Лексичні та стилістичні особливості газетного та журнального стилів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………3

Розділ І.  Лексичні і стилістичні  особливості газетного і журнального  стилів………………………………………………………………………………..5

1. Загальна характеристика функціонального газетного стилю…...…5
2. Лексичні особливості газетного та журнального стилів………….10
3. Стилістичні особливості газетного та журнального стилів……….15

Розділ ІІ.  Дослідження  і аналіз лексико - стилістичних особливостей газетного і журнального стилів на прикладі англомовних текстів……………..18

2.1. Аналіз газетних статей на прикладі англомовних газет “The Independent”, “Business Weekly”, “Evening News 24”, “Express”, “Guardian”, “The Telegraph”…………………………………………………………………………...18

2.2. Аналіз журнальних статей  на прикладі журналу “The Week”……….25

Висновки……………………………………………………………………..31

Список використаних джерел………………………………………………33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Загально відомо, що мова виступає унікальним засобом спілкування в усіх галузях людської діяльності. Відбір мовного матеріалу залежить від того, яким способом, де й з якою метою вона застосовується. Різні завдання спілкування зумовлюють розшарування літературної мови на певні функціональні різновиди або стилі. Специфіка кожного стилю витікає із особливостей функцій мови в даній сфері спілкування.  Функціональний стиль здебільшого трактують як своєрідний характер мови того чи іншого її соціального різновиду, який відповідає конкретній сфері суспільної діяльності й співвідноситься з нею за формою свідомості й створюється особливостями функціонування в цій сфері мовних засобів специфічною мовною організацією, яка утворює загальну її стилістичну забарвленість 
            Мова як явище соціальне виконує різні функції, пов'язані з тією або іншою сферою людської діяльності. Найважливіші суспільні функції мови наступні:  
          1)спілкування, 

2)повідомлення, 
          3)вплив.  
            Для реалізації цих функцій історично оформилися окремі різновиди мови, що характеризуються наявністю в кожній з них особливих лексико-фразеологічних, частково й синтаксичних, засобів, які використовуються винятково або переважливо в даному різновиді мови. Ці різновиди називаються функціональними стилями.

Одним із функціональних стилів являється публіцистичній стиль, основною функцією якого є вплив на волю, свідомість та почуття слухачів або читачів. Публіцистичний стиль використовується в радіо- і теле- мовленні, літературі, періодичних виданнях (газети, журнали), документальному кіно і в декілька видах ораторської мови.

Стилістичне оформлення публіцистичних текстів останніми роками змінюється. Мова публіцистиці спрямована до масової і різнорідної аудиторії. З’являється необхідність використання експресивних засобів виразу словотворчого потенціалу мови для максимальної дії на читацьку аудиторію, а також на формування і розвиток мовного смаку і зміни суспільної свідомості.  Отже, актуальність нашої роботи полягає в тому, що проблема вивчення стилістичних і лексичних особливостей газетної і журнальної преси належить до найбільш складних, але цікавих аспектів стилістичної теорії. А також обумовлена необхідністю аналізу стилістичних й лексичних особливостей журнального та газетного текстів в зв’язку з пошуком найбільш адекватного його перекладу з англійської мови на українську.

Метою даної роботи є визначення лексичних й стилістичних особливостей газетного й журнального стилів на прикладі англомовної преси.

В процесі досягнення поставленої мети будуть визначені наступні задачі:

• Охарактеризувати газетний й журнальний стилі;
• Розглянути лексичні й стилістичні особливості газетного й журнального стилів;
• Провести практичний аналіз декілька сучасних газетних і журнальних англомовних текстів;
• Зробити висновки по темі роботи.

Предметом даного дослідження являються стилістичні і лексичні особливості англомовних журнальних й газетних стилів.

Об'єктом  дослідження є англомовні журнальні і газетні тексти.

В процесі дослідження будуть використані наступні методи дослідження: аналітичний, контекстуального аналізу, метод суцільної вибірки.

Практична значимість даної роботи полягає в тому, що вона вносить вклад в вивчення мови газетно-журнального стилю. Результати аналізу стилістичних і лексичних мовних особливостей даного типу текстів можуть бути використані в практичній стилістиці і в практичному перекладі в рамках теми «Переклад газетно-журнального інформаційного тексту».

Матеріалом дослідження є статті сучасної англомовної преси …. 

Розділ І. Лексичні і стилістичні особливості газетного  й журнального стилів

1.1, Загальна характеристика газетного та журнального стилів.

Сучасна мова - це продукт  довгого історичного розвитку, в процесі якого мова змінюється. Зміни торкаються всіх сторін (рівні, яруси, аспекти) мовної структури, але діють в них по різному. Історичний розвиток кожного рівня залежить від конкретних причин та умов, які стимулюють зміни в лексичному складі мови, в її фонологічній (фонетичній) організації, та в її граматичному устрої.

