Аналіз німецьких прислівїв за структурною характеристикою

Семантична класифікація фразеологічних одиниць у плані  діахронії опрацьована Б. О. Ларіним. Класифікація Б. О. Ларіна відбиває етапи розвитку і перебудови первісних вихідних словосполучень, вона включає:

• а)     перемінні словосполучення;
• б) стійкі словосполучення, що відзначаються наявністю стереотипності, традиційності і метафоричного переосмислення, відходом від первісного значення;
• в) ідіоми, які відзначаються у порівнянні з стійкими метафоричними словосполученнями більш деформованим, скороченим, далеким від первісного лексичним і граматичним складом і помітним послабленням тієї семантичної подільності, яка зумовлює метафоричність, тобто смислову двоплановість.

 

2. Тематичні групи німецьких прислів’їв

 

  Конденсуючи народний досвід, прислів'я орієнтовані своїм змістом переважним чином на людину – риси її характеру, вчинки, відносини у колективі й суспільство тощо. Тому серед прислів'їв неважко виділити тематичні групи – прислів'я про кохання та дружбу, чесність, лінь, розум чи навіть прислів'я, що відбивають побут народу, хоча чітких меж між такими тематичними групами провести неможна[14, с.88].

Прислів'я народжуються усною  народною творчістю чи запозичаються з певних літературних джерел, втрачаючи врешті-решт зв'язок з цими джерелами. У будь-якому випадку вони узагальнюють досвід народу, виведений із суспільної практики. Соціальний розвиток призводить у сучасних розвинених країнах до все більшої уніфікації мови в національних (державних) масштабах, до поступового стирання діалектних розбіжностей виникненню (під впливом школи, літератури, радіо, телебачення та тощо) єдиної промови із загальним для всієї нації (країни) запасом стійких фраз, зокрема прислів'їв. Кількість таких прислів'їв справді використовують у німецькій мові, нині значно менше, ніж здається під час знайомства зі збірками, куди входять десятки тисяч прислів'їв.

Прислів‘я не тільки відображають різні об‘єкти діяльності людей, а й дають оцінку, живуть разом  з народом його турботами й  болями, радіють його успіхам, палко  захищають і стверджують добро, нещадно карають зло. У прислів‘ях відтворені всі сторони людського життя: домашня, родинна, потреби, звички та народні погляди на природу. [9, с.97].

Прислів‘я як жанр мають  своєрідну композицію, особливу поетику, їх художнє значення виражається  стислістю, образністю, ритмічністю. Вони наповнені глибоким життєвим змістом  і є мудрими судженнями. В одній  фразі вміщується думка великої  ваги. Принципи творення образу в прислів‘ях мають свою специфіку. Саме тому в творах цього жанру використані з великою віддачею різні поетичні засоби. Крім метафор основного художнього засобу прислів‘їв, часто вживаються порівняння. Вони сприяють яскравішому вираженню змісту прислів‘їв, їх повчальності. Подібну роль виконує і антитеза. Порівняння і антитези в багатьох прислів‘ях є основою їх композиції. [3, с.5].

  У прислів‘ях використовуються також інші поетичні засоби: метонімія (уособлення конкретним абстрактного на основі подібності), гіпербола (перебільшення), синекдоха.

  Значну художню функцію у прислів‘ях виконують також епітети. Епітети здебільшого підкреслюють соціальний зміст творів або відтіняють якусь рису людського характеру.

  Прислів'я являють собою закінчені висловлювання, що виражають певні погляди, тобто мають найчастіше ідеологічний зміст. Загалом ці народні погляди об'єктивні і прогресивні.

Прислів'я та приказки можна  умовно поділити на кілька тематичних груп, де значення змісту можна зрозуміти  лише після переосмислення окремих  її компонентів. [32, с.9]. Значний інтерес представляють групи, що репрезентують:  
  1) Риси характеру, вчинки людей, відносини у сім'ї, колективі та суспільстві. 
  2) Прислів'я про любов, дружбу, чесність, лінь, розум, а також такі, що віддзеркалюють побут.  

3) Прислів'я, що вказують, що мова народу тісно пов'язана з середовищем перебування.    

4) Прислів'я, що відображають відносини в сім'ї.    

5) Прислів'я, що пов’язані з релігією.    

6) Прислів'я, що пов'язані із подружнім життям, наприклад.    

7) Прислів'я, що описують приклади розриву сімейних стосунків.     

8) Прислів'я про господарську діяльність та ремесла.     

9) Прислів'я про народну кухню.

 

3. Структурні та семантичні особливості німецьких прислів'їв

 

Мовна форма прислів'їв в  значній мірі визначається їх основними рисами: узагальнюючим характером змісту, фольклорним походженням, а також переважно побутово-розмовною сферою вживання [2, с.15].

