Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Мая 2014 в 17:20, курсовая работа
Мета роботи полягає у тому, щоб висвітлити роль оцінних прикметників як засобів вираження емотивної модальності у художньому дискурсі.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1. З’ясувати зміст основних понять і термінів, що використовуються у дослідженні, таких як «оцінка», «емотивність», «модальність»;
2. Виявити особливості актуалізації мовних засобів вираження емотивної модальності в художньому дискурсі;
3. Зібрати мовний матеріал (приклади вжитку оцінних прикметників, що виражають емотивну модальність);
4. Виявити роль оцінних прикметників в художньому дискурсі.
ВСТУП……………………………………………………………..…………….
РОЗДІЛ І. ЕМОТИВНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА КОНОТАТИВНОГО КОМПОНЕНТА У СЕМАНТИЧНІЙ СТРУКТУРІ МОВНОЇ ОДИНИЦІ
1.1. Лінгвістичне визначення модальності…………………………….
1.2. Емотивність як конотативний аспект створення образності і виразності ………………………………………………………….
1.3. Емотивність як засіб вираження оцінки …….............................
1.4. Оцінка як різновид модальності висловлювання ……………..…
1.5. Елементи оцінного висловлювання………………………………
1.5.1. Оцінка емоційна і раціональна……………………………
1.5.2. Оцінка як оцінний аспект значення. Шкала оцінок……….
1.5.3. Оцінне висловлення…………………………………………
1.6. Семантичні класифікації оцінки………………………………….
Висновки до розділу І…………………………………………….……………
РОЗДІЛ ІІ. ОЦІННІ ПРИКМЕТНИКИ ЯК ЗАСІБ СТВОРЕННЯ ОБРАЗНИХ ОЦІНЮВАЛЬНИХ ЗНАЧЕНЬ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ
2.1. Мовні засоби вираження оцінки в тексті …………………… ….
2.2. Морфологічні засоби вираження оцінних значень
прикметників……………………………………………………….
2.3. Лексико-граматичні інтенсифікатори значення прикметників…
2.4. Лексико-семантичні варіанти прикметників на позначення
36
41
42
44
51
51
52
моральних якостей людини………………………………….......
Висновки до розділу ІІ ……………………………………………………….
ВИСНОВКИ …………………………………………….................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ……………
1) модифікатори
іменного компонента несуть
2) за для емфатичного підкреслення посилення, значення якісної оцінки служить синтаксична організація речення. [39, с. 131]
В лінгвістичній літературі зазвичай говорять про два види оцінки – абсолютну та поріняльну (відносну). В формулюванні першої використовуються такі терміни, як «добре/погано», другої ж –«краще/гірше». При абсолютній оцінці йдеться, як правило, про один оцінний об’єкт, а при порівняльній – принаймні про два обєкта або два стани одного й того ж обєкта. В абсолютних оцінних структурах порівняння безпосередньо не виражене [32, с. 112]. Наприклад:
1. Los chiquillos fueron siempre chiquillos: bulliciosos, traviesos e incorregibles, comienzan por hacer gracia, una hora después aturden, y concluyen por fastidiar.
Ven... y la mujer misteriosa le llamaba al borde del abismo donde estaba suspendida, y parecía ofrecerle un beso... un beso...
Porque... -añadió el organista, procurando dominar la emoción que se revelaba en la palidez de su rostro- porque es viejo y malo, y no puede expresar todo lo que se quiere.
La iglesia estaba desierta y oscura...
El viento frío de las tardes de otoño arremolinaba las hojas secas a mis pies.
2. Ella era hermosa, hermosa y pálida, como una estatua de alabastro.
Todo esto era la música, y algo más que no puede explicarse ni apenas concebirse, algo más que parecía como el eco de un órgano que acompañaba los versículos del gigante himno de contrición del Rey Salmista, con notas y acordes tan gigantes como sus palabras terribles.
Él, supersticioso, supersticioso y valiente, como todos los hombres de su época.
El nuevo organista, después de atravesar por en medio de los fieles que ocupaban las naves para ir a besar el anillo del prelado, había subido a la tribuna, donde tocaba unos tras otros los registros del órgano, con una gravedad tan afectada como ridícula.
El templo estaba tan brillante como el año anterior.
