Теоретичні передумови навчання аудіюванню як виду мовленнєвої діяльності

Наочність - це основа, на якій нова мова засвоюється своєрідно, і формуються мовні процеси, що навчаються. Використання засобів наочності забезпечує легкість і швидкість відтворення у свідомості зв'язків від слова іноземної мови, що означає поняття, до образу предмета і явища, і зв'язків від образу предмета, сприйманого в момент говоріння, до іншомовного слова,що виражає поняття.

І. О. Зимняя відзначає, що цілі застосування наочності обумовлені завданнями, які стоять перед викладачем на певному етапі навчання іноземної мови [6, 123]. Вона вважає, що наочність в плані повідомлення знань при навчанні іноземної мови може використовуватися з метою: семантизації мовного матеріалу та організації запам'ятовування через встановлення зв'язку між вербальним і наочно-чуттєвим чином дійсності.

Є. І. Пасов вважає, що мета застосування образотворчих смислових опор - «викликати необхідні асоціації між зображенням (ідеєю, змістом) і тим, що стане змістовним матеріалом висловлювання», оскільки «до зорового образу легко і міцно прив'язуються навіть абстрактні ідеї» [ 14, 120]. На його думку, в даних опорах «можуть бути гіперболізовано ті властивості і якості предметів, які важливі для того, щоб схопити суть і визначити напрямок руху думки того,хто говорить».

Проблема використання наочності в навчанні тісно пов'язана з проблемою моделювання навчального матеріалу. Метод моделювання сьогодні широко використовується в педагогіці.

Модель - це штучно створений об'єкт у вигляді схеми, фізичних конструкцій, знакових форм або формул, який, будучи подібний досліджуваного об'єкта (або явища), відображає і відтворює в більш простому вигляді структуру, властивості, взаємозв'язки і відносини між елементами цього об'єкта.

Прийнято умовно поділяти моделі на три види: фізичні (що мають природу з оригіналом); матеріально-математичні (їх фізична природа відрізняється від прототипу, але можливий математичний опис оригіналу); логіко-семіотичні (конструюються із спеціальних знаків, символів і структурних схем). Існують і інші класифікації: моделі речові і уявні (наочно-образні і логіко-символічні).

А. Н. Кочергін в запропонованій ним класифікації розглядає наступні моделі за видовою ознакою: матеріальні, ідеальні, предметні, символічні [10, 123].

С. І. Архангельський ділить існуючі моделі на три основних типи: матеріальні, абстрактні, моделі судження та аналогії [1, 156].

Л. М. Фрідман виділяє два класи моделей: 1) матеріальні (речові, реальні), які, у свою чергу, діляться на статичні (нерухомі) і динамічні (діючі), 2) ідеальні, які діляться на образні або іконічні, знакові ( знаково-символічні) і уявні (розумові, уявні) [20, 111]. На його думку, всі виділені моделі мають властивість наочності як для їх творців, так і для тих, хто їх розуміє. Матеріальні моделі наочні тому, що вони являють собою об'єктивно існуючі предмети і чуттєво сприймані. Ідеальні моделі також чуттєво сприймані, і це сприйняття викликає образи модельованих об'єктів, на основі яких ці ​​моделі були розроблені.

Переважна більшість форм людської діяльності не може здійснюватися без застосування знаково-символічних засобів. Вважається, що знак являє предмет і відображає за допомогою значення властивості і відносини предметів, тому що нерозривно пов'язаний зі значенням. Таким чином, функції знаково-символічних засобів - представляти предмет, викликати образ предмета, повідомляти знання про предмет.

Наочність навчання, як дидактичний принцип побудови навчального процесу з опорою на засоби наочності у процесі навчання мовам може бути використаний і при викладенні нового матеріалу, і при перевірці засвоєння навчального матеріалу, і в оформленні навчальних посібників, книжок, карт, схем, таблиць і т. д.

 

2.2. Класифікація  засобів наочності

Практика показує, що наочність використовується як при комплексному, так і при аспектному навчанні іноземних мов, весь час розширюючись і поглиблюючись. Особливо інтенсивно і продуктивно наочність застосовується в процесі навчання звукового складу і лексики іноземної мови.

Вибір умов і визначення сфери застосування наочності так чи інакше зумовлюються видом наочності.

Уже Я. Коменський розрізняв наочність предметну і образну. Перша – результат сприйняття об’єкта, що безпосередньо пред’являється, друга – відтворювані образи об’єктів, які колись споглядалися. Назвемо першу наочність перцептивною, а другу – мнемічною.

Але Я. Коменський справедливо вважав, що предмет може споглядатися і в його зображенні, а образи фантазії пам’яті можуть бути намальовані [9, 113].