Так, граматична форма прислів'їв відповідає характеру їх змісту. Саме тому німецькі прислів'я - це в основному розповідні, а здебільш і спонукальні пропозиції. Питальні або ж навіть окличні конструкції для них не характерні. Пануюча форма дієслова в прислів'ях - «позачасовий» (Präsens, Indikativ). З тієї ж причини безліч прислів'їв побудовано як неозначено-особові пропозиції з займенником «man».

Окрім використання загальномовних граматичних засобів, у деяких німецьких прислів'їв виявляють особливі синтаксичні структури, нехарактерні для інших німецьких фраз, а саме стійкі і вільні. Ці структури відрізняються відсутністю особових форм дієслова та відповідно відсутністю особливої лаконічної форми, підвищенню експресивності та порівняно нечітким формальним виразом смислового зв'язку між частинами прислів'я.

За цими моделями можуть бути утворені нові вільні фрази, причому вони утворюються  завдяки конструкції узагальнюючого, значенню прислів’я, а деякі згодом можуть увійти до загального вжитку [2, с.23].

Існують і самостійні моделі в сучасній німецькій мові, які вільно наповнюючись різними лексичними одиницями завжди зберігають загальний зміст і специфічне структурне значення [2, с.23].

До перелічених синтаксичних конструкцій необхідно також додати моделі з постійним лексичним компонентом [2, с.23].

Самою типовою лексико-семантичної  рисою прислів'їв є образність. Не будучи їх обов'язковим атрибутом, образність все ж таки притаманна більшості вживаних прислів'їв. З цієї точки зору всі прислів'я можна розділити на три групи: а) повністю образні; б) частково подібні; в) необразні [2, с.23].

Загалом подібне перенесення значення в прислів'ях найчастіше має метафоричний характер у тому числі воно спирається на позначення абстрактних понять, людей і людських відносин найменуваннями неживих предметів або тварин і відповідних їм дій, а також на персоніфікацію абстрактних понять [2, с.23].

Образне перенесення, яке  властиве прислів'ям, робить все висловлення яскравим, емоційно-експресивним, забезпечуючи йому (у поєднанні з лаконічністю виразу) високу міру інтелектуального і естетичного впливу, а також широке поширення в мові [2, с.24].

Яскравість і виразність форми прислів'їв посилюється у  багатьох з них спеціальними мовними засобами організації їх структури – використанням найпростіших форм рими, поетичного розміру, алітерації, а також лексичного та синтаксичного паралелізму, порівняння.

Фактичний зміст прислів'я більшою чи меншою мірою відрізняється від його компонентного значення, тобто того значення, яке зрозуміє, наприклад, людина, яка розуміє всі компонентні фрази, але не знає, що має справу з прислів'ям. Це означає, що прислів'я є ідіоматичними. Елементом їх змісту є «цитатність», тобто посилання на авторитет загальноприйнятої думки, на яку спираються говорячи, відтворюючи прислів'я в традиційній формі.

Однак прислів'я часто виступають не в абстрактному узагальнено-переносному значенні, а лише в якому-небудь більш вузькому сенсі. Інакше кажучи, ступінь фактичного узагальнення в прислів'ях може бути різною.

Різні дослідники припускають  або не припускають можливість вивчення прислів'їв як одиниць фразеології, бо у відношенні об'єму фразеології вчені додержуються різних точок зору. За думкою О.В.Куніна, прислів'я повинні вивчатися у двох площинах: як у фразеології, так і у фольклорі [11, с.8]. Значення прислів'їв формується у фольклорно-оціночній сфері, оскільки їх денотація - не денотація до світу, а привід для віднесення до системи цінностей [16, с.167]. Однак, В.Н. Телія бачить протиріччя у тому, що прислів'я та приказки, водночас будучи одиницями фразеології, відносяться і до фольклору, бо використовуючи цей критерій, можна зробити висновок, що і всі інші види фразеологізмів можна віднести до одиниць фольклору. Але з цим не можна погодитись. По-перше, фразеологізми, на відміну від паремій, не укладаються в поняття «жанру». По-друге, вони не мають повчального характеру [22, с.95].

Н.М. Шанський називає прислів'я  «фразеологічними виразами», вважаючи, що від фразеологічних сполучень  вони відрізняються тим, що в них  немає слів з фразеологічно пов'язаним значенням [24, с.44]. На його думку, необхідно звертати увагу на те, що в процесі спілкування вони не формуються мовцем, а відтворюються як готові одиниці з постійним складом та значенням [24, с.48].

С.Г. Гаврин, опираючись на підхід функціонально-семантичної комплікативності, включає до складу фразеології усі сталі вирази слів [3, с.24].