В першій групі наведені прикметники передають абсолютну оцінку. Висловлення такого типу завжди мають на увазі стереотип і шкалу, на які орієнтована оцінка. Отже, абсолютна оцінка містить імпліцитне порівнянн, що базується на загальності соціальних стереотипів.
Прикметники другої групи прикладів відображають порівняльну оцінку, яка базується на співставленні обєктів один з одним.
Частина прикметників може вживатися в предикатах емоційного забарвлення (ser feliz, ser infeliz, estar triste, estar alegre). Це емотивні прикметники, що описують почуття людей.
El infeliz estaba loco.
Ella estaba inmóvil, inmóvil y pálida como una virgen de piedra arrancada del nicho de un claustro gótico.
Yo estaba conmovido; no, conmovido no, aterrado.
2.2. Морфологічні засоби вираження оцінних значень прикметників
Говорячи про оцінювальну лексику, необхідно нагадати, що оцінка об’єктів дійсності здобуває відображення в мові у більшості випадків у слові. А прикметники є тією частиною мови, яка має величезне різноманіття оцінної семантики.
Прикметники утворюють семіологічний підклас ознакових імен, які позначають властивості, якості, відношення, стани [17, с. 103]. Вони відображають не лише зовнішній, але і внутрішній світ людини, її ставлення до оточуючої дійсності, яке, як правило, носить ціннісний характер, оскільки висловлюючи певну думку про світ, людина постійно накладає на нього світлотіньову сітку загальнолюдських та індивідуальних уявлень про добро і зло (хороше і погане) [8, с. 6].
Прикметники – чисті предикати – мають цілий ряд специфічних властивостей, що відображають їх семантику. Зокрема, класичні предикати містять два аспекти, які зазвичай реалізуються разом, у межах одного вислову. Ще одна особливість значення і вживання прикметників полягає у тому, що прикметники суміщають у своїй структурі семантичний та прагматичний аспекти мови, що відображається як у значенні лексичних одиниць, які відносяться до класу прикметників, так і у їх вживанні. Для прикметників як класу слів є характерним наявність суб’єктивно-оцінювальних значень та відповідних конотацій. [16, с. 8]
Одним з морфологічних засобів вираження оцінювальних значень прикметників можуть бути афікси. Наприклад:
(не-) чи схожість:
Anómalo, anormal, amoral, anaranjado, antilegal, antihumano, antipático;
Creed, pues, lo que he dicho, y creed lo que aún me resta por decir, que es tan cierto como lo anterior, aunque más maravilloso.
disgustado, inmediato).
Al día siguiente, los pacíficos monjes de la abadía de Fitero, a quienes el hermano lego había dado cuenta de la extraña visita de la noche anterior, vieron entrar por sus puertas, pálido y como fuera de sí, al desconocido romero.
El principio de muerte,destruyendo cuanto existe, y el principio de vida con conatos de eternidad, reconstruyéndolo con sus mismos despojos; un mundo disparatado, absurdo, inconcebible; nuestro mundo, en fin.
Mientras el joven hablaba, una sonrisa imperceptible se dibujó en los labios de Beatriz, que cuando hubo concluido exclamó con un tono indiferente y mientras atizaba el fuego del hogar, donde saltaba y crujía la leña, arrojando chispas de mil colores.
(apropriado, ignorado,jugado)
Las puertas de alerce del oratorio habían crujido sobre sus goznes, con un chirrido agudo prolongado y estridente.
Y una mañana el vigía que estaba puesto en la atalaya de la torre bajó a anunciar a los enamorados amantes que por toda la sierra que desde aquellas rocas se descubre se veía bajar tal nublado de guerreros, que bien podía asegurarse que iba a caer sobre el castillo la morisma entera.
La embestida fue rabiosa, la defensa desesperada y el choque horrible.
відношення:
Pero después de tomada la fortaleza, no se ocultó a ninguno la verdadera causa de aquella arrojada empresa, en que tantos buenos cristianos habían perecido para contribuir al logro de una pasión indigna.
Los dos eran toledanos, y los dos vivían en la misma ciudad que los vio nacer.
Ella era caprichosa, caprichosa y extravagante como todas las mujeres del mundo.
