 

У 90-ті рр. ХХ ст. Костянтин Тихонович Лавро підготував серію цікавих ілюстрацій для відомих українських видавництв «Свенас», «Криниця», «Довіра», «Грайлик». 
Співпрацюючи з видавництвом «Криниця», обдарований художник виконав оригінальні ілюстрації до популярних українських народних казок: «Колобок», «Курочка ряба», «Ріпка», «Лисиця та Журавель», «Пан Коцький», «Кирило Кожум'яка», «Солом'яний бичок», «Рукавичка». У цих книжках Кость Лавро виявив себе вмілим художником-анімалістом. У своїх малюнках він майстерно передав рухи тварин — лисенят, ведмежат, вовченят, гусенят і вміло показав їх характерні «звички». Завдяки чудовому художньому дару Костянтину Лавру вдалося перетворити звичайних звірів на казкових героїв. На сторінках дитячих книжок, які він ілюстрував, читачі мали можливість спостерігати за поведінкою здивованого кота «пана Коцького», хитрої рудої лисиці і простодушного зайця. Такий прийом Кость Лавро застосовував невипадково. Художник вважав, що створені ним анімалістичні образи мають передавати дітям почуття ідеальної гармонії світа і добра.

У 90-ті роки ХХ ст. в житті і творчості Костянтина Тихоновича Лавра відбулися значні зміни. У 1991 р. він став членом Національної Спілки художників України. 
У 1992 році відомий український поет Іван Малкович організував дитяче видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Талановитий підприємець чудово розумів, що на початку ХХІ ст. ілюстрована книга в Україні має важливе значення для духовного розвитку дітей дошкільного віку і молодших школярів, адже вона допомагає їм ознайомитися з чарівним світом казок і стати добрішими. І. Малкович запросив К. Лавра в колектив знаних українських художників-оформлювачів видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Згодом Лавро зайняв посаду головного художника. Ця відповідальна робота потребувала від нього прийняття нової, оригінальної концепції у створенні ілюстрацій до дитячих книжок. 
У всіх своїх роботах митець намагається глибоко проникнути в тексти книжок і на їх основі створити оригінальні, пластичні образи, зробити їх доступними для розуміння дітей і художніми засобами вплинути на розвиток їх культури. 
Працюючи над ілюстраціями до багатьох видань дитячої літератури Кость Лавро виявив себе високопрофесійним художником, який здатен працювати в різних жанрах і стильових напрямках образотворчого мистецтва.

 

Владислав Єрко — визначний майстер української книжкової графіки.

Єрко народився 1962 року в Києві. Навчався на кафедрі «Мистецтво книги» Київського Поліграфічного інституту (1984-1990). Член Спілки художників. Працював у жанрі кіноплакату. Володар 2-ї премії Московського Міжнародного конкурсу плакату (1987).

У книжковій графіці працює з 1989 року. Ілюстрував твори Шекспіра, Свіфта, Гофмана, Льюїса Керрола, Германа Гессе, Умберто Еко, Кастанеди, Пауло Коельо, Річарда Баха, українські народні казки та ін.

Художник каже, що завжди вибирав  собі роботу, бо ніколи не міг робити того, що не хотів робити. Саме тому він відмовлявся малювати обкладинки, кожна з яких у 1992 році коштувала  близько 150 доларів. Натомість усі  свої сили Єрко віддавав дитячій ілюстрації, за яку, за словами художника, і платили  смішно, так іще і не хотіли брати.

 

Владислав дивувався, чому при бажанні  зробити хорошу дитячу книжку, ти не маєш такої можливості, у той час  як довкола було видно багато інших  не найкращих книжок.

"Я був упевнений, що коли  я прийду зі своїми картинками, то мені скажуть "Клас! Випускаємо!". Гроші мене цікавили зовсім  в останню чергу. Можливо, це  видасться незрозумілим і не  щирим, але можете мені повірити, що біль від нереалізації був  набагато більший, ніж якісь  фінансові скрути".

 

У 1991 році було створено видавництво "Софія". Владислав  Єрко каже, що потрапив туди випадково, а можливо, то була доля: "Знаєте таке відчуття, коли тобі раптом починають  у той чи інший період життя  траплятися потрібні люди, ті, яких вам  не вистачало? Я дуже вдячний Богу за те, що в мене це відбувається в  житті".

 

Після випуску  однієї брошурки, видавець Юрій Смірнов  купив права на перші три книжки Карлоса Кастанеди: "І знову  ж таки - Юрі трапилися люди, які  чомусь дали якісь шалені гроші на те, щоб він надрукував величезний тираж... і книжка раптом вистрілила!".

"Отак  буває, сидиш на безриб'ї, у  тебе якась жахлива "пєрєсмєнка", у тебе закінчився гонорар  від попередньої книжки, а наступним  і не пахне – і тут з'являється  Юра Смірнов, якому ти робиш  обкладинку до перших трьох  книг Кастанеди, яку він забуває  в таксі".

"Потім  другий оригінал обкладинки... і  друкується. Потім буквально за  два тижні я довідуюсь, що  продажі шалені, видавництво стає  на ноги. Просто так склалося".

 

На час  зустрічі з Іваном Малковичем, засновником  дитячого видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", Владислав Єрко мав кілька ілюстрацій до "Снігової королеви" та "Казок  Туманного Альбіону", з якими  ходив по інших видавництвах.