Л.В. Савенкова під пареміями  розуміє вторинні мовні знаки - замкнуті сталі фрази (прислів'я та приказки), що являються маркерами ситуацій або відношень між реаліями. Вони привертають увагу мовців своєю семантичною місткістю та здатністю до вживання у різноманітних мовленнєвих ситуаціях з різними мовленнєвими цілями та формують одну з семіотичних підсистем, що забезпечують процес повноцінної комунікації носіїв мови [26, с.11].

Е.А. Іванчикова ділить прислів'я  на два класи: частина прислів'їв, що вживаються в якості різного роду повчань, нагадувань про здобутий в  житті досвід, не відносяться до фразеології; друга частина - це прислів'я, які втратили зв'язок із ситуацією, що була їх першоджерелом, - має безпосереднє відношення до фразеологічних одиниць [6, с.126].

                                                  

 

                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ

АНАЛІЗ НІМЕЦЬКИХ  ПРИСЛІВЇВ ЗА СТРУКТУРНОЮ ХАРАКТЕРИСТИКОЮ

 

2.1. Структурні  особливості

Як вже зазначалося  вище, прислів'я є закінчені висловлювання, які виражають певні погляди, тобто мають найчастіше ідеологічне зміст. У цілому ці народні погляди об'єктивні і прогресивні. Далі необхідно розглянути структуру прислів'їв. Мовна форма прислів'їв значною мірою визначається їх основними рисами: узагальнюючим характером змісту, фольклорним походженням, а також переважно побутово-розмовної сферою вживання. Так, граматична форма прислів'їв відповідає характеру їх змісту. Саме тому німецькі прислів'я - це в основному розповідні, а часом й спонукальні пропозиції. Запитання й окличні конструкції для них не характерні [23, с.181].

Поряд зі згаданими обмеженнями у використанні загальномовних граматичних засобів, у деяких німецьких прислів'ях виявляють особливі синтаксичні структури, нехарактерні для інших німецьких фраз - стійких і вільних. Досить часто в німецькій мові можна зустріти прислів'я, яким властива наявність тільки прислівника та прикметника. Такі структури відрізняються відсутністю особових форм дієслова і відповідно – особливих лаконічних форм, підвищених експресивністю і порівняно нечітким формальними вираженнями смислового зв'язку між частинами прислів'я:

Adv.1 + Adj.1, Adv.2 + Adj.2	Heute rot, morgen tot; Hoch klar, niedrig scwarz.
Adj.1 + Verb.1, Adj.2 + Verb.2	Dumm sagt, grün fragt; Alten sitzen, grünen arbeiten.

 

 

Прислів'я в німецькій  мові досить часто можуть мати в  своєму складі лише прикметник та дієслово, або двох прикметників та двох іменників. Прислів'я можуть також складатися з прикметника іменника та дієслова, що є їх характерною структурною ознакою:

Adj. + Verb.	Rot machen; Rot anlauen; Blau sein; Rot sehen.
Adj.1 + Nom.1, Adj.2 + Nom.2	Roter Bart, untreue Art.
Adj. + Nom.	Der blaue Planet; Der rote Faden.
Adj. + Nom. + Verb.	Einen grünen Daumen haben; Einen blauen Brief bekommen; Eine rosarote Brille aufhaben; Ein rotes Tuch sein.

 

Структурного різноманіття німецьким прислів'ям надають прийменники такі як (vor та hinter):

Adj. + vor (hinter) + Nom. + Verb.

Gelb vor Neid werden; Grün vor Neid werden; Grün hinter den Ohren sein.

 

Особливе місце  серед німецьких  прислів'їв з компонентом кольору займають прислів'я з часткою (jemand), такі прислів'я зустрічаються доволі часто в німецькій мові. Їх основною структурною особливістю є вказівка на особу:

Jemand + Adj. + Nom. + Verb.

Jemandem blauen Dunst vormachen.

 

Також частка (jemand) в поєднанні з заперечною часткою (nicht):

Jemand + nicht + Adj. + Nom.

Jemandem nicht grün sein.

 

  Дуже рідко зустрічається вже знайома нам формула з двома прикметниками та з часткою (jemand), наприклад:

Jemand + Adj.1 + und + Adj.2 + Verb.

Jemanden grün und blau schlagen.

 

Прислів'я з компонентом кольору можуть поєднуватися з часткою (wie) для порівняння якогось явища, предмета або особи:

 

Adj. + wie + Nom.	Grau wie beim Regen.
Adj. + wie + Nom.	Schwarz wie die Nacht.
Adj. + wie + Nom.	Gold wie ein Prinz.

 

Отже на прикладах  ми з вами розглянули основні типи структури німецьких прислів'їв з компонентом кольору. Прислів'я найчастіше вживаються у абсолютно конкретній ситуації, але не позначають її окремих елементів, а ставлять всю ситуації у зв'язку з якою-небудь загальною та загальновідомою закономірністю, що вони, власне, і виражають. Такі типи прислів'їв мають конкретно усталену будову та чіткі формули їх вираження.