Стилістичні особливості текстів науково-технічних журналів як перекладацька проблема

                                           ЗМІСТ

ВСТУП...................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1 (СТИЛІСТИЧНА ТИПОЛОГІЯ  ТЕКСТІВ).....................................5

РОЗДІЛ 2 (ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО 

                     ТЕКСТУ)...........................................................................................10

2.1. Стилістичні особливості науково-технічного  тексту.................................10

2.2. Основні труднощі перекладу науково-технічного тексту..........................14

2.3. Типові помилки під час перекладу технічної документації......................20

2.4. Стилістичний розбір текстів науково-технічної  спрямованості...............23

ВИСНОВКИ..........................................................................................................30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................32 

ДОДАТКИ.............................................................................................................34

                                           ВСТУП

Останнім часом існує необхідність виділення науково-технічного перекладу як особливого виду перекладацької діяльності та спеціальної теорії, що досліджує цей вид діяльності. З точки зору лінгвістики, характерні особливості науково-технічної літератури поширюються на її стилістику, граматику і лексику. Основне завдання науково-технічного перекладу полягає в гранично ясному і точному доведенні до читача інформації, що повідомляється. Це досягається логічно обгрунтованим викладенням фактичного матеріалу, без експліцитно вираженої емоційності. Стиль науково-технічної літератури можна визначити як формально-логічний.

На жаль, ступінь вивченості даної теми далека від бажаної повноти, зокрема, недостатньо досліджені прийоми і способи перекладу технічних текстів, таким чином,  дане  дослідження  є  безсумнівно  актуальним.  
          Науково-технічні тексти виявляють цілий ряд граматичних особливостей. У такій літературі займають особливе місце тексти, орієнтовані не стільки на носіїв певної мови, скільки на представників певної професійної групи з певними екстралінгвістичними  знаннями. 

 Метою дослідження є виявлення особливостей перекладу текстів технічних  журналів.  
         Мета даної роботи зумовила розв'язання таких завдань:  
         ●  розкрити поняття «стиль» і описати стилістичні особливості науково-технічного  тексту;  
         ● дати визначення науково-технічного  тексту  та  розкрити  його специфіку;  
         ● проаналізувати основні труднощі та типові помилки при перекладі науково-технічного  тексту;  
            Об'єктом дослідження в даній роботі є текстів технічної направленості.          

  Предметом даного дослідження є прийоми перекладу текстів технічної направленості.          

Здійснене дослідження  має безперечну теоретичну і практичну  значимість.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що розглянутий перелік питань представляє інтерес у вивченні особливостей перекладу науково-технічних текстів та створення нових концепцій у вирішенні досліджуваної проблеми.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що дану роботу можна використовувати в теорії і практиці прекладу («Термінологія» та «Стилістика» іноземної мови). Матеріали, які містяться в роботі можуть бути використані при складанні підручників та навчально-методичних посібників, направлених на вдосконалення викладання прекладу англійських науково-технічних текстів в учбових закладах.

                                       РОЗДІЛ 1.

            СТИЛІСТИЧНА ТИПОЛОГІЯ  ТЕКСТІВ

Поняття про стиль виникло у стародавні часи: греки і римляни створили науку про красномовство риторику, яка, проіснувавши декілька тисяч років, поступово поширилася на письмову мову і отримала сучасну назву  стилістики.  
          Стиль мови - це поєднання двох чинників - «що йдеться» і «як кажуть», тобто це цілеспрямована сукупність мовних засобів. «В основі поняття стилю мови лежить оцінка відношення засобів вираження до виражається змісту» [1,c.105].  
          В основі стилю сучасних англійської та української наукової і технічної літератури лежать норми англійської та української письмової мови з певними  специфічними  характеристиками,  а  саме:  
1) лексика. Споживається велика кількість спеціальних термінів і слів не англосаксонського/слов'янського походження.  Слова  відбираються  з великою ретельністю для максимально точної передачі думки. Питому вагу мають службові (функціональні) слова (прийменники та сполучники) і слова, що забезпечують логічні зв'язки між окремими елементами висловлювань (прислівники).  
2) граматика. Використовуються тільки твердо встановлені в письмовій мові граматичні норми. Широко поширені пасивні, безособові і невизначено-особисті конструкції. Здебільшого вживаються складносурядні та складнопідрядні речення, в яких переважають іменники, прикметники та неособисті форми дієслова. Логічне виділення часто досягається шляхом відступу  від  твердого  порядку  слів  (інверсії).  
3) спосіб викладу матеріалу. Основне завдання наукової і технічної літератури - гранично ясно і точно довести певну інформацію до читачів. Це досягається логічно обгрунтованим викладенням фактичного матеріалу, без застосування емоційно забарвлених слів, висловів і граматичних конструкцій. Такий спосіб викладу  можна  назвати  формально-логічним.