La hermosa, rompiendo al fin su obstinado silencio, dijo a su amante con voz sorda y entrecortada…
яка виражена основою:
Сalle rica en no calculadas combinaciones de líneas, con un verdadero lujo de detalles caprichosos, con tantos y tantos accidentes, que cada vez ofrece algo nuevo al que la estudia.
Аl decir de los envidiosos, en todos aquellos cuidados con que se adelantaba a prevenir los caprichos de su señora, revelábase su carácter adulador y rastrero.
Entre los monteros de don Dionís había uno llamado Garcés, hijo de un antiguo servidor de la familia, y por tanto el más querido de sus señores.
Daniel levantó de nuevo sus ojos, le miró un rato fijamente sin decir palabra, y bajando otra vez la vista para seguir su interrumpida tarea, exclamó…
якістю:
Los judíos más poderosos de la ciudad, prendados de su maravillosa hermosura, la habían solicitado para esposa.
Una idea espantosa cruzó por su mente.
¡Pobrecito! Y sí lo verá... porque es humilde como las piedras de la calle, que se dejan pisar de todo el mundo...
Доречі, зменшувальні суфікси прикметників відіграють неабияку роль у вираженні емотивної модальності мовця. Демінутиви у складі лексем репрезентують емоційно-позитивну, доброзичливо-схвальну оцінку і зневажливо-викривальне, іронічно-сатиричне ставлення мовця до предмета висловлювання. Значна частина емотивно-оцінних суфіксів відбиває позитивну авторську оцінку. [28, с. 167]
Досить широко функціонують зменшені утворення як засіб створення ласкавого тону мовлення, ліричного стилю — щирого, задушевного, емоційного. Такі форманти надають основному значенню зменшеності конотативний відтінок ніжності, симпатії. Такі зменшувально-оцінні утворення виступають характерологічними засобами змалювання переважно дітей, жінок, людей похилого віку та всього, що з ними пов'язане. [28, с. 168]
Ось, наприклад, у Г.А.Беккера дуже часто демінутивні суфікс –cito зустрічається у складі прикметників pobre i viejo:
El tío Gregorio era el más viejecito del lugar: tenía cerca de noventa navidades, el pelo blanco, la boca de risa, los ojos alegres y las manos temblonas.
–¡Adiós, pobrecito, adiós!: hoy descansarás, que ayer te di un mate como para ti solo.
¡Pobrecito! ¡Era un Santo!... Yo de mí sé decir que conservo un pedazo de su jubón como una reliquia, y lo merece...
Ya lejos del sitio en que se encontraron al viejecito, y cuando estuvieron en la plaza del lugar donde habían de separarse, exclamó la más resuelta y decidora de ellas…
-¿Pobrecita! Sí, la conocía. Y la he visto nacer y se ha criado en mis brazos.
Ми бачимо, що в цих випадках зменшувальний суфікс вжито для того щоб передати співчуття, ласку, жаль чи турботу. Таким чином автор передає емоції персонажів, виражає їхнє відношення один до одного.
2.3. Лексико-граматичні інтенсифікатори значення прикметників
Інтенсифікація – посилення ознаки «добре» чи «погано». Протилежною властивістю є деінтенсифікація (послаблення ознаки). Інтенсифікація може бути виражена у семантиці слів, а також позначатися афіксами. [20, с. 43].
В якості інтенсифікаторів значення прикметників часто використовуються афікси найвищого ступення порівняння –ísimo, –ísima:
Cada una de aquellas almas inocentes iba acompañada de un arcángel purísimo que le cubría con la sombra de sus alas.
Prosiguió el canto, ora tristísimo y profundo, ora semejante a un rayo de sol que rompe la nube oscura de una tempestad, haciendo suceder a un relámpago de terror otro relámpago de júbilo, hasta que merced a una transformación súbita, la iglesia resplandeció bañada en luz celeste…
Los gandharvas, o cantores celestes, con sus rostros hermosísimos, sus alas de mil colores, sus carcajadas sonoras y sus juegos infantiles, arrancaron a Brahma la primera sonrisa, y de ella brotó el Edén.
Seis años tienes de término para reedificar la Pagoda, que llenará el mundo de admiración, y alrededor de cuyas altísimas torres se agruparán las nubes y estallaran las tempestades, como en las crestas de las montañas.