 Отже, є вже чотири  види наочності:  

1) безпосередньо-перцептивна (наприклад, показ викладачем положення губ під час вимовляння якої-небудь губної фонеми),

2) зображено-перцептивна (наприклад, пред’явлення зображених губ, знятих на фото),

3) безпосередньо-мнемічна (наприклад, образ пам’яті, як цей звук вимовляв такий-то носій виучуваної мови),

4) зображено-мнемічна (наприклад, малюнок по пам’яті зміни в часі мелодії і сили вимови).

Одна з підстав для класифікації видів наочності – це ступінь натуральності або схематичності: 1) фото, 2) малюнок, 3) схема; 1) живий звук, 2) синтетичний звук, 3) його спектрограма, або сагітальний розріз органів артикуляції при вимовлянні певної фонеми.

За участю органів відчуттів розрізняють наочність зорову, слухову, м’язово-рухову і т. д., а також змішану. Наприклад, під час програмованого навчання мовленнєвої інтонації учень: 1) чує мовлення в магнітофонному запису, 2) бачить на табло схематичне зображення інтонації в сукупності її складових і 3) випробовує рукою, поклавши її на тестер, силу вимови, зокрема місце наголосу і членувавання фрази на смислові шматки.

Крім того, розрізняється чиста наочність і наочність, супроводжувана поясненням. Наприклад, в аудіовізуальному методі Губеріна в перші тижні занять використовується чиста наочність, коли учні тільки чують іноземне мовлення.

Розрізняють також предметну наочність (зі всіма її різновидами), або ж мовну наочність. Під мовною наочністю ми розуміємо таке спеціально оброблене подання усного або писемного мовлення, в результаті якого через чуттєво-наочну виразність мовлення починали просвічувати ті закони мови, за якими певне мовлення побудоване. До мовної наочності входять різні види показу усного і писемного мовлення у виконанні майстрів художнього слова і викладача, якого треба цього учити.

Річ у тім, що в процесі навчання іноземної мови предмет навчання стає також і засобом навчання, у тому числі і засобом наочного навчання. Викладач, навчаючи учнів звукового складу іноземної мови, весь час вимовляє новий матеріал сам або ж відтворює його в магнітофонному записі. Тому мовлення викладача повинне бути достатньо гучним і виразним, а його дикція – чіткою. Магнітофонний запис повинен бути досконалим, без яких-небудь акустичних перешкод.

Мовна наочність може бути і зображальною, починаючи від фото обличчя мовця і закінчуючи схемою часу дієслова мови, що вивчається.

Є всі підстави для того, щоб вказати і психологічно схарактеризувати новий вид наочності в процесі навчання іноземних мов. Йдеться про ситуативно-модельну наочність, тобто про наочність мовленнєвих вчинків, яка є такою потрібною в процесі навчання комунікативних зразків і моделей мови. Під наочністю мовленнєвих вчинків ми маємо на увазі таку репрезентацію перебігу повсякденного життя мовою, що вивчається, яка приводила б до конкретизації правил мови в актах вербальної комунікації і тим самим сприяла б не тільки вивченню мовлення, але і засвоєнню системи її правил. 

 Тут можуть мати місце такі два шляхи:

1) використання елементів театралізації (через театралізовану наочність цілком можливо розкрити закони мови, спілкування за допомогою мови, створюючи типові ситуації, зразки і моделі цього спілкування);

2) створення спеціальних звукових кінофільмів (завдання кінофільмів, які будуються за особливою методичною програмою, – наочно ілюструвати мовні правила, як вони реалізуються в життєвих ситуаціях, а також привчати студентів до спілкування виучуваною мовою).

Таким чином, для класифікації видів наочності в процесі навчання іноземних мов істотними є такі характеристики їх ознак: ( Таб.4)

 

Знання видів наочності, розуміння умов і сфер її застосування дають змогу вивчити складне і важке питання про психологічну природу і цінність наочності, яке пов’язується передусім із дослідженням можливості безпосередньо пізнати загальне в одиничному.

Простий показ предмета ще не означатиме використання наочності навчання. Але спеціально організований показ, відповідно до завдання навчання, вже буде наочністю. Отже, тільки цілеспрямований показ сприятиме наочності навчання.

Особлива роль відводиться наочності при аспектному і комплексному навчанні іноземної мови. Аспектно-комплексне викладання припускає виділення в системі навчання аспектів викладання (фонетики, лексики, граматики та ін.), в процесі роботи за якими здійснюється диференційоване формування мовленнєвих навичок і подальший розвиток на їх основі мовленнєвих умінь у різних видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, писемна мова).