Всі три наведені вище характеристики властиві природничим і точним наукам (а також їх прикладним галузям) — математиці, астрономії, фізиці, хімії, геології, металургії, біології, ботаніці, зоології, геодезії, метеорології, палеонтології, медицині, електроніці, електротехніці, сантехніці, авіації, землеробству, лісівництву, гірничій справі, оборонній промисловості, будівельній промисловості, транспортній промисловості, хімічній промисловості,  технології  механізмів.  
          За пропозицією Д.І. Єрмолович [18, c. 25], такі  науки, як економіка, соціологія, історія і право, в цю класифікацію не включаються через властиву їм специфіку, що зближує їх з іншими дисциплінами. Іноді в межах даної класифікації зустрічаються роботи, написані на високому художньому рівні (праці англійського біолога Томсона, французького хіміка Муассана, російського геолога Ферсмана). Іноді, доводячи будь-яке положення, ілюструючи будь-яку думку або сперечаючись зі своїми науковими супротивниками, автор може наблизитися і до тону оратора, і до тону газетної статті або до мови художнього твору [3, c. 201]. Все ж такі випадки не  типові.  
          Наукова та технічна література, у свою чергу, має кілька градацій. Наукові та технічні тексти відрізняються один від одного не тільки по галузі науки або техніки, до якої вони належать, але і за ступенем їх спеціалізації. Наведені вище характеристики повністю стосуються наукових монографій і статей, рефератів та підручників. Однак, текст технічних довідників, каталогів, описів поставок, технічних звітів, специфікацій та інструкцій може іноді містити пропозиції, в яких відсутній присудок (при перерахуванні технічних даних і т. п.) або підмет (якщо воно мається на увазі за контекстом). У технічних довідниках зустрічаються цілі відрізки, що складаються з перерахувань. Описи поставок, специфікації, технічні звіти і каталоги складаються звичайно по твердому шаблоном і завантажені спеціальною термінологією. Лексико-граматичний шаблон притаманний також  мові  патентної  літератури.  
             Перед початком роботи перекладач за допомогою аналізу тексту повинен встановити, який із видів тексту йому належить перекладати. Так само і при оцінці перекладу, перш за все, необхідно отримати чітке уявлення про те, до якого типу текстів належить оригінал, щоб уникнути небезпеки оцінки перекладу по невірних критеріях. Типологія текстів, що відповідає вимогам процесу перекладу та поширюється на всі типи текстів, що зустрічаються в практиці, є непорушною передумовою об'єктивної оцінки переказів. Існує ряд спроб розробити таку типологію текстів, яка дозволяла б зробити висновки про принципи перекладу або про вибір спеціальних методів перекладу. У цьому виявляється розуміння того, що методи перекладу визначаються не лише колом читачів і спеціальним призначенням перекладу  [4,с.217].  
            У дослідженнях проблем перекладу враховується принципова відмінність між прагматичним і художнім перекладом. У прагматичних текстах мова в першу чергу є засобом комунікації, засобом передачі інформації, тоді як у текстах художньої прози чи поезії, служить засобом художнього втілення, носієм естетичної значущості твору. У прагматичних текстів є багато спільного, однозначно необхідно враховувати чи здійснюється переклад і оцінка перекладу специфікації товарів, юридичного документа  або  філософського  дослідження [5, с. 78].  
          З іншого боку, і при художньому перекладі, поряд із загальними факторами, діють численні диференційні фактори: переклад стилістично відшліфованого есе визначається іншими законами, ніж переклад ліричного вірша. При перекладі п'єс на перший план висуваються вимоги, що взагалі не підлягають врахуванню при інших видах так званого художнього  перекладу.  
          У залежності від сфери застосування виділяють три типи текстів:

● технічні тексти і тексти природничих наук, характеризуються тим, що в них знання предмету є більш важливим, ніж знання мови, яке, перш за все, повинне поширюватися на знання спеціальних термінів ;   

● філософські тексти, в яких, окрім знання спеціальної термінології, від перекладача необхідна здатність слідувати за ходом думок автора;

● літературні тексти, в яких, крім змісту, виявленню підлягає і художня форма,   яка  повинна  бути  відтворена  в  мові  перекладу [12,  с.  362].  
           В основі класифікації також лежать відмінності в характері перекладного матеріалу:

● інформаційні тексти, документальні тексти (торгівельного і ділового характеру) та наукові тексти;

● суспільно-політичні тексти;