 

Йому відмовляли, а Малкович подивився на роботи і  сказав: "Роби" – так зав'язалася  їхня подальша співпраця, що принесла славу і видавцю, і ілюстратору.

 

За словами  Єрка, Іван Малкович не завжди приймає  запропоновані варіанти ілюстрації: "Якщо йому щось не подобається, а  йому часто щось не подобається.... Тоді ми катаємося клубком якийсь час, крутимо дулі в кишені одне одному – потім сходимось. Насправді, зараз  конфліктів майже немає".

 

Ілюстрації  до "Снігової королеви" Владислав  Єрко малював два роки. Каже, що взагалі  працює дуже повільно – одна ілюстрація може зайняти в нього майже  місяць.

Повільний темп роботи та те, що Єрко іноді дозволяє собі зробити на чиєсь прохання повтор до "Снігової королеви", виливаються  в ненайтепліше ставлення до своїх  ілюстрацій:

"Є бажаючі,  які хочуть повісити у себе  варіації до книги. Я роблю  це з великим небажанням, бо  страшенно не люблю повторювати  зроблену роботу. Але іноді це  робиш, бо гроші ще ніхто  не відміняв".

 

"Я на  ці ілюстрації стільки років  дивлюся... у мене немає ніяких  теплих відчуттів – вони для  мене, як бородатий анекдот, який  тобі переповідають до безкінечності".

 

Владислав Єрко працює вдома. Колись у нього була майстерня - місяці зо два - але художник її закинув, бо вона щодня з'їдала по дві години на транспорт.

 

"Мені простіше прокинутись,  почистити зуби, прийняти душ,  випити кави і сісти працювати.  Тим паче, що майстерня – це  окрема кімната. Але навіть  тоді, коли я жив в іншому  житті і в іншій квартирі, і  там все було в одній кімнаті  – працював я тоді абсолютно  з не меншим задоволенням".

 

Раніше Єрко розповідав, що Малкович, бувало, брав його ілюстрації, йшов на Бессарабський ринок і пропонував тітонькам-продавцям вибрати, яка  саме робота подобається їм більше. Зараз видавець, за словами художника, вже так не робить, натомість у  Єрка з'явилася домашня "художня  рада".

 

У сім'ї роботи Владислава оцінюють скептично: "Особливо дитятко –  воно у мене таке скептично-цинічно... такий собі усний варіант журналу "ШО". Скепсис і кислотний  гумор".

Дочка Владислава Єрка має художню  освіту, тому окрім покритикувати  роботи батька, вона допомагає йому у роботі: "Якісь речі вона робить набагато краще, ніж я. Наприклад, "Гамлет" для Малковича - вона робить мені якісь  текстури, формальні речі, які у  мене виходять гірше".

 

Щоб стати ілюстратором, треба бути посидючим і послідовним, пояснює  Єрко. "Якщо живописець може змінюватися  від однієї картини до іншої, то в  ілюстратора інша задача - книжка складається із кільканадцяти картин і всі вони мають бути виконані в єдиному ключі".

 

Працює Владислав Єрко зранку, щоразу дивуючись здатності часу стискатися або навпаки розтягуватися: "Я  зараз став жайворонком – перекувався  із сови. Можу сісти о 8 годині працювати  і закінчити о 10 вечора - виходить 14 годин".

 

"А можу просидіти ці 14 годин  і нічого не зробити, або  наробити купу якогось мотлоху  – нецікавого і бездарного. Можу  пропрацювати дві години зранку. Зранку завжди час якось стискається  – ти встигаєш до 10 години зробити  дуже багато. І потім не можеш  зрозуміти – чому? А буває,  що після обіду час стає  ватним і ти в ньому грузнеш".

 

"І так все життя спостерігаєш  за цим... Шукати логіку з нашими  людськими мізками в Божому  промислі виглядає самонадіяним  блюзнірством. Я дуже не люблю  людей, які можуть все пояснити, матеріалістів. Бо все своє  життя я відчуваю його нематеріальність".

"Я завжди бачив якісь знаки,  розумів, що це знак, а це  тобі вдруге, дурню, невже ти  не бачиш, а це втретє - чому  ти не робиш висновків! Це  не ті речі, про які треба  говорити. Речі, які відчуваєш, не  потребують слів".

 

 

5. ГРАФІЧНІ ТЕХНІКИ В  ІЛЮСТРАЦІЯХ ДИТЯЧОЇ КНИГИ

 

Взагалі, ілюстрації дитячих книжок різняться між собою не тільки художніми техніками та прийомами, а також специфічними художніми  манерами художників-ілюстраторів, застосуванням  ними художніх інструментів та матеріалів. Тому, зрозуміло, що дитячі ілюстрації, навіть призначені для одного і того самого віку дітей, можуть дуже сильно відрізнятися між собою.

 

В залежності від смаків і стилю  виконання художника, в ілюструванні дитячої книжки можуть брати участь: класичні графічні техніки друку, також різноманітні техніки рисунку та станкової графіки, аплікації з витинанками, паперова пластика, різноманітні колажі, художня фотографія, комп'ютерні графічні програми, і ще дуже багато чого цікавого.