В англійській мові існує поняття  стилю мови.

Слово «стиль» іде своїми коренями в древні часи. Воно було запозичене європейськими мовами з латинського, «stylos» позначало інструмент, зроблений з чи металу кісти, і використовуваний для листа на воскових дощечках. Один кінець інструмента був загострений для нанесення букв, а протилежний тупий призначався для стирання непотрібних записів.

Слово «стилістика» - недавній прибулець в англійський словник. Згідно Оксфордському тлумачному словнику, воно вперше занесене в словник у 1882 році зі значенням «наука про літературний стиль; наука про лінгвістичні особливості».

Публіцистичний  стиль є прямим нащадком давньої  риторики. Хоча саме поняття публіцистичного стилю трактується в різних авторів неоднаково. Так, І.В. Арнольд ототожнює його з газетним стилем [1, с.90], Ю.М. Скребнев розглядає його як одну з різновидів газетного стилю, І.Г. Гальперин поєднує в це поняття стиль газетних статей, стиль ораторський і стиль есе.

При такому підході поняття  публіцистичного стилю охоплює  мовні здобутки різних жанрів, об’єднаних завданням комунікації. Аргументація тієї чи іншої точки зору, що має  метою схилити адресата до прийняття  цієї точки зору, переконати його в правильності висунутих положень, викликати в ньому бажану реакцію на сказане.

Призначення публіцистичного  стилю – повідомляючи, переконувати, впливати на маси, формувати в людей  певне відношення до різноманітних  проблем, повідомляти інформацію, що має суспільне значення. Публіцистичний стиль використовується в газетах, журнальних статтях, у передачах на радіо і телебаченні, у виступах на зборах, нарадах і мітингах.

Публіцистичний стиль  знаходить застосування в суспільно-політичній літературі, періодичній пресі (газетах, журналах) та в різноманітних виступах і промовах. У межах публіцистичного стилю широке поширення одержав його газетно-журнальний різновид. До основних рис якого відносяться: економія мовних засобів, лаконічність викладу при інформативній насиченості; наявність суспільно-політичної лексики і фразеології, переосмислення лексики інших стилів (зокрема, термінологічної) для цілей публіцистики; використання характерних для даного стилю мовних стереотипів, кліше; жанрова розмаїтість і зв'язана з цим розмаїтість стилістичного використання мовних багатозначності слова, ресурсів словотвору (авторські неологізми), емоційно-експресивної лексики; використання зображувально-виразних засобів мови, зокрема засобів стилістичного синтаксису (риторичні питання і вигуки, паралелізм побудови, повтори, інверсія і т.д.).

Система функціональних стилів знаходиться в становищі  непереривного розвитку. Самі стилі  відокремлені в різної ступені межі декілька із них визначити нелегко, а стилі важко відокремити від жанрів. Ці труднощі особливо помітні, коли мова йде о стилі газет та журналів.[1, с.75]

На думку І.Р. Гальперіна «Очерки по стилистике английского  языка» газетному стилю автор  присвячує великий розділ глави  о мовних стилях.  Всередині газетного стилю він розрізняє два різновиду: а) стиль газетних повідомлень, заголовків й об’яв, які й складають суть газетного стилю; б) стиль газетних статей, які складають різновид публіцистичного стилю, куди також входять ораторський і стиль есе. [4, с383-405]

Виділити загальні риси газетного стилю все ж можливо, а для стилістики як науки предметом  з’являється загальне й закономірне.

Цілком очевидно, що система  екстралінгвістичні стилістворюючих  факторів має багато спільного навіть в різних типах газетних матеріалів, а оскільки організація мовних елементів стилю самим тісним образом залежить від екстралінгвістичних факторів, специфіка газети як суспільного явища і взагалі специфіка масової комунікації об’єктивно приводять до необхідності визнання газетного стилю як одного із функціональних стилів. Соціальна ситуація спілкування для газети надто специфічна. Газета – засіб інформації і засіб переконування. Вона розрахована на масову і притому дуже неоднорідну аудиторію, яку фона повинна удержати, заставить себе читати. Газету звичайно читають в умовах, коли зосередитися довільно важко: в метро, в поїзду, за сніданком, відпочиваючи після роботи, в обведений перерив і т.п. Звідси необхідність так організувати газетну інформацію, щоб передати її швидко, стисло, повідомити основне, навіть якщо замітка не буде дочитана до кінця, і оказати на читача визначений емоційний вплив. Висловлювання не повинно вимагати від читача заздалегідну підготовку, залежність від контексту повинна бути мінімальною.  [1, с.76]

Крім того, газетна стаття повинна бути побудована таким чином, щоб привернути увагу читача і утримувати його на протягу всієї статті, але одночасно читач, читаючи "між ділом" або швидко перебігаючи статтю, повинен опанувати максимум інформації.