●  (художньо)  літературні  тексти.  
          Загальною характеристикою першої групи текстів вважається наявність спеціальних термінів і спеціальної фразеології. Найважливішою вимогою адекватності перекладу є вимога вибору перекладачем найбільш непомітних, що не відволікають від змісту синтаксичних конструкцій писемного мовлення. Коли стиль автора висловлювання не істотний, тоді враховується лише предмет повідомлення, а не спосіб викладу. Особливо важливим видається вказівка ​​на необхідність володіння диференційованою спеціальною фразеологією, без якої будь-який перекладний текст повинен бути визнаний недостатньо якісним, оскільки читачеві тексту перекладу він буде здаватися  неприродним  чи,  щонайменше,  непрофесійним.  
          Загальною характеристикою другої групи текстів є змішання елементів наукового (використання термінології) і художньої мови (використання риторичних фігур, метафор і т. д.). Суспільно-політичні тексти можуть бути віднесені або до прагматичних (у тих випадках, коли на першому плані стоїть передача інформації), або до літературно-художніх текстів, коли за допомогою художних засобів мови досягається певний естетичний вплив, який, природно, має бути збережений при перекладі. Цю групу слід вважати не самостійним типом текстів, а проміжною формою, що є наслідком  так званих «взаємопереплетінь»  різних  видів  текстів,  що  дуже  часто зустрічаються на сьогоднійшній день.

Третя група текстів (художня  література) характеризується, у стилістичному  відношенні різноманіттям лексичних (діалектних, професійних, архаїчних, екзотичних) і синтаксичних мовних засобів, а також інтенсивним застосуванням елементів розмовної мови. Ця характеристика може поширюватися і на інші види текстів, наприклад коментарі преси, не пов'язані з текстами літературно-художнього типу, вона здається занадто односторонньою і виділяє лише другорядні моменти, а головне переважання естетичних аспектів у мовному оформленні цих текстів і необхідність збереження їхньої естетичної значущості при перекладі взагалі не згадується. Метод перекладу повинен відповідати типу тексту. Класифікація тексту повинна здійснюватися шляхом віднесення конкретного тексту до того чи іншого типу, до якого можна застосувати той чи інший метод перекладу.

Головна мета при цьому  зберегти при перекладі найбільш суттєвий, визначальний  тип тексту. Тільки спеціальна мета, якій переклад повинен служити в конкретному випадку, чи специфіка кола читачів, якій він призначається, можуть бути обгрунтуванням для відступу від цієї вимоги. Однак, такого роду відступи стосуються вже не переказів "звичайного" типу, а інших форм перенесення змісту, викладеного мовою оригіналу, в текст на мові перекладу.

                                РОЗДІЛ 2.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО 

                                     ТЕКСТУ

2.1. Стилістичні особливості науково-технічного тексту.

Прийнято вважати, що технічній літературі властивий  нейтральний спосіб викладу матеріалу, або нейтральний стиль. Однак, А. В. Федоров, наприклад, пише: «Поняття «нейтрального» стилю, тобто стилю сухого, позбавленого образності, емоційності, - це поняття дуже відносне, бо саме відсутність цих властивостей складає виразну, хоча й негативну стилістичну ознаку ... виявляється в наявності позитивної ознаки» [3,c.208].  
        Оскільки технічній літературі притаманний формальний, логічний, майже математично строгий виклад матеріалу, мабуть, правомірно назвати подібний виклад -  формально-логічним.  
       Як вже згадувалося, під стилем мови розуміється складне переплетення двох факторів – про що йдеться і як говориться. Отже, користуючись в даному розділі терміном «стиль» для опису способу викладу матеріалу англійської та української технічної літератури, ми будемо одночасно розглядати лексичні та граматичні особливості цієї літератури, викладені в попередніх розділах. «Стиль вченого - формальний, він уникає неточних визначень, нестиглих узагальнень, сенсацій ... в його роботах завжди присутня ясність і глибоке проникнення в суть предмета, які невіддільні від чіткості мислення і формулювань. Обережність невіддільна від точності: учений не стверджує того, чого не може довести. Зазвичай він не виступає від першої особи; йому важливі факти, а не те, що «Я» думаю чи роблю ... Він уникає скорочень і зворотів розмовної мови» [4, c. 166]. «Спільний знаменник між мистецтвом писати і науковим методом - це логіка. Писати на технічні теми - це навчання мислити під час підготовки до спеціальності. Писати означає лише розширення сфери дії цієї якості » [5, c. 204]. Отже, основна вимога до мови технічної літератури - це точний і чіткий виклад, опис і пояснення фактів. Головний наголос робиться на логічну, а не емоційну сторону інформації. Автор прагне виключити можливість довільного тлумачення істоти предмета. Отже, в технічній літературі майже не використовуються такі виразні засоби, як метафора, метонімія і т. п., і виклад має дещо сухуватий, формальний характер.