Наочність при аспектному навчанні іноземної мови не становить особливої складності. Це різноманітні види наочності, що виразно подають у предметах, зображеннях і схемах звуковий склад мови, її лексику, граматику і стилістичні своєрідності. Наприклад, в процесі навчання складу фонем зазвичай використовуються магнітофонні записи, наочні фотографії, схематичні таблиці з інтонаціями і спектральними графіками. Це – сагітальні розрізи органів артикуляції, схематичне зображення їх взаємозв’язку, а також синтезовані звуки виучуваної мови з різним ступенем наближення до натуральних.

За останні десятиліття істотно модернізувався і розширився інвентар наочності з навчання звукового складу іноземної мови. З’явилася можливість використовувати з цією метою магнітофон, радіоприймач, телевізор, звукове кіно, різні звукові репетитори, екзаменатори та інші звуковідтворюючі пристрої, наприклад звукові синтезатори. Ці, майже невичерпні можливості, виявилися здатними навчати не тільки системі мови, але і усного мовлення.

Іншою особливістю наочності в процесі навчання звукового складу мови стає ширший розвиток зорової наочності. У минулий час зорова наочність в процесі навчання цього аспекту мови зазвичай обмежувалася показом сагітальних розрізів органів артикуляції і нотними записами зміни мелодії в часі.

За останні десятиліття досягнуті істотні результати в спектральному вивченні фонем мови і в інтонографічному аналізі мовленнєвої інтонації. Ці результати зазвичай мають графічне зображення у вигляді спектрограм і інтонограм.

Доведено, що 87 % інформації людина отримує за допомогою зорових відчуттів, а 9 – за допомогою слуху. З побаченого запам’ятовується 40 %, з почутого – 20, а з одночасно почутого і побаченого – 80 % інформації. З прочитаної інформації запам’ятовується 10 %, з почутої також 10, а коли ці процеси відбуваються одночасно – 30 %. Цих даних достатньо, щоб остаточно переконатися у доцільності використання наочності при навчанні іншомовної мовленнєвої компетентності.

І ще один цікавий факт — Інститут іноземних мов проводив дослідження сприймання нового лексичного матеріалу, з метою виявити чи покращується засвоєння лексичного матеріалу, котре підкріплене наочно. Це дослідження мало місце в таких країнах, як: США. Австралія, Нова Зеландія, Канада, Китай, Росія і Японія. У кожній з цих країн учнів розподіляли на дві основні групи. З першою групою застосовували візуальну наочність: кольорові картинки та демонстраційні картки для презентації нового вокабул яру. В той час як з іншою групою застосовували традиційні методи і техніки, такі як переклад або дефініція. Згідно з цим дослідженням, учні першої групи отримали на 30% вищі показники ніж друга група. І 70% учнів стверджувала, що їм подобається працювати з кольоровими картками і ці заняття приносили їм набагато більше насолоди.

Тому всім викладачам бажано використовувати наочність не залежно від рівня підготовки учнів[22].

2.3. Комплекс вправ  для учнів 5-го класу загальноосвітньої  школи для формування лексичної  навички з використанням засобів  наочності

Комплекс вправ спрямований на оволодіння нового лексичного матеріалу та на формування стійкої  лексичної навички з використанням засобів наочності. Враховувалось те, що діти вже володіють певним лексичним матеріалом з теми [6, 44-57].

Вправа 1

Mета1:семантизація нових ЛО.

Прийом 1: мовна здогадка.

Тип вправи: некомунікативна, рецептивна.

T: I will tell you the story and you’ll try to guess the meaning of new words, some of them you know. To help you  I will show pictures. So, let’s begin! (Додаток  4).

It is not a secret that our meals influence our mood. Also it is very important for our health. Every single person should eat proper kinds of food – dairy products (мал.1), meat (мал.2), fruit and vegetables (мал.3), fats and sugars (мал.4), cereals and grains (мал.5).   Eating fruit and vegetables helps to keep us healthy too because they give us vitamins   and minerals.  We should  eat  fats and sugars  in moderation.   Cereals and grains are important  for us because they provide us with the energy we need for physical activity. 

In this fast-moving world it is necessary to watch what we eat – it should be healthy food (мал.6), not junk one (мал.7), which has become very popular. 

Eating too much junk food can cause overweight and a heart-disease.  For example,it is much better to eat an apple or a banana (мал.8) than to eat a double-hamburger (мал.9) with ketchup and mayonnaise(мал.10) . You will feel full in both cases, but a fruit or a vegetable is healthier. 

You can eat any types of food in restaurants – you can try homemade cakes (мал..11),  beefsteaks(мал..12), pasta and macaroni (мал..13) and others. For drink you can order a glass of water  or juice(мал..14) ,  a cup of coffee or tea . 

Eating habits are different in different countries. But anyway, whatever you  like you should remember words of wisdom,which say that we eat to live, but not  live to eat.