 Разом із цим наряду з звичайною тематикою в газеті з’являється практично усяка тематика, яка чомусь стає актуальною. Потім ці нові ситуації і аргументи теж починають повторюватися. Ця повторність, а також й те, що журналіст звичайно не має часу на пильну обробку матеріалу, ведуть до частого використання штампів. Все це і створює своєрідність стилістворюючих факторів газетного тексту. [1, с.76]

Газетна та журнальна стаття являється різновидністю публіцистичного стилю, в деяких випадках надто наближеного до  живого спілкування. Стиль газетної статті відрізняється свободою в порівнянні, наприклад, з діловим або науковим стилем, однак він не такий багатий, як, наприклад, художній.

Для досягнення експресивності автори використовують  певні засоби, специфічні для даного стилю. Публіцистичний жанр газетного стилю активно взаємодіє з іншими функціональними стилями, використовуючи їхні прагматичні засоби і прийоми. У ньому, за словами Б. Вуайена, спостерігається «змішування розмовної мови, щоб бути зрозумілим, наукового стилю, щоб бути точним, художнього, щоб справити враження». Вплив на читача (переконання, полеміка, агітація, пропаганда) вимагає широкого використання експресивних мовних засобів. Якщо в художній літературі експресивність носить індивідуально-образний характер і має на меті емоційний і естетичний вплив на читача, то експресивність у газетній публіцистиці служить завданню впливати на маси з метою спонукання їх до активних дій, а також формування суспільної думки.

У мові преси виявляється тенденція до зближення норм усної і писемної мови: з одного боку, оскільки варіанти писемної мови сприймаються як найбільш очевидно нормативні, то вони починають діяти і в усному мовленні, з другого боку — навіть у діловому стилі відбувається процес поступової відмови від застарілих, книжно-писемних форм і конструкцій, що закріплюється мовною практикою газет.

Функції мови в пресі неоднорідні: тут зустрічаємо, поряд з комунікативною функцією, також функцію експресивну та імпресивну. Це залежить насамперед від газетного жанру (комунікативна функція проступає на перше місце в інформації, повідомленні; експресивна — у репортажі, фейлетоні та ін., імпресивна — у публіцистичній статті). Цей факт також утруднює бездоганне користування мовою в газеті, тому що від журналіста вимагається володіння літературною лексикою і фразеологією в дуже широкому її обсязі (нарис, есе), діловою лексикою (повідомлення, інформація), лексикою повсякденного спілкування, тобто усним варіантом літературної мови (репортаж, фейлетон та ін.)

Лексика будь-якої мови неоднорідна  за уживаністю в різних функціональних стилях. Частина лексичного складу є відносно універсальною і може вживатися всіма носіями мови у будь-якій ситуації. Це загальновживана або стилістично нейтральна лексика. Стилістично обмежена (чи стилістично забарвлена) лексика – це ті слова, що, крім денотативного значення мають ще й стилістичні конотації. [3, с. 88]

Як відомо, кожен з нас, а значить і журналіст, реалізує в своєму мовленні тільки певну частину тих можливостей, які дає йому мова, залежно від віку, освіти, професійної належності, особистих властивостей і уподобань, внутрішнього, духовного життя, а також від потреб і обставин мовлення. Жодна людина не знає всього лексичного запасу своєї мови; мовний досвід кожного з нас частковий і однобічний. Проте газета — продукт колективної творчості, тому вона й повинна прагнути до оптимальної лексичної і фразеологічної повноти. Про негативні риси мови газет писалося й говорилося вже багато. Найголовніші з них — «штампований пафос», зловживання іншомовними словами, засмічення лексики професіоналізмами і жаргонними словами, надто ускладнений синтаксис, погано мотивована образність, невиправдана строкатість лексики та ін. Мовна помилка — завжди і скрізь риса індивідуального мовлення: адже у мові як системі помилок бути не може. Навіть найбільш «закоренілі» канцеляризми і штампи як явище мови є результатом потреб мови у постійно відтворюваних засобах вислову з точним, локальним і звичайно вузьким змістом. Тому можна погодитися з дослідниками, які твердять, що в мові немає шаблону, проте у мовленні він є: ми натрапляємо на нього в текстах, автори яких пишуть шаблонно (адже саме кількаразове повторення у тексті певного мовного засобу створює враження шаблону, якщо цей мовний засіб аж надто високомовний, недоречно вишуканий або загалом не властивий повсякденному мовленню).