Ideas ligerísimas, sin forma determinada, que unían entre sí, como un invisible hilo de luz, la profunda soledad de aquellos lugares, el alto silencio de la naciente noche y la vaga melancolía de mi espíritu.
Також оцінка, яку виражає прикметник може бути посилена за допомогою таких прислівників:
Desde el instante en que hube leído sus estrofas, mi único pensamiento fue hallar una forma musical tan magnífica, tan sublime, que bastase a contener el grandioso himno de dolor del Rey Profeta.
Tan feliz, tan completamente feliz era el pobre Andrés.
Consecuente con mi manía, repasé los cuadernos, y lo primero que me llamó la atención fue qué, aunque en la última página había esta palabra latina, tan vulgar en todas las obras, finis, la verdad era que el Miserere no estaba terminado, porque la música no alcanzaba sino hasta el décimo versículo.
Pero también es verdad que, después de vislumbrar todo un mundo de
misterios como iluminado por la breve luz de un relámpago, volvía a sumergirme en nuevas dudas y más profunda oscuridad.
La imaginación de los muchachos es un corcel, y la curiosidad la
espuela que lo aguijonea y lo arrastra a través de los proyectos más imposibles.
Nada menos prodigioso, sin embargo, que el órgano de Santa Inés, ni
nada más vulgar que los insulsos motetes que nos regaló su organista aquella noche.
Los edificios que dibujaban su forma irregular, no eran tampoco menos
extraños y digno de estudio.
Y esto, diciendo, desapareció de la vista del espantado lego y de los
no menos atónitos pastores.
порівняння muy (bueno).
– Lo ignoro: es muy corta tu vida para expiar este delito, y Schiven
está airado, porque has hecho uso de tus facultades para la destrucción, obra que a él sólo está encomendada.
Yo no sé si esto es una historia que parece cuento o un cuento que parece
historia; lo que puedo decir es que en su fondo hay una verdad, una verdad muy triste, de la que acaso yo seré uno de los últimos en aprovecharme, dadas mis condiciones de imaginación.
¿Por dónde? Allá lejos, muy lejos, creyó divisar por entre los
cruzados troncos de los árboles como una claridad o una forma blanca que se movía.
En esta casa vive el muy honrado señor D. Alonso de Valdecuellos, monteromayor de nuestro señor el rey, que herido en la guerra contra moros, se encuentra en esta ciudad reponiéndose de sus fatigas.
Una noche oscura, muy oscura, en que no se oía ni un rumor en la
tierra ni brillaba un solo astro en el cielo.
2.4. Лексико-семантичні варіанти прикметників на позначення моральних якостей людини
Прикметники характеризуються різноманіттям оцінної семантики. Серед них виділяється група прикметників загальної оцінки, значення яких зводиться до загальної оцінки об’єкта без вказування на певні ознаки, а також більша група прикметників із власне оцінковим значенням, які дають оцінку одному із аспектів об’єкта з певної точки зору, при цьому зазвичай називається і сама ознака, що оцінюється [8, с. 2]. До складу другої групи входять і ЛСВ (лексико-семантичні варіанти прикметників), які позначають моральні якості людини. Значення вказаних ЛСВ мають в собі ознаку „добре / погано”, основою виникнення якої є відповідність/невідповідність прийнятим у суспільстві морально-етичним нормам.
При аналізі семантики ЛСВ прикметників, які позначають моральні якості особистості, виявляється високий ступінь неоднорідності смислового змісту цих одиниць. Ця неоднорідність викликана перш за все характером співвідношення власне оцінкових ознак, які виражають позитивну або негативну оцінку, і дескриптивних ознак, які вказують на якості об’єкта оцінки. [8, с. 2]
Тому можна виділити власне оцінкові ЛСВ, які передають лише естетичну оцінку, а також ЛСВ, які поєднують оцінковий і дескриптивний смисли.
Словникові дефініції
власне оцінкових одиниць мають в собі,
як правило, компонент, що вказує на наявність
позитивної або негативної
оцінки у смисловому змісті ЛСВ, який частіше
за все виражається оцінковим прикметником (malo, cruel, violento, vil;
bueno, excelente, puro, limpio), та компонент, який
позначає морально-етичний характер цієї
оцінки (moral – inmoral,), наприклад,
bueno – moralmente excelento o admirable [57]; malvado –